Ухвала

від 29.08.2024 по справі 914/1165/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"29" серпня 2024 р. Справа № 914/1165/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

розглянув апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 б/н від 26.08.2024,

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 суддя: Мороз Н.В., м. Львів, повний текст рішення складено 06.08.2024,

у справі №914/1165/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Квітка Львів, м. Львів

до відповідача Львівської міської ради, м. Львів

про визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 позов задоволено частково.

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю Квітка Львів право власності на нерухоме майно, а саме незавершене будівництво готовністю 4,9%, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:06:004:0023. В решті вимог у позові відмовлено.

Стягнуто з Львівської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю Квітка Львів 21 479,97 грн. судового збору.

26.08.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 б/н від 26.08.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24.

Одночасно з поданою апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про зменшення розміру судового збору. Подане клопотання обгрунтоване ст. 129 Конституції України та ст. 8 Закону України Про судовий збір, а також апелянт просить врахувати його матеріальний стан.

В обгрунтування обставин матеріального стану, апелянтом долучено довідку про доходи за № 4832698483184813 від 26.06.2024, за змістом якої розмір пенсії пенсіонера ОСОБА_1 за період з липня 2023 по червень 2024 складає 65 818,36 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

В ч.2. ст.8 Закону України "Про судовий збір" вказано, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведеного вбачається, що зменшення, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яким може бути зменшено розмір судового збору та підстави вчинення таких дій.

Отже, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод"права на суд".

Суд зауважує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Особа, яка заявляє клопотання зменшення розміру судового збору, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе зменшити такій особі розмір судового збору.

Питання про зменшення розміру судового збору або чи звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналогчна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 15.01.2024 в справі № 910/14968/22 (910/9066/23), яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Разом з тим, до апеляційної скарги особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 долучила довідку про доходи за № 4832698483184813 від 26.06.2024, за період з липня 2023 по червень 2024, а не за попередній календарний рік, як визначено в п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Також, апелянтом не додано жодних доказів на підтвердження скрутного майнового стану боржника, які б доводили той факт, що сукупність доходів скаржника за 2023 рік не перевищує 5% від розміру судового збору і того, що дохід скаржника є його єдиним доходом.

Апеляційний суд зазначає, що належним доказом існування підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст.8 Закону "Про судовий збір", є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка б підтвердила, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору, в зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності в апелянта грошових коштів для сплати судового збору.

Апеляційний суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За вимогами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною другою статті 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Зі змісту рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24, вбачається, що предметом судового розгляду в цій справі є вимога майнового характеру про визнання права власності на нерухоме майно.

З апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, апелянтом за подання апеляційної скарги мало бути сплачено 44 749,93 грн. (29 833,29 грн. * 150%), натомість останнім сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції за № 115 від 23.08.2024.

З цих підстав, сума судового збору, яка підлягає доплаті скаржником становить 41 721,93 грн. (44 749,93 грн. - 3 028,00 грн.).

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст.42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд зазначає, що долучені апелянтом фіскальні чеки від 26.08.2024, в розумінні ч. 1 ст. 259 ГПК України, не є належними доказами надсилання апеляційної скарги учасникам справи (позивачу та відповідачу).

За таких обставин, апеляційна скарга подана з порушенням вимог встановлених статтею 258 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційним судом встановлено недотримання апелянтом положень п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що тягне за собою наслідок у вигляді залишення апеляційної скарги без руху в силу застосування ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення без руху апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 б/н від 26.08.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24 з підстав визначених в ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись статтями 234, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24 відмовити.

Залишити без руху апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 б/н від 26.08.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24.

Скаржнику, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом доплати судового збору в розмірі 41 721,93 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 41 721,93 грн., а також подати суду докази надіслання апеляційної скарги позивачу та відповідачу в розумінні ч. 1 ст. 259 ГПК України

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко