Рішення

від 25.12.2024 по справі 920/1073/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.2024м. СумиСправа № 920/1073/24Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом:Фізичної особи підприємця Шевкун Євгенія Сергійовича

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»,

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Щербина Є.Є. (в режимі відеоконференції)

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду № 12 до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2015 року №15-1672 у запропонованій ним редакції, яка викладена у п. 1 прохальної частини позову (а.с. 127-128).

Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022, позивач неодноразово повідомляв відповідача про неможливість користуванням ним орендованим майном, останній у свою сергу не вчинив жодних дій щодо внесення змін до договору оренди чи фіксації даної обставини, а продовжив здійснювати нарахування по орендній платі у повному обсязі, що у свою чергу говорить про односторонність договору оренди та лише зобов`язальний характер зі сторони орендодавця, оскільки позивач не може відмовитись (позивач не надає йому такого права і можливості) від оренди частини приміщення, а лише зобов`язаний сплачувати орендну плату у повному обсязі, що призводить до порушення його прав, які полягають у захисті в судовому порядку.

Відповідач не визнає позов, так як твердження позивача про те, що він не використовував частину об`єкту оренди внаслідок введення воєнного стану на території України, Відповідач вважає необґрунтованими, оскільки орендоване нерухоме майно було не зруйнованим, роботу магазину та кафе ніхто не забороняв, а з 03.03.2022 бойові дії за місцем розташування орендованого майна на проводилися. Разом з тим, Позивач мав можливість раніше ініціювати внесення змін у договір (наприклад, щодо зменшення розміру орендованого приміщення за рахунок площі кафе, яка не використовується), розірвання договору тощо. Однак Позивач до Відповідача з відповідними пропозиціями не звертався, а лише повідомив його про призупинення діяльності, що не впливає на чинність договору, просив не застосовувати штрафних санкцій та зменшити розмір орендної плати до закінчення дії воєнного стану.

Рух справи. процесуальні дії суду.

Відповідно до ухвали суду від 30.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 07.10.2024.

Розгляд справи 07.10.2024 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 07.10.2024 підготовче засідання відкладене на 30.10.2024.

У судовому засіданні 30.10.2024 оголошено перерву до 25.11.2024

Розгляд справи 25.11.2024 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 25.11.2024 підготовче засідання відкладене на 09.12.2024.

Ухвалою суду від 09.12.2024 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.12.2024.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.03.2015 року між Фізично особою-підприємцем Шевкун Євгенієм Сергійовичем та ПАТ «Сумихімпром» укладений договір оренди нерухомого майна №15-1672 (далі Договір).

За вказаним Договором ФОП Шевкун Є.С. прийняв нежитлові приміщення в адміністративній будівлі підсобного господарства ПАТ «Сумихімпром», що знаходяться за адресою: Сумська область, Сумський район, с.Бездрик, вул. Миру, 27/1 (колишня вулиця Комсомольська). Дане приміщення ФОП Шевкун Є.С. використовував як магазин та кафе та відповідно сплачував орендну плату за користування ними.

До даного договору внесено ряд змін, в тому числі щодо строку його дії, суми орендних платежів, тощо шляхом укладання між сторонами додаткових угод №№1-11 (а.с. 19-29).

Наказом від 24.02.2022 року № 6 «Про оголошення простою» у зв`язку з призупиненням роботи через введення в Україні воєнного стану та виїздом за межі міста частини працівників, ФОП Шевкун Є.С. був вимушений оголосити простій і зупинити роботу кафе з 24.02.2022 року і по сьогоднішній день, оскільки у зв`язку з військовою агресією, у використанні приміщення кафе тимчасово відпала потреба.

10.07.2022 року ФОП Шевкун Є.С. було направлено на адресу відповідача листа про призупинення нарахування сплати за оренду частини майна у зв`язку з тим, що воно не використовується, за результатами розгляду якого було укладено додаткову угоду № 11 до Договору оренди нерухомого майна № 15-1672 від 01 березня 2015 року, за якою позивача, як орендаря частково звільнено на період з 24.02.2022 по 31.03.2022 від сплати орендної плати.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з питанням внести зміни до Договору чи укласти новий договір оренди у зв`язку з вищевикладеними обставинами та істотною зміною площі, що орендується, але у відповідь лише отримував листи про обов`язок сплатити орендну плату у повному обсязі, що у свою чергу призвело до накопичення боргу зі сплати орендної плати, за приміщення, що не використовується, які позивач не в силах погасити.

13.06.2024 позивач надіслав на адресу відповідача лист з пропозицією внести зімни до договору оренди разом з примірником додаткової угоди №12 (а.с. 94-95).

Відповідач не погодився на підписання додаткової угоди №12, листами від 20.06.2024 №1010/19 (а.с. 96) та від 01.08.2024 №1250/19 повідомив позивачу про дострокове розірвання договору оренди та необхідність звільнити та повернути об`єкт оренди у строк до 02.09.2024.

Тому, на думку, позивача питання щодо укладання додаткової угоди №12 повинно бути вирішено у судовому порядку відповідно до положень ст. 651 ЦК України.

Крім цього, позивач керується положеннями ст. 188 ГК України, згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Підстави для зміни договору визначені у ч. 1 ст 651 ЦК України, за загальним правилом якої зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну договору в порядку ч.1 ст 651 ЦК України сторони вправі домовитись в будь-який час на свій розсуд.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї з сторін:

1) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

2) відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Дослідивши проект додаткової угоди №12, судом установлено, що позивач просить змінити умови договору оренди у частині сплати орендної плати шляхом звільнення позивача від її сплати за частину майна, площею 278,10 кв.м., з 01.12.2022 та до кінця воєнного стану. Також позивач просить внести зміни до п. 8.2. договору, визнавши, що договір діє до 01.02.2025.

Позивачем у позові не наведено жодної обставини, яка підтверджує факт істотного порушення договору відповідачем, як підставу для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України та внесення змін до умов договору у частині зменшення розміру орендної плати. Позивач посилається на ч. 6 ст. 762 ЦК України, згідно якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У даному випадку підставою для підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а Орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок військової агресії рф проти України, з вини Орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо Орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм ч. 6 ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Однак, як вбачається з матеріалів позову Позивачем, не доведено належними та допустимими доказами факту неможливості використання спірного орендованого майна у своїй господарській діяльності з незалежних від нього причин.

Також суд не приймає в якості належних доказів на підтвердження вищезазначеного факту копії актів обстеження роботи кафе в період з 01.12.2022 по 01.04.2024 (а.с. 42-47), так як, по-перше, акти складались без участі представника відповідача (орендодавця), по-друге, безпосередньо у актах засвідчено, що кафе площею 278,1 кв.м. не працює з 24.02.2022 «зі слів орендаря», тобто зі слів самого позивача.

Щодо внесення змін до п. 8.2. договору та продовження строку його дії до 01.02.2025 суд зазначає наступне:

Відповідач у відзиві на позов не заперечує про продовження строку дії договору оренди до 01.02.2025 та зазначає: враховуючи відсутність підписаного між Орендарем та Орендодавцем акту приймання-передачі на повернення приміщення з оренди після 01.02.2023, 01.02.2024 відсутність заперечень сторін щодо подальшого використання орендованого приміщення, Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, а оскільки строк дії Договору кожного разу продовжувався на 1 рік, Відповідач вважає, що у даному випадку строк дії Договору автоматично було продовжено, саме до 01.02.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, судом не установлено наявність підстав для внесення змін до договору оренди шляхом визнання укладеною додаткової угоди №12 до договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України у зв`язку з істотним порушенням договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Позивач не обґрунтовує свої вимоги щодо внесення змін до договору оренди статтею 652 ЦК України, тобто істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача та відмовляє у позові у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом у позові відмовлено повністю, то витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.У позові Фізичної особи підприємця Шевкун Євгенія Сергійовича до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. покласти на позивача.

3.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.12.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко