Рішення

від 30.08.2024 по справі 755/12079/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12079/23

Провадження №: 2/755/7951/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» про визнання незаконним наказу №30-К від 17 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , поновлення дії трудового договору, поновлення на роботі та на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» (далі - КП «Київбудреконструкція»), про визнання незаконним наказу № 30-К від 17 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , поновлення дії трудового договору, поновлення на роботі і на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» № 30-К від 17 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового контракту з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» поновити дію трудового договору з ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера (по кадрах) КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція»;

- стягнути з КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 травня 2022 року до дня поновлення на роботі за рішенням суду.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач з 10 червня 2016 року працює на посаді провідного інженера (по кадрах) КП «Київбудреконструкція». З 16 березня 2022 року наказом № 7 від 15 березня 2022 року на підприємстві було встановлено початок простою, відповідно позивач відвідувала робоче місце не на постійній основі, при цьому підприємство працювало та здійснювало свою господарську діяльність без призупинення. З 17 травня 2022 року з позивачем було призупинено дію трудового договору без будь-яких пояснень та без ознайомлення з відповідним наказом. Позивач зазначає, що весь цей час вона не могла потрапити на територію підприємства та на робоче місце, чекала будь-якого повідомлення або інформації щодо виходу на роботу. Також вказує, що деякі співробітники постійно в штатному режимі ходили на роботу та виконували свої обов`язки, а інші, як позивач, очікували повідомлення. Також позивач вказує, що її не ознайомлено з наказом, не надіслано засобами зв`язку, не доведено його детального змісту. Позивач зазначає, що про своє порушене право вона дізналась випадково, фотокопію наказу побачила лише у червні 2023 року, однак копії наказу не має. На неодноразові усні та письмові запити та звернення позивача про надання копії наказу для ознайомлення та інших супутніх документів про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , відповідач жодним чином не реагував. Позивач вважає, що право роботодавця на призупинення трудового договору не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її. Позивач зауважує, що наказ № 30-к від 17 травня 2022 року не містить посилання на підстави, що виключають можливість обом сторонам трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором чи на обставин, які перешкоджають виконанню трудового договору обома його сторонами. Посилаючись на відсутність об`єктивних причин та визначених законом підстав для призупинення дії трудового договору, позивач вважає наказ №30-К від 17 травня 2022 року «Про призупинення дії трудових договорів» незаконним в частині, що стосується безпосередньо ОСОБА_1 . На думку позивача, у зв`язку з наявністю самого факту вимушеного прогулу з вини відповідача, відсутність виплати заробітної плати, наявна підстава для задоволення вимог стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів. Зазначає, що оскаржуваний наказ не містить посилання на підстави, що виключають можливість трудових відносин, виконання обов`язків, передбачених трудовим договором чи на обставин, які перешкоджають виконанню трудового договору обома його сторонами. Також зазначає, що керівництво підприємства, знаючи про незаконність своїх дій та порушення законних прав та інтересів позивача не поновило дії трудового договору, крім того за весь час роботи позивача на підприємстві не було зафіксовано жодних фактів про неналежне виконання позивачем службових обов`язків, порушення дисципліни тощо, та з часу видання наказу про призупинення дії трудових відносин і по теперішній час не існувало обставин, які виключали можливість трудових відносин виконання обов`язків, передбачених трудовим договором. Крім того, позивач оцінює дії відповідача як дискримінаційні. ОСОБА_1 стверджує, що роботи на об`єктах відповідача не зупинялись, постійно здійснювалися заходи щодо технічного нагляду за роботами по реконструкції/модернізації ліфтів, про що свідчить Програма економічного і соціального розвитку м. Києва на 2021-2023 роки. Господарська діяльність підприємства не припинялась ні на один день після видання наказу про призупинення дії трудового договору, відповідач відновив значну частину трудових договорів з працівниками, з якими вони були призупинені, приймав на роботу нових працівників. З огляду на дію карантину через COVID-19 та воєнний стан, позивач вважає, що звернулася до суду у трудовому спорі у строки, передбачені чинним законодавством.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано у КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція»: належним чином завірену копію наказу №30-К від 17 травня 2020 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ; довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з вересня 2021 року по серпень 2022 року (а.с. 124-127).

Відповідачем КП «Київбудреконструкція» копію ухвали суду про відкриття провадження в справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверт з надісланими за адресою місцезнаходження відповідача документами повернувся до суду без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

КП «Київбудреконструкція» не виконало ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року в частині витребування доказів.

30 листопада 2023 року та 25 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотаннями про долучення доказів, в яких просила долучити до матеріалів справи довідку Пенсійного фонду України за формою ОК-7 за період роботи з 2016 року по 2023 рік (а.с. 129-131); довідку-виписку з електронного кабінету Пенсійного фонду про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 2021 року по 2023 рік та розрахунок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 136-141).

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що позивач працює на посаді провідного інженера по кадрах КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» з червня 2016 року.

Наказом КП «Київбудреконструкція» № 7 від 15 березня 2022 року «Щодо організації роботи підприємства під час воєнного стану» встановлено початок простою з 16 березня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану для працівників згідно з додатком (п.1). Вказано, що час простою працівникам (крім кур`єра), зазначеним у додатку до цього наказу, проводиться в розмірі дві третіх посадового окладу, встановленого наказом від 31 грудня 2021 року № 49 «Про введення в дію штатного розпису підприємства з 01 січня 2022 року», кур`єру - дві третіх мінімальної зарплати (п. 2). Припинено з 16 березня 2022 року дію наказів про оплату праці щодо встановлення працівникам підприємства надбавки до посадового окладу за інтенсивність праці та особливий характер роботи, надбавки за ведення військового обліку військовозобов`язаних провідному інженеру по кадрах ОСОБА_1 (п. 3) (а.с. 90).

Наказом КП «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року «Про призупинення дії трудових договорів» призупинено дію трудових договорів згідно з Додатком № 1 з 17 травня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану (п. 1). Головному бухгалтеру ОСОБА_2 на час призупинення дії трудових договорів доручено фіксувати можливий розмір заробітної плати та розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який підлягав би виплаті із сум заробітної плати та компенсаційних виплат (п. 2). Згідно з п. 3 цього наказу відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудових договорів у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Цей наказ втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану (п. 6). (а.с. 91)

У наказі КП «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року зазначено, що він прийнятий на підставі статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

За змістом Додатку № 1 до наказу № 30-к від 17 травня 2022 року дію трудових договорів призупинено, зокрема, з провідним інженером (по кадрах) ОСОБА_1 , провідним інженером ОСОБА_3 , провідним інженером ОСОБА_4 та іншими працівниками (а.с. 91, зворот).

Наказом Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 31 січня 2023 року № 06-ОД «Про реконструкцію та модернізацію ліфтового господарства у житловому фонді міста Києва у 2023 році» затверджено перелік об`єктів ліфтового господарства по яких у 2022 році виконано роботи, але не здійснено, оплату та перелік об`єктів ліфтового господарства для здійснення реконструкції та модернізації у житловому фонді міста Києва у 2023 році, що додаються (п. 1); визначено КП «Київбудреконструкція» замовником робіт, зазначених у пункті 1 цього наказу (п. 2). (а.с. 92-98)

Листом від 20 грудня 2022 року № 247/2-792 КП «Київбудреконструкція» повідомило Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про те, що станом на 20 грудня 2022 року заборгованість з виплати заробітної плати відсутня. Заборгованість з виплати компенсації невикористаної відпустки становить 200 685,31 грн (а.с. 99).

Наказом КП «Київбудреконструкція» № 42-к від 29 липня 2022 року «Про поновлення дії трудового договору» поновлено дію трудового договору з ОСОБА_3 , провідним інженером виробничо-технічного відділу, з посадовим окладом згідно штатного розпису з 01 серпня 2022 року (а.с. 100).

Наказом КП «Київбудреконструкція» № 43-к від 05 серпня 2022 року «Про поновлення дії трудового договору» поновлено дію трудового договору з ОСОБА_4 , провідним інженером виробничо-технічного відділу, з посадовим окладом згідно штатного розпису з 08 серпня 2022 року (а.с. 101).

Наказом КП «Київбудреконструкція» № 48-к від 06 вересня 2022 року «Про прийняття на роботу» прийнято ОСОБА_5 на посаду головного бухгалтера, з 07 вересня 2022 року за основним місцем роботи з 2/3 посадового окладу згідно штатного розпису (а.с. 102).

Наказом КП «Київбудреконструкція» № 50-к від 07 листопада 2022 року «Про прийняття на роботу» прийнято ОСОБА_6 на посаду начальника відділу організації та проведення закупівель, з 08 листопада 2022 року за сумісництвом на умовах неповного робочого дня з оплатою в розмірі 40% від посадового окладу начальника відділу організації та проведення закупівель згідно з штатним розписом (а.с. 103).

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи копії наказів № 42-к від 29 липня 2022 року, № 43-к від 05 серпня 2022 року, № 48-к від 06 вересня 2022 року не містять підписів директора підприємства, та копії цих наказів, а також наказу № 50-к від 07 листопада 2022 року не завірені належним чином.

Рішенням Київської міської ради ІІ сесії IX скликання від 23 березня 2023 року № 6255/6296 «Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2021-2023 роки» внесено зміни до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2021-2023 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 24 грудня 2020 року № 23/23 (у редакції рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року № 3703/3744), зокрема додаток 11 «Розподіл асигнувань у 2023 році на фінансування капітальних видатків за напрямами використання бюджетних коштів» (у редакції рішення Київської міської ради від 09 лютого 2023 року № 5971/6012) викладено в новій редакції. Нова редакції додатку 11 «Розподіл асигнувань у 2023 році на фінансування капітальних видатків за напрямами використання бюджетних коштів» передбачає обсяг фінансування КП «Київбудреконструкція» у розмірі 756 721,129 тис. грн, 2 000,00 тис. грн (а.с. 105-111).

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-7 за період роботи з 2016 року по 2023 рік (а.с. 132-133) та довідки-виписки з електронного кабінету Пенсійного фонду про заробітну плату за період роботи з 2021 року по 2023 рік (а.с. 142-143) заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2022 року склала 11 388,00 грн; лютий 2022 року - 9 976,80 грн; березень 2022 року - 7 936,91 грн; квітень 2022 року - 5 061,00 грн.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

За змістом статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15 березня 2022 року прийнято Закон України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-IX), який набрав чинності 24 березня 2022 року. Вказаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У ч. 2, 3 ст. 1 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу КП «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу КП «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23) вказано, що: «дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. […] суди встановили, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ВСП «Санаторій «МЦРЗ» здійснював свій основний вид діяльності та надавав медичні й санаторно-курортні послуги. До роботи були залучені 225 працівників. Дію трудових договорів відповідач призупинив лише з позивачем та ще вісьмома працівниками (чотирма медичними сестрами та чотирма медичними сестрами з масажу). Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останній її виконувати в цій справі не встановлено. Також, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суди обґрунтовано поклали на відповідача обов`язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі, тому доводи касаційної скарги про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію, в даному випадку безпідставні».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 933/411/22 (провадження № 61-13296св23) зазначено, що: «роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23 (провадження № 61-11881св23)».

Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 зазначала про відсутність об`єктивних причин та визначених законом підстав для призупинення дії трудового договору.

У наказі КП «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року зазначено, що він прийнятий на підставі статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Суд зауважує, що положеннями ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу КП «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року)надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам. Разом з тим таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її.

В оскаржуваному наказі відповідач посилався виключно на введення в Україні воєнного стану. Суд ураховує, що існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Відповідач не надав і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування обставин, передбачених ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX, для призупинення дії трудового договору, а саме - неможливість надати позивачу роботу на підприємстві. Відповідачем не доведено відсутність необхідних для виконання роботи позивачем виробничих, організаційних, технічних можливостей. Так само відповідач не довів неможливість переведення позивача, як працівника, на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці. Відповідач на момент розгляду справи суду не надав доказів припинення повністю господарської діяльності підприємства, відсутність фінансування, неможливість забезпечення роботою працівників.

При цьому, судом установлено, що наказом Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 31 січня 2023 року № 06-ОД «Про реконструкцію та модернізацію ліфтового господарства у житловому фонді міста Києва у 2023 році» КП «Київбудреконструкція» визначено замовником робіт щодо реконструкції та модернізації об`єктів ліфтового господарства у житловому фонді міста Києва у 2023 році. Крім того рішенням Київської міської ради 11 сесії IX скликання 23 березня 2023 року № 6255/6296 внесено зміни до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2021-2023 роки, якими передбачено обсяг фінансування КП «Київбудреконструкція» у розмірі 756 721,129 тис. грн, 2 000,00 тис. грн.

Суд також враховує, що станом на 20 грудня 2022 року у КП «Київбудреконструкція» заборгованість з виплати заробітної плати відсутня, що підтверджується листом відповідача від 20 грудня 2022 року № 247/2-792.

З урахуванням встановлених обставин, слід зробити висновок, що КП «Київбудреконструкція» у 2022 та 2023 роках здійснювало свою статутну господарську діяльність.

Таким чином наказ директора КП «Київбудреконструкція» № 30-К від 17 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового контракту з провідним інженером (по кадрах) ОСОБА_1 за своєю формою і змістом не відповідає вимогам ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу КП «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року), отже є незаконним та підлягає скасуванню, а дія трудового договору з позивачем - поновленню.

За таких обставин суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу директора КП «Київбудреконструкція» № 30-К від 17 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового контракту з провідним інженером (по кадрах) ОСОБА_1 та зобов`язання КП «Київбудреконструкція» поновити дію трудового договору з провідним інженером (по кадрах) ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_1 просить поновити її на посаді провідного інженера (по кадрах) КП «Київбудреконструкція».

Суд вважає відсутніми підстави для задоволення цієї позовної вимоги, оскільки за змістом ч. 1 ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу КП «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року) призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера (по кадрах).

