Рішення

від 29.08.2024 по справі 920/1393/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.2024м. СумиСправа № 920/1393/23(920/708/24)Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши матеріали справи № 920/1393/23(920/708/24)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтоп (42343, Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Окружна, 53/1, ЄДРПОУ 39203992) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіна Сергія Андрійовича (40000, м. Суми, вул. Кузнечна, 4)

до відповідача: Акціонерного товариства Аграрний фонд (03151, м. Київ, вул. Очкарівська/пров.Очкарівський, 5/6, ЄДРПОУ 38926880),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКР.АЗ.-Дружба (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 35, оф. 1, ЄДРПОУ 37053037),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурашковської Олени Семенівни (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 38, оф. 2),

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

представники учасників:

позивача (в режимі відеоконференції): Жмакін С.А.;

відповідача (в режимі відеоконференції): Пронін О.А.

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурашовської Олени Семенівни від 18.11.2019 зареєстрований в реєстрі за № 5875 таким, що не підлягає виконанню; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 24.06.2024 суд постановив: прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтоп в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіна Сергія Андрійовича до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1393/23 банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтоп; відкрити провадження у справі №920/1393/23(920/708/24) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю УКР.АЗ.-Дружба як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; залучити до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурашковську Олену Семенівну як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

10.07.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, або не була безспірною; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості саме станом на дату вчинення виконавчого напису; не довів факту порушенні під час вчинення спірного виконавчого напису встановленого статтею 88 Закону України Про нотаріат строку звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Крім того відповідач у відзиві просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог та розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) АТ Аграрний фонд, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 15.07.2024 суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням та призначив розгляд справи на 25.07.2024.

Ураховуючи тимчасове припинення роботи суду для проведення правоохоронними органами необхідних дій, евакуацію працівників та відвідувачів господарського суду в зв`язку з надходженням повідомлення про замінування приміщення, судове засідання 25.07.2024 у справі не відбулося.

Ухвалою від 25.07.2024 розгляд справи по суті призначено в судове засідання на 30.07.2024.

30 липня 2024 року ліквідатор подав до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в яких просить суд у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності відмовити, оскільки враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який сплив 01.07.2023, позивачем не пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Ухвалою від 30.07.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 20.08.2024.

Ухвалою суду від 20.08.2024 розгляд справи по суті призначено на 29.08.2024.

За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд у межах наданих йому повноважень створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Між ПАТ «Аграрний фонд» (постачальник) та ТОВ «УКР.АЗ.-ДРУЖБА» (покупець) укладено Договір поставки № 03-КМЕ-130418-1 від 13.04.2018, згідно з умовами якого ПАТ «Аграрний фонд» зобов`язалося поставити ТОВ «УКР.АЗ.-ДРУЖБА» товар на суму 12 595 440,00 грн на базисі поставки ПрАТ «Украгро НПК».

У якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки від 13.04.2018 № 03-КМЕ-130418-1 між ПАТ «Аграрний фонд» (заставодержатель/ іпотекодержатель) та ТОВ «Торгтоп» (заставодавець/іпотекодавець/майновий поручитель) укладено договір іпотеки від 13.04.2018, та договір застави від 13.04.2018.

ПАТ «Аграрний фонд» свої зобов`язання за договором поставки № 03-КМЕ-130418-1 від 13.04.2018 виконало у повному обсязі, здійснивши ТОВ «УКР.АЗ.-ДРУЖБА» поставку мінеральних добрив загальним обсягом 1214,800 тонн на суму 12 595 440,00 грн, проте ТОВ «УКР A3.-ДРУЖБА» грошові кошти ПАТ «Аграрний фонд» не сплатило.

Наслідком невиконання основним боржником зобов`язання є те, що у AT «Аграрний фонд» виникло право звернути стягнення на майно ТОВ «Торгтоп» (майнового поручителя), передане у забезпечення виконання зобов`язань за договорами іпотеки та застави.

Відповідно до умов договору іпотеки від 13.04.2018 забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА» на підставі договору поставки № 03-КМЕ-130418-1 від 13.04.2018.

У забезпечення виконання зобов`язань за основним договором ТОВ «Торгтоп» передало в іпотеку нежитлове приміщення овочесховище, загальною площею 2787,2 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 219180159247.

Сторони оцінили предмет іпотеки у сумі 8 430 000,00 грн.

За умовами договору Іпотекодержатель має право у разі невиконання основного зобов`язання на підставі Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя застосувати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Сторони дійшли згоди, що у разі невиконання, або неналежного виконання ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА» умов основного договору - звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватись шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя (п. 6.1., 6.2 Договору іпотеки).

Позасудове врегулювання та застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя міститься у розділі 7 договору іпотеки.

AT «Аграрний фонд» направило на адресу ТОВ «Торгтоп» вимогу (повідомлення) про усунення порушення основного зобов`язання від 26.04.2019 № 02-08/3/941 з вимогою виконати умови порушеного основного договору перерахувавши на рахунок AT «Аграрний фонд» 17594908,69 грн. протягом 30 днів з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги.

ТОВ «Торгтоп» в особі директора Летучого Руслана Івановича звертається з нотаріально посвідченою заявою від 31.10.2019, у якій зазначає, що вимога AT «Аграрний фонд» від 26.04.2019 № 02-08/3/941 отримана особисто директором ТОВ «Торгтоп» Летучим Р.1. 10.06.2019 та не заперечує проти звернення стягнення на предмет іпотеки. Вартість предмета іпотеки оцінено у 8 430 771,00 грн.

За результатами звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлове приміщення овочесховище, загальною площею 2787,2 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 219180159247 зареєстровано за AT «Аграрний фонд».

Отже, виступаючи майновим поручителем за договором іпотеки ТОВ «Торгтоп» з причин невиконання основним боржником зобов`язання та в силу звернення стягнення на предмет іпотеки зі сторони АТ «Аграрний фонд» частково виконало зобов`язання основного боржника ТОВ «УКР.АЗ-Дружба» за догвором поставки № 03-КМЕ-130418-1 від 13.04.2018 та повністю виконало свої зобов`язання за договором іпотеки.

Відповідно до п. 1.1. договору застави від 13.04.2018, забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА» на підставі договору поставки № 03-КМЕ-130418-1 від 13.04.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» та ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА», з усіма змінами і доповненнями до нього, включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим Договором або будуть укладені у майбутньому та додаткові угоди (Основний договір). ТОВ «Торгтоп» виступає майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР.АЗ-ДРУЖБА» за Основним договором.

За п. 1.2. договору застави - в забезпечення виконання зобов`язань, зазначених у п. 1.1. цього договору, Заставодавець (ТОВ «Торгтоп») на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу належне йому на праві власності майно обладнання (згідно переліку).

Вказане обладнання перебувало за адресою: Сумська область, Сумський район, село Стецьківка, вулиця Сумська, будинок 80-6, право власності на яке підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА» та ТОВ «Торгтоп» 06.10.2015 № 06/10/15 (предмет застави).

На підставі п. 1.4. договору застави заставна вартість предмета застави визначена Сторонами і становить 13 483 200,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 2.3. договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за рахунок предмета застави вимоги за основним договором в повному обсязі в разі невиконання або порушення виконання боржником (ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА») умов основного договору або невиконання або порушення виконання заставодавцем (ТОВ «Торгтоп») будь-яких умов цього договору, в тому числі вимоги щодо сплати неустойки (штрафу, пені), що передбачені основним договором.

У відповідності до п. 2.7. договору застави у випадку невиконання боржником (ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА») будь-яких зобов`язань за основним договором, заставодержатель (AT «Аграрний фонд») має право звернути стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса або в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України, зокрема, реалізувати предмет застави через третіх осіб за власним розсудом через комісійні магазини, біржі, тощо.

18.11.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурашковська О.С. вчинила виконавчий напис нотаріуса від 18.11.2019 реєстровий № 5875, відповідно до якого запропонував: 1) звернути стягнення на користь AT «Аграрний фонд» на обладнання (предмет застави) за переліком майна, яке знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, село Стецьківка, вулиця Сумська, 80 Б та є у власності ТОВ «Торгтоп». Обладнання передане в заставу AT «Аграрний фонд» за договором застави, посвідченим Мурашовою О.С. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 13.04.2018 за реєстровим № 828, в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки № 03-КМЕ-130418-1 від 13.04.2018, укладеним між ПАТ «Аграрний фонд» та ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА», та Додатковою угодою № 03-КМЕ-130418-1-1 від 14.06.2018, укладеною між ПАТ «Аграрний фонд» та ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА"» строк виконання за яким настав 20.11.2018. 2) У разі відсутності обладнання у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтоп» задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд», шляхом стягнення грошових коштів з рахунків ТОВ «Торгтоп» та перерахувати: основну заборгованість у розмірі 12 595 440,00 грн; пеню - 1 913 126,56 грн; штраф - 2 519 088,00 грн; інфляційні втрати - 407 826,92 грн; 3% річних- 159 427,21 грн, що разом становить 17 594 908,69 грн.

У подальшому виконавчий напис нотаріуса пред`явлено до виконання.

Вперше виконавчий напис пред`явлено до виконання до приватного виконавця Пересадька Олександра Борисовича.

Приватним виконавцем 20.12.2019 відкрито виконавче провадження №60924600.

Відповідно до Акта приватного виконавця про реалізацію на електронних торгах рухомого майна від 17.06.2020 в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурашовської Олени Семенівни від 18.11.2019 № 5875 про звернення стягнення на користь AT «Аграрний фонд» на обладнання , за переліком, яке знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, село Стецьківка, вулиця Сумська, 80 Б, яке перебуває в заставі в AT «Аграрний фонд» згідно договору застави від 30.04.2018 № 828. Заставне майно реалізовано Державним підприємством «Сетам» про що складено протокол проведення торгів № 482984 від 03.06.2020.

Арештоване майно придбав Учасник 1: ДП «Агрофонд-Зерно» за ціною 4 034 073,47 грн.

Зважаючи на це, майнові активи, належні ТОВ «Торгтоп» та обтяжені заставою рухомого майна відповідно до Договору застави від 13.04.2018 реалізовано з прилюдних торгів, грошові кошти направлено на задоволення вимог AT «Аграрний фонд» за основним зобов`язанням ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА».

Таким чином, приписи виконавчого напису, що відповідає змісту правовідносин між ТОВ «Торгтоп» та AT «Аграрний фонд» виконано, звернено стягнення на предмет застави.

Отже, виступаючи майновим поручителем за Договором застави з причин невиконання основним боржником зобов`язання та в в силу звернення стягнення на предмет застави зі сторони AT «Аграрний фонд» ТОВ «Торгтоп» частково виконало зобов`язання основного боржника ТОВ «УКР.АЗ-ДРУЖБА» за Договором поставки № 03-КМЕ-130418-1 від 13.04.2018 та повністю виконало свої зобов`язання за Договором застави.

У подальшому виконавчий напис нотаріуса повернено приватним виконавцем Пересадьком О.Б. AT «Аграрний фонд».

AT «Аграрний фонд» повторно пред`явлено виконавчий напис нотаріуса до виконання до Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області.

Сумським ВДВС ПН-СХ МРУМЮ (м.Суми) 30.06.2022 відкрито виконавче провадження № 69303285 про стягнення з ТОВ «Торгтоп» залишку заборгованості за виконавчим написом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання виконавчого напису №5875 від 18.11.2019, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашовської Олени Семенівни таким, що не підлягає виконанню позивач посилається на те, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки на момент його вчинення у нотаріуса не було належних доказів безспірної заборгованості ТОВ «Торгтоп» перед АТ «Аграрний фонд» на суму 17594908,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

За ч. 1 ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначені поняття: основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Відповідно до абз. 2 ст. 11 Закону України «Про заставу» заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором хоча і створює права та обов`язки (зобов`язання) для сторін договору іпотеки, однак не вимагає в момент укладення договору іпотеки вчинення боржником на користь третьої особи або навпаки майнових дій.

Наведений висновок є цілком очевидним, адже як свідчать приписи статті 572 ЦК України, статей 1, 3, 11 Закону України метою укладення договору іпотеки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню іпотекодавцем. Тобто іпотека є визначеним законним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов`язання.

Водночас норми цивільного законодавства не містять положень, які б визначали солідарний обов`язок боржника (позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки. ЦК України, Закон України «Про іпотеку» закріплюють лише право іпотекодержателя, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

За змістом положень пункту 3 частини першої статті 512, частини першої статті 527 ЦК України та частини другої статті 11 Закону України «Про іпотеку» саме позичальник -боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати обов`язок за договором перед кредитодавцем, а у разі забезпечення цього зобов`язання іпотекою майнового поручителя - такий обов`язок може бути виконаний майновим поручителем в межах вартості предмета іпотеки.

Стаття 590 ЦК України передбачає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 591 ЦК України визначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктом 1.2. Порядку зазначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1. п. 3 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постанововю Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

З огляду на викладені положення вбачається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент такого звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена, зокрема Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Позивач звертає увагу на те, що визначений виконавчим написом розмір заборгованості не є безспірним.

ТОВ «Торгтоп» не є поручителем за основним зобов`язанням ТОВ «УКР.АЗ-Дружба» перед АТ «Аграрний фонд», а був лише майновим поручителем, а отже не є солідарним боржником у зобов`язанні.

Відносини майнової поруки ТОВ «Торгтоп» полягали у відповідальності за виконання основного зобов`язання в межах чітко визначеного майна за укладеними правочинами (договір іпотеки та договір застави) в межах вартості такого майна переданого в іпотеку/заставу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

За змістом положень п. 3 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 527 ЦК України та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» саме позичальник боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати обов`язок за договором перед кредитодавцем, а у разі забезпечення цього зобов`язання іпотекою майнового поручителя такий обов`язок може бути виконаний майновим поручителем в межах вартості предмета іпотеки.

Позивач зазначає, що АТ «Аграрний фонд» безпідставно вважає, що після звернення стягнення на предмет іпотеки та отримання коштів від реалізації майна боржника, непогашена сума заборгованості ТОВ «Торгтоп» становить 5606710,22 грн, яка складається з: 607241,53 грн сума основної заборгованості, 1913126,56 грн пеня, 2519088,00 грн штраф, 407826,92 грн інфляційні втрати, 159427,21 грн 3% річних, оскільки вказана заборгованість не підтверджена жодним правочином.

За матеріалами справи судом установлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом шляхом звернення стягнення на заставне майно згідно із договором застави від 13.04.2028, укладеного між ПАТ «Аграрний фонд» та ТОВ «Торгтоп» в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки № 03-КМЕ-130418-1 від 13.0.2018, укладеного між ПАТ «Аграрний фонд» та ТОВ «УКР.АЗ.-Дружба», та додатковою угодою № 03-КМЕ-130418-1-1 від 14.06.2018, укладеної між ПАТ «Аграрний фонд» та ТОВ «УКР.АЗ-Дружба», строк виконання за яким настав 20.11.2018.

Вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус запропонувала в разі відсутності заставного майна до стягнення з ТОВ «Торгтоп» 17594908,69 грн, з яких: 12595440,00 грн основна заборгованість, 1913126,56 грн пеня, 2519088,00 грн штраф, 407826,92 грн інфляційні втрати, 159427,21 грн 3% річних.

Отже виконавчий напис передбачає зобов`язання позивача сплатити відповідачу грошову суму у розмірі 12595440,00 грн, яка за своєю суттю є основним зобов`язанням за договором поставки, а також передбачає додаткове зобов`язання сплатити пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

В обгрунтування підстав позову у цій справі позивач послався на те, що на момент вчинення нотаріальної дії у нотаріуса не було належних доказів безспірної заборгованості ТОВ «Торгтоп» перед АТ «Аграрний фонд» на суму 17594908,69 грн, оскільки солідарного обов`язку сплати заборгованості ТОВ «Торгтоп» перед АТ «Аграрний фонд» за основним зобов`язанням не існує.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а позивач у тексті позовної заяви не погоджується з розміром нарахованої заборгованості, суд дійшов висновку, що сума боргу на яку звернено стягнення на підставі оскаржуваного напису не може вважатись безспірною.

Враховуючи викладене, судом не може бути констатовано безспірність при стягненні заборгованості, а як наслідок правомірність вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Судом ураховано, що виступаючи майновим поручителем за договорами іпотеки та застави ТОВ «Торгтоп» з причин невиконання основним боржником зобов`язання та в силу звернення стягнення на предмет іпотеки та застави зі сторони АТ «Аграрний фонд» ТОВ «Торгтоп» частково виконало зобов`язання основного боржника ТОВ «УКР.АЗ-Дружба» за договором поставки № 03-КМЕ-130418-1 від 13.04.2018 та повністю виконало свої зобов`язання за договорами іпотеки та застави, та як наслідок виконавчий напис нотаріуса.

Аналізуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашковською О.С. не було дотримано вимог чинного законодавства при винесенні виконавчого напису № 5875 від 18.11.2019, а саме: не здійснено перевірку безспірності вимог відповідача до позивача в частині, що перевищує вартість заставного майна.

У відзиві на позов відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На переконання відповідача, перебіг трирічної позовної давності до позовних вимог сплив, оскільки виконавчий напис вчинено 18.11.2019, а позивач звернувся до суду з позовом 18.06.2024. Разом з цим, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду без подання будь-яких клопотань про його поновлення.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого КМУ, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 в редакції останніх змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383, запроваджено на території країни карантин з 19.12.2020 до 30.06.2023.

Оскільки виконавчий напис приватним нотаріусом вчинено 18.11.2019, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який сплив 01.07.2023, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності звернення до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та є виконаним майновим поручителем повністю у частині, що відповідає вимогам закону, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

У відповідності до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурашковської Олени Семенівни від 18.11.2019 зареєстрований в реєстрі за № 5875 таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Аграрний фонд (03151, м. Київ, вул. Очкарівська/пров.Очкарівський, 5/6, ЄДРПОУ 38926880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтоп (42343, Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Окружна, 53/1, ЄДРПОУ 39203992) 3028 грн 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 30.08.2024.

СуддяВ.В. Яковенко