Повістка

від 29.08.2024 по справі 127/22585/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/22585/22

Провадження № 22-з/801/99/24

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач:Сало Т. Б.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 рокуСправа № 127/22585/22м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:головуючого суддіСалаТ.Б.,суддів БереговогоО.Ю.,Голоти Л.О.,секретар ЛуцишинО.П.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні заяву ОСОБА_1 проухвалення додатковоїпостанови вцивільнійсправіза позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

На розгляді суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25квітня2024року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження міського голови Вінницької міської ради від 01 липня 2022 року №1031/о «Про звільнення ОСОБА_1 » та розпорядження міського голови Вінницької міської ради від 07 вересня 2022 року №1484/о «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01 липня 2022 року №1031-о».

Стягнуто з Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 405072 (чотириста п`ять тисяч сімдесят дві) гривні 47 копійок.

Змінено підставу звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КНП «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради, а саме вважати звільненим ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

У задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі відмовлено.

19 серпня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить постановити додаткову постанову, якою стягнути з Вінницької міської ради на його користь 14133,27 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Зазначає, що в апеляційній скарзі було зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат. Розмір гонорару адвоката Коваленко Я.А. за надання правничої допомоги у Вінницькому апеляційному суді становить 14133,27 грн.

У судове засідання, призначене на 29 серпня 2024 року, учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

У ч. 4 ст. 270 ЦПК України зазначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, а відтак суд розглядає питання про ухвалення додаткового рішення у справі у відсутність сторін.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Ухвалюючи постанову за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом не було вирішено питання судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У ч. 3 ст. 270 ЦПК України зазначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У ч. 1 ст. 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частина тринадцята статті 141 ЦПК України імперативно встановлює, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Що стосується судового збору, то за правилом частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №537/4343/20 викладено висновок про те, що «в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу та поновлення на роботі позивач звільнений від сплати судового збору. Також позивач звільненийвід сплати судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19».

Із вказаного слідує, що ОСОБА_1 був звільнений при зверненні до суду із позовною вимогою про визнання незаконними та скасування розпоряджень міського голови про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, за подання позовної заяви в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень міського голови, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було сплачено судовий збір в загальному розмірі 1984,80 грн (992,40 грн за позовну вимогу немайнового характеру та 992,40 грн за позовну вимогу майнового характеру (мінімальну ставку, виходячи з ціни позову на момент звернення до суду із позовом)).

З урахуванням висновку колегії суддів про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень міського голови, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з Вінницької міської ради (відповідача, до якого задоволено позов) на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви, в розмірі 1984,80 грн (992,40 грн за позовну вимогу немайнового характеру та 992,40 грн за позовну вимогу майнового характеру).

Оскільки, з урахування розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу (405072,47 грн) за вказану вимогу підлягає до сплати судовий збір в розмірі 4050,72 грн, а позивач звільнений від сплати судового збору за цією вимогою, з Вінницької міської ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3058,32 грн (за відрахуванням сплаченого позивачем розміру судового збору на вимогу суду).

Беручи до уваги, що у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі на роботі відмовлено, а позивач від сплати судового збору у цій частинізвільнений, такі витрати покладаються на державу.

За поданняапеляційної скарги ОСОБА_1 судовий збір не сплачувався, а відтак, з Вінницької міської ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 7564,68 грн (150% * 5043,12 грн (992,40 грн за позовні вимоги немайнового характеру + 4050,72 грн за позовну вимогу майнового характеру)).

Що стосується витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд виходить з наступного.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу. Доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу разом з позовом подано не було.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

ОСОБА_1 ні до закінчення судових дебатів у справі, ні протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції не надав, а відтак питання стягнення таких витрат апеляційним судом не вирішується.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 10000 грн. Зазначив, що підтверджуючі документи на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть долучені додатково.

У додаткових поясненнях від 05 серпня 2024 року ОСОБА_1 зазначив, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з дня вручення йому рішення суду.

19 серпня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, з підтверджуючими доказами.

28 серпня 2024 року від Вінницької міської ради надійшло клопотання, в якому представник просив відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування клопотання зазначено, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг, а також представником не було доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір є обґрунтованим. В апеляційній скарзі представник позивача ще раз підтверджує позицію, викладену в суді першої інстанції та обґрунтовує її аналогічними обставинами та фактами. Відсутні підстави стверджувати, що витрати на збір доказів були необхідними та обґрунтованими, направленими на обґрунтування позиції відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу,які підлягають розподілу між сторонами.

У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано:

- ордер серії АВ №1058039 від 24 травня 2024 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Коваленко Я.А. у Вінницькомуапеляційному суді (а.с. 174 т.3);

- копію договору про надання правової допомоги від 19 серпня 2022 року, укладеного між адвокатом Коваленко Я.А. та ОСОБА_1 .. У розділі 3 сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі визначеному в додатках актах наданих послуг. Написання та подання апеляційної скарги становить 8000 грн, участь в судовому засіданні за 1 годину становить 1500 грн (а.с.179-182 т.3);

- акт №ЯК-115 наданих послуг, підписаний адвокатом Коваленко Я.А. та ОСОБА_1 , відповідно до яких адвокатом було надано наступні послуги: складання заяв, скарг, процесуальних документів та інших документів правового характеру (щодо апеляційного оскарження) - 8000 грн (12 годин); витрати на збір доказів (витрати на отримання копій документів від Вінницької міської ради та витрати на замовлення витягу з ЄДРЮФОП 1033,27 грн; витрати на участь у судових засіданнях (2 слухання) 5100 грн (3 години 24 хв) (а.с.176);

- детальний опис робіт (наданих послуг) загальною вартістю 14133,27 грн (а.с.177 т.3)

- квитанції про сплату за отримання копій документів від Вінницької міської ради та витрати на замовлення витягу з ЄДРЮФОП 9а.с.175,178 т.3).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Зазначаючи в договорі про надання правової допомоги фіксований розмір гонорару за написання та подання апеляційної скарги - 8000 гривень, адвокат Коваленко Я.А. в акті наданих послуг та детальному описі робіт конкретизує вчиненні нею дії за написання та подання апеляційної скарги.

Тобто перелік наданих послуг є конкретизованим.

Апеляційний суд враховує, що адвокат Коваленко Я.А. представляла інтереси позивача ОСОБА_1 у суді першої інстанції, тобто вона готовила позовну заяву, знайома з матеріалами справи та у неї наявна сформована позиція по справі.

Обґрунтування апеляційної скарги переплітається з обґрунтуванням позовної заяви та відтворює позицію адвоката в суді першої інстанції.

Відтак, апеляційний суд, враховуючи заперечення відповідача, вважає, що за складання апеляційної скарги слід визначити суму в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Також підлягають стягненню витрати за участь в судових засіданнях у визначеному представником розмірі - 5100 грн, адже проти таких витрат не заперечувала Вінницька міська рада.

Що стосується витрат за збір доказів у сумі 1033,27 грн, то відшкодуванню підлягають лише витрати на замовлення витягу з ЄДРЮФОП в розмірі 115 грн. Решта витрат в розмірі 918,27 грн не підлягають відшкодуванню, оскільки вони були понесені до звернення до суду з апеляційною скаргою, а з клопотанням про відшкодування таких витрат в суд першої інстанції, в межах визначено згаданою ч. 8 ст. 141 ЦПК України строку, сторона позивача не зверталася.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат,критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з Вінницької міської ради на користь позивача, слід визначити у загальному розмірі 10 215 гривень.

Керуючись ст. 137, 270, 381 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 проухваленнядодаткової постанови задовольнити частково.

Стягнути зВінницької міськоїради (ЄДРПОУ25512617)на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційнийномер НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 215 (десять тисяч двісті п`ятнадцять) гривень.

Стягнути з Вінницької міської ради (ЄДРПОУ 25512617) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 3058 (три тисячі п`ятдесят вісім) гривень 32 копійки та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 7564 (сім тисяч п`ятсот шістдесят чотири) гривні 68 копійок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

Л.О. Голота