Постанова

від 29.08.2024 по справі 917/1761/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/1761/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Слободін М.М.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області (вх. №1203П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 (рішення ухвалено суддею Тимощенко О.М. в приміщенні Господарського суду Полтавській області 16.04.2024 о 10:03, повний текст складено 19.04.2024) у справі №917/1761/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+", вул. Ломоносова, 56, кв. 52, м. Київ, 03191

до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, вул. Коцюбинського, 6, м.Полтава, 36039

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 у справі №917/1761/23 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним з моменту вчинення односторонній правочин Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, оформлений заявою від 14.12.2021 року №2998/01-13 щодо розірвання Енергосервісного договору №Е-7 від 28.08.2019 року, стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" 2684 грн витрат по сплаті судового збору.

Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 року у справі №917/1761/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що матеріали судової справи не містять належних письмових доказів передачі проектної документації та дозвільних документів відповідачеві у передбачений законом спосіб, а саме шляхом підписання акту прийому-передачі документів, а вибірково надіслані копії деяких складових елементів Робочого проекту 3305-П3 Том 1. "Технічне переоснащення ГНС №1 в с. Пронозівка, Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства Полтавської області", який по формі не є Робочим проектом, а являє собою набір «ескізів» до проекту.

За твердженням заявника апеляційної скарги, наведені ним розрахунки підтверджують відставання від графіку скорочення споживання: відсоткова фактична економія електричної енергії у 2020 році складає 8,48 % замість 30,82% від базового рівня, а у 2021 році економія взагалі відсутня (збільшення на 0,5%), що не спростовано позивачем.

Разом з тим, на час видання наказу №53 від 15.04.2021 в.о. начальником Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, яким визначалася заборона на включення встановленого обладнання: асинхронного електродвигуну марки ОМН-MV450-6 (насосно-силового агрегату №2), частотного перетворювача, який встановлено на насосно-силовий агрегат №8 марки М280ML-4, минуло більше 60 робочих днів з того часу, як позивач відстав від графіку здійснення комплексу як технічних, так і організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу, що давало підстави відповідачу на розірвання укладеного між сторонами енергосервісного договору.

При цьому відповідач зазначає, що позивач, звертаючись до суду фактично пред`явив вимогу про визнання дійсним вже розірваного договору, а обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області (вх. №1203 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 у справі №917/1761/23, встановлено учасникам справи строк по 14.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 02.07.2024 о 10:00 годині.

03.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 у справі №917/1761/23, а вказане рішення залишити без змін.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 у зв`язку з відпустками судді Пуль О.А. та судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області (вх. №1203 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 у справі №917/1761/23 відбудеться 02.07.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 розгляд справи відкладено на 17.07.2024, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 розгляд справи відкладено на 29.08.2024, про що повідомлено учасників справи.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Слободін М.М.

Перед судовим засіданням від представника Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Кузя О.М. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх№11249 від 29.08.2024), у якому він зазначив, що «у зв`язку з плановим відключенням електроенергії з 29.08.2024 до 10:45» не зможе взяти участь у відеоконференції і просить відкласти судове засідання на іншу дату.

У судовому засіданні представник позивача проти клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи та апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання представника Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про відкладення (перенесення) розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно частин 11, 13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом з тим, явка представників сторін не була визнана обов`язковою.

Колегія суддів звертає увагу, що заявником у його клопотанні зазначено про те, що він не може взяти участь у відеоконференції, втім відповідної заяви у порядку статті 197 ГПК України щодо участі у судовому засіданні 29.08.2024 в режимі відеоконференції ним подано не було і відповідна ухвала про проведення вказаного судового засідання в режимі відеоконференції не приймалася.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що посилання представника відповідача на планові відключення світла як на перешкоду участі у судовому засіданні не може визнати обґрунтованими, оскільки ним не зазначено місця його фактичного перебування у день судового засідання, поважності причин неможливості вкотре безпосередньо прибути в судове засідання, а долучений до клопотання графік відключення не містить ні джерела відповідної інформації, ні його дати, ні взагалі міста або регіону його застосування.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, представник відповідача вже неодноразово подавав аналогічні клопотання із долученням одного і того самого додатку «графіку відключень», який не містить ні джерела відповідної інформації, ні його дати, ні міста або регіону його застосування (вх.№9424 від 17.07.2024, вх.№9451 від 17.07.2024, вх.№9452 від 17.07.2024, вх.№11249 від 29.08.2024). При цьому, у всіх вказаних випадках у «графіках» наведено однаковий період відключень, що взагалі ставить під сумнів достовірність наданої відповідачем інформації та може бути розцінене судом як зловживання ним процесуальними правами, спрямоване на безпідставне затягування розгляду справи.

Колегія суддів також зауважує, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Апеляційний господарський суд враховує, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито ще 27.05.2024, при цьому розгляд справи вже неодноразово відкладався, зокрема, за аналогічними клопотаннями відповідача.

А тому, подальше відкладення розгляду справи за відсутності на то поважних причин може призвести до порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Водночас, суд враховує, що позиція та вимоги відповідача були викладені в його апеляційній скарзі.

За таких обставин, суд не вважає клопотання представника відповідача про чергове відкладення розгляду справи обґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.

28.08.2019 між Кременчуцьким міжрайонним управлінням водного господарства (Кременчуцьке МУВГ) та TOB "Е2+" було укладено енергосервісний договір № Е-7 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, його предметом є здійснення енергосервісу комплексу споруд головної насосної станцій СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою: с. Пронизівка, Глобинського району, Полтавської області, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення замовником споживання електричної енергії порівняно зі споживанням за відсутності енергосервісу. Для цілей даного договору енергосервісом є комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів енергосервісу, перелік яких наведено у Додатку №1.

Пунктом 5.1 договору визначено, що скорочення рівня споживання електричної енергії, який повинен бути досягнутий в результаті здійснення енергосервісу, за кожний рік дії договору наведено у Додатку 5.

Пунктом 6.1. договору визначено, що строк дії договору становить 13 років 178 днів - з 28.08.2019 року до 30.09.2032 року.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що оплата за договором здійснюється замовником за рахунок скорочення споживання та/або витрат замовника на оплату електричної енергії порівняно із споживанням та/або витратами на оплату електричної енергії за відсутності таких заходів (як передбачено частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації") за відповідний період на підставі тарифів, що діяли у період, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п.8.3. договору для перевірки та підтвердження фактичного скорочення рівня споживання електричної енергії та/або витрат в результаті впровадження енергосервісу за розрахунковий період виконавець протягом п`яти робочих днів після закінчення розрахункового періоду надсилає замовникові акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунків скорочення рівня споживання електричної енергії за формою згідно з Додатками 9,10.

Відповідно до п. 9.1. договору виконавець зобов`язаний розробити та погодити проектну документацію, оформити дозвільні документи, необхідні для здійснення заходів енергосервісу.

Відповідно до п. 11.4 договору договір може бути розірвано в односторонньому порядку з ініціативи замовника у разі відставання виконавцем від графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більш ніж на 60 (шістдесят) робочих днів з вини виконавця або у разі настання умов, передбачених розділом 15 договору.

Перелік обладнання, матеріалів та робіт, що має бути встановлене/виконано/впроваджено для реалізації енергосервісу, визначається виконавцем енергосервісу і має відповідати проектній документації (п. 12.2. договору).

Відповідно до п. 13.1. договору виконавець зобов`язаний забезпечити розробку та погодження проектної документації, оформлення дозвільних документів, необхідних для здійснення заходів енергосервісу, за умов вимог законодавства щодо обов`язковості отримання технічних умов, дозвільної документації та розробки проектно-кошторисної документації на відповідні роботи та послуги, що входять до енергоефективних заходів, визначених у Додатку №1 до договору.

Розробка проектної документації та дозвільних документів входить до складу та ціни договору та не потребує додаткової оплати з боку замовника (п. 13.4. договору).

Пунктом 17.4 договору встановлено, що у випадку реструктуризації замовника, обов`язки за договором покладаються на правонаступника, а у разі ліквідації - на визначену Державним агентством водних ресурсів України бюджетну організацію (установу).

Додатком №1 до договору затверджено перелік енергоефективних заходів енергосервісу, що плануються запровадити енергосервісним договором, у відповідності до якого технічне переоснащення Комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи включає такі етапи виконання: виконання проектно-кошторисної документації із строком виконання - ІІІ-ІVквартал 2019 року; виконання монтажних робіт із строком виконання - І квартал 2020 року; пуско-налагоджувальні роботи із строком виконання - І-ІІ квартал 2020 року; надання послуг з енергосервісу (забезпечення рівня скорочення споживання та витрат на електричну енергію) із строком виконання - 01.06.2020-30.09.2032.

Додатком №5 до договору затверджено план скорочення рівня споживання електричної енергії, який повинен бути досягнутий в результаті здійснення енергосервісу за кожний рік дії договору. Так, у 2020 році розмір скорочення споживання електричної енергії має становити 386225,35 кВт.год, що у відсотках складає 30,82%, у 2021-2031 роках - по 438647,65 кВт.год., що у відсотках складає по 35,00%, у 2032 році - 328084,41 кВт. год., що у відсотках має становити 26,18%. Загалом за 2019-2032 роки скорочення рівня споживання електричної енергії має становити 5539433,91 кВт.год. або у відсотках - 31,57 %.

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 31.03.2020 №291 "Про реорганізацію Кременчуцького МУВГ" Кременчуцьке Міжрайонне управління водного господарства реорганізовано шляхом приєднання до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області.

Відповідно до п. 2 вказаного наказу Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області є правонаступником Кременчуцького МУВГ, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області.

TOB "Е2+" листами від 31.07.2020 № 31/07-20-1, від 19.01.2021 № 19/01- 21, від 21.07.2021 №21/07-21-1 (том 1, а.с. 32-36) зверталося до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області з пропозиціями підписання Додаткової угоди №1 про заміну сторони договору.

Листом №1963/17 від 29.07.2020 Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області повідомив позивача, що відповідач не є стороною основного договору, а змінити додатковою угодою сторону угоди неможливо.

Листом №09/10-20 від 09.09.2020 ТОВ "Е2+" повідомило що 08.09.2020 року було направлено спеціалістів для з`ясування причин зупинки насосного агрегата №2, що полягала у некоректній роботі електричної засувки, і прийнято рішення про приїзд спеціалістів постачальника даної засувки 11.09.2020 для її ремонту.

Листом №10/10-20 від 10.09.2020 ТОВ "Е2+" повідомлено відповідача про те, що проектну документацію стосовно технічного переоснащення комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи було передано в Кременчуцьке МУВГ, а також надано в електронному варіанті на адресу РОВР у Полтавській області. До вказаного листа позивач додав: робочий проект "Технічне переоснащення головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою с. Пронзівка Глобинського району Полтавської області" разом із пояснювальною запискою і кресленнями, акти на виконання монтажних робіт, акти на введення в експлуатацію, пусконалагоджувальні роботи, протоколи електричних вимірів обладнання.

У листі №30/09-20 від 30.09.2020 ТОВ "Е2+" повідомило голову комісії з реорганізації Кременчуцького управління водного господарства, заступника начальника РОВР у Полтавській області та Державне агенство водних ресурсів України, що 10.09.2020 на адресу РОВР у Полтавській області було надіслано увесь пакет документів, енергоефективні заходи були виконані в повному обсязі та згідно проектної документації.

Матеріали справи містять акт введення в експлуатацію обладнання - насосного агрегату від 27.06.2020 (а.с. 70), акт надання послуг №382 від 30.06.2020 (щодо встановлення частотного перетворювача-пусконалагоджувальні роботи) (а.с. 71), акт надання послуг №484 від 20.07.2020 щодо встановлення частотного перетворювача) (а.с. 72), акт надання послуг на додаткові пусконалагоджувальні роботи №494 від 20.07.2020 року (а.с. 73), акт здачі-приймання робіт №64 від 22.07.2020 (роботи з підключення насосного агрегату) (а.с. 74).

17.02.2021 листом №17/02-21 ТОВ "Е2+" повідомлено голову комісії з реорганізації Кременчуцького управління водного господарства, що позивач в повній мірі виконав свої зобов`язання щодо енергосервісних заходів згідно з договором №Е-7 від 28.08.2019 на 2020 рік, а саме встановлено новий насосний агрегат DHV.700-590PA з двигуном 630к Вт, шафа управління SINAMICS з панеллю керування 7»», замінена засувка DN 800, замінено зворотній клапан DN 800, встановлено частотний перетворювач SIEMENS 200 кВт.

Разом з тим, позивач у вищевказаному листі повідомив, що листом від 10.09.2020 №10/10-20 було надано всю супровідну документацію: робочий проект, акти виконання робіт, акти введення в експлуатацію, пусконалагоджувальних робіт, протоколи електричних вимірів обладнання, відповідні паспорти і сертифікати відповідності на обладнання. Позивачем вказується, що всі недоліки, про які відповідач згадує в листі від 23.09.2020 №108/01-08 було або усунено в повному обсязі, або вони є недоречними у даному випадку, про що було направлено офіційний лист-роз`яснення у відповідь на лист від 23.09.2020 №108/01-08. Станом на дату листа, ГНС №1 в с. Пронозівка, Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства Полтавської області в частині встановленого обладнання є повністю готова до роботи в поливний сезон.

При цьому позивач просив відповідача провести всі необхідні дії з реєстрацією всіх необхідних договорів, інших дозвільних документів в усіх необхідних установах та ліквідувати заборгованість перед ТОВ "Е2+" шляхом перерахування 382748,32 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.06.2021 у справі №917/599/21 за позовною заявою ТОВ "Е2+" до Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства про стягнення 495091,23 грн позов задоволено, стягнуто з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ТОВ "Е2+" 382748,32 грн боргу за надані послуги 24318,47 грн - інфляційних втрат, 5216,91 грн - 3% річних, 70808,44 грн - пені за порушення грошових зобов`язань та 7426,38 грн судового збору.

14.12.2021 Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області заявою №2998/01-13 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Е2+" про розірвання енергосервісного договору від 28.08.2019 №Е-7 шляхом односторонньої відмови у зв`язку з порушенням графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більш ніж на 60 (шістдесят) робочих днів з вини виконавця.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що одностороння відмова відповідача від договору є неправомірною та суперечить вимогам закону, оскільки скорочення рівня витрат електричної енергії в 2020-2021 роках стало неможливим через дії самого відповідача із самовільного вимкнення та заборони включення і використання обладнання, оформленого наказом від 15.04.2021 № 53.

Судом першої інстанції встановлено, що TOB «Е2+» належним чином виконувало взяті на себе зобов`язання як виконавець за договором, розробило необхідну проекту документацію, в тому числі провело експертизу такої документації, провело комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт, ввело електрообладнання в експлуатацію та почало надавати послуги з енергосервісу.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що посилання відповідача щодо того, що позивач не забезпечив розробку та погодження проектно-кошторисної документації на відповідні роботи та послуги, що входять до енергоефективних заходів; не оформив дозвільних документів, необхідних для здійснення заходів енергосервісу; не отримав технічних умов для поставки та налагодження обладнання для його запуску; не забезпечив у визначені в Додатку 1 строки здійснення заходів енергосервісу: виконання проектно-кошторисної документації (III-IV квартал 2019 року), виконання монтажних робіт (І квартал 2020 року) та пусконалагоджувальні роботи (І-ІІ квартал 2020 року) не є підставою для одностороннього розірвання договору у розумінні п. 11.4 договору.

Втім, апеляційний господарський суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

З огляду на правову природу укладеного між сторонами енергосервісного договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Положеннями ст. 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень частин першої, третьою статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.

Відповідно до частин 1, 3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Частиною 5 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Суд відзначає, що оформлене у визначеному відповідним договором порядку волевиявлення однієї із сторін на дострокове припинення його дії за своїми наслідками є одностороннім правочином про розірвання відповідного договору, а відтак, при його вчиненні мають бути дотриманні встановлені законодавством вимоги, необхідні для чинності такого правочину.

Пунктом 2 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Загальні підстави визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Разом з цим, статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

В контексті вищенаведеного, судова колегія звертає увагу на те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 07.04.2021 у справі №910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі №904/5480/19, під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, якщо договір було розірвано неправомірно однією зі сторін, то порушені права контрагента, в залежності від встановлених судом обставин, дійсно можуть відновлюватися, у тому числі, шляхом визнання відповідного одностороннього правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

При цьому варто враховувати, що позов про визнання недійсним одностороннього правочину із розірвання договору по суті спрямований на визнання чинності (дії) такого договору і зобов`язань, що за ним виникли, спонукання до їх подальшого виконання в натурі.

Позивач просить визнати недійсним з моменту вчинення односторонній правочин Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, оформлений заявою від 14.12.2021 року №2998/01-13 щодо розірвання Енергосервісного договору №Е-7 від 28.08.2019 року.

За твердженням позивача, у відповідача не було підстав для одностороннього розірвання договору, а фактичні обставини, викладені у заяві РОВР у Полтавській області від 14.12.2021 №2998/01-13 не відповідають дійсності, оскільки відставання від графіку скорочення рівня витрат електричної енергії, який повинен був бути досягнутий в результатів здійснення енергосервісу, спричинений виключно з вини самого відповідача, які полягали у забороні включення і використання обладнання, оформленого наказом від 15.04.2021 №53.

Як вбачається зі змісту заяви Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 14.12.2021 №2998/01-13, в обґрунтування підстав для односторонньої відмови від договору відповідач зазначав про відсутність скорочення споживання та витрат на оплату електричної енергії, а також незабезпечення розробки та погодження проектної документації, оформлення дозвільних документів.

Так, у заяві відповідачем зазначається, що виконавець не виконав своїх обов`язків, встановлених у п. 9.1. та п. 13.1. енергосервісного договору, а саме не забезпечив розробку та погодження проектно-кошторисної документації на відповідні роботи та послуги, що входять до енергоефективних заходів, не оформив дозвільних документів, необхідних для здійснення заходів енергосервісу, не отримав технічних умов для поставки та налагодження обладнання для його запуску, не забезпечив у визначені в Додатку 1 строки здійснення заходів енергосервісу, виконання проектно-кошторисної документації (ІІІ-ІV квартал 2019 року), виконання монтажних робіт ( І квартал 2020 року), пуско-налагоджувальні роботи (І-ІІ квартал 2020 року). Зокрема, відповідач вказує, що робочий проект, наданий за зверненням Кременчуцького МУВГ, не містить технічних умов, не погоджений із жодною організацією чи службою, текстова частина робочого проекту не підписана виконавцями, не перевірена, на кресленнях робочого проекту не зазначені існуючі комунікації і наявне обладнання насосної станції, розрахунок класу наслідків не погоджений генеральним директором ТОВ «Е2+» А.О. Чубатенко.

Крім того, Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області було зазначено, що у 2020 році економія електричної енергії виявилася значно нижчою ніж та, що передбачена умовами договору, а за 11 місяців 2021 року взагалі відсутня.

Згідно із преамбулою Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації" енергозберігаючі (енергоефективні) заходи це заходи, спрямовані на впровадження та виробництво енергоефективних продукцій, технологій та обладнання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації" енергосервіс - комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів; енергосервісний договір - договір, предметом якого є здійснення енергосервісу виконавцем енергосервісу, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в доповнення до договору між сторонами укладено додаток 1 до нього «Перелік енергоефективних заходів енергосервісу, що планується запровадити за енергосервісним договором», який охоплює такі основні заходи: 1) технічне переоснащення Комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи та 2) надання послуг з енергосервісу (забезпечення рівня скорочення споживання та витрат на електричну енергію). В свою чергу, технічне переоснащення Комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи включає такі етапи виконання: виконання проектно-кошторисної документації - ІІІ-ІVквартал 2019 року; виконання монтажних робіт із строком виконання - І квартал 2020 року; пуско-налагоджувальні роботи із строком виконання - І-ІІ квартал 2020 року. А надання послуг з енергосервісу (забезпечення рівня скорочення споживання та витрат на електричну енергію) повинно відбуватися у період - 01.06.2020-30.09.2032.

Суд також звертає увагу, що Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики 25.07.2006 № 258 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості 13.02.2012 № 91), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1143/13017 (далі - Правила), встановлюють основні організаційні й технічні вимоги до експлуатації електроустановок та електрообладнання (далі - електроустановки) споживачів і направлені на забезпечення надійної, безпечної та раціональної експлуатації електроустановок.

Відповідно до п. 3.1. Правил для забезпечення належного обслуговування та експлуатації електроустановок у споживача повинна бути така технічна документація: затверджена проектна документація (креслення, пояснювальні записки тощо) з усіма змінами; однолінійні схеми первинних і вторинних електричних з`єднань усіх напруг для нормальних режимів роботи електрообладнання; акти випробувань та вимірювань електроустановок; акти прийняття електроустановок в експлуатацію, виконавчі схеми первинних і вторинних електричних з`єднань; акти розмежування електричних мереж за балансовою належністю та експлуатаційною відповідальністю між споживачем і електропередавальною організацією; технічні паспорти основного електрообладнання, будівель і споруд об`єктів, сертифікати на електрообладнання і матеріали, що підлягають сертифікації; інструкції з експлуатації електроустановок, крім того, споживач повинен мати: а) посадові інструкції, інструкції з охорони праці та пожежної безпеки на кожному робочому місці, програми підготовки працівників (які, як правило, повинні знаходитись у кожному структурному підрозділі підприємства чи самостійної виробничої дільниці споживача); б) договори про постачання електричної енергії, а у разі передавання електричної енергії послідовно мережами декількох суб`єктів господарювання - договори про спільне використання технологічних електричних мереж (про технічне забезпечення електропостачання споживача).

Як вбачається з матеріалів справи, у робочому проекті 3305-П3 Том1. "Технічне переоснащення головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою с. Пронзівка Глобинського району Полтавської області", виготовленому Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Дніпродіпроводгосп" (т. 1, а.с. 45-68) зазначено рік його виготовлення - 2020 (без зазначення відповідної дати та місяця).

При цьому як стверджує сам позивач, ним направлено відповідачу відповідний робочий проект із пояснювальною запискою і кресленнями листом від 10.09.2020 №10/10-20 (т. 1, а.с. 38). При цьому, інформація щодо направлення робочого проекту відповідачу 10.09.2020 також підтверджується у листах від 30.09.2020 №30/09-20 (т. 1, а.с. 39), від 17.02.2021 №17/02-21 (т. 1, а.с. 42).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що позивач у строк, передбачений Додатком 1 до договору (та протягом наступних 60 робочих днів) не виконав проектно-кошторисну документацію.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявний в матеріалах справи робочий проект 3305-П3 Том1. "Технічне переоснащення головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою с. Пронзівка Глобинського району Полтавської області" на жодному аркуші не містить підписів ні головного інженеру проекту, ні розробників, ні керівника групи, ні начальників відділів, ні осіб, що здійснили його перевірку. Таким чином, не можливо встановити осіб, відповідальних за складання такої документації.

Заслуговують на увагу і зауваження відповідача щодо численних невідповідностей проектної документації вимогам Правил, наведеним у листі від 14.12.2021 №2998/01-13, які не були спростовані позивачем.

Рецензування в подальшому, як стверджує позивач, вказаного робочого проекту шляхом складання експертного звіту (позитивного) від 11.11.2020, не спростовує встановлені судом апеляційної інстанції обставини істотної прострочки його виконання, а також виявлених у ньому недоліків.

А тому, суд констатує, що навіть вказаних обставин відповідачу вже було достатньо для розірвання договору з позивачем в односторонньому порядку на підставі п. 11.4 договору.

Крім того, Додатком 1 до договору серед переліку енергоефективних заходів, що планується запровадити за енергосервісним договором також передбачалося виконання монтажних робіт у строк - І квартал 2020 року. Отже, з урахуванням п.11.4. договору, прострочка позивачем виконання монтажних роботи після 23.06.2020 року також надавала право на його розірвання в односторонньому порядку.

Матеріали справи містять акт надання послуг №10 від 06.07.2020 з ремонтно-зварювальних робіт на суму 109242,00 грн (т. 1, а.с. 69) та акт надання послуг №484 від 20.07.2020 (а.с. 72), що містить у своєму переліку, в тому числі, й монтажні роботи.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що строк відставання від графіку здійснення комплексу технічних енергоефективних заходів - виконання проектно-кошторисної документації та виконання монтажних робіт - більше 60 робочих днів, що є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи замовника.

Обставини подальшого відключення/включення насосно-силового агрегату відповідачем судом не розглядаються та не досліджуються, оскільки не спростовують встановлені обставини порушення позивачем графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більш ніж на 60 робочих днів та не охоплюють предмет доказування у цій справі.

Окрім того, встановлені в рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.06.2021 у справі №917/599/21 обставини надання позивачем відповідачу послуг енергосервісу комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної ситсеми за адресою с. Пронизівка, Глобинського району Полтавської області лише у серпні та вересні 2020 року лише підтверджують факт несвоєчасного надання ТОВ «Е2+» відповідних послуг, які відповідно до додатку 1 до договору мали розпочатися з 01.06.2020 року.

Отже, відповідач правомірно з визначених підстав скористався правом на одностороннє розірвання договору, повідомивши про це позивача належним чином.

Доказів на спростування порушення строків щодо виконання графіку здійснення комплексу відповідних технічних енергоефективних заходів та підтвердження належного їх виконання позивач суду не надав.

При цьому, позивач не зазначає, яким нормам чинного законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено відсутність передбачених законодавством підстав для визнання оспорюваного одностороннього правочину відповідача про розірвання договору недійсним.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи є підставою для скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 у справі №917/1761/23 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 у справі №917/1761/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" (вул. Ломоносова, 56, кв. 52, м. Київ, 03191, код ЄДРПОУ 41656270) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 01037488) 3220,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.08.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя М.М. Слободін