Постанова

від 27.08.2024 по справі 520/10975/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Лук`яненко М.О.

27 серпня 2024 р.Справа № 520/10975/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представник позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Гарлика Сергія Сергійовича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2024 представник позивача Дрань В.Ю. ГарликаС.С. звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

визнати протиправні дії відповідача Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, оформлені листом директора Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Сом П.А. від 05.04.2024 № Г-10-3754/1-24.08-31, щодо неналежного розгляду його, як законного представника позивача, звернення від 28.02.2024;

зобов`язати Департамент земельних відносин Харківської міської ради відповідно до пункту 4.1.16 Положення про Департамент земельних відносин Харківської міської ради підготувати проект договору оренди землі, яка надається в оренду фізичній особі - підприємецю ОСОБА_1 на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» від 21.04.2021 № 102/21;

зобов`язати відповідача Харківську міську раду відповідно до вимог Земельного Кодексу України (далі ЗК України), на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» від 21.04.2021 № 102/21, укласти між Харківської міської ради та ФО-П ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0.0377 га (кадастровий номер 6310136300:01:012:0019) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В-2» (спортивно-оздоровчий комплекс) за адресою: Бурсацький узвіз, 8, м. Харків строком до 01.05.2025.

Позов мотивував тим, що рішенням 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» від 21.04.2021 № 102/21 позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0.0377 га (кадастровий номер 6310136300:01:012:0019) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В-2» (спортивно-оздоровчий комплекс) за адресою: АДРЕСА_1 та означена земельна ділянка надана позивачу в оренду строком до 01.05.2025.

Він, як законний представник позивача неодноразово звертався до відповідача Харківської міської ради з відповідними заявами з приводу укладання між Харківською міською радою та позивачем договору оренди означеної вище земельної ділянки, розгляд яких було доручено Департаменту земельних відносин Харківської міської ради. Зміст отриманих відповідей, на думку, представника позивача посвідчує бажання відповідачів ухилитися від виконання обов`язку укладення договору оренди земельної ділянки із позивачем.

Зокрема, представник позивача зазначає, що наданою відповіддю на звернення відповідач, взагалі не розкрив суть звернення, що призвело до негативних наслідків у вигляді порушення прав позивача шляхом не здійснення об`єктивного, всебічного і вчасного розгляду повторного звернення від 28.02.2024, а також не підготовки проекту договору оренди земельної ділянки, яка надається фізичній особи - підприємцю ОСОБА_1 на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» від 21.04.2021 № 102/21 та відповідно до не укладання договору оренди.

15.06.2024 від відповідачів надійшли клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв`язку з тим, що дану справу неможливо розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки її розгляд, відповідно до суб`єктного складу сторін спору та предмету спору, належить до юрисдикції господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 задоволено клопотання представників відповідачів про закриття провадження.

Закрито провадження у справі № 520/10975/24 за позовом ФО-П ОСОБА_1 до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Повернуто з Державного бюджету України на користь ФО-П ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 3 633.60 грн.

Роз`яснено позивачу що розгляд заявлених позовних вимог відносяться до юрисдикції господарських судів.

Закриваючи провадження у справі, суд зазначив, що у цій справі існує невирішений спір про право оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0.0377 га (кадастровий номер 6310136300:01:012:0019), що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку. Відтак, якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбавляється речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Не погоджуючись з ухвалою суду від 10.07.2024 представник позивача Гарлик С.С. просить скасувати судове рішння, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції помилково та незаконно прийшов до безпідставного висновку, що дана справа не підлягає розгляду в адміністративному судочинстві та підлягає закриття на підставі п. 1 ст. 238 КАС України.

У відзивах на апеляційну скаргу, відповідачі просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні викладеним у заявах про закриття провадження у справі.

Зазначають, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, ухваленою судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

Також відповідачами Департаментом земельних відносин міської ради та Харківською міською радою до суду подані клопотання про закриття апеляційного провадження у справі № 520/10975/24 у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 , який підписав апеляційну скаргу не має права на представництво інтересів ФО-П Дрань В.Ю. на підставі нотаріально посвідченої довіреності у межах загального позовного провадження.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Згідно із ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 320 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Термін «суб`єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тому, кваліфікуючою істотною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно із статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За приписами частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до приписів частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 КАС України).

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.04.2010 № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив, що:

- положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

За змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як передбачено положеннями ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-ХIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами земельних торгів.

У рішенні Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 429/12773/12 суд зазначив, що з моменту укладення договору оренди землі між землекористувачем та органом місцевого самоврядування припиняються адміністративні відносини та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/20323/17 зазначила, що укладення договору оренди в установленому законом порядку буде реалізацією рішення, а після набуття права оренди в установленому законом порядку дію цього рішення буде вичерпано, з цього моменту адміністративні правовідносини між суб`єктом владних управлінських функцій та фізичною чи юридичною особою трансформуються у цивільні правовідносини між орендодавцем та орендарем.

Аналогічна правова позиція викладена Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 03.04.2019 у справі № 727/1002/17.

Тобто саме з моменту укладення договору оренди земельної ділянки адміністративні відносини між землекористувачем і органом місцевого самоврядування припиняються і виникають договірні відносини, які не притаманні адміністративним правовідносинам.

Водночас, спірні у цій справі правовідносини відносяться до публічно-правових, оскільки належать до земельних спорів з органом місцевого самоврядування, як суб`єктом владних повноважень, щодо реалізації визначений ЗК України повноважень передачі земельної ділянки і жодним чином не пов`язані із відносинами приватноправового характеру.

Предметом спору в справі, яка переглядається, є неналежний розгляд повторного звернення ОСОБА_2 ( представник ОСОБА_1 ) від 28.02.2024 та неналежне, на думку позивача виконання, рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» від 21.04.2021 № 102/21.

Колегія суддів зазначає, що рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» від 21.04.2021 № 102/21 без його реалізації шляхом укладення та реєстрації договору оренди не породжує для позивача особистих майнових прав та зобов`язань.

Відтак, правовідносини, пов`язані з не виконанням/неналежним виконанням такого рішення міської ради не підпадають під визначення приватноправових, оскільки також не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна суб`єкту владних повноважень у публічно-правових відносинах.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.11.2023 у справі № 340/2285/23.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися у порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Судами у цій справі встановлено та не заперечується сторонами у справі, що договір оренди земельної ділянки між ФО-П ОСОБА_1 та Харківської міської на реалізацію рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» від 21.04.2021 № 102/21не укладався.

Таким чином, у справі, яка переглядається, предметом спору є перевірка законності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їх владних управлінських функцій. При цьому, як убачається зі змісту позову, судовий розгляд цього спору позивач ініціював у сфері публічно-правових відносин, а не у зв`язку з потребою відстоювання своїх господарських, майнових чи інших приватних прав у відносинах з третіми особами чи відповідачем.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що виникнення цього спору пов`язане зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Щодо посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.01.2020 по справі № 822/2149/18, колегія суддів зазначає, що обставини справ, з урахуванням яких зроблені ці висновки, не є тотожними обставинам даної справи. Під час розгляду справи № 822/2149/18, вирішувалося питання щодо знесення гаража, який було збудовано без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Щодо клопотання відповідачів Департаменту земельних відносин міської ради та Харківської міської ради про закриття апеляційного провадження у справі № 520/10975/24, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 про відкриття провадження у справі суд зробив висновок, що відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України за характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників тощо, дана адміністративна справа є незначної складності (малозначна справа).

Згідно з ч. 2 ст. 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною 1 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Згідно ч. 2 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Виходячи з наведеної норми, а також враховуючи приписи ст. 55 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що у справах незначної складності, позов від фізичної особи може бути поданий представником за нотаріально посвідченою довіреністю.

Як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга від імені ФО-П Дрань В.Ю. подана та підписана представником позивача - ОСОБА_2 .

До апеляційної скарги додана копію нотаріально посвідченої довіреності від 10.08.2023 на представництво інтересів ФО-П ОСОБА_1 - Гарлик С.С. в усіх судах з усіма процесуальними правами та обов`язками, які надано законом позивачу. Довіреність дійсна до 10.08.2026. Зареєстрована в реєстрі за № 117 (т. 2 а.с. 39-40).

Аналізуючи вищевикладені норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що дана справа є справою незначної складності, а тому апеляційна скарга подана та підписана уповноваженою особою, що підтверджується довіреністю, яка знаходиться в матеріалах справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів про повернення позовної заяви ФО-П Дрань В.Ю.

Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотань про повернення позовної заяви суд зазначив, що ОСОБА_2 може бути представником позивача.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотань Департаменту земельних відносин Харківської міської ради та Харківської міської ради про закриття апеляційного провадження у справі № 520/10975/24 - відмовити.

Апеляційну скаргу представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Гарлика Сергія Сергійовича - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні клопотань про закриття апеляційного провадження набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 29.08.2024 року