Постанова

від 28.08.2024 по справі 520/29733/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 р. Справа № 520/29733/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/29733/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП"

до Державної митної служби України Одеської митниці

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП" (далі - позивач , ТОВ "ВАДАРТ ГРУП"), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України Одеської митниці (далі - відповідач), в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення UA500020/2023/000116/2 від 15.06.23 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000424.

В обґрунтування позову зазначило, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінку Контракту №29/09/2022 від 29.8.2022, відповідно до якого вартість товару включає у себе вартість тари, маркування, пакування, оформлення відповідних супроводжувальних документів на вантаж та митного оформлення. Тобто їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Крім того, позивачем була надана до митного органу довідка про вартість міжнародного перевезення вантажу на суму 41 952, 96 грн та розрахунок на оплату транспортних послуг, а також наданий рахунок на оплату №792 від 14.07.2023 на суму 41 952, 96 грн, який було оплачено позивачем 31.07.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №545 від 31.07.2023 на суму 41 952, 96 грн.

Зазначив, що інвойс від 11.07.2023 містить всі дані про сторони, товар, кількість, суму платежу, що відповідають Специфікації №5 від 07.06.2023 та проформі-інвойсу до Контракту, в якому також було зазначено, на підставі якого контракту він виписаний. Також позивач надавав копію експортної декларації країни відправлення від 13.07.2023 без перекладу. Проте, надалі разом з іншими документами надав і офіційний переклад вказаної експортної декларації на українську мову. Вказує, що надані позивачем до митного органу документи у сукупності дають можливість визначити вартість товару, а тому спростовують позицію суду першої інстанції.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 29.08.2022року між позивачем та Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI, укладено договір зовнішньоекономічний контракт №29/09/2022, відповідно до якого ТОВ «Вадарт Груп» придбав кондитерські вироби, в асортименті, переліку та кількості що вказані в Специфікаціях на кожну партію Товару, які є невід`ємними частинами даного Контракту.

Сторони погодили, що продавець буде виробляти та поставляти окремі види Товару згідно Специфікацій погоджених Сторонами (п. 1.2. Договору).

Визначено, що поставка Товару по даному Контракту буде здійснюватись партіями у відповідності замовлень Покупця, погоджених Продавцем. Поставка здійснюється на умовах РСА Коуа Turkey (Інкотермс 2020). Умови постачання кожної конкретної партії Товару можуть змінюватись, про що Сторони вказують в Специфікаціях на кожну конкретну партію Товару. Завантаження Товару на транспортний засіб здійснюється Продавцем на його власний ризик. (п. 1.3, 1.4 Договору).

Декларантом позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП", для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 23UA500020009601U2 від 24.07.2023, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «ВАДАРТ ГРУП», а саме:

- кондитерські вироби з цукру, без вмісту какао, карамель:- Карамель льодяникова Mini bon bon Fruit Mix - 340 коробок. (нетто 1700,00 кг / брутто 1836,00 кг). Торгівельна марка: ELIF. Виробник: Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI. Країна виробництва: TR, Туреччина;

- кондитерські вироби з цукру без вмісту какао, цукерки жувальні:- Цукерки жувальні - Yuppiyum Stick Toffee Fruit Mix - 294 коробок; (нетто 2352,00кг / брутто 2499,00кг).- Цукерки жувальні - Slim Toffee Fruit Mix - 144 коробок; (нетто 1152,00кг / брутто 1224,00кг).Торгівельна марка: ELIF. Виробник: Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI. Країна виробництва: TR, Туреччина.

Для митного оформлення товару декларант вказав митну вартість 8 857, 20 долари США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № 23UA500020009601U2 від 24.07.2023 позивачем були подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: зовнішньоекономічний контракт №29/09/2022, договір транспортного експедирування № 02092022-01; Специфікацію №5 від 07.06.2023; платіжне доручення в іноземній валюті № 22 від 10.07.2023; листи від виробника; посвідчення якості від 11.07.2023; договір надання послуг митного брокеру №БР-485; довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу №3474/1 від 14.07.2023.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

На запит митного органу, позивач направив додаткові документи: рахунок на оплату транспортних послуг № 792 від 14.07.2023; рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5629/23 від 05.06.2023; прайс-лист б/н від 01.06.2023; копія експортної декларації країни відправлення 23341300EX00550371 від 13.07.2023.

25.07.2023 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000127/2 від 25.07.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість товару № 1 2,707 дол. США/кг (заявлено декларантом 1,728 дол. США/кг); по товару №2 2,67 дол. США/кг ( заявлено декларантом 2,019274 дол. США/кг.) та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2023/000498.

Декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією № 23UA500020009601U2 від 24.07.2023 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом у розмірі 46 259,45 грн .

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані позивачем рішення UА500020/2023/000127/2 від 25.07.2023 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2023/000498 є такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Згідно з вимогами частин 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищевикладене, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Колегія суддів зазначає, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Колегія суддів зауважує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Так, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Крім того, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

Колегія суддів вказує,що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів вартості UА500020/2023/000127/2 від 25.07.2023.

Судовим розглядом встановлено, що у графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) відповідно до п. 4.2. договору № 02092022-01 від 02.09.2022 транспортного експедирування між ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» (експедитор) і ТОВ «Вадарт Груп» (клієнт), послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, сплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого експедитором рахунку.

Проте, такий рахунок та платіжні документи, що містять відомості щодо вартості перевезення товару до митного кордону України, до митного оформлення не надані;

3) в інвойсі від 11.07.2023 № EFA2023000000087 відсутнє посилання на договір, відповідно якому здійснюється постачання товарів;

4) відповідно до п. 4.5. контракту № 29/09/2022 від 29.08.2022 між Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI (продавець) і ТОВ «Вадарт Груп» (покупець), продавець зобов`язаний надати покупцю, зокрема, експортну декларацію, однак така декларація до митного оформлення не надана.

Колегія суддів зазначає, що ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, з наданих позивачем до митного оформлення документів вбачається, що останні містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що позивач на вимогу митного органу додатково надавав документи: копію експортної митної декларації від 13.07.2023 з офіційним перекладом на українську мову; копію листа Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI від 12.07.2023 з офіційним перекладом на українську мову; копію рахунку на оплату транспортних послуг № 792 від 14.07.2023; копію платіжної інструкції № 545 від 31.07.2023; копію рахунку-фактури (інвойс) від 11.07.2023 № EFA2023000000087.

Стосовно доводів митного органу про відсутність інформації щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1. Контракту його предметом являється поставка харчової продукції, яку Продавець зобов`язаний упакувати, промаркувати та підготувати для транспортування (п. 3.1.).

Згідно з п. 8.4. Контракту - вартість Товару включає у себе вартість тари, пакування, маркування, оформлення відповідних супроводжувальних документів на вантаж та митного оформлення.

Колегія суддів зазначає, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням, та, що витрати на упаковку вже включені у ціну товару, а відтак не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості, тобто, витрати на пакування не є складовими митної вартості, оскільки є виключно частиною ціни, яку позивач не повинен доводити.

Також, не зазначення у інвойсі, чи інших документах вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, на думку суду, жодним чином не впливає на митну вартість та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару, а тому доводи митного органу в цій частині, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо не надання до митного оформлення рахунку та платіжні документи, що містять відомості щодо вартості перевезення товару до митного кордону України, до митного оформлення, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вартості перевезення товару позивачем було надано: Договір транспортного експедирування №02092022-1 від 02.09.2022, довідка про вартість перевезення товару вих. № 3474/1 від 14.07.2023, рахунок на оплату №792 від 14.07.2023. Платіжний документ позивач не міг надати на дату оформлення митної декларації (24.07.2023) так як рахунок експедитором був виставлений 14.07.2023, а оплата проведена 31.07.2023. Копія платіжної інструкції № 545 від 31.07.2023 про оплату була надана, що підтверджується Листом № 289/М від 28.09.2023.

Відповідно до довідки про вартість міжнародного перевезення вантажу, вих. № 3474/1 від 14.07.2023 сума вартості транспортних витрат 94 363, 16 грн., вказана сума зазначена в рахунку № 792 від 14.07.2023 в складі інших витрат експедитора та була сплачена позивачем, що підтверджено платіжною інструкцією №545 від 31.07.2023.

Крім того, згідно з умовами FCA (Free Carrier Франко перевізник) транспортування товару від продавця до покупця здійснюється покупцем.

Також пунктом 1.4. Контракту №29/09/2022 від 29.08.2022 передбачено, що завантаження товару на транспортний засіб здійснюється продавцем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в повній мірі підтверджено вартість перевезення товару до митного кордону України, а тому доводи митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводів митного органу, що в інвойсі від 11.07.2023 № EFA2023000000087 відсутнє посилання на договір, відповідно до якого здійснюється постачання товарів, колегія суддів зазначає, що як убачається із вказаного інвойсу, останній містить посилання на Контракт №29/09/2022 від 29.08.2022.

Доводи відповідача про ненадання експортної декларації колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки з листа № 289/М від 28.09.2023 вбачається, що позивач надав митному органу разом з іншими додатковими документами копію експортної митної декларації від 13.07.2023, з офіційним перекладом на українську мову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Відповідач обмежився лише посиланням на те, що проведено аналіз бази даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС Держмитслужби України, з урахуванням опису та фізичних характеристик товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що всі фактичні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є такими, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, свідчать про те, що відповідачем недоведено: неповноту, неточність чи недостатність наданих позивачем до митної декларації документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, узгоджувалися між собою та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну.

Відтак, спірне рішення Одеської митниці Державної митної служби UА500020/2023/000127/2 від 25.07.2023 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2023/000498 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «ВАДАРТ ГРУП» - задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами до п. 1, п. 4 ч.1 ст.317 КАС України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону та і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 520/29733/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби UА500020/2023/000127/2 від 25.07.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500020/2023/000498.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова