Ухвала

від 30.08.2024 по справі 920/1073/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

30.08.2024м. СумиСправа № 920/1073/24Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянув заяву №б/н від 26.08.2024 (вх. №3871 від 26.08.2024) Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»,

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна

Суть питання, що вирішується ухвалою суду.

26.08.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати додаткову угоду №12 до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2015 укладеною між сторонами в наведеній у прохальній частині позову редакції.

Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (вх №3871 від 26.08.2024).

Ухвалою суду від 29.08.2024 позовну заяву (разом з заявою про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою) було залишено без руху.

29.08.2024 позивачем до суду було надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/1073/24, призначене підготовче засідання на 07.10.2024.

У заяві про забезпечення позову (вх. №3871 від 26.08.2024) позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «Сумихімпром» (код ЄДРПОУ: 05766356) вчиняти дії щодо повернення нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 переданих за договором оренди нерухомого майна №15-1672 від 01.03.2015 року ФОП « ОСОБА_1 », зокрема від`єднувати вказаний об`єкт від електромережі, а також передавати нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за договором оренди іншому орендарю, чинити перешкоди в здійснення ФОП « ОСОБА_1 » на вказаному об`єкті підприємницької діяльності до набрання рішенням суду законної сили.

Законодавство, що підлягає застосуванню.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина третя статті 137 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22.

Оцінка та висновки суду.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що 01.03.2015 року між Фізично особою-підприємцем ОСОБА_1 та ПАТ «Сумихімпром» укладений договір оренди нерухомого майна №15-1672 (далі по тексту договір), до якого неодноразово укладалися додаткові угоди, якими, у тому числі, змінювали строк дії, розмір орендної плати.

Після початку військової агресії російської федерації проти України та введення з 24.02.2022 воєнного стану, позивач не використовує орендоване приміщення.

У зв`язку із цим, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до договору, змінити розмір площі, що орендується, надіслав відповідачу проект додаткової угоди.

Відповідач не надіслав відповідь на пропозицію щодо укладення додаткової угоди, а попередив позивача про необхідність звільнення орендованого приміщення до 02.09.2024 у зв`язку із закінченням з 01.02.2023 строку дії договору оренди та наявністю заборгованості з орендної плати у розмірі 375575 грн 50 коп. (лист від 01.08.2024 №1250/19).

Крім цього, позивач зазначає, що ним були здійснені за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, на відшкодування яких він має право, а після передачі орендованого майна він буде позбавлений можливості оцінити вартість здійснених поліпшень.

Тому, ураховуючи, що предмет позову пов`язаний із внесенням змін до договору, у тому числі і продовження строку дії договору, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «Сумихімпром» (код ЄДРПОУ: 05766356) вчиняти дії щодо повернення нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 переданих за договором оренди нерухомого майна №15-1672 від 01.03.2015 року ФОП « ОСОБА_1 », зокрема від`єднувати вказаний об`єкт від електромережі, а також передавати нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за договором оренди іншому орендарю, чинити перешкоди в здійснення ФОП « ОСОБА_1 » на вказаному об`єкті підприємницької діяльності до набрання рішенням суду законної сили.

З огляду на вищезазначені приписи ГПК України та Практики Верховного Суду, суд вважає, що позивачем не доведено у контексті припису ч.4 ст 137 ГПК України, що заявлені ним заходи забезпечення позову є співрозмірними із заявленими вимогами з зобов`язанням укласти додаткову угоду. Також позивачем не обґрунтовано, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення прав заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові ВП Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Крім цього, суд бере до уваги також ті обставини, що позивач не підтвердив належними доказами обставини, з якими він пов`язує застосування обраного ним виду забезпечення позову, а саме заборону відповідачу вчиняти дії, направлені на виконання умов договору оренди.

Також, виходячи з предмету позову у даній справі, суд вважає, що у даному випадку заходи забезпечення позову є фактично тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що протирічить вимогам ч. 11 ст. 137 ГПК України, так як лише під час розгляду справи по суті може бути установлено наявність або відсутність підстав, з якими позивач пов`язує можливість укласти додаткову угоду до договору.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви №б/н від 26.08.2024 (вх. №3871 від 26.08.2024) ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви №б/н від 26.08.2024 (вх. №3871 від 26.08.2024) ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №920/1073/24 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 30.08.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко