Постанова

від 29.08.2024 по справі 917/59/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/59/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Склярук О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Канон" (1682П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2024 у справі №917/59/24 (повний текст якого складено та підписано 19.06.2024 в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В.)

за позовною заявою Приватного підприємства "Канон", м. Житомир,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес 2017", м. Полтава,

про стягнення 180 001,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Канон" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом, у якому просило стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес 2017", 180 001,00 грн заборгованості.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.06.2024 у справі № 917/59/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес 2017" на користь Приватного підприємства "Канон" грошові кошти в сумі 36 201,00 грн, 542,97 грн судового збору. В іншій частині позові відмовлено. Також стягнуто з Приватного підприємства "Канон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес 2017" 1793,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції вказав, що спірні правовідносини в частині стягнення грошових коштів за розписками виникли між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку, вказані фізичні особи не є учасниками цієї справи; Приватне підприємство "Канон" є особою, якій не належить право вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес 2017" грошових коштів за зазначеними вище розписками в сумі 143 800,00 грн, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову в цій частині, оскільки права чи інтереси цієї особи не порушено, крім того, матеріалами справи не доведено порушення/невизнання відповідачем прав позивача в частині стягнення грошових коштів за зазначеними вище розписками, останній не є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин та є неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у позові в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів в сумі 143 800,00 грн; водночас, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 36 201,00 грн підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно витрат на правову допомогу господарський суд зазначив, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу за підготовку претензії, позовної заяви, в т.ч. вивчення наданих документів, ознайомлення з відзивом, підготовка відповіді на відзив, підготовка клопотання про зменшення витрат у загальному розмірі 3 000,00 грн у повному обсязі є співрозмірними наданому об`єму адвокатських послуг; заявлені відповідачем витрати на правову допомогу у вигляді гонорару в розмірі 25 000,00 грн, сума якого є фіксованою та не залежить від обсягу виконаних робіт в межах даної справи, не відповідають критерію розумності та співмірності; проаналізувавши обсяг фактично наданих правових послуг відповідачу, суд дійшов висновку, що заявник має право на компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу, які були фактичними і неминучими, підтвердженими матеріалами справи та співрозмірними наданому об`єму адвокатських послуг в сумі 3 000,00 грн; при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує ч. 11 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні, в такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

До Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ПП "Канон", в якій просило скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2024 у справі № 917/59/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 143 800,00 грн та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а також просило провести новий розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача понесені судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначав, що дії керівника ТОВ «Гермес 2017» та його засновника ОСОБА_2 при отриманні від керівника ПП «Канон» ОСОБА_3 коштів в сумі 143 800,00 грн за письмовими розписками, як авансу за продаж конвеєру шнекового, охоплюються єдиним умислом на вчинення у майбутньому правочину купівлі-продажу цього конвеєру від ТОВ «Гермес 2017» (продавець) до ПП «Канон» (покупець); керівник ТОВ «Гермес 2017» у розписках підтвердив вартість конвеєру шнекового в розмірі 180 000 грн, повну авансову оплату за нього, однією із складових якої є сплачена ПП «Канон» на рахунок ТОВ «Гермес 2017» частина в розмірі 36 201,00 грн, стягнення якої задоволено судом. На думку заявника, суд першої інстанції помилково застосував до вказаних правовідносин вимоги ст.96 ЦК України, ототожнивши неможливість відповідальності юридичної особи за особистими зобов`язаннями учасника (засновника) юридичної особи з відповідальністю юридичної особи по зобов`язанню, в якому учасник (засновник) виступив як представник цієї юридичної особи (ТОВ «Гермес 2017») у якості посередника в отриманні коштів від однієї юридичної особи, від імені якої виступав її директор ОСОБА_3 , до іншої, де він є учасником (засновником); керівник ТОВ «Гермес 2017» ОСОБА_1 , який отримав авансовий платіж готівковими коштами у розмірі 100 000 грн та підтвердив повну сплату авансу в розмірі 180 000 грн, з яких 36 201 грн надійшли від ПП «Канон» на рахунок ТОВ «Гермес 2017» згідно платіжного документа, схвалив правочин від імені товариства його учасником (засновником) ОСОБА_2 по отриманню авансового платежу в розмірі 43 800 грн у письмовій розписці від 22.07.2021. Із посиланням на вказані обставини, апелянт стверджував, що дії учасників письмових розписок фізичних осіб, можна розглядати в контексті представництва юридичних осіб. Стосовно судових витрат, апелянт зазначив, що погоджується із висновком суду про неспівмірність заявлених судових витрат ТОВ «Гермес 2017» на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн та їх зменшення до 3 000 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Канон" (1682П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2024 у справі № 917/59/24. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення вказаної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту. Витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи № 917/59/24.

05.08.2024, тобто в межах установленого судом строку, відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, зазначаючи, що в матеріалах справи відсутні докази виникнення господарських правовідносин між ПП «Канон» та ТОВ «Гермес 2017» по заявленому обсягу позовних вимог, відсутні будь-які докази того, що ТОВ «Гермес 2017» було стороною правочину, що будь-яка уповноважена особа діяла саме від імені ТОВ «Гермес 2017», як це передбачено чинним законодавством в межах заявлених позовних вимог.

12.08.2024 до суду на запит надійшли матеріали справи № 917/59/24.

26.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Склярук О.І.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як стверджує у позовній заяві позивач, 16 липня 2021 року між керівником Приватного підприємства "Канон" ОСОБА_3 та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес 2017" ОСОБА_1 і співзасновником останнього ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість про наступну купівлю ПП "Канон" у ТОВ "Гермес 2017" конвеєру шнекового (гвинтового) Ф219-8000 (для вигрузки вагонів типу Хоппер) вартістю 180 000 грн.

Відповідно до розписки від 19.07.2021 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 100 000,00 грн аванс за придбання вивантажувального обладнання, що знаходиться на вантажному дворі ст. Супрунівка, вул. Половка, 84, та зобов`язувався передати зазначене обладнання після повного розрахунку, вартість якого становить 180 000, 00 грн (а.с. 3).

Платіжним дорученням № 2802 від 20.07.2021 року Приватне підприємство "Канон" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес 2017" 36 201, 00 грн з призначенням платежу "оплата за конвеєр шнековий зг рах 344 від 19.07.2021, в т.ч. ПДВ 20% 6033,50 грн" (а.с. 4).

Рахунок № 344 від 19.07.2021 до матеріалів справи не додано.

Відповідно до розписки від 22.07.2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 решту суми 43 800 грн за конвеєри шнекові, продані ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до розписки від 22.07.2021 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 оплату за конвеєри шнекові в повному обсязі (а.с. 6).

22.09.2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 з вимогою про повернення авансового платежу в сумі 180 001,00 грн у місячний строк з дня отримання претензії (а.с. 10).

З огляду на відсутність реагування на претензію, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 180 001,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Підставами позовних вимог зазначено те, що відповідачем не поставлено оплачений позивачем товар та не укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, платіжним дорученням № 2802 від 20.07.2021 року Приватне підприємство "Канон" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес 2017" 36 201, 00 грн з призначенням платежу "оплата за конвеєр шнековий зг рах 344 від 19.07.2021, в т.ч. ПДВ 20% 6033,50 грн", однак у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поставки конвеєру шнекового чи повернення вказаної суми коштів. Доказів існування між ПП "Канон" та ТОВ "Гермес 2017" договірних правовідносин щодо поставки такого товару до матеріалів справи також не надано.

За таких обставин, місцевий господарський суд, застосувавши вищенаведені приписи ст.1212 ЦК України, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 36 201, 00 грн як безпідставно отриманих коштів.

У цій частині рішення не оскаржено в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги, ПП "Канон" не погоджувалося з відмовою у стягненні з юридичної особи, ТОВ "Гермес 2017", грошових коштів у сумі 143 800,00 грн, які були отримані фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від фізичної особи ОСОБА_3 за відповідними розписками.

А саме, заявник зазначав, що керівник ТОВ «Гермес 2017» ОСОБА_1 , який отримав авансовий платіж готівковими коштами у розмірі 100 000 грн та підтвердив повну сплату авансу в розмірі 180 000 грн, з яких 36 201 грн надійшли від ПП «Канон» на рахунок ТОВ «Гермес 2017» згідно платіжного документа, схвалив правочин від імені товариства його учасником (засновником) ОСОБА_2 по отриманню авансового платежу в розмірі 43 800 грн у письмовій розписці від 22.07.2021.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12), Статутом ПП «Канон» та наказом про призначення директора (а.с.14 19) підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно є керівником ТОВ «Гермес 2017», ОСОБА_2 є одним із засновників вказаного товариства, а ОСОБА_3 є керівником ПП «Канон».

Однак в усіх розписках, на які посилається позивач, зазначається про правовідносини з купівлі-продажу товару виключно між фізичними особами без жодної вказівки на те, що вони діють від імені ПП «Канон» та ТОВ «Гермес 2017».

Зокрема, у розписці від 22.07.2021 (а.с.5), дослівно зазначено наступне: «Я, ОСОБА_2 , отримав від ОСОБА_3 залишок суми 43800 за конвеєри шнекові, продані ОСОБА_1 ».

Також у жодній з розписок не зазначено, що 36 201 грн, які надійшли від ПП «Канон» на рахунок ТОВ «Гермес 2017» 20.07.2021, входять до складу отриманих за цими розписками сум.

За приписами ст. 96 ЦК України, на яку обґрунтовано послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні та відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Натомість, посилання апелянта на ст.237, 239 ЦК України, якими врегульовано правовідносини представництва, а також на ст.65 ГК України, якою визначено повноваження керівника підприємства, колегія суддів не вважає переконливими, оскільки, як було встановлено вище, факт представництва у даному випадку не доведено.

Окрім того, позивач стверджував, що предметом продажу був один конвеєр, який ПП «Канон» мало намір придбати у ТОВ «Гермес 2017», однак назва товару (конвеєри шнекові) у розписках від 22.07.2021 вжито у множині, а в розписці від 19.07.2021 вказано загальну назву «вивантажувальне обладнання». При цьому позивачем не доведено, що розписки фізичних осіб стосуються саме того конвеєра, за який ПП "Канон" перерахувало ТОВ "Гермес 2017" 36 201, 00 грн, а не будь-якого іншого вивантажувального обладнання.

Тобто позивач не довів тих обставин, що ТОВ «Гермес 2017» безпідставно набуло майно, а саме, кошти у сумі 143 800,00 грн, за рахунок ПП «Канон».

Тому висновок апелянта про те, що зі змісту розписок та платіжного доручення в їх взаємозв`язку вбачається єдиний намір (або, як зазначив позивач, «умисел») на вчинення у майбутньому правочину купівлі-продажу конвеєру між ТОВ «Гермес 2017» (продавець) та ПП «Канон» (покупець) колегія суддів вважає таким, що не узгоджується з матеріалами справи та є наслідком довільного тлумачення змісту наявних у справі документів.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Однак позивач не довів у суді першої та апеляційної інстанції, що в даному випадку наявні ці або будь-які інші підстави для виникнення у ТОВ «Гермес 2017» обов`язку сплатити (повернути в порядку ст.1212 ЦК України) ПП «Канон» кошти в сумі 143 800,00 грн.

Тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у позові в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів в сумі 143 800,00 грн.

Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині), ПП «Канон» у даному апеляційному провадженні не наведено.

Заявник скарги просив у разі її задоволення здійснити новий розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача понесені судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Водночас стосовно правильності розподілу цих витрат, здійсненого місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні при частковому задоволенні позову апелянт жодних заперечень не навів, зазначивши, що ПП «Канон» погоджується із висновком суду про неспівмірність заявлених судових витрат ТОВ «Гермес 2017» на професійну правничу допомогу та про їх зменшення.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Канон" (1682П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2024 у справі № 917/59/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2024 у справі № 917/59/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.08.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.І. Склярук