Ухвала

від 29.08.2024 по справі 140/2773/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2773/24 пров. № А/857/17645/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Обрізку Ігорю Михайловичу у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії

встановив:

ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року визнано заявлений відвід головуючому судді Обрізку Ігорю Михайловичу у справі № 140/2773/24 необґрунтованим. Питання про вирішення відводу передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024 для вирішення питання про обґрунтованість відводу визначено наступний склад суду: Гінда О.М. - головуючий суддя, судді: Матковська З.М., Ніколін В.В.

Так, заявлений відвід обґрунтовано тим, що позивачем було подано клопотання про розгляд справи за участю сторін, однак, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи за участю сторін на підставі того, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку письмового провадження без повідомлення сторін. Також, вважає, що головуючим суддею протиправно винено ухвалу від 15.07.2023 про витребування матеріалів справи з Волинського окружного адміністративного суду.

Вказані обставини на думку позивача, свідчать про упередженість та зацікавленість в результаті розгляду справи судді Обрізка І.М.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заявленого відводу, суд апеляційної інстанції вважає, що заява про відвід є необґрунтованою з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 КАС України.

Так, зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 37 КАС України передбачені наступні підстави для відводу.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Оскільки, виклик сторін щодо вирішення питання про відвід є правом, а не обов`язком суду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розгляд заяви провести без виклику сторін у судове засідання в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доводи позивача в заяві про відвід судді Обрізку І.М., по суті зводяться до того, що позивач не погоджується з діями головуючого судді при винесенні ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2023 про витребування матеріалів справи з Волинського окружного адміністративного суду та ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2024, якою відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи за участю сторін

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в силу ч. 4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними судовими рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Отже, з огляду на те, що позивачем заявлено відвід у зв`язку з незгодою із процесуальними діями головуючого прийнятими у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для відводу судді Обрізка І.М. відсутні.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 цього Закону).

Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків (…) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Разом з цим, на думку суду апеляційної інстанції зміст заяви ОСОБА_1 про відвід судді Обрізку І.І. не містить підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, а зводиться до суб`єктивних припущень щодо упереджених дій судді, без підтвердження будь-якими доказами такої зацікавленості.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміст заяви позивача про відвід судді Обрізку І.М., та наведені в їх обґрунтування обставини, не містять даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, вказували на його заінтересованість в результаті розгляду справи, при здійсненні правосуддя у цій справі.

Крім цього, інших підстав для відводу, визначених ст. 36 КАС України, не встановлено і під час розгляду заяви про відвід.

Отже, наведені позивачем мотиви у заяві, не є підставою для відводу судді Обрізку І.М. у відповідності до приписів ст. ст. 36, 37 КАС України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому підстави для його задоволення відсутні.

Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 321, 325, 328, КАС України, суд -

ухвалив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Обрізку Ігорю Михайловичу в адміністративній справі № 140/2773/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін