Рішення

від 21.08.2024 по справі 761/27425/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27425/18

Провадження № 2/761/522/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі: Герасько Д.М.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача та 3-ої сооби

ОСОБА_4. ОСОБА_3

представника 3-осї особи Державного

агентства України з питань кіно Гробової М.А.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» до ОСОБА_2 , треті особи Державне агентство України з питань кіно, ОСОБА_4 про визнання недійсною додаткової угоди від 15.04.2013 до авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди від 15.04.2013 до авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що додаткова угода від 15.04.2013 до договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» та ОСОБА_2 не укладалась у дату, вказану в додатковій угоді (15.04.2013 р.), а про її існування позивачу стало відомо лише після 16.09.2015 - після звернення ОСОБА_2 до Печерського районного суду міста Києва з позовом (справа 757/45628/16-ц).

При цьому, позивач вважає, що спірну додаткову угоду ОСОБА_2 підписала у серпні 2016 року за можливо попередньою змовою із посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз», напередодні звернення із позовом до Печерського районного суду міста Києва.

Також відповідно до позовної заяви, підставами для визнання недійсною додаткової угоди від 15.04.2013 на думку позивача є:

-відсутність у первинних документах бухгалтерського обліку товариства оригіналу вказаної угоди та неподання її оригіналу Державному агентству України з питань кіно;

-підписання в один день двох додаткових угод до договору від 15.04.2013, за яким змінено порядок та розмір оплати послуг ОСОБА_2 ;

-відсутність підтвердження зобов`язань товариства перед ОСОБА_2 за результатами аудиторських перевірок, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» у 2016 та 2018 роках;

-тексти обох угод виконанні із використанням різних наборів, шрифтів, мають відмінне форматування та може свідчити про їх підготовку різними авторами у різний проміжок часу;

-в укладених угодах не вказана яка з них укладена пізніше та скасовує попередню;

-відмінність підпису ОСОБА_2 на оспорюваній додатковій угоді від її ж підпису на інших документах;

-наявність розбіжностей в тексті оспорюваної додаткової угоди та акті прийому-передачі виключних майнових авторських прав від 15.04.2013;

-включення в текст спірної додаткової угоди умов, які дали ОСОБА_2 виграти цивільну справу № 757/45628/16;

-вказання у спільній заяві ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , поданої 11.95.2016 грошових зобов`язань товариства зв договором про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 у розмірі 36 570,00 грн., у зв`язку з чим повивач робить висновок про те, що оспорювана додаткова угода 15.04.2012 не укладалась.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечила з тих, підстав, що обидва підписанти оспорюваної додаткової угоди підтверджують факт підписання додаткової угоди від 15.04.2013 до авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 саме в ту дату, яка вказана в її преамбулі.

Також відповідач відзначала, що обґрунтовуючи свої заперечення від 19.12.2016 на позов у справі № 757/45628/16, яка розглядалась Печерським районним судом міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» вказувало, що у період з 26.04.2016 до 30.04.2016 ним шляхом здійснення поштових переказів було перераховано грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. (по 10000,00 грн.) у якості оплати винагороди за авторським договором від 15.04.2016; будь-якого іншого договору (угода, контракт тощо), який би передбачав перерахування на користь відповідача грошових коштів у розмірі 50000,00 грн., крім авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 та додаткових угод до нього, 15.04.2013 ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» не укладала, а відтак - незрозумілою взагалі є позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз», яке ще у квітні 2016 року начебто перераховує грошові кошти, передбачені саме оспорюваною угодою, у грудні 2016 року посилається на вказані обставини як на факт начебто виконання договору, а у липні 2018 року стверджує, що до вересня 2016 року взагалі не знало про існування такої угоди.

Також відповідачка вказує, що наведені позивачем обґрунтування позовних вимог у будь-якому випадку не тягнуть наслідком недійсність правочину у відповідності до норм Цивільного кодексу України, а в позовній заяві не наведено жодного посилання на акти цивільного законодавства, яким би суперечила оспорювана додаткова угода від 15.04.2013.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.08.2019 за клопотанням позивача призначено судову технічну експертизу документів та на вирішення експертів поставлено наступні питання:

- чи виготовлено додаткову угоду від 15.04.2013 до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 та Авторський договір про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 у різний час?;

- в якій послідовності виконувались (заповнювались) реквізити на додатковій угоді від 15.04.2013 до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 (підпис, відбиток печатки, нанесення тексту)?;

- чи нанесено відбиток печатки ТОВ «Хайлайт Пікчерз» в додатковій угоді від 15.04.2013 до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 та в Авторському договорі про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 однією печаткою?;

- чи нанесені текст, відбиток печатки та підписи сторін на додатковій угоді від 15.04.2013 до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 у той самий час, яким датовані досліджувані документи, якщо ні, то - в який період часу вони були нанесені?;

- чи мають спільну родову (групову) належність матеріали додаткової угоди від 15.04.2013 до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 (папір, фарбувальна речовина) з матеріалами Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013?;

- чи належать аркуші паперу додаткової угоди від 15.04.2013 до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 до різних партій випуску?

Виконання даної ухвали доручено Київському науково-дослідному Інституту судових експертиз; провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Після повернення матеріалів справи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз учасники справи надали свої пояснення з урахуванням висновків експертів.

Так, позивач у своїх поясненнях стверджує, що укладаючи спірну угоду у період жовтень-грудень 2015 року ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 знали, що останній звільнився з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» та мали на меті нашкодити останньому.

Позивач вказує, що ОСОБА_4 вступив у зловмисну домовленість із відповідачем та уклав спірну додаткову угоду в інтересах останньої та на шкоду позивачу - для того, щоб відповідач через суд розірвала авторський договір про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013.

Відповідач та ОСОБА_4 у своїх поясненнях відзначають, що позивач ще у квітні 2016 року самостійно почав виконувати додаткову угоду, існування якої наразі заперечує, про що сам же стверджував під час розгляду справи 757/45628/16-ц та надавав відповідні докази.

Також відповідач та третя особа вказували, що наведені висновки експертів загалом викликають сумніви у їх достовірності, оскільки суперечать фактичним обставинам, підтвердженим документально.

У судових засіданнях представник позивача заявляв про підтримку позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях.

Відповідачка та її представник заперечували проти заявлених вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов та поясненнях з урахуванням висновків експертизи.

Представник Державного агентства України з питань кіно у судовому засіданні 21.08.2024 заявила про відсутність підстав для задоволення позову.

Представник ОСОБА_4 заявила про необґрунтованість позову та підтримала позицію сторони відповідача.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заслухавши представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» та ОСОБА_2 укладено авторський договір про передачу виключних майнових авторських прав, за умовами якого відповідачка зобов`язалась за плату передати позивачу виключне майнове право на використання літературного сценарію повнометражного художнього фільму під умовною назвою «Артистка і Пілот», друга робоча назва для використання «Канарка, Пропелер і Хвіст», а позивач - сплатити автору плату, встановлену договором.

Відповідно до п. 6.5. авторського договору від 15.04.2013, додаткові угоди та додатки до договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу, у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печаткою продюсера.

15.04.2013 сторонами підписано додаткові угоди до авторського договору від 15.04.2013, якими внесено зміни до вказаного договору, зокрема, в частині розміру авторської винагороди та встановлено обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» за передачу виключних майнових авторських прав сплатити Автору винагороду у розмірі 150000,00 грн., з яких - 50000,00 грн. - при запуску у підготовчий період та 100000,00 грн. - після закінчення виробництва фільму та проведення остаточного розрахунку з боку Державного агентства з питань кіно в рамках укладеного між продюсером та Державним агентством з питань кіно договору державного замовлення на його створення.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04.05.2017 у справі 757/45628/16-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.11.2017, задоволено позов ОСОБА_2 та розірвано авторський договір про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» та ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення Печерського районного суду міста Києва від 04.05.2017 у справі 757/45628/16-ц підставою для розірвання авторського договору від 15.04.2013, зокрема, є невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» зобов`язань за договором в редакції додаткової угоди від 15.04.2013 (оспорювана угода в даній справі) щодо виплати авторської винагороди у строк і спосіб, вказані в такій угоді, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

У вказаному рішенні також зазначається, що обґрунтовуючи свої заперечення у справі 757/45628/16-ц, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» стверджувало про виконання ним у квітні 2016 року авторського договору від 15.04.2013 щодо виплати авторської винагороди ОСОБА_2 у розмірі, передбаченому додатковою угодою від 15.04.2013.

При цьому, судом при розгляді справи № 757/45628/16-ц надано оцінку вищевказаним доводам Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» та встановлено факт невиконання останнім умов авторського договору від 15.04.2013 в редакції оспорюваної додаткової угоди.

Також в матеріалах даної справи містяться копії пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз», які подавались ним до суду у справі № 757/45628/16-ц, та яким надано оцінку відповідним судом при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, на підставі наведеної норми, суд вважає встановленою обставину укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» та ОСОБА_2 додатковї угоди від 15.03.2013 до авторського договору від 15.03.2013, умовами якої передбачено обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» виплатити ОСОБА_2 авторську винагороду при запуску у підготовчий період у розмірі 50000,00 грн. та факт невиконання позивачем такого зобов`язання.

При цьому, під час розгляду даної справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» не надано, а судом не встановлено наявність будь-якої іншої додаткової угоди від 15.03.2013 до авторського договору від 15.03.2013, якою було б передбачено обов`язок позивача сплатити відповідачу вказану суму.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що як станом на квітень 2016 року, так і станом на час вирішення Печерським районним судом міста Києва спору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» та ОСОБА_2 (2016-2017 роки) позивач визнавав факт укладення оспорюваної додаткової угоди від 15.03.2013 до авторського договору від 15.03.2013 та стверджував про її виконання.

При цьому, суд враховує і той факт, що грошові перекази, які, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз», у квітні 2016 року здійснювались на виконання авторського договору від 15.03.2013, проводились від імені ОСОБА_8 , який на той час обіймав посаду директора товариства, що вказує на подальше схвалення товариством додаткової угоди від 15.04.2013, підписаної ОСОБА_4 .

Відтак, суд відхиляє наведені у позові доводи позивача щодо того, що спірну додаткову угоду ОСОБА_2 підписала у серпні 2016 року як такі, що спростовуються наявними у справі документами, в тому числі і обставинами, встановленими рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04.05.2017 у справі 757/45628/16-ц та не доведені позивачем належними та достовірними доказами.

Що стосується висновків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд визначає наступне.

На виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 15.08.2019 та відповідно до поставлених судом питань експертами наведені наступні висновки:

-відтиск печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» в авторському договорі про передачу виключних майнових авторських прав, датованому 15.04.2013 нанесений не пізніше серпня 2013 року, а підпис від імені ОСОБА_4 виконані у період часу пізніше листопада 2014 року;

-в додатковій угоді, датованій 15.04.2013, відтиск печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» нанесений в період жовтень-грудень 2015 року, а підписи від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виконані пізніше вересня 2015 року, друкований текст нанесений пізніше січня 2014 року;

-авторський договір про передачу виключних майнових авторських прав, датований 15.04.2013, виготовлено пізніше листопада 2014 року;

-додаткову угоду, датовану 15.04.2013, виготовлено пізніше вересня 2015 року.

-виготовлення обох документів в один період часу не виключається, але документи виготовлені не в зазначену в документах дату (15.04.2014).

Тобто, відповідно до висновків судових експертів, і авторський договір про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 і додаткова угода від 15.04.2013 виготовлені не в зазначену в документах дату - пізніше листопада 2014 р.

Разом з тим, обидві сторони підтверджують укладення авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 саме в дату, вказану в договорі, оскілки такий договір був серед документів, які подавались на вибірковий конкурс кінопроектів Державного агентства України з питань кіно у квітні 2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи, що учасники справи визнають факт укладення авторського договору від 15.04.2013 саме в дату, вказану в ньому, оскільки матеріалами справи підтверджуються, що сценарій повнометражного художнього фільму, який є предметом вказаного договору, отримав державне фінансування за результатами вибіркового конкурсу кінопроектів Державного агентства України з питань кіно (відбувся у квітні 2013 року), що, зокрема, вказує на те, що саме цей договір надавався до Державного агентства України з питань кіно у квітні 2013 р., суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності дати укладення сторонами авторського договору від 15.04.2013.

При цьому, суд відзначає, що проведеним експертним дослідженням не встановлено ані підроблення підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на оспорюваному правочині, ані підроблення відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» на ньому.

Відтак, суд критично оцінює висновки експертизи, оскільки вони суперечать обставинам, які визнаються сторонами та підтверджуються іншими доказами, а також враховує, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Жодних заяв щодо виклику експерта у судове засідання від учасників справи в порядку ч. 5 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України не надходило.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено достовірними та беззаперечними доказами, що оспорювана додаткова угода підписана сторонами не 15.04.2013, а в іншу дату.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакцій, чинній на 15.04.2013 р.) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на 15.04.2013 р.), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на 15.04.2013 р.) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з наявного у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 15.04.2013 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» вказано ОСОБА_4 та, при цьому, відомості щодо обмежень повноважень керівника відсуьтні.

Відтак, з огляду на вищенаведене відповідач зазначає, що додаткова угода від 15.04.2013 до договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013 укладена з дотриманням письмової форми та підписана уповноваженим особами: з однієї сторони ОСОБА_2 , а з іншої - Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» в особі керівника - ОСОБА_4 .

Серед іншого суд також враховує, що факт особистого підпису вказаної додаткової угоди саме 15.04.2013 ОСОБА_2 неодноразово підтверджувався нею у судових засіданнях.

Що ж до підпису ОСОБА_4 , то факт підписання оспорюваної додатковї угоди ним особисто та саме 15.04.2013 підтверджено ним під час опитування, проведеного адвокатом у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та у письмових поясненнях, поданих до суду.

Одночасно належних та достовірних доказів, які б свідчили про зворотне позивачем не надано.

Стосовно наведених у позові доводів позивача про попередню зловмисну домовленість ОСОБА_2 із посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» з метою підписання оспорюваної угоди та укладення її на шкоду позивачу, то наведені позивачем аргументи не підтверджуються документально.

Так, зокрема, позивачем не надано вироку суду у кримінальній справі, яким би було встановлено факт зловмисної домовленості або ж доказів наявності у позивача шкоди, внаслідок укладення спірної угоди.

Що ж стосується інших обґрунтувань позивача щодо недійсності оспорюваної додаткової угоди, наведених у позові, суд визначає, що наведені аргументи не тягнуть наслідком недійсність правочину у відповідності до норм Цивільного кодексу України.

Тож, підсумовуючи вищевикладене приймаючи до уваги, що зміст додаткової угоди від 15.04.2013 до авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, угода укладена на підставі вільного волевиявлення сторін та підписана особами, які мали на момент її підписання необхідний обсяг цивільної дієздатності, сторонами дотримано письмової форми правочину та, відповідно, сам правочин спрямований на реальне настання наслідків, які ним обумовлені, суд не вбачає підстав для визнання недійсним такого правочину у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що наведені позивачем доводи не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими судом обставинами, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайлайт Пікчерз» до ОСОБА_2 , треті особи Державне агентство України з питань кіно, ОСОБА_4 про визнання недійсною додаткової угоди від 15.04.2013 до авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15.04.2013, відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 30.08.2024.

Суддя: