Постанова

від 21.08.2024 по справі 916/3130/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3130/21

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

Йорова Я.В. - Веприцької В.М.,

ліквідатора ТОВ «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка О.В.,

ПрАТ «Універмаг «Україна» - Гловацького О.С., Монастирського Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024

у справі № 916/3130/21

за заявою Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета»

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 за заявою Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» (далі - ПрАТ «Універмаг Україна») відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» (далі - ТОВ «Парк розваг Планета», Товариство, Боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнано грошові вимоги ПАТ «Універмаг «Україна» в сумі 16806967,88 грн, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Карасюка О.В.

Ухвалою попереднього засідання від 09.12.2021 визнано вимоги кредиторів до боржника, а саме ПрАТ «Універмаг «Україна» в сумі 19 691 354, 85 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 ТОВ «Парк розваг Планета» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Карасюка О. В.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Карасюк О.В. подав до суду першої інстанції заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника, в якій просив покласти субсидіарну відповідальність у розмірі 19 558 339,63 грн на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та стягнути з них солідарно вищевказані грошові кошти.

В обґрунтування заяви ліквідатор посилається на те, що в період з 30.05.2019 по 06.09.2020 ОСОБА_2 - учасник Товариства та ОСОБА_1 - директор Товариства вчиняли недобросовісні, сумнівні правочини, спрямовані на виведення активів Товариства, безпідставні дії з переведення боргу від ТОВ «Сенді парк Київ-Еліт» на ТОВ «Парк розваг Планета»; не вживались заходів для забезпечення належного виконання Товариством своїх зобов`язань за договором оренди та договором про переведення боргу; вчинялись господарські операцій, спрямовані на збільшення кредиторської заборгованості без наміру погашення; не надавали ліквідатору документів товариства, а також інші дії, спрямовані на завдання шкоди товариству, що в подальшому призвело до його банкрутства.

Вказував, що 30.07.2019 загальними зборами учасників товариства в особі ОСОБА_2 було прийнято рішення, зокрема, щодо надання товариству згоди на прийняття на себе боргових зобов`язань ТОВ «Сенді парк Київ-Еліт» перед ПрАТ «Універмаг «Україна» в розмірі 6 773 786,75 грн.

Внаслідок зазначеного, за договором про переведення боргу від 01.08.2019 №1/1402 Товариство взяло на себе фінансові зобов`язання ТОВ «Сенді парк Київ-Еліт» в розмірі 6 773 786,75 грн.

На момент укладення вказаного договору, за твердженням ліквідатора, у Товариства були відсутні грошові кошти та оборотні активи, достатні для виконання цього договору переведення боргу.

У заяві зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не вживались заходи для забезпечення належного виконання Товариством своїх зобов`язань за договором оренди № 1621 від 01.09.2019.

Внаслідок таких дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у Товариства утворилась заборгованість в сумі 14 377 771,62 грн.

Ліквідатор також вказував, що Товариством в особі директора ОСОБА_1 та учасником Товариства ОСОБА_2 було надано третім особам - суб`єктам господарювання (ТОВ «Восток 1961», Гальчинського А. І. , ФОП Кісельова А.А., ФОП Марусенко О.М. , Огарков О. О. , ОСОБА_7 , ТОВ «Парк Розваг Планета-України», ТОВ «Гагарін-Сервіс) фінансову допомогу у загальному розмірі 3 722 800,00 грн, які в подальшому були повернуті шляхом надання Товариству відповідних послуг та підписання угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, що стало однією з причин виникнення збитку.

У поданій заяві ліквідатором поставлено під сумнів сам факт укладення Боржником угоди про позику №1 від 26.08.2020 з компанією «Vestimar Inestments Ltd.», у зв`язку, зокрема, з довгою тривалістю узгодження умов цієї угоди, відсутністю повноважень позикодавця для укладення такої угоди, а також

доказів, що компанія «Vestimar Inestments Ltd.» надала кошти Товариству.

Поряд з заявою, ліквідатором подано до суду заяву про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

Ухвалою Господарського суду від 31.07.2023 заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В. про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ „Парк розваг Планета" у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника задоволено.

Короткий зміст оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 в задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника - відмовлено.

Ухвала мотивована недоведеністю вчинення керівництвом Боржника протиправних умисних дії з доведення Товариства до банкрутства. Суд першої інстанції визнав доведеними мету та мотиви господарських операцій, які здійснювало Товариство у спірний період, спрямованість дій керівництва Товариства, з урахуванням розумного підприємницького ризику, на збільшення прибутку, отримання додаткових ресурсів з метою погашення існуючої кредиторської заборгованості.

За висновком суду першої інстанції, в діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутня об`єктивна сторона правопорушення з доведення ТОВ «Парк розваг Планета» до банкрутства, що унеможливлює застосування до них відповідальності у вигляді покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанцій ліквідатор ТОВ «Парк розваг Планета» арбітражний керуючий Карасюк О.В. та ПрАТ «Універмаг «Україна» звернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 03.04.2024 скасував ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 у справі №916/3130/21 та ухвалив нове рішення.

Заяву ліквідатор банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності у розмірі 19 558 339,63 грн за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника - задовольнити.

Покласти субсидіарну відповідальність у розмірі 19 558 339,63 грн за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Парк розваг Планета» грошові кошти в сумі 19 558 339,63 грн.

Підставами скасування ухвали суду першої інстанції стало не з`ясування обставини, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норми процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи заяву ліквідатора про субсидіарну відповідальність апеляційний суд виходив з того, що ліквідатором надано докази доведення вини в діях/бездіяльності керівників та засновника під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; докази прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, які призвели до банкрутства Боржника; докази, що підтверджують направленість дій та бездіяльність директорів та засновника на доведення до банкрутства.

Водночас, за висновком апеляційного суду, відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства Боржника.

Фактичні обставини встановлені попередніми судами

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів засновників (учасників) від 30.05.2019 вирішено створити ТОВ «Парк розваг Планета», затверджено Статут товариства. На посаду директора ТОВ «Парк розваг Планета» було призначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Засновником підприємства був ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

07.09.2020 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Парк розваг Планета» та підписано відповідний Акт приймання-передачі часток в статутному капіталі Товариства від 07.09.2020.

Зі змісту п. 1 Акта приймання-передачі частки в статутному капіталі вбачається, що у відповідності до умов договору Продавець, тобто ОСОБА_2 передав, а Покупець ОСОБА_3 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ «Парк розваг Планета», що становить 100% статутного (складового) капіталу Товариства, що в грошовому виразі складі 20 000,00 грн.

Крім того, рішенням учасника ТОВ «Парк розваг Планета» № 07/09-20 від 07.09.2020 було вирішено з 07.09.2020 звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 та призначити з 08.09.2020 нового директора ОСОБА_3 , змінено кінцевого бенефіціарного власника Товариства на ОСОБА_3 .

Учасниками ТОВ «Парк розваг Планета» були: з 30.05.2019 до 06.09.2020 - ОСОБА_2 ; з 07.09.2020 - ОСОБА_3 .

Керівниками (директором або виконавцями управлінських функцій) ТОВ «Парк розваг Планета» були: з 30.05.2019 до 07.09.2020 - ОСОБА_1 ; з 08.09.2020 до 27.01.2022 - ОСОБА_3

30.07.2019 відповідно до протоколу № 30/07 від 30.07.2019 відбулися загальні збори учасників Товариства, на яких приймав участь єдиний учасник Товариства - ОСОБА_2, та на яких було прийнято такі рішення:

- надати Товариству згоду на прийняття на себе боргових зобов`язань ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» перед ПрАТ «Універмаг «Україна» в розмірі 6 773 786,75 грн;

- надати Товариству згоду на укладання договору про переведення боргу з ПрАТ «Універмаг Україна» та з ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» в розмірі 6 773 786,75 грн, який виник за Договором оренди № 1462 від 15.07.2016 з ПрАТ «Універмаг Україна» та з ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт», відповідно до умов якого Товариство буде Новим боржником з договором;

- уповноважити директора Товариства ОСОБА_1 на укладання від імені та в інтересах Товариства договору про переведення боргу з ПрАТ «Універмаг Україна» та з ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» та надати йому право підписання від імені Товариства зазначеного договору та всіх інших документів, спрямованих на реалізацію прийнятих рішень на цих Загальних зборах Учасників Товариства, а також надати Директору право, у разі необхідності, на свій розсуд делегувати свої повноваження іншому представнику оез права передоручення.

01.08.2019 Товариство укладає Договір № 1/1462 від 01.08.2019 про переведення боргу (далі - договір переведення боргу), відповідно до якого бере на себе фінансові зобов`язання третьої особи - ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» в розмірі 6773786,75 грн з урахуванням ПДВ (п. 1.2. договору переведення боргу), які зобов`язалося виконати до 31.08.2019 включно (п. 1.3. договору переведення боргу), що підтверджується відповідним договором.

Договір переведення боргу від імені Товариства був підписаний ОСОБА_8 , яка отримала відповідні повноваження від ОСОБА_1 відповідно до виданої довіреності від 30.07.2019.

На момент укладення договору переведення боргу засновником ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» був ОСОБА_2 , а директором ТОВ «Сенді Парк- Київ Еліт» - ОСОБА_1, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ сформованим по ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» станом на 01.08.2019.

Також, Товариством був укладений договір оренди № 1621 від 01.08.2019 (далі - договір оренди), відповідно до якого ТОВ «Парк розваг Планета» орендувало в ПрАТ «Універмаг «Україна» нежитлові приміщення загальною площею 5504 м. кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3.2. договору оренди Товариство взяло на себе зобов`язання виплачувати Орендодавцю щомісячно, протягом Строку оренди. Орендна плата за цим Договором складається з двох частин: першої та другої частини.

Пунктом 3.2.1. договору оренди визначено, що розмір Першої частини Орендної плати становить 917 505,79 грн з ПДВ за один місяць.

Відповідно до п. 3.7.1 договору оренди Орендар сплачує Орендодавцю авансовий платіж в сумі 1 835 011,58 грн включаючи ПДВ, який вноситься Орендарем наступним чином: - першу частину у розмірі 917 505,79 грн з ПДВ до 15.06.2019; - Другу частину у розмірі 917 505,79 грн до 01.02.2020 за умови належного виконання Орендарем своїх обов`язків по сплаті платежів за Договором.

Крім того, згідно з и. 3.8.2 договору оренди щомісячний розмір загальних платежів становить 131 969,26 грн, включаючи ПДВ за все приміщення.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вживали заходів для забезпечення належного виконання Товариством своїх зобов`язань за договором оренди. ПрАТ «Універмаг «Україна» зверталося до Боржника з листом № 73 від 19.05.2020 з вимагою сплатити заборгованість за договором оренди № 1621 від 01.09.2019 та договором про переведення боргу №1/1462 від 01.08.2019 на загальну суму 14 377 771,62 грн.

Після отримання вимоги повернути заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вийшли зі складу Товариства та з посади директора Товариства, яке мало непогашену заборгованість в розмірі понад 14 377 771,62 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2020 у справі №916/2722/20, з ТОВ «Парк розваг Планета» на користь ПрАТ «Універмаг «Україна» стягнуто грошові кошти в сумі 19 303 116,48 грн.

ОСОБА_2 вживалися заходи щодо пошуку інвестора для надання товариству позики., а саме укладення угоди про позику № 1 від 26.08.2020 з компанією «Vestimar Inestments Ltd.», відповідно до п. 1.1. угоди компанія «Vestimar Inestments Ltd.» надає Товариству грошові кошти шляхом переведення на його поточний рахунок.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, що компанія «Vestimar Inestments Ltd.» надала кошти Товариству.

Крім того, у період з 25.10.2019 по 06.02.2020 ТОВ «Парк розваг Планета» надало фінансову допомогу в розмірі 3 722 800,00 грн: ТОВ «Восток 1961», ФОП Гальчинському А.І., ФОП Кісельової А.А., ФОП Марусенко О.М., ФОП Огаркову О.О. , ТОВ «Парк розваг Планета-Україна», ФОП Смаль Н.Г., ТОВ «Гагарін-Сервіс».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся ОСОБА_1 (скаржник), просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 залишити в силі.

В якості підстави касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), без урахування висновків щодо застосування зазначеної норм права у подібних відносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 05.07.2022у справі № 916/1272/18, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11.

За доводами скаржника, окремі обставини справи, встановлені апеляційним судом, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи; оскаржувана постанова не враховує обставини, встановлені у судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної інстанції при розгляді справи № 916/3130/21, що набули чинності, які спростовують доводи апелянтів; судом апеляційної інстанції не доведено складу цивільного правопорушення у діях ОСОБА_1 , зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між його діями/бездіяльністю та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства, за умови винних дій (суб`єктивна сторона); в оскаржуваній постанові відсутній аналіз та висновки щодо наявності або відсутності об`єктивної та суб`єктивної сторони складу правопорушення в діях/бездіяльності учасника та керівника Товариства з доведення його до банкрутства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Карасюк О. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджуються з її аргументами та доводами з мотивів, наведених у відзиві, вважає, що оскаржувана постанова прийнята судом апеляційної інстанції з правильним застосуванням статті 61 КУзПБ за встановлених усіх елементів складу цивільного правопорушення з доведення до банкрутства щодо кожного з відповідачів.

ПрАТ "Універмаг "Україна" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з наведеними аргументами скаржника, зазначаючи, що оскаржувана постанова відповідає вимогам законності і обґрунтованості, встановлених статтею 236 ГПК України; рішення прийнято з дотриманням матеріальних та процесуальних норм.

В контексті висновків, викладених у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), до закінчення розгляду якої було зупинене касаційне провадження у цій справі, ПрАТ "Універмаг "Україна" надало додаткові пояснення, вказуючи, що зміст оскаржуваної постанови повністю узгоджується з висновками судової палати, які додатково підтверджують законність і обґрунтованість ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення.

Розгляд клопотань

Від Йорова Я.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю забезпечити присутність свого представника у судовому засіданні через його хворобу та необхідністю проведення комплексного обстеження.

Вказане клопотання колегією суддів залишається без задоволення з огляду на те, що явка представників учасників справи у судове засідання у суді касаційної інстанції обов`язковою не визнавалась, позиція представника ОСОБА_1 була заслухана у попередніх судових засідання, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права. До того ж, до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, та не наведено обставин неможливості заміни цього представника у судовому засіданні 21.08.2024 на інших осіб, уповноважених представляти інтереси скаржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) Боржника.

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, право на звернення якого передбачено також у частині другій статті 61 КУзПБ згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, то такий позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми субсидіарної відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, яка узгоджується з висновком судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21), субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення Верховний Суд зазначив, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Для цього ліквідатор і кредитор можуть звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема щодо відшкодування завданих банкруту збитків) з вимогою про сплату коштів, а ліквідатор також має альтернативу наведеному та може продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном - коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України.

Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому, винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно- наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Дослідивши надані учасниками справи докази, господарський суд апеляційної інстанцій встановив наявність усіх елементів складу правопорушення з доведення Банкрута до банкрутства.

Апеляційний суд встановив, що засновник і директор Товариства, укладаючи договір переведення боргу, діяли у власних інтересах, з метою звільнення пов`язаної з ними компанії, заінтересованої особи, - ТОВ "Сенді Парк-Київ Еліт" від фінансових зобов`язань, які виникли перед ПрАТ "Універмаг "Україна". При цьому, фінансові показники Товариства станом на 01.08.2019 свідчать про те, що у Товариства на цю дату були відсутні грошові кошти та оборотні активи достатні для виконання Договору переведення боргу в строк до 31.08.2019.

Також, в період з 01.08.2019 по 31.08.2019, як і в подальшому керівництвом Товариства не вживалися жодні дії спрямованих на виконання Договору переведення боргу, що підтверджується виписками з поточного рахунку Товариства, відкритому в Акціонерному банку "Південний", за період з 01.08.2019 по 31.08.2019.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що вчинені відповідачами дії щодо взяття Товариством на себе невиправданих фінансових зобов`язань з подальшим їх невиконанням були спрямовані на завдання шкоди Товариству та його кредитору.

01.08.2019 Товариством був укладений договір оренди № 1621 від 01.08.2019, відповідно до якого ТОВ "Парк розваг Планета" орендувало в ПрАТ "Універмаг "Україна" нежитлові приміщення загальною площею 5504 м.кв.

Відповідно до п. 3.2. Договору оренди Товариство взяло на себе зобов`язання виплачувати Орендодавцю щомісячно, протягом Строку оренди. Орендна плата за цим Договором складається з двох частин: першої та другої частини.

Пунктом 3.2.1. Договору оренди визначено, що розмір Першої частини Орендної плати становить 917 505,79 грн з ПДВ за один місяць.

Відповідно до п. 3.7.1 договору оренди Орендар сплачує Орендодавцю авансовий платіж в сумі 1 835 011,58 грн включаючи ПДВ, який вноситься Орендарем наступним чином: першу частину у розмірі 917 505,79 грн з ПДВ до 15.06.2019; другу частину у розмірі 917 505,79 грн до 01.02.2020 за умови належного виконання Орендарем своїх обов`язків по сплаті платежів за Договором.

Крім того, згідно з п. 3.8.2 договору оренди щомісячний розмір Загальних платежів становить 131 969,26 грн., включаючи ПДВ за все приміщення.

Водночас відповідачі не вживали заходів для забезпечення належного виконання Товариством своїх зобов`язань за Договором оренди.

ПрАТ "Універмаг "Україна" зверталося до Товариства з листом № 73 від 19.05.2020 у якому вимагало сплатити повну заборгованість за договором оренди № 1621 від 01.09.2019 та договором про переведення боргу №1/1462 від 01.08.2019 на загальну суму 14 377 771,62 грн.

Вказана заборгованість у сумі 14 377 771,62 грн була визначена у листі ПрАТ "Універмаг "Україна" № 73 від 19.05.2020 станом на 11.03.2020, тобто до запровадження карантинних заходів, пов`язаних із пандемією COVID-19. Це означає, що її виникнення не можна пояснити негативними наслідками для господарської діяльності, спричиненими поширенням коронавірусної хвороби та запровадженням обмежувальних заходів.

Відповідачі після отримання вимоги повернути заборгованість вийшли зі складу Товариства та з посади директора Товариства, яке мало непогашену заборгованість в розмірі понад 14 377 771,62 грн.

В подальшому, внаслідок бездіяльності та/або умисних дій відповідачів Товариством взяті на себе непомірні фінансові зобов`язання не були виконанні, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2020 у справі № 916/2722/20, відповідно до якого з ТОВ "Парк розваг Планета" на користь ПрАТ "Універмаг "Україна" стягнуто грошові кошти в сумі 19 303 116,48 грн.

Встановивши вказані обставини суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що такі дії відповідачів не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці, та спрямовані на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (за відсутності у боржника належних активів), а також на створення і підтримання такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам, що є підставою для притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції надавши оцінку доводам відповідачів про вжиття заходів до погашення заборгованості Боржника шляхом пошуку інвестора для надання Товариству позики, а саме укладення позики № 1 від 26.08.2020 з компанією «Vestimar Inestments Ltd.», встановив, шо відповідно до п. 1.1. угоди компанія «Vestimar Inestments Ltd.» надає Товариству грошові кошти шляхом переведення на його поточний рахунок. Водночас, відповідачами не надано, а матеріали справи не містять доказів, що компанія «Vestimar Inestments Ltd.» надала кошти Товариству за вказаним договором, отже факти виконання угоди в матеріалах справи відсутні.

Тому суд апеляційної інстанції правомірно вказав про відсутність будь-яких доказів добросовісності відповідачів та пошуку ними інвесторів.

Апеляційним судом також встановив, що у період з 25.10.2019 по 06.02.2020 ТОВ «Парк розваг Планета» надало фінансову допомогу 3 722 800,00 грн: ТОВ «Восток 1961», ФОП Гальчинському А.І., ФОП Кісельової А.А., ФОП Марусенко О.М., ФОП Огаркову О.О., ТОВ «Парк розваг Планета-Україна», ФОП Смаль Н.Г., ТОВ «Гагарін-Сервіс».

З`ясувавши, що договори про надання поворотної фінансової допомоги є договорами безоплатними, тобто не передбачають в подальшому отримання Товариством прибутку, а також грошові кошти могли бути використані для погашення заборгованості по договору переведення боргу перед ПрАТ «Універмаг «Україна», апеляційний суд визнав такі дії Товариства необґрунтованими. Надання великої кількості поворотної фінансової допомоги є однією з причин виникнення збитку, який зафіксований у фінансовому звіті.

Тобто судом апеляційної інстанції було встановлено об`єктивну сторону правопорушення (факти укладення договору переведення боргу, договорів фінансових допомог тощо); суб`єктивну сторону (вказано, що дії відповідачів були умисні, а засновник і директор Товариства, укладаючи договір переведення боргу, діяли у власних інтересах); що суб`єктами правопорушення є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Щодо об`єкта правопорушення суд апеляційної інстанції зазначив, що таким у даній справі є права кредитора(-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Таким чином, в контексті висновків, викладених у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), колегія суддів зазначає про встановлення судом апеляційної інстанції всіх елементів складу цивільного правопорушення з доведення до банкрутства щодо кожного з відповідачів.

Щодо порядку встановлення та доведення передумов для покладення субсидіарної відповідальності колегія суддів звертається до висновків судової палати у вказаній постанові.

Судова палата зазначила, що навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Апеляційним судом встановлено, що загальна сума визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника становить 19 759 300,99 грн відповідно до реєстру вимог кредиторів. Протягом ліквідаційної процедури було погашено 200961,36 грн відповідно до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, розмір незадоволених вимог кредиторів становить 19 558 339,63 (19759 300,99 - 200961,36) грн.

Станом на дату подання даної заяви відсутні будь-які активи в ліквідаційній масі Товариства; з іншого боку, наявні незадоволенні вимоги кредиторів в сумі 19558339,63 грн, що підтверджується реєстром вимог кредиторів ТОВ "Парк розваг Планета".

Наразі в Товариства немає жодного майна, що підтверджується проведеною інвентаризацією, яка наявна в матеріалах справи.

Отже, майна Товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Різницею між ліквідаційною масою і вимогами кредиторів є сума в 19558339,63 грн - сума, яка є мірою вимоги ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, ні відповідачі не заперечували факт відсутності майна у складі ліквідаційної маси Товариства. Відтак, висновки суду апеляційної інстанції у цій частині відповідають висновкам судової палати.

Судова палата у вказаній постанові зазначила, що висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

Апеляційний суд, за змістом Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності та щодо наявності/виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства ТОВ «Парк розваг Планета» 2022 року, встановив, що Товариство характеризується ознаками стійкої фінансової неспроможності, про що свідчить відхилення показників ліквідності від граничного значення, зупинення платежів, що триває два роки, за наявності боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали, наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому, наявність значної суми непогашених боргових зобов`язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами.

Фінансово-економічне становище підприємства за даними фінансової звітності на початку періоду за 2019 рік було збитковим, Боржником не подавалась статистична та фінансова звітність за 2020 рік та відповідно за 2021 рік, так як підприємство зупинило діяльність.

Підприємство від початку свого заснування 30.05.2019 здійснювало господарську діяльність від 30.05.2019 до 30.09.2020. Річний оборот боржника становив понад 14 мільйонів гривень.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності значно нижчий від нормативного (0,2-0,3), та становить 2019 рік - 0,078, 2020 рік - 0,000, 2021 рік - 0,000, що свідчить про відсутність заходів здійснених з метою виходу з кризової ситуації та відновлення платоспроможності.

В межах наявних матеріалів, за результатами проведеного аналізу фінансово-економічного стану підприємства, за період з 30.05.2019 по 31.12.2021 встановлено ознаки доведення до банкрутства.

Розмір активів нижчий розміру його зобов`язань. Підприємство упродовж усього періоду характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства, та мають місце коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно.

Якщо наприкінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага надається позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

За підсумками 2019 року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, відповідно такий фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

Крім того, апеляційним судом встановлено бездіяльність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо ненадання первинних документів і невиконання постанови господарського суду про визнання Товариства банкрутом та ухвали господарського суду про витребування документів.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.

Колегія суддів наголошує, що закріплена у статті 61 КУзПБ правова презумпція субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

Водночас, як свідчать установлені судом апеляційної інстанції обставини у цій справі, відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які би достеменно спростовували б зазначені ліквідатором обставини та свідчили про наявність добросовісної поведінки у вчинених ними діях. Під час розгляду даної справи відповідачі мали достатню можливість для того, щоб обґрунтувати та надати докази економічної доцільності, добросовісності та розумності своїх дій, чого матеріали справи не містять.

В той же час, ліквідатором надано докази доведення вини у діях/бездіяльності керівників та засновника під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; докази прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника; ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність директорів та засновника направлені на доведення до банкрутства.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним судом статті 61 КУзПБ, без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах: № 916/313/20 від 09.12.2021, №915/1624/16 від 22.04.2021, № 916/1272/18 від 05.07.2022, № 5023/2837/11 від 10.06.2021, оскільки в оскаржуваній постанові у цій справі апеляційним судом була застосована правова позиція у наведених справах.

У справі, що розглядається, за обставинами справи апеляційним судом встановлено, що ні скаржник, ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не надали пояснень стосовно обставин здійснення господарської діяльності та добросовісності/недобросовісності своєї бездіяльності, яка виражена у ненаданні ліквідатору колишніми керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника; в оскаржуваній постанові описано, які дії відповідачів у який період були спрямовані на завдання шкоди кредиторам, а звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника був використаний судом апеляційної інстанції лише як один із засобів доказування в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відтак, висновки Верховного Суду у наведених в касаційній скарзі справах жодним чином не підтверджують неправомірність прийняття оскаржуваної постанови, а навпаки, повністю узгоджуються з правовими позиціями у наведених скаржником постановах, а також з висновками, викладеними у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), яка підлягає врахуванню при розгляді судами питання про покладення субсидіарної відповідальності в межах процедури банкрутства відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України..

Враховуючи викладене вище, встановлені у справі обставини, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені приписами статті 300 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведення до банкрутства на керівників та засновників (учасників) Боржника

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін ухвали та постанови господарських судів попередніх інстанцій з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Розподіл судових витрат

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №916/3130/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.