Ухвала

від 07.11.2024 по справі 320/6886/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 листопада 2024 року

Київ

справа №320/6886/23

адміністративне провадження №К/990/40183/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 320/6886/23 за позовом Державного підприємства «Завод порошкової металургії» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 11.10.2024.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 28.08.2024, повний її текст виготовлено того ж дня, проте, касаційну скаргу направлено до суду лише 11.10.2024, тобто з пропуском строку, встановленого для цього, але скаржник не порушує питання про його поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на те, що скаржником не порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку.

2. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

ГУ ДПС до касаційної скарги додало документ про сплату судового збору в сумі 29727 грн, що, однак, не відповідає розміру, встановленому законом.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2024 - не більше 60560 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (26840 грн). За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2023 році, який містить вимоги майнового характеру (податкові повідомлення-рішення від 09.02.2022 №35490703 і №36090703) на загальну суму 54418871 грн та одну вимогу немайнового характеру (податкове повідомлення-рішення від 09.02.2022 № 36080703 про зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток - згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 817/1737/17). Судовими рішеннями позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 36080703 повністю, а податкове повідомлення-рішення № 36090703 - в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 30720488 грн. У касаційній скарзі ГУ ДПС просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви в частині задоволеної позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 36080703 сплаті підлягав судовий збір в сумі 2684 грн. За подання позовної заяви в частині задоволеної позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 36090703 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 30720488 грн - сплаті підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром, - в сумі 26840 грн. Всього 29524 грн.

Отже, за подання касаційної скарги на судові рішення в частині задоволених позовних вимог сплаті підлягає судовий збір в сумі 59048 грн (29524 грн х 200%).

З урахуванням суми сплаченого ГУ ДПС судового збору, скаржнику слід доплатити судовий збір в сумі 29321 грн (59048 грн - 29727 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу - 101

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).

3. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для його ухвалення. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

3.1. У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Однак, обґрунтування цих доводів зводиться до викладення обставин, встановлених під час перевірки. Зі змісту таких доводів неможливо встановити правову позицію скаржника у питанні застосування зазначених на початку касаційної скарги норм права.

Зазначаючи про відсутність первинних документів, підтверджуючих факт реалізації готової продукції на адресу ТОВ «ФОРТЕОН ІНВЕСТ» і ТОВ «ПРОМ ФОРТ», відсутність доказів оплати за товар, а також відсутність даних про ці господарські операції в бухгалтерському обліку позивача, скаржник доводить, що позивач зобов`язаний був включити до складу доходів відповідні суми на підставі зареєстрованих податкових накладних. Водночас в межах цих же доводів скаржник посилається на низку висновків Верховного Суду про необхідність дослідження дійсного руху активів та встановлення реальності господарських операцій.

Зі змісту судових рішень вбачається, що підставою для висновків судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов`язку збільшувати доходи від реалізованої продукції, стало те, що як під час перевірки, так і під час судового розгляду залишився не підтвердженим факт реалізації продукції і отримання доходу, тобто відсутні докази, що відбулося збільшення активу або зменшення зобов`язання.

Однак, зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, в чому саме скаржник вбачає неправильне застосування підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України: в тому, що за його позицією, наявність реєстрації податкової накладної є підставою для включення сум, вказаних у ній, до складу доходів платника податків, чи в тому, що позивач фактично отримав кошти, але не за операціями з реалізації продукції на адресу ТОВ «ФОРТЕОН ІНВЕСТ» і ТОВ «ПРОМ ФОРТ», тобто, від невстановлених осіб.

Крім того, в межах доводів про неправильне застосування підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, яка визначає об`єкт оподаткування податком на прибуток, скаржник посилається на виявлені факти формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ФОРТЕОН ІНВЕСТ» (на суму 412568 грн), ТОВ «ВІСТАЛІОН ТРЕЙД» (на суму 18571630 грн), ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП» (на суму 196641 грн), ТОВ «АВАЛЕНТА» (на суму 1060818 грн).

Зазначені суперечності не дають можливості з`ясувати, в чому саме на переконання скаржника, полягає неправильне застосування судами норм матеріального права в межах задоволених позовних вимог. При цьому згідно з судовими рішеннями, суди погодилися з позицією ГУ ДПС про протиправність формування позивачем податкового кредиту, що мало наслідком відмову у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №35490703, яким збільшені грошові зобов`язання з ПДВ.

Відповідно, ГУ ДПС має чітко викласти свою правову позицію, яка б узгоджувалась з фактичними обставинами цієї справи і висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог в частині, з якою не погоджується ГУ ДПС.

3.2. Також із посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували підпункт 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України.

Обґрунтування цих доводів зводиться до того, що під час перевірки виявлено нарахування амортизаційних відрахувань на 35 об`єктів основних засобів, які не використовувалися у господарській діяльності підприємства за період, що перевірявся, на суму 759320 грн.

Верховний Суд в ухвалі від 02.10.2024 вже звертав увагу скаржника, що ці доводи приведені безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог в цій частині. Так, суди попередніх інстанції виходили з непідтвердженості висновків контролюючого органу про завищення амортизаційних відрахувань, оскільки в Акті перевірки відсутній перелік об`єктів, які за висновками контролюючого органу позивач не використовував у господарській діяльності.

Відповідно, саме лише посилання на те, що під час перевірки виявлено амортизаційні нарахування на 35 об`єктів не може бути визнано достатнім правовим обґрунтуванням незгоди з висновками судів попередніх інстанцій в цій частині.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Суд роз`яснює скаржникові, що обов`язковими умовами під час оскарження судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для ухвалення судового рішення та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 320/6886/23 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку;

- надати платіжний документ про доплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко