Рішення

від 29.08.2024 по справі 908/3150/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/72/21-16/6/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2024 Справа № 908/3150/21 (908/599/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №908/3150/21(908/599/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК (69035, м. Запоріжжя, вул. О.Пивоварова, буд. 4, код ЄДРПОУ 30616508)

до відповідача Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення 73526,80 грн основного боргу та 96 211,93 грн пені

в межах справи № 908/3150/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК (69019, м.Запоріжжя, вул. Олександра Пивоварова, 4; код ЄДРПОУ 30616508)

розпорядник майна арбітражний керуючий Бурцева Ірина Юріївна (адреса для листування: 69019, м.Запоріжжя, а/с № 83)

УСТАНОВИВ:

Через підсистему Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява, сформована в підсистемі Електронний суд ЄСІТС 10.03.2024, Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, м. Запоріжжя про стягнення 169738,73 грн заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-141/1 від 01.08.2012, в тому числі 73526,80 грн основного боргу та 96 211,93 грн пені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.03.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно справі єдиний унікальний номер 908/599/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 18.03.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 28.03.2024 включно.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду від 18.03.2024. Крім того, Позивач в заяві про усунення недоліків просив відкрити справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/599/24 у порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Надалі, від Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (б/н від 12.04.2024), а також відзив на позовну заяву (б/н від 12.04.2024), відповідно до якого Відповідач просить в позові відмовити.

18.04.2024 ухвалено розгляд справи № 908/599/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання суду призначено на 16.05.2024.

14.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК надійшли додаткові пояснення у справі (б/ від 14.05.2024).

Ухвалою суду від 16.05.2024 підготовче засідання було відкладено на 13.06.2024, однак після того, у зв`язку з виниклою необхідністю, ухвалою від 27.05.2024 дату підготовчого засідання визначено на 05.06.2024.

В той же час, в провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О. перебувала справа №908/3150/21 про банкрутство ТОВ Запорізький ДБК (код ЄДРПОУ 30616508), повноваження розпорядника майна в якій виконувала арбітражний керуючий Бурцева І.Ю. на підставі ухвали суду від 30.05.2023.

Ухвалою від 31.10.2023 Господарський суд Запорізької області задовольнив клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. про затвердження мирової угоди та затвердив мирову угоду у справі; провадження у справі № 908/3150/21 закрив, припинивши дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 була оскаржена учасниками справи в апеляційному порядку і за наслідками апеляційного провадження постановою від 29.02.2024 Центральний апеляційний господарський суд, задовольнивши апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Управління Служби безпеки України, Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та Головного управління ДПС у Запорізькій області, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 у справі № 908/3150/21 скасував та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. про затвердження мирової угоди у справі і направив справу №908/3150/21 до Господарського суду Запорізької області.

Шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/3150/21 визначено до розгляду судді Ніколаєнку Р.А. (протокол від 13.05.2024).

Ухвалою від 20.05.2024 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. прийняв справу № 908/3150/21 про банкрутство ТОВ Запорізький ДБК до свого провадження та розгляду на стадії розпорядження майном; поновив процедуру розпорядження майном у справі; розгляд справи, підсумкове засідання суду, на якому буде вирішено питання про санацію боржника чи визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи закриття провадження у справі про банкрутство, чи про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, призначив на 20.06.2024.

Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з частиною 3 ст.7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Ухвалою від 05.06.2024 у справі № 908/599/24 Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. передав матеріали справи № 908/599/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення 169 738,73 грн Господарському суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/3150/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК (69035, м. Запоріжжя, вул. О.Пивоварова, буд. 4, код ЄДРПОУ 30616508).

За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.06.2024 розгляд справи № 908/599/24 визначено судді Ніколаєнку Р.А., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ Запорізький ДБК.

За загальним правилом, передбаченим у абз.4 ст.7 КУзПБ, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на викладені обставини та правові норми, ухвалою від 24.06.2024 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. прийняв справу № 908/599/24 за позовом ТОВ Запорізький ДБК до ПАТ Запоріжжяобленерго про стягнення 169738,73 грн до розгляду в межах справи № 908/3150/21 про банкрутство ТОВ Запорізький ДБК, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства, розгляд справи по суті ухвалив розпочати через тридцять днів з дня прийняття справи.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач - ТОВ Запорізький ДБК послався на неналежне виконання ПАТ Запоріжжяобленерго - Відповідачем зобов`язань за укладеним сторонами договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.08.2012 за №1-141/1 та утворення заборгованості в розмірі 73526,80 грн, на яку була нарахована пеня в розмірі 96211,93 грн з урахуванням дат виникнення боргу (31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018) по 16.10.2023. Позивач пояснив, що досудове врегулювання не дало результатів, пред`явлену претензію на загальну суму 169738,73 грн Відповідач не задовольнив, чим спричинено звернення до господарського суду. Відносно періоду нарахування пені Позивач послався на п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)», п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими на період тривання в Україні карантину та на період тривання в Україні воєнного стану відповідно були продовжені строки позовної давності.

Відповідач подав відзив на позовну заяву по справі № 908/3150/21(908/599/24) (б/н від 11.07.2024), у якому зазначив, що у зв`язку з існуванням однорідних вимог ПАТ Запоріжжяобленерго здійснило правове регулювання правовідносин з Позивачем через застосування механізму припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, направивши 29.02.2024 на адресу Позивача заяву №20 від 28.02.2024 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 73526,80 грн, внаслідок чого, виходячи зі змісту проведеного правочину, зобов`язання ТОВ Запорізький ДБК перед ПАТ Запоріжжяобленерго по договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 12857 припинені частково на суму 73526,80 грн, а зобов`язання ПАТ Запоріжжяобленерго перед ТОВ Запорізький ДБК по договору №1-141/1 від 01.08.2012 припинені повністю в сумі 73526,80 грн. Згодом у відповідь на заперечення Позивача, пов`язані із зауваженнями про непідтвердження представництва підписанта, ПАТ Запоріжжяобленерго направило копію довіреності на особу, що підписала заяву №20 від 28.02.2024 в підтвердження повноважень представника на вчинення такого виду правочину. ПАТ Запоріжжяобленерго вважає, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем по договору №1-141/1 від 01.08.2012 врегульовані вчиненням правочину зарахування зустрічних однорідних вимог. Також Відповідач відзначив, що заборгованість ТОВ Запорізький ДБК перед ПАТ Запоріжжяобленерго в сумі 73526,80 грн по договору від 01.01.2019 №12857, яка була заявлена в межах справи про банкрутство, як кредиторські вимоги, підлягатиме коригуванню в поновленому проваджені у справі про банкрутство після вирішення судом спору у даній справі № 908/3150/21(908/599/24).

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки Відповідач зауважив, що Позивачем нараховано пеню на суми основного боргу з дат виникнення зобов`язань (31.07.2018 - 31.12.2018) по 16.10.2023 в сумі 96221,93 грн і в розмірі 0,05%, визначеному договором №1-141/1 від 01.08.2012, і за подвійною ставкою НБУ, що суперечить умовам зазначеного договору. Крім того, відносно вимог про стягнення пені Відповідач зазначив про їх необґрунтованість через те, що за цими вимогами минув строк позовної давності, просить застосувати цей строк. Посилання Позивача на нормативну базу, яка ним покладена у підставу тверджень про нарахування пені в межах позовної давності, Відповідач вважає безпідставним, оскільки відповідні правові норми набрали чинності пізніше, ніж сплив строк позовної давності по вимогах щодо стягнення пені.

Позивач, у свою чергу, подав відповідь на відзив (б/н від 16.07.2024), у якому пояснив, що заява Відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 28.02.2024 № 20 не була прийнята ТОВ Запорізький ДБК, оскільки підписана не уповноваженою на те особою і лише 02.05.2024 Відповідачем Позивачу було направлено копію відповідної довіреності. Також Позивач зауважив, що при пред`явленні кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ Запорізький ДБК у 2021 році ПАТ Запоріжжяобленерго взагалі не враховувало, що має заборгованість перед ТОВ Запорізький ДБК, тому не було жодних правових підстав погоджуватися на зарахування зустрічних однорідних вимог. Навівши таке, Позивач наполягає на заявлених вимогах та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Вивченням матеріалів справи та наданням оцінки спірним правовідносинам сторін суд встановив наступне та дійшов таких висновків.

01.08.2012 між ТОВ Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів, як Власником мереж та ВАТ Запоріжжяобленерго (наразі ПАТ Запоріжжяобленерго), як Користувачем, укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-141/1 з додатками та наступними додатковими угодами про внесення змін (далі Договір) за умовами якого (п.1.1) Власник мереж зобов`язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (субспоживачів), передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

ТОВ Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів свого часу змінило найменування на ТОВ Запорізький ДБК.

Додатковою угодою від 01.09.2013 № 2 до Договору викладено у новій редакції преамбулу Договору (п.1) та п.12 Договору Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін (п.2). Згідно із новою редакцією Власником мереж є ТОВ Запорізький ДБК.

Пунктом 1.2 Договору закріплено, що передача електричної енергії забезпечується відповідно до Додатка № 1 Однолінійна схема, наданого Власником мереж, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, яка наведена у Додатку № 2 Перелік точок приєднання електроустановок Користувача та Субспоживачів до технологічних електричних мереж Власника мереж.

Відповідно до п. 4.1 Договору Користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно з п. 7.1 Договору розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

За положеннями п.7.2 Договору вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних мереж спільного використання зазначена у Додатку № 4 Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423, виходячи із узгодженого територіальним органом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж, що є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 7.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 від 01.04.2017) закріплено, що за підсумками розрахункового періоду Власник мереж: у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє Користувачу рахунок за підписом уповноваженої особи Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники Акту прийму-здачі виконаних робіт (Додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж.

За змістом п.7.4 Договору сторони домовились, що оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п.7.3 Договору. Якщо відповідні документи не надані та (або) неналежно оформлені, то оплата за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється Користувачем у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання належно оформлених документів.

Згідно з п. 7.5 Договору Користувач у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання зобов`язаний повернути Власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою Акту прийму-здачі виконаних робіт (Додаток № 5).

За положенням п. 11.5 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить Господарський кодекс України, ч.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Представлені суду Акт прийому-здачі наданих послуг за липень місяць 2018 р. б/н від 31.07.2018, Акт прийому-здачі наданих послуг за серпень місяць 2018 р. б/н від 31.08.2018, Акт прийому-здачі наданих послуг за вересень місяць 2018 р. б/н від 30.09.2018, Акт прийому-здачі наданих послуг за жовтень місяць 2018 р. б/н від 31.10.20108, Акт прийому-здачі наданих послуг за листопад місяць 2018 р. б/н 30.11.2018 та Акт прийому-здачі наданих послуг за грудень місяць 2018 р. б/н 31.12.2018, підписані та скріплені з обох сторін Договору, кореспондуючі з ними рахунки на оплату № 195 від 31.07.2018, № 218 від 31.08.2018, № 284 від 30.09.2018, № 320 від 31.10.2018, № 498 від 30.11.2018 та № 623 від 31.12.2018 належно підтверджують надання Відповідачем та прийняття Позивачем послуг з утримання технологічних мереж спільного використання загальною вартістю 73526,80 грн.

Позивач зазначив про неоплату послуг по вказаних актах прийому-здачі наданих послуг та утворення у Відповідача заборгованості за Договором в розмірі 73526,80 грн.

Цей факт не заперечив Відповідач, натомість ПАТ Запоріжжяобленерго у відзиві підтвердило існування перед ТОВ Запорізький ДБК невиконаного зобов`язання по Договору в сумі 73526,80 грн за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за період з липня 2018 року по грудень 2018 року.

Водночас, проти позову в частині стягнення основного боргу Відповідач заперечив, зазначивши про врегулювання відносин та припинення зобов`язань шляхом вчинення правочину зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 73526,80 грн.

Наданими у справу матеріалами та поясненнями сторін щодо цих обставин, а також відповідними матеріалами справи про банкрутство ТОВ Запорізький ДБК суд встановив наступне.

ТОВ Запорізький ДБК має невиконані зобов`язання перед ПАТ Запоріжжяобленерго за укладеним сторонами Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №12857 від 01.01.2019 (далі - Договір №12857) в сумі 191298,44 грн (незаплановані втрати електричної енергії за березень 2021 року, квітень 2021 року та червень 2021 року), вимоги за якими були заявлені ПАТ Запоріжжяобленерго та визнані судом у справі про банкрутство ТОВ Запорізький ДБК, як конкурсні вимоги до боржника.

29.02.2024 ПАТ Запоріжжяобленерго направило ТОВ Запорізький ДБК лист вих.№ 003-92/135 від 28.02.2024 «Щодо припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог» із заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 20 від 28.02.2024 (далі Заява про припинення зобов`язань, Заява).

За змістом Заяви про припинення зобов`язань ПАТ «Запоріжжяобленерго» Сторона-1 в особі заступника директора комерційного з технічного забезпечення Бугрова Олексія Леонідовича, який діє на підставі довіреності № 497 від 26.12.2023, керуючись ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, даною Заявою заявляє про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Запорізький ДБК» - Сторона-2 одне до одного в сумі 73 526,80 грн на підставі наступного:

1. Сторона-1 має до Сторони-2 грошові вимоги на суму 191298,44 грн (у т.ч. ПДВ) за обсяг незапланованих втрат електричної енергії за період березень 2021, квітень 2021, червень 2021, які виникли на підставі Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 12857 від 01.01.2019.

2. Сторона-2 має до Сторони-1 грошові вимоги на суму 73526,80 грн (у т.ч. ПДВ) за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за період липень - грудень 2018, які виникли на підставі Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-141/1 від 01.08.2012.

3. Строк виконання зобов`язань, які зазначені в п.1 та п.2 даної Заяви, настав.

4. Сторона-1, керуючись ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, цією Заявою припиняє наступні зобов`язання (грошові вимоги) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог Сторони-1 та Сторони-2 одна до одної, а саме:

- зобов`язання Сторони-2 перед Стороною-1 частково у розмірі 73526,80 грн (у т.ч. ПДВ) (сімдесят три тисячі п`ятсот двадцять шість грн 80 коп.) за обсяг незапланованих втрат електричної енергії, які виникли в березні 2021 на підставі Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 12857 від 01.01.2019;

- зобов`язання Сторони-1 перед Стороною-2 повністю у розмірі 73526,80 грн (у т.ч.ПДВ) (сімдесят три тисячі п`ятсот двадцять шість грн 80 коп.) за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, які виникли на підставі Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-141/1 від 01.08.2012.

4.1. Зобов`язання Сторони-2 перед Стороною-1 залишаються непогашеними в розмірі 117771,64 грн (у т.ч. ПДВ) за обсяг незапланованих втрат електричної енергії, які виникли на підставі Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 12857 від 01.01.2019.

5. Дана Заява набирає чинності з моменту її підписання Стороною-1. Ця Заява вважається вчиненою, а взаємні зобов`язання Сторін на суму 73526,80 грн (у т.ч. ПДВ) припиненими з 28.02.2024.

У відповідь ТОВ «Запорізький ДБК» направило ПАТ «Запоріжжяобленерго» лист вих.№ 02/24 від 02.04.2024, у якому зазначило про таке: Станом на 27.03.2024 борг ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ТОВ «Запорізький ДБК» у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань по договору про спільне використання електричних мереж складає 169738,73 грн, який складається з 73526,80 грн основного боргу та пені у розмірі 96211,93 грн. У зв`язку з постійним порушенням умов договору ТОВ «Запорізький ДБК» змушений був пред`явити позовну заяву до Господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості у вказаному розмірі з ПАТ «Запоріжжяобленерго» та витрат, пов`язаних зі зверненням до суду у попередньому розрахунку 20000,00 грн. Заява про припинення зобов`язань підписана заступником директора комерційного з технічного забезпечення ПАТ «Запоріжжобленерго» Олексієм Бугровим, документів які підтверджують повноваження на укладання та підписання таких документів долучено не було. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань уповноваженою особою є Гаврилов М.Л. Таким чином, Заява про припинення зобов`язань не може бути прийнята, оскільки підписана не уповноваженою особою. ТОВ «Запорізький ДБК» погодиться на припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на наступних умовах: зарахування зустрічної вимоги у розмірі 169738,73 грн (що складається з 73526,80 грн основного боргу та 96211,93 грн пені); заяву про припинення зобов`язань буде підписано уповноваженою особою з наданням документів, що підтверджує такі повноваження.

Після того, ПАТ «Запоріжжяобленерго» направило ТОВ «Запорізький ДБК» лист вих.№ 003-92/275 від 02.05.2024 з копією довіреності № 497 від 26.12.2023, виданої заступнику директора комерційного з технічного забезпечення ОСОБА_1 (терміном дії з 01.01.2024 по 31.12.2024) з підтвердженням повноважень на вчинення правочину.

Водночас, й після цього, Позивач у відповіді на відзив зазначає про відсутність підстав погоджуватись на зарахування зустрічних однорідних вимог, однак суд вважає це безпідставним та надуманим з огляду на таке.

Припинення зобов`язання зарахуванням є однією з підстав припинення зобов`язання.

Загальні підстави (умови) припинення зобов`язань визначені у ст.598 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України.

Так, згідно зі ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1). Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.2).

За змістом ч.1 ст.202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, між іншим, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ч.1). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.2).

У частині 4 ст.203 Господарського кодексу України унормовано, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

У статті 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

41) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї з сторін.

Як односторонній правочин, зарахування зустрічних однорідних вимог є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст.601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст.602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Так, зарахування здійснюється за наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань, між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов`язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню.

Основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст.203 ГК України, ст.601 ЦК України (за умови дотримання передбачених законом вимог) та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Не оскаржений у встановленому порядку та не визнаний судом недійсним правочин щодо зарахування зустрічних вимог (заява про зарахування зустрічних однорідних вимог) породжує правові наслідки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.

Суд вважає за доцільне навести правові висновки, сформовані Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19:

« 47. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

48. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

49. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

50. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновку про безспірність заборгованості цього боржника.

51. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення».

У постанові від 14.09.2023 у справі № 910/15255/21 Верховний Суд сформулював висновок про те, що для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов, як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

Наведені висновки є застосовними як у справах щодо визнання правочинів про зарахування зустрічних вимог недійсними, так у справах про стягнення, в яких необхідно встановити факт вчинення правочину зарахування зустрічних однорідних вимог з настанням відповідних юридичних наслідків або ту обставину, що такий правочин не відбувся та є неприйнятним.

У даній справі суд дійшов висновку, що Відповідач, заявивши Позивачу про зарахування зустрічних вимог Заявою про припинення зобов`язань, дотримався приведених вище положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Заборони, передбачені ст.602 ЦК України, місця не мають.

Вимоги сторін одна до одної є безспірними.

Так, основна заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ТОВ «Запорізький ДБК» в розмірі 73526,80 грн належно підтверджується матеріалами справи та Відповідачем не оспорюється, а заборгованість ТОВ «Запорізький ДБК» перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» в такому ж розмірі (73526,80 грн) є підтвердженою судовим рішенням, а саме цю суму боргу визнав господарський суд ухвалою від 25.01.2022 у справі про банкрутство № 908/3150/21 у складі заявлених ПАТ «Запоріжжяобленерго» конкурсних грошових вимог до боржника - ТОВ «Запорізький ДБК».

Зауваження Позивача щодо непідтвердження документально повноважень підписанта Заяви про припинення зобов`язань Відповідач врахував та усунув недолік шляхом надсилання відповідної довіреності з листом вих.№ 003-92/275 від 02.05.2024, підтвердивши підписання заяви уповноваженою на те особою.

Інші аргументи ТОВ «Запорізький ДБК» відносно Заяви є безпідставними.

Так, Позивач заявляє про своє погодження на зарахування зустрічних вимог у сумі 169738,73 грн, яка разом з сумою основного боргу (73526,80 грн) включає нараховану пеню у розмірі 96211,93 грн, однак це не має під собою ніякого підґрунтя та суперечить визначеним законом правилам проведення заліку зустрічних вимог.

Так, вимоги по пені не є безспірними. Хоча ці вимоги є однорідними в розрізі того, що є грошовими, однак за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати пені та штрафу у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання і на такий випадок зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань.

Крім того, і це має вагоме значення, вимоги по пені є обтяженими пропуском строку позовної давності, що встановив суд та про що буде докладно викладено нижче, а отже позиція Позивача суперечить п.4 ст.602 ЦК України.

Відносно позовної давності за основною заборгованістю суд врахував такі обставини, за яких позовна давність за основним боргом не є пропущеною.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з подальшими змінами «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України було установлено карантин. Термін тривання карантину шляхом внесення змін до цієї Постанови неодноразово продовжувався.

В подальшому Кабінет Міністрів України установив на території України карантин, прийнявши Постанову «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236, продовживши дію карантину, встановленого згідно з Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 із змінами. До цієї Постанови від 09.12.2020 № 1236 також вносилися зміни, терміни карантину продовжувались.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строки позовної давності в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було продовжено на строк дії карантину.

Карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

В той же час, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан, термін якого неодноразово продовжувався та наразі воєнний стан триває.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» з наступними змінами розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, оскільки вчинений Відповідачем односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржений, не визнаний судом недійсним та, напроти відповідає встановленим вимогам, слід визнати, що Відповідач реалізував своє право на зарахування зустрічних однорідних вимог у договірних правовідносинах з Позивачем, внаслідок чого підстави для стягнення з Відповідача суми 73526,80 грн основного боргу та задоволення позову в цій частині є відсутніми.

Доводи Позивача про відсутність підстав для прийняття зарахування з огляду на те, що Відповідач не врахував існування свого боргу коли заявляв грошові вимоги до ТОВ «Запорізький ДБК» в рамках справи про банкрутство останнього суд не знаходить підставними.

Так, ч.3 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства у судовій процедурі розпорядження майном боржника, у якій наразі перебуває ТОВ «Запорізький ДБК», на розпорядника майна покладено обов`язок ведення реєстру вимог кредиторів.

В ході процедур банкрутства розмір вимог кредиторів, які визнані судом, може змінюватись в силу відповідних юридичних фактів (внаслідок погашення, відмови кредитора від вимог, зарахування зустрічних вимог, тощо).

Встановлення судом факту припинення зобов`язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по своїй суті вказує про об`єктивний та актуальний стан заборгованості на дату ухвалення відповідного рішення і розпорядник майна, реалізуючи свої повноваження, повинен врахувати цю обставину у реєстрі вимог кредиторів.

Суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 73526,80 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, якою унормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому зазначається наступне.

За загальними правилами про правочини відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням, з дотриманням всіх необхідних вимог.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України (п.2 ч.1 ст.231) можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Суд дійшов висновку, що в даному випадку припинення існування предмету спору настало після відкриття провадження у справі, оскільки належно та остаточно питання щодо заліку однорідних зустрічних вимог врегульовано після повідомлення Відповідачем сторони-контрагента - Позивача про вчинення одностороннього правочину повноважною особою з належним того підтвердженням, що є обов`язковою умовою будь-якого правочину, з надсиланням листа № 003-92/275 від 02.05.2024 з доданням довіреності.

Беручи до уваги такі обставини, за вимогами про стягнення з Відповідача 73526,80 грн основного боргу провадження у справі суд закрив відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відносно позовних вимог про стягнення з Відповідача 96211,93 грн пені суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у їх задоволенні внаслідок таких обставин.

Ст.610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями ч.1 ст.612 України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2.1 Договору передбачена відповідальність Користувача та врегульовано, що за внесення платежів, передбачених п.4.1 з порушенням терміну визначеного п.7.4 цього Договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені). Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Таким чином, умови Договору не містять обмежень нарахування пені шістьма місяцями, оскільки є іншими.

Згідно з розрахунком Позивача ним нарахована пеня за період з 01.08.2018 по 16.10.2023 (1903 дні) на суму боргу у 4691,55 грн, за період з 01.09.2018 по 16.10.2023 (1872 дні) на суму боргу 13767,05 грн, з 01.10.2018 по 16.10.2023 (1842 дні) на суму боргу 13767,05 грн, за період з 01.11.2018 по 16.10.2023 (1811 дні) на суму боргу 13767,05 грн, за період з 01.12.2018 по 16.10.2023 (1781 дні) на суму боргу 13767,05 грн та за період з 01.01.2019 по 16.10.2023 (1750 днів) на суму боргу 13767,05 грн.

По-перше, необхідно зазначити, що відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дати виникнення боргів Позивач пов`язав з датуванням актів прийому-здачі наданих послуг та кореспондуючих з ними рахунків (31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018), поза врахування умов п.7.4 Договору, відповідно до яких граничний строк оплати настає за спливом 20 днів після отримання цих документів.

Докази отримання Відповідачем відповідних документів відсутні, а отже слід зазначити, хоча це у даній справі й не має вагомого значення, що відлік строку нарахування пені визначений неправильно.

По-друге, суд констатує, що Позивач нарахував пеню як за ставкою, передбаченою Договором, що згідно з його розрахунком склало загальну суму 66801,21 грн, так і за подвійною обліковою ставкою НБУ у 20%, що за розрахунком Позивача склало загальну суму 29410,72 грн.

Таке подвійне нарахування суперечить законодавству та умовам Договору.

Так, відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач, пояснюючи визначений ним спосіб нарахування, у поданій суду заяві (б/н від 28.03.2024) зазначив, що наряду з умовами Договору ним використано право, передбачене ч.6 ст.231 ГК України, однак тим самим Позивач сам собі суперечить.

Так, згідно з ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В даному випадку розмір пені передбачений Договором.

Також зазначається, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», згідно зі ст.1, 2 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У правовідносинах сторін за Договором визначений розмір пені (0,05%) не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у відповідні періоди.

Таким чином, Позивач в межах правовідносин за Договором мав право на нарахування пені виключно на умовах Договору, а нарахування наряду з цим пені у інший спосіб є протиправним.

Відповідач відносно вимог про стягнення пені заявив про застосування строку позовної давності, у зв`язку з чим зазначається наступне.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, не обмежується.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора (позивача) до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За приписом ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Така правова позиція щодо правозастосування підкріплюється Верховним Судом (наприклад, у постановах від 18.05.2016 у справі № 6-474цс16, від 25.05.2016 у справі № 6-1138цс15).

З умов Договору виходить і це не заперечує Відповідач, що прострочення виконання зобов`язань з оплати на відповідні суми настало у серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2018 року та у січні 2019 року, з настанням прострочення пов`язується відлік строку позовної давності.

Відповідач вважає, що строк позовної давності за вимогами про стягнення пені в сумі 96221,93 грн за липень грудень 2018 року сплинув у січні 2020 року, про що ним зазначено у відзиві на позовну заяву.

Така позиція є помилковою з огляду на наведені мотивування стосовно правил застосування позовної давності.

Так, враховуючи, що строк позовної давності за основною вимогою не сплинув в силу доповнення Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України пунктом 12 у зв`язку із запровадженням на території України карантину та надалі - пунктом 19 у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та беручи до уваги, що позов пред`явлений 10.03.2024, Позивач за звичайних обставин мав би право на стягнення з Відповідача пені на умовах Договору та у періоді, починаючи з 10.03.2023.

В той же час, Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано низку настанов, серед яких - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії.

ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Запорізький ДБК» є учасниками ринку електричної енергії в розумінні термінів, визначених ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (п.96).

За таких обставин, нарахування пені у вказаний період є неправомірним через запроваджений мораторій на таке нарахування, а також стягнення.

Таким чином, суд відмовив в позові за вимогами про стягнення пені у періоді в межах року, що передує зверненню Позивача до суду внаслідок неправомірності нарахування, в іншій частині вимог щодо стягнення пені суд відмовив внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявив Відповідач.

За таких викладених обставин, за результатами розгляду справи суд закрив провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу за відсутністю предмета спору та відмовив повністю за вимогами про стягнення пені.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 194, 231, 232, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Провадження у справі в частині позову за вимогами про стягнення 73526,80 грн основного боргу - закрити.

За вимогами про стягнення 96 211,93 грн пені в позові відмовити.

Копії рішення надіслати сторонам спору, розпоряднику майна ТОВ Запорізький ДБК до кабінетів Електронного суду.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Рішення складено та підписано 29.08.2024.

Суддя Р.А.Ніколаєнко