Постанова

від 23.09.2024 по справі 140/2773/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2773/24 пров. № А/857/17645/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівСудової Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, прийняте суддею Ксензюком А.Я. у місті Луцьку, у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) вернувся з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування акту розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 07.02.2024 та акту №10 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ*; зобов`язання повторно провести службове розслідування по факту групового нещасного випадку, що мав місце 17.01.2015 та оформити його результати відповідно до вимог Порядку №1346 і скласти акт форми Н-5* та акт форми Н-1* про нещасний випадок (у тому числі поранення); зобов`язання повторно провести службове розслідування по факту групового нещасного випадку, що мав місце 17.01.2015 та оформити його результати відповідно до вимог Порядку №1346 і скласти акт форми Н-5* та акт форми Н-1* про нещасний випадок (у тому числі поранення); зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; винести окрему ухвалу суду щодо невиконання рішення судів у справі №140/5253/21 та №140/7000/22.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано акти розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 07.02.2024 та акту №10 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ*; зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України у Волинській області повторно провести службове розслідування по факту групового нещасного випадку, що мав місце 17.01.2015 та оформити його результати відповідно до вимог наказу МВС України від 27 грудня 2002 №1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України»; зобов`язано ГУ Національної поліції у Волинській області повторно провести службове розслідування по факту групового нещасного випадку, що мав місце 17.01.2015 та оформити його результати відповідно до вимог наказу МВС України від 27 грудня 2002 №1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що твердження відповідачів, викладених в акті розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 07.02.2024 та акті №10 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* є неправомірними, оскільки аналогічні підстави уже були оскаржені позивачем та скасовані постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №140/5253/21, а тому позов в цій частині слід задовольнити.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача скласти акти за формою Н-1* та Н-5*, якими визнати, що нещасний випадок, який мав місце з ОСОБА_1 17.01.2015, трапився при виконанні службових обов`язків, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначив, що станом на час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду без поважних причин, тому підстави для застосування судового контролю відсутні.

Щодо вимоги позивача про винесення окремої ухвали суду, суд зазначив, що під час розгляду справи, судом не давалась оцінка правомірності виконання попередніх рішень суду, які набрали законної сили.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що перелік справ які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) сторін - є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, відтак, дана справа повинна розглядатися за участю сторін.

Звертає увагу, що є всі підстави для задоволення позовної заяви в частині зобов`язання вчинити дії відповідача, а саме винесення судом рішення про зобов`язання відповідачів повторно провести службове розслідування по факту групового нещасного випадку, що мав місце 17.01.2015 та оформити його результати відповідно до вимог Порядку №1346 і скласти акт форми Н-5* та акт форми Н-1* про нещасний випадок (у тому числі поранення).

Покликається на те, що судом не досліджувалося правомірності виконання попередніх рішень суду, які набрали законної сили, що унеможливлює встановлення судом порушення виконання відповідачем рішень у справі №140/5253/21 від 30.07.2021 та №140/7000/22 від 21.06.2023 не можливо зрозуміти.

Предметом спору у справі № 140/7000/22 є те, що відповідачі виконуючи судове рішення, що набрало законної сили склали Акти без врахування висновків суду у справ 140/5253/21. А предметом спору у справі № 140/2773/24 є те, що відповідачі виконуючи судове рішення, що набрало законної сили не врахували висновків суду у справах № 140/5253/21 та 140/7000/22.

Просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 20.08.2002 по 06.11.2015 проходив військову службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 04.02.2021 - у Національній поліції України.

Наказом УМВС України у Волинській області від 19.01.2015 № 57 було призначено проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, який стався із співробітниками Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області.

В ході проведення даного розслідування було встановлено, що 17.01.2015 о 09:20 в чергову частину УМВС України у Волинській області надійшло повідомлення про те, що 17.01.2015 о 08:15 на 76 + 450 м автодороги Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне» неподалік с. Всеволодівка Луцького району, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Міцубіші Кольт» р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Луцьк, не вибравши безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожньої обстановки, на слизькій ділянці дороги виїхала на зустрічну смугу руху, де скоїла зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенц Спрінтер 413», р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок ДТП ОСОБА_2 загинула на місці пригоди, а три пасажири, які знаходилися в салоні автомобіля отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості і були доставлені до Луцької МКЛ №2. Серед пасажирів автомобіля «Міцубіші Кольт» було двоє працівників міліції, зокрема, начальник ІТТ Володимир-Волинського МВ (з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області майор міліції ОСОБА_1 та міліціонер водій групи конвойної служби міліції Володимир-Волинського МВ з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області прапорщик міліції ОСОБА_4 , які перебували поза службою, у форменому одязі, без табельної зброї та направлялись в м. Луцьк для участі в екзаменаційній сесії у Волинському відділенні ННІЗН НГАВСУ за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 21.

Відповідно до довідки Луцької МКЛ від 27.01.2015 № 97 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому основи черепа, забою головного мозку, пневмоцефалії, забою органів грудної клітки, перелом 5 ребра справа, 3, 6 ребер зліва, при поступленні алкоголю в крові не виявлено.

Вказана подія зареєстрована в ЄО Луцького РВ УМВС України у Волинській області від 17.01.2015 № 206 та по вказаному факту СВ Луцького РВ УМВС відкрито кримінальне провадження № 12015000000000013 за ч. 2.ст. 286 КК України, яке в подальшому передано СУ УМВС для проведення службового розслідування.

В ході службового розслідування встановлено, що згідно наказу Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області від 15.01.2015 № 23 майору міліції ОСОБА_1 та прапорщику міліції ОСОБА_4 надані додаткові відпустки у зв`язку з навчанням у Волинському відділенні ННІЗН НАВСУ на період з 16.01.2015 по 30.01.2015. Факт надання відпусток підтверджується наявним в матеріалах справи рапортом позивача від 15.01.2015.

В ході проведення службового розслідування комісія встановила, що нещасний випадок, зокрема, з начальником ІТТ Володимир-Волинського МВ (з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області майором міліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про що складено висновок по матеріалах службового розслідування за фактом ДТП за участю працівників Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області майора міліції ОСОБА_1 та прапорщика міліції ОСОБА_4 від 31.01.2015.

Про що комісією було складено та підписано акт розслідуванні нещасного випадку (у тому числі поранення) форми Н-5*, а також начальником УМВС України у Волинській області затверджено акт № 1 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* від 30.01.2015, у яких міститься такий же висновок.

У свою чергу, відповідно до свідоцтва про хворобу №30/с від 22.01.2021 медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО МВС України по Волинській області встановлено, що травма позивача, одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Крім того, випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №084539 від 03.03.2021 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, одержаною під час проходження служби в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Довідкою серії 12 ААА № 026246 ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60 відсотків.

У зв`язку із зазначеними обставинами, позивач 15.03.2021 звернувся до ГУ НП у Волинській області про виплату одноразової грошової допомоги, на що отримав лист від 17.03.2021 № 384/04/29-2021, яким відповідач повідомив позивача, що у довідці до акту огляду MCEK вiд 19.02.2021 серії 12 AAA № 026246 та у виписці з акту огляду MCEK № 084539 вказано, щo третя група інвалідності установлена нa пiдcтaвi травми, одержаної під час проходження служби в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Вказаний діагноз не вiдпoвiдaє тлумаченню пунктам 3, 4 частини 1 статті 97 3акону, де зазначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов`язків. Тому ГУ НП у Волинській області прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Не погодившись із висновками комісії, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП у Волинській області про скасування вказаних актів та зобов`язання ГУНП в області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/5253/21 від 30.07.2021 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково: рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано Акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 30.01.2015 №1 форми НТ* та Акт про розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 17.01.2015 о 8:15 год у Володимир-Волинському MB (з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області від 30.01.2015 форми Н- 5*; провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку по матеріалах службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю працівників Володимир- Волинського MB УМВС майора міліції Корчука 1.1, та прапорщика міліції ОСОБА_4 від 31 січня 2015 закрито; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В подальшому, Восьмим апеляційним адміністративним судом прийнято додаткову постанову у справі №140/5253/21 від 07.04.2022, якою зобов`язано ГУНП у Волинській області повторно провести службове розслідування по факту групового нещасного випадку, який стався із начальником ITT Володимир-Волинського MB УМВС України у Волинській області, майором міліції ОСОБА_1 , та оформити його результати відповідно до вимог «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 №1346, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 та додаткової постанови від 07.04.2022, ГУНП у Волинській області в період із 18.07.2022 по 02.08.2022 повторно провела спеціальне розслідування групового нещасного випадку, який стався із начальником ITT Володимир-Волинського MB УМВС України у Волинській області, майором міліції ОСОБА_1 .

За результатами вищевказаного розслідування складено Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 02.08.2022 форми Н-5* та Акт про нещасний випадок невиробничого характеру НТ*, де зроблені висновки, що під час настання нещасного випадку 17.01.2015 майор міліції ОСОБА_1 та прапорщик міліції ОСОБА_4 перебували у додатковій відпустці і не виконували основних завдань, обов`язків та прав працівників міліції, передбачених статтями 2, 10, 11 Закону України «Про міліцію» (Закон втратив чинність на підставі Закону №580 - VIII від 02.07.2015) і тому немає підстав вважати, що нещасний випадок стався під час виконання службових обов`язків.

Не погодившись з такими діями, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі №140/7000/22 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано Акт розслідування нещасного випадку форми Н-5* від 02.08.2022 та Акт про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* від 02.08.2022, що стався 17.01.2015 о 8:15 год у Володимир-Волинському МВ (з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення Ліквідаційною комісією УМВС України у Волинській області в період з 18.01.2024 по 07.02.2024 було проведено повторно спеціальне розслідування групового нещасного випадку за результатами розгляду якого складено акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 07.02.2024 форми Н5* та акт №10 про нещасний випадок невиробничого характеру НТ* від 07.02.2024.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, з урахуванням ч.1 ст.308 КАС України апеляційний суд надає оцінку рішенню суду в частині відмови у задоволенні позовний вимог.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зобов`язання відповідача скласти акти за формою Н-1* та Н-5*, якими визнати, що нещасний випадок, який мав місце з ОСОБА_1 17.01.2015, трапився при виконанні службових обов`язків, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертоюстатті 245 КАС Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йомузакономправо на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначенихзакономумов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначенихзакономумов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбаченихзакономумов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як узаконі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, позивач звернувся до суду із позовом в тому числі і про зобов`язання повторно провести службове розслідування по факту групового нещасного випадку, що мав місце 17.01.2015 та оформити його результати відповідно до вимог Порядку №1346 і скласти акт форми Н-5* та акт форми Н-1* про нещасний випадок (у тому числі поранення).

Судом встановлено, що у постанові від 17 березня 2022 усправі №140/5253/21Восьмий апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що нещасний випадок 17.01.2015 з ОСОБА_1 трапився при виконанні службових обов`язків, оскільки він стався в період проходження служби під час, а саме: прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні документами.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт того, що нещасний випадок 17.01.2015 з ОСОБА_1 трапився при виконанні службових обов`язків не підлягає доказуванню.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Національної поліції у Волинській області, оскільки судовим розглядом справи №140/5253/21 встановлені обставини, які зобов`язують відповідача повторно провести службове розслідування по факту групового нещасного випадку, що мав місце 17.01.2015 та оформити його результати відповідно до вимог Порядку №1346 і скласти акт форми Н-5* та акт форми Н-1* про нещасний випадок (у тому числі поранення), а не за формою НТ*.

З приводу вимоги щодо подання звіту про виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382КАС Українипередбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першоїстатті 382 КАС Українисуд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина другастатті 382 КАС України).

Зокрема, в постанові від 3 квітня 2019 у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якимистаття382 Кодексу адміністративного судочинства Українипов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених устатті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, враховуючи наведене вище, а також те, що тривалий час судові рішення не виконуються, слід зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

З приводу вимоги щодо постановлення судом окремої ухвали, то така задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком.

Крім того, суд звертає увагу, що виходячи із наведених вище судових рішень не було зобов`язано суб`єкта владних повноважень скласти акти форми Н-5* та форми Н-1*, а лише закцентовано увагу на складанні актів у відповідності до Порядку №1346, хоча з урахуванням мотивів, викладених у зазначених рішенні.

На думку апеляційного суду, задоволення вимоги щодо подання звіту про виконання судового рішення буде достатнім заходом впливу для забезпечення його належного виконання, відповідно підстав для постановлення окремої ухвали немає.

Відтак, з метою належного захисту прав, інтересів позивача, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти постанову, якою позов задовольнити частково шляхом зобов`язання повторного проведення службового розслідування по факту групового нещасного випадку, що мав місце 17.01.2015 та оформлення його результатів відповідно до вимог Порядку №1346 і скласти акт форми Н-5* та акт форми Н-1* про нещасний випадок (у тому числі поранення), а також подати звіт про виконання даної постанови у місячний строк з часу її складення.

Колегія суддів враховує відомості, одержані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на дату ухвалення даної постанови, відповідно до яких, Управління МВС України у Волинській області (Ліквідаційна комісія) припинена 05.08.2024.

Відтак єдиним відповідачем та виконавцем судового рішення виступає Головне управління Національної поліції у Волинській області.

Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 1816 грн 80 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі №140/2773/24 та прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області повторно провести службове розслідування по факту групового нещасного випадку, який стався із начальником ІТТ Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області, майором міліції ОСОБА_1 та оформити його результати відповідно до вимог «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області скласти акт форми Н-5* та акт форми Н-1* про нещасний випадок, який стався із начальником ІТТ Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області, майором міліції ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області у місячний строк з дати набрання цією постановою законної сили подати звіту про її виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Врешті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області(ЄДРПОУ: 40108604) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 1816 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять ) 80 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар