Постанова

від 17.04.2019 по справі 907/726/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2019 р. Справа №907/726/16

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

cудді-доповідача Дубник О.П.

cуддів Зварич О.В.

Кордюк Г.Т.,

за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 б/н від 01.03.2019 (вх. № 01-05/1014/19 від 18.03.2019)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2019 (суддя Пригара Л.І.) про відмову в забезпеченні позову

у справі № 907/726/16

за позовом: ОСОБА_3, м. Київ

до відповідача-1: Приватного підприємства (далі - ПП) "Ужгородські Аграрні Інвестиції", с. Дубрівка, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Мукачево Агро", м. Мукачеве

про визнання недійсним договору купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014 та повернення майна товариства,

за участю представників:

від позивача в режимі відеоконференції: адвокат Лесь Ю.І. (ордер серії КР № 65052 від 14.01.2019);

від відповідача 1, 2: не з'явились.

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35-37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 17.04.2019 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису, згідно з ст.ст. 197, 222 ГПК України.

У зв'язку з перебуванням у відрядженні суддів - членів колегії Скрипчук О.С. та Желіка М.Б. розпорядженням керівника апарату суду № 287 від 15.04.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду прави № 907/726/16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 до складу колегії входять: головуючий суддя (суддя-доповідач) Дубник О.П., судді: Зварич О.В., Кордюк Г.Т.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відповідач 1 та відповідач 2 у судове засідання участі уповноважених представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 79-80).

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст заяви.

ОСОБА_3 подано суду першої інстанції заяву про забезпечення позову (а.с. 4-6), в якій він просив заборонити загальним зборам учасників ПП "Ужгородські аграрні інвестиції" приймати рішення про:

- договір купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014, про його схвалення щодо продажу майна підприємства, стану його виконання та оцінки дій директора;

- схвалення істотних умов договору купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014;

- погодження та визнання повноважень та дій директора Підприємства щодо підписання договору купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014 на цих умовах;

- схвалення стану його виконання, стану його відповідності інтересам Підприємства;

- вирішення питань щодо претензій до директора ОСОБА_5 з приводу укладання та виконання цього правочину - договору купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014;

- схвалення правочинів підприємства щодо продажу майна підприємства, стану їх виконання та оцінки дій директора.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 з травня 2013 року є власником 37, 19 % частки у статутному капіталі ПП Ужгородські Аграрні Інвестиції , однак жодного разу не отримував листів, повідомлень про проведення загальних зборів учасників товариства. Вказує, що йому стало відмово, що підприємством (відповідачем 1) та ТОВ Мукачево Агро укладеного договір купівлі-продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014 на суму близько 200 000 грн, за якими підприємство відчужило на користь ТОВ Мукачево Агро основні засоби - сільськогосподарську техніку та автомобілі. Зазначає, що рішення позачергових загальних зборів ПП Ужгородські Аграрні Інвестиції від 23.01.2014 визнано недійсними.

Однак після звернення позивача до суду із позовом у даній справі, відповідачем 1 - проведено загальні збори учасників підприємства, в результаті яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1/2017 від 13.03.2017, про схвалення оспорюваного у даній справі правочину - договору купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014. Наведене рішення зборів, оформлене протоколом № 1/2017 від 13.03.2017 позивачем оскаржено в судовому порядку.

В подальшому, відповідач 1 повторно провів загальні збори учасників Підприємства, в результаті яких були прийняті рішення, оформлені протоколом від 27.07.2018, про схвалення оспорюваного у даній справі правочину - договору купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014. Наведене рішення зборів, оформлене протоколом від 27.07.2018 позивачем також оскаржено в судовому порядку.

За таких обставин, позивач стверджує, що відповідач 1 систематично порушує права позивача як учасника Підприємства, оскільки скликає та проводить збори учасників Підприємства з одних і тих самих питань - оспорюваного у даній справі договору купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014 без його повідомлення. Вважає, що такі дії керівництва спрямовані на завдання збитків діяльності підприємства.

Таку поведінку відповідача 1 позивач вважає тією обставиною, яка свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оскільки невжиття таких сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, утруднить виконання можливого судового рішення, оскільки дії відповідача 1 свідчать про його спрямованість на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову, які можуть виражатися у реалізації мана чи підготовці дій до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання.

4.Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

4.1. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2019 у справі №907/726/16 в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено (а.с. 61-66).

4.2. В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наміри відповідача 1 вчинити дії щодо уникнення відповідальності за рішенням суду у разі задоволення позовних вимог, що в свою чергу свідчило б про можливе утруднення виконання судового рішення чи неможливість ефективного захисту чи поновлення порушених прав позивача; крім протоколів загальних зборів учасників ПП "Ужгородські аграрні інвестиції" від 13.03.2017 та від 27.07.2018, а також судового рішення щодо визнання недійсним рішення Підприємства, на підставі якого укладено оскаржуваний у даній справі договір, позивач до матеріалів заяви не долучає жодного іншого доказу, який би свідчив про намагання відповідача здійснити реалізацію майна, витрачання коштів не для цілей підприємства, в тому числі розрахунків з його учасниками, укладення договорів поруки чи застави щодо майна, тому вказані доводи позивача базуються на припущеннях; позивач не аргументує, яким саме чином обрані ним заходи до забезпечення позову, які зводяться до заборони відповідачеві 1 приймати рішення щодо оспорюваного у справі договору, його оцінки, схвалення, виконання, повноважень директора на його укладення, можуть забезпечити виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову, про визнання недійсним договору та застосування реституції; не наводить доказів у підтвердження того, як прийняття відповідачем 1 у майбутньому рішень про схвалення оскаржуваного правочину може вплинути на чинність та законність договору купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014, за умови що така вже оцінюється у судовому порядку; не підтверджує обставини, за якої реституція як наслідок визнання недійсним договору купівлі - продажу майна, не може бути проведена на підставі судового рішення у разі задоволення позову, без вжиття запропонованих ним заходів до забезпечення позову.

5 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи .

5.1. ОСОБА_3 не погоджується з постановленою ухвалою суду, просить її скасувати та задоволити заяву про забезпечення позову, стверджуючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Порушенням норм процесуального права називає те, що поновлюючи провадження у справі та призначаючи підготовче засідання суд вказав про врахування положень ч. 3 ст. 140 ГПК України, проте ухвалою від 21.01.2019 не призначалась до розгляду заява про забезпечення позову. В розділі апеляційної скарги щодо порушень норм матеріального права таких скаржником не наведено, а лише описано обставини справи. Проте зазначає, що ПП "Ужгородські аграрні інвестиції" зловживаючи законодавчою невизначеністю вже три рази схвалював договір купівлі-продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014, відтак всі наступні схвалення будуть здійснені, на його думку, з метою унеможливлення прийняття рішення та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та для штучного затягування розгляд даної справи. Вказує, що йому не зрозуміло чому суд першої інстанції зупиняючи провадження у даній справі та встановивши той факт, що визнання недійним рішень загальних зборів учасників ПП "Ужгородські аграрні інвестиції" про схвалення оскаржуваного договору матиме вплив на оцінку дійсності оспорюваного у даній справі правочину, відмовив у задоволенні позову.

5.2. ПП "Ужгородські аграрні інвестиції" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває позовна заява ОСОБА_3 до відповідача-1: ПП "Ужгородські Аграрні Інвестиції" та до відповідача-2: ТОВ "Мукачево Агро" про визнання недійсним договору купівлі - продажу № 23/01-2014 від 23.01.2014 та повернення майна товариства.

Позивачем 29.10.2018 подано суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом заборони загальним зборам учасників ПП "Ужгородські аграрні інвестиції" приймати певні рішення, вказані в заяві.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, оскільки до предмету позову входить також немайнова вимога, слід врахувати також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, в якій вказано, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що заборона загальним зборам приймати рішення фактично означає заборону товариству здійснювати свою діяльність у частині компетенції загальних зборів.

Статтею 6 Господарського кодексу України встановлено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини.

У зв'язку з цим позивачем з урахуванням загальних вимог ст. 74 ГПК України мають бути подані належні та достатні докази на підтвердження обґрунтованості своїх вимог про забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивачем подано суду протоколи загальних зборів учасників ПП "Ужгородські аграрні інвестиції" від 13.03.2017 та від 27.07.2018, а також судове рішення щодо визнання недійсним рішення Підприємства, на підставі якого укладено оскаржуваний у даній справі договір

Однак судом першої інстанції правильно вказано, що позивачем до заяви не долучено жодного іншого доказу, який би свідчив про намагання відповідача здійснити реалізацію майна, витрачання коштів не для цілей підприємства, в тому числі розрахунків з його учасниками, укладення договорів поруки чи застави щодо майна чи вчинення (наміру вчинення) дій щодо уникнення відповідальності за рішенням суду у разі задоволення позовних вимог, що в свою чергу свідчило б про можливе утруднення виконання судового рішення чи неможливість ефективного захисту чи поновлення порушених прав позивача. Отже вказані аргументи базуються виключно на суб'єктивних припущеннях самого позивача та не є обґрунтованими. Відтак, суд не вправі керуватись виключно припущеннями, які не є достатньо обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції також правильно звернув увагу заявника, що ним не вказано за якої обставини відповідач 1 може вчиняти дії щодо майна, вже відчуженого за оспорюваним договором на користь ТОВ "Мукачево Агро" та яким чином обрані ним заходи до забезпечення позову, які зводяться до заборони відповідачеві 1 приймати рішення щодо оспорюваного у справі договору, його оцінки, схвалення, виконання, повноважень директора на його укладення, можуть забезпечити виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову, про визнання недійсним договору та застосування реституції.

Доводи скаржника, що суд першої інстанції поновлюючи провадження у справі та призначаючи підготовче засідання вказав про врахування положень ч. 3 ст. 140 ГПК України, проте ухвалою від 21.01.2019 не призначив до розгляду заяву про забезпечення позову відхиляються судом як необґрунтовані. В силу ч. 9 ст. 182 ГПК України в підготовчому засіданні суд, за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову. Тому суд і призначив підготовче засідання, в межах якого розглядалась заява про забезпечення позову та визнав обов'язковою явку повноважних представників необхідності. Однак, позивач в судове засідання 12.02.2019 явку повноваженого представника не забезпечив.

Твердження скаржника про затягування відповідачем 1 розгляду справи також не заслуговують на увагу, оскільки клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаних з нею справ № 907/739/18 та 907/352/18 подано саме позивачем та задоволено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 України).

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.

8. Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2019 року у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ОСОБА_3

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.05.2019.

Суддя-доповідач Дубник О.П.

Судді Зварич О.В.

Кордюк Г.Т.