Ухвала

від 19.07.2024 по справі 369/5743/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5743/23

Провадження №2/369/1091/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2024 року м. Київ

Києво-Святошинського районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчко А.Я.

за участю секретаря Ведмеденко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженніКиєво-Святошинськогорайонного суду Київської області перебуває цивільнасправа запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову в цивільній справі №369/5743/23, в якій просить постановити ухвалу суду про забезпечення позову, а саме: зупинити дію рішення №7/25 від 09.03.2023 року Виконавчого комітету Боярської міської міської ради Київської області.

Свої вимоги мотивував тим, що позивач за первісним позовом ОСОБА_2 перешкоджала Відповідачу ОСОБА_1 виконувати батьківські обов`язки, у тому числі спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.06.2023 року у справі № 369/8877/22).

09.03.2023 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Київської області прийнято рішення № 7/25, в якому визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, громадянкою ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 не проживає за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , з кінця літа 2023 року.

Вищевказане рішення №7/25 вад 09.03.2023 року Позивач за зустрічним позовом отримав 17.04.2023 року на адвокатський запит від 10.04.2023 року.

Позивач вважає, що наразі є необхідність у забезпеченні позову. Це зумовлене тим, що після отримання вищевказаного рішення, ОСОБА_2 маніпулювала їхньою спільною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоджала батьку ОСОБА_1 виконувати батьківські права та спілкування з малолітнім сином, та переховувала і відчуджувала дитину від батька, використовуючи дане рішення.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише в разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

28 червня 2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 справа № 369/8877/22 задоволено частково.

Заборонено будь-якимфізичним особам,у томучислі ОСОБА_2 ,до набраннязаконної силирішенням судуу справі№369/8877/22перешкоджати ОСОБА_1 виконувати батьківські права, у тому числі на спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 .

При цьому слід зауважити, 11.09.2023 року під час прогулянки на дитячому майданчику ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 ( та ОСОБА_6 здійснили на нього напад. В присутності дитини ОСОБА_2 з групою осіб нанесли ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Після чого, силоміць забрала малолітнього сина ОСОБА_7 та увезла дитину без згоди батька в невідомому напрямку. На пояснення своїх дій поліції ОСОБА_2 пояснила, що має рішення Боярської міської ради № 7/25, в якому визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, громадянкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Внаслідок чого, 11.09.2023 року після нападу ОСОБА_2 з групою осіб та спричинення тілесних ушкоджень батьку дитини ОСОБА_1 , відкрите кримінальне провадження №12023111310002087 від 16.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 382 КК України, в якому ОСОБА_1 визнаний потерпілим.

20.10.2023згідно рішенняВиконавчого комітетуБоярської міськоїради Київськоїобласті №9/51від 19.01.2023р.вирішено:встановити длябатька дитини ОСОБА_1 ,що мешкаєза адресою: АДРЕСА_2 та малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,дні спілкуваннята вихованнябез присутностіматері:1і 3тиждень місяця:з 17.00годин вівторкадо 20.00годин середи,з 17.00години п`ятницідо 20.00години неділі;2і 4тиждень місяця:з 17.00години вівторкадо 19.00години п`ятниці.Після цьоговін зателефонувавна лінію102,та викликавслідчо-оперативнугрупу зпредставником ювенальноїпревенції капітаномполіції ОСОБА_8 .Внаслідок чого, співробітники поліції зафіксували факт правопорушення та що ОСОБА_2 непроживає зацією адресою АДРЕСА_1 з кінцяліта 2023року (квартирабула орендована,та повернулисьвласники квартири)та відповідно відібрали пояснення від сусідки громадянки ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Пояснення відбирала ст. інспектор СЮП Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області капітан поліції Гуцало Олена Сергіївна.

Розуміючи, яку шкоду заподіяно дитині, ОСОБА_1 встановивши, що дитину вивезли до м. Одеси. Як виявилось та стало відомо, що останні три місяці за період вересень 2023 року по 02.12.2023 року ОСОБА_2 та малолітня дитина ОСОБА_10 проживали за адресою: АДРЕСА_4 .

02.12.2023 року ОСОБА_1 приїхав до м. Одеси, встановивши де проживає його малолітня дитина ОСОБА_3 , зателефонував на лінію НОМЕР_1 , та викликав наряд поліції. Згодом в присутності співробітників поліції м. Одеса Суворовського відділення забрав сина ОСОБА_7 , де дитина всім присутнім сказав, що поїде з татом. На даний час син проживає з батьком, боїться матір та категорично відмовляється спілкуватися з нею.

В подальшому ОСОБА_1 було ініційоване звернення до психологів фахівця ОСОБА_11 і фахівця ОСОБА_12 та до експертної установи для проведеним судово-психологічної експертизи, які надали відповідні висновки.

За результатамипсиходіагностичного обстеженнята висновкувід06.01.2024 року фахівця ОСОБА_11 , встановлено:

-що ОСОБА_3 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об`єктом і якого він чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, та уникаючи прив`язаність до матері.

-намагається відсторонитися від матері, оскільки вона становить для нього загрозу психологічного, фізичного насильства та повторного травмування.

-дитина систематично піддавалась проявам насильства з боку матері.

-зміна місця проживання з батьком на місце проживання з матір`ю є неможливою і спричинить значні негативні наслідки для психологічного здоров`я дитини.

-примусове відібрання дитини від батька є неможливим та призведе до негативних наслідків для психологічного здоров`я дитини.

-не можна здійснювати примус до дитини щодо контактів з матір`ю.

-враховуючи бажання дитини при вирішенні питання про графік, можливість /неможливість контакту, спілкування з матір`ю, оскільки поведінка дитини носить ознаки її особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю хлопчика.

-не допустити повторного травмування дитини через недбале ставлення з боку матері, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт та спілкування, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою.

За результатами психодіагностичного обстеження та висновку фахівця ОСОБА_12 від 06.01.2024 року, встановлено: ОСОБА_3 , має відчуття захищеності і безпеки, міцний, надійний емоційний зв`язок з боку свого батька.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_13 , проживаючи з батьком психологічний комфорт та підтримку;

Відібрання дитини від батька є неможливим, це причинить нанесення ушкодження психічному здоров`ю та відбудеться пряма загроза формуванню значної психологічної травми, такий негативний досвід дитина перенесе в доросле життя.

-в стосунках з мамою встановлює бар`єри, проявляє тривожність та відчуження.

-поведінкові прояви матері до сина ОСОБА_7 носить деструктивний характер з ознаками психологічного та фізичного насильства. Мати проявляє - словесну образу, погрози, нехтування, приниження людської гідності.

-Зміна місця проживання ОСОБА_7 на момент дослідження є неможливою, та призведе до ретравматизації, пов`язаної з перебуванням у середовищі матері та її родини.

-дитина має тісний зв`язок, виражену безпечну прихильність до батька і не бажає змінювати місце проживання.

-примусове здійснення зустрічей з матір`ю є неприпустимим оскільки ще культивуватиме в дитини почуття власної неповноцінності та спричинить страждання, не зворотні патологічні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, призведе до формування психічних розладів та нової психічної травми.

-не виконання рекомендацій психолога призведе до повторного психічного травмування, погіршення емоційного розвитку ОСОБА_7 , порушення самооцінки, невмотивованої агресії, деформації прив`язаності, розвиток надмірної тривожності, суїцидальної поведінки, психосамотичних захворювань, психічні захворювання, порушення статево-рольової ідентифікації та засвоєння тендерних ролей.

-Також було проведено судово-психологічну експертизу та отримано висновок експерта № СЕ-19-24/3464-ПС від 30.04.2024 року.

За результатами судово-психологічної експертизи та висновком встановлено:

-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , життєрадісна, екетравертована особистість, відкрита та простодушна дитина, має низьку агресивність. У хлопчика відсутні ознаки підвищеної тривожності (рівень тривожності середній). Він має нормальний рівень самооцінки, поступливий, м`який характер, почуття гумору, позитивний настрій. Мовлення дитини недостатньо чітке, однотипне: розмовляє російською мовою, словниковий запас для спілкування задовільний, звуковимова сформована неповністю, вимовляє окремі звуки. Запас знань та уявлень відповідають віковій нормі: сформовані основні уявлення про світ, дитина знає та називає основні кольори та основні збірні поняття, орієнтується у спорідненості між членами родини та особами оточення членів родини (мама, тато, бабусі, дідусі).

На моментдослідження ставлення ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , до батька характеризується добре сформованою, безпечною прив`язаністю. Тяжінням до взаємодії з ним, виокремлення себе та тата в окрему сімейну систему. Ставлення дитини до матері характеризується почуттям страху і небезпеки, згадуваннями образ, заборон, залякувань та побиттів.

Середовище вякому наразіпроживає ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , (разом з батьком) є для нього підтримуючим, розуміючим, стабільним та таким що забезпечує базові потреби і в результаті має позитивний вплив на його психоемоційний стан та розвиток.

Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бажає проживати з батьком та категорично не має бажання підтримувати спілкування із матір`ю, що обумовлено її негативним впливом на всі сфери життя дитини. Зміни місця проживання дитини призведе до вкрай негативних наслідків для його психічної діяльності та розвитку.

На момент дослідження, відібрання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням попереднього травмувального досвіду проживання дитини з матір`ю, буде мати вкрай негативні наслідки для його психічної діяльності та розвитку.

Здійснювати примус до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо контактів з матір`ю або зміни місця його проживання є недопустимими, оскільки примус містить у собі ознаки насильства, а також визначає нездатність дорослих забезпечувати найкращі інтереси дитини.

За результатамидослідження виявленонаступне:у дитини наявна безпечна прив`язаність до батька та порушена до матері; в поведінці матері є ознаки проявів психологічного та фізичного насильства, недбалого ставлення до життєво важливих потреб сина, які забезпечують відчуття базової безпеки і повноцінний, здоровий особистісний розвиток.

Щодо неналежного догляду та виховання за малолітнім сином матір`ю ОСОБА_2 та з проявами фізичного та психологічного насилля, він звертався та повідомляв до служби у справах дітей Боярської міської ради Київської області. Однак не відповіді, не відповідних дій службою у справах дітей не було вчинено.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , сина не бачив протягом восьми місяців у 2023 році, тому що матір їхньої спільної дитини ОСОБА_2 не надавала цієї можливості, показуючи всім рішення Виконавчого комітету № 7/25 від 09.03.2023 року Боярської міської ради Київської області, що визначення місця проживання дитини з нею, тому і виникла потреба у забезпеченні позову як у найкращих інтересах дитини.

В силу вищезазначених фактичних обставин вважає, що обраний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Вирішуючи питання забезпечення позову суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, 2 ст. 149 СК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ЦПК і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Згідно ч.5-7 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 159 СК України, якою врегульовано вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, визначено, що за заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Суд враховує, що застосування ч. 3 ст. 159 СК України за аналогією закону до правовідносин, які врегульовані ст. 161 СК України, можливо лише під час подачі позову до суду, або розгляду справи в суді.

Водночас законом не передбачено вирішення відповідно до ч. 3 ст. 159 СК України питання про зупинення виконання рішення органу опіки і піклування за ініціативою суду.

Суд зобов`язаний розглянути заяву про забезпечення позову в межах заявлених нею вимог і постановити ухвалу, відповідно до норм процесуального законодавства, які регулюють порядок вирішення даного питання, в порядку ст. 149-153 ЦПК України.

Згідно п. 3, 4 ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Як вбачається із матеріалів справи, на розгляді у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини.

Тобто предметом, як первісного так і зустрічного позову є визначення місця проживання дитини, а саме малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, за змістом статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У відповідностідо положеньч.ч.1-2ст.15Закону України«Про охоронудитинства»,дитина,яка проживаєокремо відбатьків абоодного зних,має правона підтриманняз нимирегулярних особистихстосунків іпрямих контактів , в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

За визначенням ст.1Закону України"Проохорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відтак, батьки мають безумовне право на побачення та спілкування з дитиною, а також зобов`язані брати участь у її вихованні.

Обмеження або позбавлення зазначених прав повинно бути належним чином обґрунтоване.

Стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вказане, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, беручи до уваги призначення заходів забезпечення позову як правового інституту, суд приходить до висновку, що заявником при зверненні до суду жодним чином не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які останній просить у клопотанні, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Подана заява ОСОБА_1 містить посилання на загальні норми процесуального закону щодо забезпечення позову, а її обґрунтування зводиться до непогодження із рішенням Виконавчого комітету 7/25 від 09.03.2023 року Боярської міської ради Київської області повинно оскаржуватись заявником в порядку цивільного судочинства.

Водночас, заявником не наведено жодного обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення; наявність зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Також, не наведено жодних обґрунтувань та не підтверджено належними та допустимими доказами можливого ускладнення виконання рішення чи неможливість ефективного захисту або поновлення прав позивача, через невжиття заходів забезпечення позову у обраний ним спосіб. Фактично заява про забезпечення позову підтверджує, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.

Заявляючи клопотання про зупинення виконання рішення Виконавчого комітету 7/25 від 09.03.2023 року Боярської міської ради Київської області заявник лише посилається на положення ч.3 ст.159 СК України, при цьому жодним чином не обґрунтовує підстав необхідності застосування даної норми закону.

Саме ж по собі непогодження з рішенням органу Виконавчого комітету 7/25 від 09.03.2023 року Боярської міської ради Київської області не є підставою для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення про визначення місця проживання дитини.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.12.2023 у справі №754/1498/22, визначено, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у вихованні дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Якщо хтось із батьків не погоджується з рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки ч.3 ст. 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. Оскаржувані висновки органу опіки та піклування не породжують певних правових наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин, правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дитини. Під час розгляду цієї справи надається оцінка усім доказам в сукупності, в тому числі й висновкам органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і набудь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

ЦПК України передбачає можливість забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку вчинити певні дії, уразі якщо спір виник із сімейних правовідносин (п.3 ч.1 ст.150).

Згідно з абз. 1 ч.10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, № 303А, п. 29).

Із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що обраний спосіб забезпечення позову фактично наперед вирішує питання, які стосуються розгляду позовних вимог про визначення місця проживання дитини по суті, оскільки беззаперечно пов`язаний з предметом спору, що відповідно до вимог статті 150ч.10ЦПК України є недопустимим.

Отже, дослідивши заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки у разі задоволення позову, а вжиття заходів, про які просить заявник, фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті.

Таким чином, за викладених обставин, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо необхідності зупинення дії рішення №7/25 від 09.03.2023 року Виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області і відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, № 303А, п. 29).

Таким чином, за викладених обставин, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо необхідності зупинення виконання рішення органу опіки та піклування і відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.149-153, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому її копії.

Суддя Андрій ВОЛЧКО