Ухвала

від 06.11.2024 по справі 914/1165/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"06" листопада 2024 р. Справа № 914/1165/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від особи, яка не брала участі у справі: - Тютько Н.М.,

від позивача - Дашо А.Ю. - ордер серії ВС №1306573,

від відповідача - Коржевиич У.Ф. - витяг з ЄДР,

розглянув апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 б/н від 26.08.2024,

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 суддя: Мороз Н.В., м. Львів, повний текст рішення складено 06.08.2024,

у справі №914/1165/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квітка Львів", м. Львів

до відповідача Львівської міської ради, м. Львів

про визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Квітка Львів" подано позов до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, а саме незавершене будівництво готовністю 6,8%, яке знаходиться за адресою: місто Львів, проспект Т. Шевченка 3/ Площа Галицька 15, та знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:06:004:0023.

Позивач посилається на те, що на підставі ухвали Львівської міської ради № 3469 від 16.03.2006 та договору оренди землі від 30.03.2006 позивач отримав в оренду на 10 років земельну ділянку кадастровий номер 4610136600:06:004:0023, площею 0,1040 га, розташовану за адресою: м. Львів пр. Шевченка, 3 та пл. Галицька, 15. Договором передбачено право орендаря за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі. На дату укладення цього договору, на вказаній земельній ділянці були розташовані набуті позивачем у власність на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДКП "Галицький центр кіномистецтва" від 13.01.2005, об`єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення загальною площею 950,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення колишнього кінотеатру) та нежитлові приміщення площею 309,8 кв.м. та 129,1 кв.м. за адресою ( АДРЕСА_1 ).

На підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 567 від 07.04.2006 "Про проектування та реконструкцію ТОВ "Кіносвіт" нежитлових приміщень 1-го поверху будинків на пр. Т. Шевченка, 3 і пл. Галицькій, 15 під торговельно-розважальний центр", 03.11.2011 Інспекцією ДАБК у Львівській області був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 11411069984, 15.05.2007 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради видала позивачу дозвіл № 209/07 на роботи з реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху будинків на АДРЕСА_1 та пл. Галицька, 15 під торговельно-розважальний центр (розбирання будівлі). Позивачем було здійснено будівельні роботи по реконструкції існуючих будівель шляхом часткового демонтажу та їх добудови, у зв`язку з чим позивач 22.04.2015 зареєстрував право власності на незавершене будівництво готовністю 5% та ліквідував запис про право власності на нерухоме майно, яке перебуває в реконструкції, площею 950,8 м.кв.

Однак, після цього відповідач звернувся до суду щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.03.2006, мотивуючи це незаконністю будівництва на орендованій та самовільно захоплених ділянках, тобто порушенням умови договору оренди землі.

23.03.2016 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 914/670/15, яким зобов`язано орендаря повернути орендовану земельну ділянку відповідачу. В подальшому це рішення суду залишено без змін судом апеляційної та касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 31.05.2017 у справі № 813/1972/13-а залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, якою визнано протиправним і скасовано дозвіл Інспекції державно архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на виконання будівельних робіт від 03.11.2011 № ЛВ 11411069984.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі № 813/6021/15 скасовано та визнано не правовірним запис державного реєстратора про реєстрацію незавершеного будівництва готовністю 5%. Після цього, позивач зупинив реконструкцію, залишивши належне йому нерухоме майно на стадії реконструкції.

Керуючись наявністю нерухомого майна, позивач 03.06.2023 звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення Детального плану території в районі проспекту Шевченка, 3 - Площі Галицької, 15. У відповідь на дану заяву відповідач, листом від 03.06.2023, відмовив у наданні дозволу на виготовлення Детального плану території пославшись на те, що у позивача відсутнє зареєстроване право власності на нерухоме майно, чим заперечив право власності позивача.

Позивач посилається на те, що саме по собі скасування запису у реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчить про відсутність права власності на майно, яке придбане позивачем відповідно до договору купівлі-продажу та частини якого використовувались у процесі реконструкції в наслідок чого і виникло незавершене будівництво. Крім того, зазначає, що роботи носили характер реконструкції, а не нового будівництва, що підтверджується звітом та висновком експертів. Також, експертним висновком від 06.12.2023 відсоток готовності наявної частини незавершеного будівництвом будівлі становить 6,8%, а у відповідності до ескпертного висновку від 19.07.2024, готовність незавершеного будівництва на частині земельної ділянки, яка згідно договору оренди земельної ділянки від 30.03.2006 має характеристику з визначенням "під забудову" становить 4,9%; у той час як готовність незавершеного будівництва на частині земельної ділянки, яка має характеристику з визначенням "інші" становить 1,9%.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 позов задоволено частково.

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Квітка Львів" право власності на нерухоме майно, а саме незавершене будівництво готовністю 4,9%, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:06:004:0023. В решті вимог у позові відмовлено. Стягнуто з Львівської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Квітка Львів" 21 479,97 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду прийнято, виходячи з принципу недоторканості приватної власності та змісту ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Суд першої інстанції зазначив, що по суті, принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Таким чином, органи місцевого самоврядування, інші установи, які надавали позивачу дозволи та погодження, пізніше скасовані, породили у позивача відповідні правомірні очікування.

Суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності, де будівництво здійснювалось на земельній ділянці з характеристикою "інші", в силу встановленого судовими рішеннями факту відсутності права забудови на цій ділянці.

26.08.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 б/н від 26.08.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 б/н від 26.08.2024 та об`єднано розгляд апеляційної скарги Львівської міської ради та апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24 в одне провадження.

Особа, яка не брала участі в справі просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У апеляційній скарзі та у запереченнях на відзив позивача ОСОБА_1 зазначає, що землі, які є у комунальній власності, належать територіальним громадам сіл, селищ, міст, відтак, вона, як членкиня Львівської територіальної громади, яка народилася і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_4 , має право володіння і користування прилеглою до її будинку земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4610136600:06:004:0023, яка знаходиться у комунальній власності, так само як і інші жителі прилеглих будинків. Окрім того, зазначає, що вважає що її право на безпечне для здоров`я довкілля, на збереження міцності і довговічності будинку, у якому вона проживає, на збереження культурної спадщини, яка опиняється під загрозою знищення чи негативного впливу на її універсальну цінність є порушеним, а отже вона має всі підстави бути залученою до даної справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Закарпатської області від Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 не надала доказів які б підтверджували той факт, що рішення у даній справі обмежило будь-яке її право чи призвело до виникнення будь-якого обов`язку. Як зазначив представник позивача, доводи ОСОБА_1 зводяться до припущень, що в майбутньому буде на земельній ділянці буде збудовано торговий центр

В судове засідання 06.11.2024 з`явилися представники позивача, відповідача та особа, яка не брала участі в справі.

Особа, яка не брали участі в справі, підтримала своє клопотання про залучення до участі у справі, навела доводи викладені у відзиві та апеляційній скарзі.

Представник відповідача та позивача заперечив дане клопотання, зазначивши, що ОСОБА_1 не надала доказів які б підтверджували той факт, що рішення у даній справі обмежило будь-яке її право чи призвело до виникнення будь-якого обов`язку.

Апеляційний Суд, заслухавши позиції учасників справи та особи, яка не брала участі в справі, дослідивши питання чи порушені права чи законні інтереси ОСОБА_1 рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24, вирішив закрити провадження за апеляційною скаргою заявника.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, Держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ у рішенні від 04.12.1995 зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи із предмета та підстав позову.

Також указана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023 та від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23.

Отже, доводи скаржника про те, що законодавець у частині першій статті 254 ГПК України визначив право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції саме сторонами і третіми особами, що є учасниками справи в розумінні частини першої статті 41 цього Кодексу, є вільним власним тлумаченням скаржником змісту цих статей процесуального закону, а тому спростовуються колегією суддів як безпідставні.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та/або обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та/або обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та/або обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та/або обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункт 108).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та/або обов`язки скаржника і які конкретно.

Тобто чинний ГПК України передбачає необхідність дослідження апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та/або обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Відтак особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Тобто скаржник повинен підтвердити безпосередність його правового зв`язку з оскаржуваним судовим рішення, а саме: чітко зазначити в апеляційній скарзі, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов`язки, та про які саме. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3.

При цьому суд апеляційної інстанції насамперед має з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та/або обов`язки скаржника та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасувати судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та/або обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та/або обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, а також у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24 посилалося, зокрема, на те, що землі, які є у комунальній власності, належать територіальним громадам сіл, селищ, міст, відтак, вона, як членкиня Львівської територіальної громади, яка народилася і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_4 , має право володіння і користування прилеглою до її будинку земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4610136600:06:004:0023, яка знаходиться у комунальній власності, так само як і інші жителі прилеглих будинків. Окрім того, зазначає, що вважає що її право на безпечне для здоров`я довкілля, на збереження міцності і довговічності будинку, у якому вона проживає, на збереження культурної спадщини, яка опиняється під загрозою знищення чи негативного впливу на її універсальну цінність є порушеним, а отже вона має всі підстави бути залученою до даної справи..

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/1610/20 від 30.11.2021, № 912/2751/16 від 11.11.2020, у справі №911/3132/17 від 05.12.2019.

Предметом позову у справі № 914/1165/24 є спір щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, який був придбаний ТзОВ «Квітка Львів» (позивачем) та в результаті реконструкції якого утворилось незавершене будівництво.

Місцевим господарським судом не вирішувалося питання про права, інтереси та/або обов`язки скаржника і рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024, не зачіпає безпосередньо права та обов`язки такої особи; ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення в цій справі не містять жодних посилань і застережень, а також висновків щодо прав або обов`язків скаржника, а містять виключно висновки щодо правовідносин між позивачем та відповідачем.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2023 у справі № 911/1201/16, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 10.04.2024 у справі № 40/223-05.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам заявника апеляційної скарги і поданим на їх підтвердження доказам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 в справі № 914/1165/24 у цій справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 264, 286-289 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2024 у справі №914/1165/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду на підставі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.11.2024

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець