Ухвала

від 22.08.2024 по справі 907/726/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"22" серпня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/726/16

За позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до відповідача 1 Приватного підприємства "Ужгородські аграрні інвестиції", с. Дубрівка Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Агро", м. Мукачево Закарпатської області

про визнання недійсним Договору купівлі продажу №23/01-2014 від 23.01.2014 та повернення майна товариства,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача 1 не з`явився

Відповідача 2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 , м. Київ звернувся з позовом до суду до відповідача 1 Приватного підприємства "Ужгородські аграрні інвестиції", с. Дубрівка Ужгородського району Закарпатської області та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Агро", м. Мукачево Закарпатської області про визнання недійсним договору купівлі - продажу №23/01-2014 від 23.01.2014 та повернення майна товариства.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Бобрик Г.Й.) від 09.11.2016 порушено провадження у справі №907/726/16 за позовом ОСОБА_1 , м. Київ до відповідача 1 Приватного підприємства "Ужгородські аграрні інвестиції", с. Дубрівка Ужгородського району Закарпатської області та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукачево Агро", м. Мукачево Закарпатської області про визнання недійсним Договору купівлі продажу №23/01-2014 від 23.01.2014 та повернення майна товариства; розгляд справи призначено на 30.11.2016.

Ухвалами суду від 30.11.2016, 28.12.2016, 16.01.2017 та 24.01.2017 розгляд справи відкладався із підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 22.02.2017 провадження у справі зупинено до вирішення пов`язаної з нею справи №907/167/17, що розглядається Господарським судом Закарпатської області.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області №02-02/198/18 від 26.09.2018, у зв`язку із припиненням повноважень судді Господарського суду Закарпатської області Бобрик Г.Й. (головуючої судді), призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/726/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2018 справу №907/726/16 розподілено для розгляду судді Пригарі Л.І.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2019 суддею Пригарою Л.І. поновлено провадження у справі №907/726/16, прийнято справу до свого провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2019. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 12.02.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями у справах Господарського суду Закарпатської області №907/739/18 та №907/352/18.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2024 поновлено провадження у справі №907/726/16 та призначено підготовче засідання на 19.03.2024. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 21.03.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін про те, що підготовче засідання у справі №907/726/16 призначено на 17.04.2024.

Ухвалами суду від 17.04.2024 та 28.05.2024 підготовчі засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду. Явка уповноважених представників сторін, у тому числі ПОЗИВАЧА, у підготовче засідання визнавалась судом обов`язковою.

Позивач та відповідачі 1, 2, будучи своєчасно і належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, явку уповноважених представників у підготовче засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 129 Конституції України основними засадами судочинства визначає, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин 1 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані за викликом суду з`являтися у судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З наведеного випливає, що учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 4 якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з означеною нормою перебуває норма, закріплена в пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання та неподання ним витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави неявки позивача в судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, зміст частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена вказаними нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 18.11.2022 у справі №905/458/21.

Проаналізувавши положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова може, має право, за власної ініціативи та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання суд залишає позов без розгляду, що міститься у частині 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання суд залишає позов без розгляду, що міститься у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без ухвалення рішення.

Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи імперативна заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині 4 статті 202 та у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом встановлено, що ухвала суду від 05.02.2024 про поновлення провадження у справі №907/726/16, ухвали суду від 21.03.2024, 17.04.2024 та 28.05.2024 в даній справі були надіслані на адресу для листування, зазначену у позовній заяві та повідомлену суду уповноваженим представником позивача (том 1, арк. спр. 63), а саме, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5А, м. Київ, 04070, однак, повернуті на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відмітками за закінченням терміну зберігання, адресат відсутній за вказаною адресою.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Водночас слід відзначити про те, що ухвали суду від 17.04.2024 та 28.05.2024 в даній справі були надіслані на адресу позивача, зазначену в резолютивній частині рішення Господарського суду Закарпатського суду Закарпатської області від 27.05.2019 у справі №907/739/18 (до набрання законної сили яким зупинялось провадження у справі №907/726/16), а саме, вул. Велика Васильківська, 77а, 5 поверх, БЦ "Капітал", м. Київ, 03150; повідомлення про вручення ухвал суду містяться у матеріалах справи. Крім того, судом на офіційному вебсайті судової влади України були розміщені оголошення про виклик позивача в підготовчі засідання.

Наведене дозволяє дійти висновку про те, що останній був належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення підготовчих засідань по розгляду даної справи, однак тричі не з`явився у призначені підготовчі засідання, не повідомивши суд про причини своєї неявки. До суду від позивача не надходило заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності. При цьому, в межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які би свідчили про існування у позивача після подання ним позову та при здійсненні господарським судом розгляду даної справи об`єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у підготовчі засідання, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain, заява №11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.

Неявка позивача або його представника в підготовче засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

У разі, якщо позивач не з`явився в підготовче засідання, при цьому, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже відповідно до ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто суд розглядає справу по суті за умов, якщо: 1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та 2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості.

Якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі визнання судом явки позивача обов`язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов`язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов`язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов`язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез`явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.

З огляду на викладене, суд зазначає про наявність у цій справі усіх обов`язкових умов (обставин) для застосування передбачених частиною 4 статті 202 та пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у підготовче засідання.

При цьому, ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не пов`язує можливість залишення позову без розгляду зі стадією судового розгляду справи та не містить заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження, натомість, п. 1 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачена можливість постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за результатами підготовчого засідання.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №904/2423/18, від 02.12.2020 у справі №914/1531/19, від 22.12.2020 у справі №925/337/19, від 13.01.2021 у справі №910/4372/20, від 19.01.2023 у справі №904/6347/21.

Відтак, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 , м. Київ у справі №907/726/16 без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що залишення позовної заяви у даній справі без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не позбавляє позивача можливості після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 , м. Київ б/н від 02.11.2016 (вх. №02.5.1-17/779/16 від 07.11.2016) у справі №907/726/16 залишити без розгляду.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду, постановлена в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 30.08.2024.

Суддя Л.І. Пригара