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

Оскаржений наказ видано 17 травня 2022 року. Із цим позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 17 серпня 2023 року. У позові ОСОБА_1 зазначала, що із наказом про призупинення дії трудового договору її не ознайомлено, не надіслано засобами зв`язку, не доведено його детальний зміст. Про своє порушене право вона дізналася випадково. Про цей наказ дізналася від колишнього співробітника і фотокопію наказу побачила лише у червні 2023 року. За доводами позивача на неодноразові усні та письмові запити та звернення про надання копії наказу для ознайомлення відповідач не реагував.

Суд вважає, що тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, не був пропущений позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом у будь-якій формі. Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом у будь-який спосіб. Такі докази відсутні в матеріалах справи.

Суд також враховує, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX Прикінцеві положення такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22) дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою КМ України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Надалі постановами КМ України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови КМ України від 27 червня 2023 року № 651.

Таким чином позивач не пропустила строк, визначений статтею 233 КЗпП України, на звернення до суду з цим позовом.

У статті 43 Конституції України вказано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.

Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Водночас у ч. 9 ст.10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. Такий висновок суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах: від 21 червня 2023 року в справі № 149/1089/22, від 31 січня 2024 року в справі № 161/8196/22, від 27 березня 2024 року № 753/12518/22, від 22 травня 2024 року у справі № 755/10764/22.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП). Судом не встановлено вини позивача, яка звернулась з цим позовом до суду лише 17 серпня 2023 року, оскільки за матеріалами справи відсутні докази повідомлення її роботодавцем у будь-який спосіб про винесення оскаржуваного наказу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 501/2316/15-ц (провадження № 61-37956св18) вказано, що: «статтею 235 КЗпП передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта). Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку».

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 зроблено правовий висновок про те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року.

Такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16.

Вищенаведене узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 308/5864/18, від 29 липня 2020 року у справі № 334/10717/14-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 607/5609/17, від 26 травня 2021 року у справі №161/20810/18, від 04 липня 2023 року у справі № 754/13157/19, від 04 жовтня 2023 року у справі №404/1186/22.

Тобто практика Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі є сталою.

Таким чином, при поновленні на роботі підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - по дату ухвалення рішення про поновлення на роботі.

У пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Отже, законодавцем визначено єдину підставу для виплати середнього заробітку в межах річного строку - наявність вини працівника у тривалому розгляді справи. Такий висновок підтверджений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 766/14286/17 (провадження № 61-18218св20).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №9901/407/19 вказано, що: «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19».

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Період вимушеного прогулу визначається робочими днями (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23)).

У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України (ч. 6 ст. 6 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX (у редакції, чинній на час винесення наказу КП «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року).

Враховуючи, що судом установлено протиправність винесення відповідачем наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем, суд вважає обґрунтованою заявлену позивачем вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом КП «Київбудреконструкція» № 7 від 15 березня 2022 року встановлено початок простою з 16 березня 2022 року та визначено оплату праці в розмірі дві третіх посадового окладу. У зв`язку з цим останніми повними місяцями роботи позивача слід вважати січень та лютий 2022 року.

Згідно довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-7 за період роботи з 2016 року по 2023 рік, заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2022 року склала 11 388,00 грн; лютий 2022 року - 9 976,80 грн (а.с.132-133). Вказані обставини також підтверджені довідкою-випискою з електронного кабінету Пенсійного фонду про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 2021 року по 2023 рік (а.с. 142-143).

Отже заробітна плата ОСОБА_1 за січень та лютий 2022 року складає 21 364,80 грн (11 388,00 грн + 9 976,80 грн). Загальна кількість робочих днів у січні 2022 року - 19 днів, у лютому 2022 року - 20 днів. Разом - 39 робочих днів. Середня заробітна плата за один робочий день складає 547,82 грн (21 364,80/39). Вимушений прогул складає 599 днів за період з 17 травня 2022 року (день призупинення дії трудового договору) до 30 серпня 2024 року (день ухвалення рішення суду).

Враховуючи строк вимушеного прогулу 599 робочих днів, сума середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 17 травня 2022 року по 30 серпня 2024 року становить 328 144,18 грн (599днів*547,82 грн/день) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).

Враховуючи задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наявні підстави для допущення негайного виконання судового рішення в цій частині в межах одного місяця.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 4 355,04 грн (1 073,60 грн - за вимогою немайнового характеру та 3 281,44 грн - за вимогою майнового характеру).

На підставі викладеного та керуючись статтями 233-235, п. 1 глави XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-81, 89, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» (ЄДРПОУ: 37932233, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 15-А) про визнання незаконним наказу № 30-К від 17 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , поновлення дії трудового договору, поновлення на роботі та на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» № 30-К від 17 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового контракту з провідним інженером (по кадрах) ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комунальне підприємство «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» поновити дію трудового договору з провідним інженером (по кадрах) ОСОБА_1 .

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 328 144,18 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» в дохід держави судовий збір у сумі 4 355,04 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: