Ухвала

від 30.08.2024 по справі 352/2283/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2283/24

Провадження № 2/352/781/24

УХВАЛА

30 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Олійник М.Ю., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Загвіздянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Тисменицького районного суду Івано-Франківської області 28 серпня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Загвіздянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви з додатками, вважаю, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, з таких підстав:

Так, відповідно до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В позовній заяві ОСОБА_1 міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору за звернення з позовом до суду, через незадовільний майновий стан.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ч.ч.1,3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити сторону від сплати судового збору.

У п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року N 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати» судам роз`яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами сторін, з другого боку.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Отже, вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд повинен врахувати особу заявника, характер спору, питання, яке вирішується в суді, а також забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору, та інтересами заявника на судовий захист.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та за наявності клопотання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану або статусу за своїм внутрішнім переконанням.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору в зв`язку з тим, що особа має незадовільний майновий стан повинно бути належним чином оформлене, містити доводи та підтверджуватися доказами того, що майновий стан особи перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача на час вчинення окремої процесуальної дії.

Всупереч вищевикладеному, посилаючись на незадовільний майновий стан, як на підставу звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 додано довідку про отриману пенсію за період з січня - по грудень 2023 року у розмірі 39450,02 грн., посвідчення «Мати-героїня».

Так,довідка ОСОБА_1 за 2023рік суперечитьст.8Закону України«Про судовийзбір»,оскільки сумасудового збору,що підлягаєсплаті менше5відсотків розміру річного доходу позивача .

Будь-яких інших доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, що є підставою для звільнення від сплати судового збору, позивачем надано не було.

Окрім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 є власницею нерухомого майна в с. Загвіздя Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зч.2ст.4Закону України«Про судовийзбір»,за поданняпозовної заяви,немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 1211,20 грн. (отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Тисмениця/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37951998, Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA448999980313141206000009666, код класифікації доходів бюджету 22030101).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позову, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

З огляду на викладене вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для виправлення вказаних недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 185, 260-261 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Позовну ОСОБА_1 до Загвіздянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії - залишити без руху, для усунення недоліків, а саме:

- сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Максим ОЛІЙНИК