Постанова

від 20.08.2024 по справі 914/3423/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. Справа №914/3423/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Костін К.М.,

відповідача: Петрінець Б.Р.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Естар Україна» (вх. суду від 23.05.2024 № 01-05/1482/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 (повний текст рішення складено 29.04.2024 (суддя Ділай У.І.)

у справі № 914/3423/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Естар Україна», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Готелі Трускавця», м. Трускавець, Львівська область

про зобов`язання повернути належним чином оформлені документи та стягнення за договором № 2610/2 від 26.10.2022

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Естар Україна» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готелі Трускавця» про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Готелі Трускавця»:

1)виконати умови договору № 2610/2 від 26.10.2022 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.11.2022, а саме сплатити залишок заборгованості у сумі 66 666 грн 67 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Естар Україна»;

2)повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Естар Україна» належним чином оформлені (підписані, скріплені печатками товариства) примірники документів, а саме:

-договір №2610/2 від 26.10.2022, укладений між ТОВ «Естар Україна» та ТОВ «Готелі Трускавця»;

-додаткову угоду № 1 від 17.11.2022 до договору № 2610/2 від 26.10.2022р.;

-додаток 1 «Специфікація» від 26.10.2022 до договору № 2610/2 від 26.10.2022;

-видаткову накладну № 105 від 30.11.2022;

-видаткову накладну № 82/3 від 30.11.2022;

-довіреність №1 від 30.11.2022.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивач нарахував 2487,43 інфляційних втрат та 1802,74грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач (постачальник) передав відповідачу (покупцю) товар на суму 850 000 гривень (ціна без ПДВ 750 000 грн+ПДВ 20%-100 000 грн), який відповідач оплатив частково, а саме несплаченою є сума ПДВ в розмірі 66 666,67 гривень.

Крім цього, позивач не повернув відповідачу належним чином оформлені документи, що пов`язані з виконанням договору № 2610/2 про поставку електротехнічного обладнання в редакції додаткової угоди № 1 до цього договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для стягнення 66666,67грн ПДВ в судовому порядку мають бути належним чином погоджені сторонами документи про розмір заявленої суми. Натомість матеріали справи містять єдиний погоджений сторонами первинний документ видаткову накладну №ЕУ000000105 від 30.11.2022 (долучена відповідачем до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом) на загальну суму в розмірі 783333,33 грн, яка складається з вартості товару в сумі 750000,00 грн та суми ПДВ - 33333,33 грн; матеріали справи не містять доказів погодження суми ПДВ на загальну суму 100000,00 гривень.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Естар Україна» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/3423/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги того, що видаткова накладна від 30.11.2022 була виставлена помилково на період з`ясування вимог законодавства щодо сплати ПДВ.

Так, до 30.11.2022 позивачем виставлявся рахунок № Е-00373/4 від 26.10.2022 на суму 850 000 гривень та місцевий господарський суд не з`ясував, що вказаний рахунок відображений у довіреності № 1 від 30.11.2022, яка була надана відповідачем позивачу для отримання обладнання зі складу.

Також скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що ухвалами від 11.12.2023 та від 08.02.2023 суд задоволив клопотання позивача про витребування доказів у відповідача. Відповідач виконав ухвали суду частково, при цьому жодних пояснень щодо неможливості подання всього переліку доказів не заявляв.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Готелі Трускавця» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Естар Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

За твердженням відповідача перед здійсненням поставки сторони дійшли згоди зменшити ціну товару та встановити її в розмірі 783 333,33 грн в тому числі ПДВ 33 333,33 грн. На підтвердження даної обставини до матеріалів справи долучено роздруківки з месенджеру «Viber» між представниками постачальника та покупця. Зокрема, з 28.11.2022, на момент, коли відповідач вже оплатив 700 000,00 грн, представник постачальника написав, що слід доплатити 80 000 грн, а 30.11.2022 представник постачальника написав, що з врахуванням того, що перший платіж був з ПДВ, залишилось доплатити 3 333,33 грн.

Таким чином, на переконання відповідача, сторони дійшли згоди встановити вартість товару в розмірі 783 333,33 грн. в тому числі ПДВ 33 333,33 грн. Зокрема, з переписки можна встановити, що 28.11.2022 року, на момент, коли відповідач вже оплатив 700 000,00 грн, представник постачальника написав, що слід доплатити 80 тис. грн., а 30.11.2022р. представник постачальника написав, що з врахуванням того, що перший платіж був з ПДВ, залишилось доплатити 3 333,33 грн.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 справу № 914/3423/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 914/3423/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Естар Україна» (вх. суду від 23.05.2024 № 01-05/1482/24)

Ухвалою суду від 13.06.2024 призначено справу 914/3423/23 до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2024.

У судовому засіданні 20.08.2024 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

До позовної заяви позивачем додано Договір № 2610/2 на поставку електротехнічного обладнання, який підписаний та скріплений печаткою лише позивачем.

За твердженням позивача, 26.10.2022 між ТОВ Естар Україна (постачальник) та ТОВ «Готелі Трускавця» (покупець) було укладено Договір № 2610/2 на поставку електротехнічного обладнання, а саме: дизель-генератора ESTAR F 225 SA (180 кВт), вартістю 900 000,00 грн. у т.ч. 150 000,00 грн ПДВ.

Згідно з п. 1.1. Договору, позивач в строки та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався поставити, і передати у власність відповідачу електротехнічне обладнання у відповідності з Специфікацією (Додатком № 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною цього Договору, а відповідач у свою чергу зобов`язався прийняти і оплатити обладнання на умовах передбачених даним Договором.

Ціна електротехнічного обладнання становить 750 000,00 грн без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату за обладнання на загальну суму 900 000,00 грн в т.ч. ПДВ (20%) 150000,00 грн. Зазначений рахунок, містить посилання на правову підставу здійснення операції з перерахування коштів, а саме «Договір: № 2610/2 від 26.10.2022».

Згідно тверджень позивача, 17.11.2022 року між сторонами було укладено також Додаткову угоду № 1 до Договору № 2610/2 від 26 жовтня 2022 року. На підставі вказаної додаткової угоди визначено, що загальна вартість обладнання розрахована на підставі Специфікації (Додаток №1) та складає: 850000,00 грн в т.ч. ПДВ 100000,00 грн. Вартість було визначено наступним чином: в тій частині вартості Обладнання, яке станом на 16.11.2022 (включно) сплачено авансовим внеском, як попередня оплата, до набирання чинності Постанови № 1288 від 16.11.2022, вартість такого Обладнання оподатковується податком на додану вартість (ПДВ) 20%. Якщо оплата, або часткова оплата, кінцевий розрахунок - що становить, як перша подія згідно податкового кодексу, здійснені після набирання чинності Постанови, то тоді в такій частині оплати - вартість обладнання, не оподатковується податком на додану вартість (ПДВ) 20%, розрахунок ціни визначається без ПДВ.

Згідно з п.3.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.11.2022) визначено умови і порядок оплати:

-Пункт 3.2.1. Не пізніше 21 (двох) банківських днів з дати підписання Сторонами цього Договору та отримання відповідного рахунку від постачальника покупець сплачує постачальнику оплату у розмірі 200 000,00 грн в т.ч. ПДВ (20%) 33 333,33 грн, на поточний рахунок постачальника.

Пункт 3.2.2. Другий платіж у розмірі 400 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) 66 666,66 грн, покупець сплачує по факту готовності обладнання до відвантаження з заводу виробника згідно листа від постачальника.

Пункт 3.2.3. Остаточний розрахунок вартості обладнання, оплату у розмірі 250000,00грн без ПДВ, покупець сплачує по факту прибуття обладнання, на склад постачальника перед відвантаженням покупцю.

Враховуючи вимоги податкового законодавства та умови договору і додаткової угоди № 1, розрахунок здійснюється наступним чином:

оплати, що надійшли до 16.11.2022 в сумі 600 000,00 грн оподатковуються ставкою 20% ПДВ з розрахунку 600000 / 900 000,00, що становить ~ 66,66666% сплаченого товару,

оплати, що мають надійти після 16.11.2022 (-33,33334% несплаченого товару) - розраховуємо згідно ціни без ПДВ 750 000,00*33,33333% - становить 250 000,00 грн.

Відповідач заперечує укладення між сторонами договору №2610/2 від 26.10.2022 та зазначив, що ціна за обладнання без ПДВ в сумі 750000,00 грн залишається не змінною, а змінюється порядок оподаткування і розмір ставки ПДВ при оплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом жовтня-листопада 2022 року відповідач здійснив оплати за товар, а саме: 31.10.2022 на суму 200 000,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 33333,33; 14.11.2022 на суму 30 0000,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 50000,00; 16.11.2022 на суму 100 000,00 грн: з урахуванням ПДВ 20% -16 666,67; 18.11.2022 на суму 100 000,00 грн без ПДВ; 29.11.2022 на суму 80000,00 грн без ПДВ; 30.11.2022 на суму 3 333,33 грн без ПДВ, а всього на загальну суму 783333,33 грн.

30.11.2022 ТОВ «Готелі Трускавця» отримало від TOB «Естар Україна» дизель генератор ESTAR F225 SA (180кВт).

Згідно з видатковою накладною №ЕУ000000105 від 30.11.2022, яка підписана та скріплена печатками двох сторін, вартість товару становить 750 000,00 грн без ПДВ, сума ПДВ - 33333,33 грн, всього разом з ПДВ - 783333,33 грн. В примітці видаткової накладної зазначено: ПДВ - розраховано в частині попереднього авансу в сумі 200 000,00 грн згідно Постанови №1260 від 09.11.2022.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Оскільки до договору поставки за загальним правилом не встановлено спеціальну форму (крім поставок товарів, для яких іншими законами передбачено обов?язкову письмову форму), то сторони вправі укладати такі договори й у тій формі, у якій вони домовились це зробити.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/1102/20 та від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18 зазначено, що оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов?язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов?язанні кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов?язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов?язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов?язку.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № ЕУ000000105 від 30.11.2022.

Водночас матеріали справи не містять підтвердження укладення сторонами договору № 2610/2 від 26.10.2022 та додаткової угоди №1 від 17.11.2022, в яких обумовлені сума оплати за товар та розмір ПДВ.

Як було вище вказано, договір № 2610/2 від 26.10.2022 та додаткова угода №1 від 17.11.2022 підписана та скріплена печаткою лише ТОВ «Естар Україна».

Укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, поставка товару, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №912/1883/17).

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

26.10.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату за обладнання на загальну суму 900 000,00 грн, з яких 750000,00 грн вартість обладнання та 150000,00 грн сума ПДВ (20%). Зазначений рахунок, містить посилання на правову підставу здійснення операції з перерахування коштів, а саме «Договір: № 2610/2 від 26.10.2022».

Постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20 березня 2020 року визначено перелік товарів, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість - товари, ввезенням на митну територію, та в подальшому реалізує на території України. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 1260 від 09.11.2022 та постановою Кабінету Міністрів України № 1288 від 16.11.2022 вносились зміни до переліку товарів, зокрема включено товар електрогенераторні установки.

У зв`язку із вказаними змінами до законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість сторонами погоджено змінити суму ПДВ.

Згідно з копією видаткової накладної № ЕУ000000105 від 30.11.2022, підписаної та скріпленої печатками двох сторін, позивач свої зобов`язання щодо поставки товару виконав, відповідач оплату за поставлений товар здійснив на загальну суму в розмірі 783333,33 грн, яка складається з вартості товару в сумі 750000,00 грн та суми ПДВ - 33333,33 грн. Оплату за товар відповідач здійснював частинами, починаючи з 31.10.2022. Остання оплата здійснена 31.11.2022. Поставка товару відбулася в день останньої суми оплати.

Матеріали справи не містять доказів оскарження факту поставки за спірною накладною на загальну суму в розмірі 783333,33 грн. Позивач не заперечив факту складення видаткової накладної № ЕУ000000105 від 30.11.2022 на загальну суму в розмірі 783333,33 грн, яка складається з вартості товару в сумі 750000,00 грн та суми ПДВ - 33333,33 грн.

Позивач, для підтвердження своїх доводів, надав суду примірник видаткової накладної № ЕУ000000105 від 30.11.2022, в якій зазначено, що ціна товару складає 750000,00 грн, сума ПДВ складає 100000,00 грн, а всього з ПДВ вартість товару становить 850000,00 грн. Укладення вказаного примірнику видаткової накладної заперечується відповідачем та містить підпис та печатку лише позивача.

Спір у цій справі виник через те, що позивач вважає, що відповідач має доплатити ще 66666,67 грн, що є сумою ПДВ, яка була погоджена сторонами спочатку в усному порядку та в подальшому зазначена в додатковій угоді №1 від 17.11.2022 до договору №2610/2 від 26.10.2022.

Проте, єдиним погодженим сторонами первинним документом у справі є видаткова накладна № ЕУ000000105 від 30.11.2022 на загальну суму в розмірі 783333,33 грн, яка складається з вартості товару в сумі 750000,00 грн та суми ПДВ - 33333,33 грн.

Як зазначено вище, матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору № 2610/2 від 26.10.2022 та додаткової угоди №1 від 17.11.2022, в яких обумовлені сума оплати за товар та розмір ПДВ.

На підставі долученої до матеріалів справи переписки в месенджері «Viber» не є можливим встановити, що договір був укладений на таких підставах, які викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Щодо покликання позивача на рахунок від 26.10.2022 та банківські виписки, в яких наявне посилання на правову підставу здійснення операції з перерахування коштів, а саме «Договір: № 2610/2 від 26.10.2022», то як було зазначено вище, матеріали справи не містять доказів реального укладення між сторонами такого договору.

При цьому, зважаючи на комерційні ризики, позивач міг скористатися правом притримання речі (товару), згідно з § 7 глави 49 ЦК України, до підписання відповідачем договору та додаткової угоди й повернення вказаних документів TOB «Естар Україна».

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі зазначеного, враховуючи те, що матеріали справи містять єдиний погоджений сторонами первинний документ видаткову накладну №ЕУ000000105 від 30.11.2022 на загальну суму в розмірі 783333,33 грн, яка складається з вартості товару в сумі 750000,00 грн та суми ПДВ - 33333,33 грн та матеріали справи не містять доказів погодження суми ПДВ на загальну суму 100000,00 гривень, то колегія суддів зазначає про підставність висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

При цьому, щодо тверджень позивача про порушення місцевим судом норм процесуального права, апеляційний суд зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2023 задоволено клопотання позивача та витребувано в порядку ст.81 ГПК України у Товариства з обмеженою відповідальністю «Готелі Трускавця» оригінали наступних документів : Договір №2610/2 від 26.10.2022 укладений між позивачем та відповідачем; Додаткову угоду №1 від 17.11.2022 до договору №2602/2 від 26.10.2022; Додаток №1 «Специфікація» від 26.10.2022 до договору №2610/2 від 26.10.2022; видаткову накладну №82/3 від 30.11.2022; довіреність №1 від 30.11.2022.

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що станом на дату поставки товару (30.11.2022) між сторонами не було оформлено укладення договору поставки у письмовій формі та відповідачу не надходила пропозиція щодо укладення додаткової угоди в редакції, долученій позивачем до позову.

Частиною 1 статті 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства та те, що відповідач повідомив суд про відсутність у нього доказів, зазначених в ухвалі суду, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі № 914/3423/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Естар Україна» (вх. суду від 23.05.2024 № 01-05/1482/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі № 914/3423/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець