Постанова

від 28.08.2024 по справі 320/6886/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6886/23 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Завод порошкової металургії» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Завод порошкової металургії» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 09.02.2022 №35490703;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 09.02.2022 №36090703;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 09.02.2022 № 36080703;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України №15784/6/99-00-06-01-01-06 від 01.12.2022 про результати розгляду скарг державного підприємства «Завод порошкової металургії».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 09.02.2022 № 36080703;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 09.02.2022 №36090703 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 30 720 488,00 грн.;

- в задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Головного управління ДПС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Завод порошкової металургії», податковий номер 00186192, за результати якої складений акт від 29.12.2021 № 23880/10-36-07-03/00186192, відповідно до якого виявлено наступні порушення:

1) пункту 44.1 статті 44 підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункт.138.3.2. пункту 138.3 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього у сумі 31 937 332 грн.;

2) пункту 189.1 статті 189, пункту.198.1, 198.3 абзацу в пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 20 621 923 грн.;

3) пункту 201.10 статті 201 ПК України за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ 380 266 грн., грудень 2018 року на суму 184 160 грн., червень 2020 року на суму 196 106 грн. з нарахування податкових зобов`язань на безоплатно передані основні засоби та встановлені нестачі за результатами інвентаризації;

4) підпункт 168.1.2. пункту 168.1. статті 168, підпункт 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме несвоєчасно перерахована сума становить 5 234 036, 03 грн.

5) пункту 1, пункту 2, пункту 5, пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасно перерахована сума становить 1 374 814,77 грн.

6) підпункт 1.4. пункту 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт 176.2 «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме несвоєчасно перерахована сума становить 430 930,65 грн..

ДП «Завод порошкової металургії», не погодившись із вищевказаними висновками, подало заперечення до ГУ ДПС у Київській області. Однак, податковим органом вказані заперечення були враховані лише частково, та винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

1) № 35490703 від 09.02.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 20 437 763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 043 776 грн., всього 22 481 539 грн.;

2) № 36080703 від 09.02.2022, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 34 270 641 грн.;

3) № 36090703 від 09.02.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за податковим зобов`язанням в сумі 31 937 332 грн.

За результати адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ДПС України залишила скаргу ДП «Завод порошкової металургії» без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області та рішення ДПС України протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, мотивував своє рішення тим, що у позивача відсутній обов`язок по донарахуванню доходу по операціях з контрагентами ТОВ «ФОРТЕОН ІНВЕСТ», ТОВ «ВІСТАЛІОН ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП», ТОВ «АВАЛЕНТА», ТОВ «ПРОМ ФОРТ», оскільки доказів переходу права власності на товарно-матеріальні цінності чи оплати товару матеріали справи не містять. Також, суд першої інстанції зауважив, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 138.3.2. пункту 138.3 статті 138 ПК України, що призвело до завищення показників у рядку 1.2.1 додатка РІ «Cума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу ІІІ ПК України (пункт 138.2 статті 138 розділу ІІІ ПК України)» є необґрунтованими.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Щодо донарахування доходу по операціях з ТОВ «ФОРТЕОН ІНВЕСТ», ТОВ «ВІСТАЛІОН ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП», ТОВ «АВАЛЕНТА», ТОВ «ПРОМ ФОРТ», колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Як слідує з положень пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, з 01.01.2011 він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж пункту 75.1 статті 75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що податкові органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як визначено положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 135 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 ПК України.

Пунктом 137.1 статті 137 ПК України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.

Пунктом 5 П(С)БО 15 «Дохід» передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з абзацом першим пункту 7 П(С)БО 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Однак, як слідує з акта перевірки та матеріалів справи, відсутні жодні первинні документи, які підтверджують факт реалізації товарно-матеріальних цінностей позивачем на користь ТОВ «ФОРТЕОН ІНВЕСТ», ТОВ «ВІСТАЛІОН ТРЕЙД», ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП», ТОВ «АВАЛЕНТА», ТОВ «ПРОМ ФОРТ». Доказів того, що дані товарно-матеріальні цінності були оплачені, матеріали справи та акт перевірки також не містять.

З наведених положень вбачається, що у бухгалтерському обліку дохід підприємства визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (п. 5 П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 137.1 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу до покупця права власності на такий товар.

Згідно до пункту 8 П(С)БО 15 «Дохід», дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена.

За загальним правилом, згідно з частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, доказів переходу права власності на товарно-матеріальні цінності чи оплати товару матеріали справи не містять, а також відсутні докази, що відбулося збільшення активу або зменшення зобов`язання, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що у позивача відсутній обов`язок по донарахуванню доходу по операціях з вищенаведеними контрагентами.

Отже, висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.2. пункту 138.3 статті 138 ПК України та заниження доходу по взаємовідносинах з вищенаведеними контрагентами є необґрунтованими та такими, що суперечать наявним матеріалам справи.

Щодо висновків контролюючого органу про неправомірність нарахування амортизаційних відрахувань на 35 об`єктів основних засобів, які не використовувалися у господарській діяльності підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зафіксовано, що позивачем нараховано амортизаційні відрахування на 35 об`єктів основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності підприємства за період, що перевірявся, чим порушено підпункт 138.3.2. пункту 138.3 статті 138 ПК України, що призвело до завищення показників у рядку 1.2.1 додатка РІ «Cума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України (пункт 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» на загальну суму 759 320, 00 грн.

Колегія суддів зауважує, що з акта перевірки неможливо встановити, стосовно саме, яких 35 об`єктів основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності підприємства за період, що перевірявся неправомірно нараховано амортизаційні відрахування. Жодного переліку основних засобів стосовно даного порушення, акт перевірки не містить.

За змістом розділу 1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС від 01.06.2017 № 396, за результатами проведення документальних планових/позапланових виїзних/невиїзних перевірок, у разі встановлення порушень податкового, валютного та іншого законодавства, оформляється акт, а в разі відсутності порушень - довідка (далі - акт (довідка) перевірки).

При оформленні результатів документальних планових перевірок та позапланових перевірок платників податків з усіх питань (які носять комплексний характер) рекомендується забезпечити відображення інформації з усіх питань, передбачених Зразком акта (довідки) перевірки, а також переліком питань перевірки.

Оформлення результатів документальних позапланових (як виїзних, так і невиїзних) перевірок за окремими видами податків, зборів та з окремих питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, здійснюється відповідно до Зразка акта (довідки) перевірки з урахуванням особливостей діяльності платника податків, виду перевірки і переліку питань, що підлягають перевірці. При цьому, при складанні акта (довідки) перевірки можливе викладення більш розширеної інформації, ніж передбачена Зразком акта (довідки) перевірки, або її відображення в іншому форматі за наявності відповідного обґрунтування, що зазначене сприятиме більш чіткому викладенню інформації щодо перевірених даних та більш повному відображенню доказової бази щодо наявності (відсутності) порушень вимог законодавства.

Акт (довідка) перевірки (разом із додатками) має містити вичерпну інформацію щодо відпрацювання конкретних ризиків у діяльності платника податків із посиланням на фактично перевірені відповідні документи бухгалтерського обліку, первинні документи тощо за відповідний звітний період.

При цьому, у відповідних пунктах акта (довідки) перевірки або додатках до акта (довідки) перевірки відображаються показники поданих декларацій (звітів, інших документів) та показники, встановлені при проведенні перевірки регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності платника податків, первинних та інших документів тощо в ході опрацювання ризикових операцій, виявлених при проведенні доперевірочного аналізу та під час перевірки. Встановлені дані (показники) декларацій (звітів, розрахунків) відображаються у розрізі визначених законодавством звітних періодів та в грошових одиницях, передбачених звітністю, а встановлені порушення, які описуються у висновках до акта (довідки) перевірки - у гривнях.

Усі вартісні показники в актах (довідках) перевірок відображаються у національній валюті України, а показники, виражені в іноземній валюті, підлягають відображенню з одночасною вказівкою їх еквівалента у гривнях за курсом валют, встановленим Національним банком України на дату проведення фінансово-господарської операції, якщо інше не встановлено законодавством.

Зібрана під час перевірки інформація може бути систематизована у відповідних довідках, реєстрах, відомостях та інших регістрах, які додаються до акта (довідки) перевірки та можуть складатися за формами, примірні зразки яких наведено у додатках до Методичних рекомендацій та Зразка форми акта (довідки) перевірки.

У свою чергу, акт перевірки не містить конкретного змісту порушення з зазначенням, на які саме 35 об`єктів основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності підприємства за період, що перевірявся, безпідставно здійснено нарахування амортизаційних витрат.

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 138.3.2. пункту 138.3 статті 138 ПК України, що призвело до завищення показників у рядку 1.2.1 додатка РІ «Cума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу ІІІ ПК України (пункт 138.2 статті 138 розділу ІІІ ПК України)» на загальну суму 759 320 грн. є необґрунтованими та передчасними.

При цьому, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому до уваги не приймаються.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 29.08.2024.