Постанова

від 21.10.2019 по справі 761/27425/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/14373/2019

справа №761/27425/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Шкоріної О.І., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Макаренко І.О. 15 серпня 2019 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайлайт Пікчерз" до ОСОБА_1 , третя особа: Державне агентство з питань кіно про визнання недійсною додаткової угоди,-

встановив:

В липні 2018 року ТОВ "Хайлайт Пікчерз" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним з моменту укладення Додаткової угоди від 15 квітня 2013 року до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року за підписом ОСОБА_1 та ТОВ "Хайлайт Пікчерз", викладеної у редакції, що наводиться.

Вимоги обґрунтовує тим, що 15 квітня 2013 року ОСОБА_1 (автор) передала товариству виключне майнове авторське право на використання літературного твору - літературного сценарію повнометражного художнього дитячого фільму під умовною назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", а 04 жовтня 2015 року між цими ж сторонами укладено Авторський договір №1.01.02, згідно із яким ОСОБА_1 зобов`язалась створити режисерський сценарій та здійснити постановку оригінального аудіовізуального твору кінематографії. Далі з Державним агентством України з питань кіно (замовник) та товариством (виконавець) укладено Державний контракт на виробництво національного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" на умовах державного замовлення №167 від 16 листопада 2015 року.

В серпні 2016 року на засіданні Експертної ради з питань кінематографії ухвалено рішення про заміну режисера ОСОБА_1 на іншого, у зв`язку із чим 16 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та товариством підписано додаткову угоду про розірвання Авторського договору №1.01.02.

У вересні 2016 рок у ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства про розірвання Авторського договору від 15 квітня 2013 року, надавши при цьому Додаткову угоду від 15 квітня 2013 року, відповідно до змісту якої у Авторський договір були внесені зміни.

Факт укладення зазначеної додаткової угоди товариство ставить під сумнів з різних причин, зокрема: відсутності у товариства цієї угоди; нелогічність укладення в один день угод, які суттєво по різному врегульовують правовідносини; відсутність згадок про додаткову угоду під час аудиторських перевірок у 2016 та 2018 роках; виконання договору та угоди із використанням різних шрифтів, відмінність у форматуванні документів; суттєва відмінність підписів ОСОБА_1 , інші причини, які вказують на те, що додаткова угода створена значно пізніше ніж вказана у ній дата.

З метою підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем заявлено клопотання про призначення у справі технічної експертизи документів, на вирішення якої просить постановити такі питання:

- чи виготовлено додаткову угоду від 15 квітня 2013 року до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року та Авторський договір про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року у різний час?;

- в якій послідовності виконувались (заповнювались) реквізити на додатковій угоді від 15 квітня 2013 року до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року (підпис, відбиток печатки, нанесення тексту)?;

- чи нанесено відбиток печатки ТОВ "Хайлайт Пікчерз" в додатковій угоді від 15 квітня 2013 року до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року та в Авторському договорі про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року однією печаткою?;

- чи нанесені текст, відбиток печатки та підписи сторін на додатковій угоді від 15 квітня 2013 року до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року у той самий час, яким датовані досліджувані документи, якщо ні, то - в який період часу вони були нанесені?;

- чи мають спільну родову (групову) належність матеріали додаткової угоди від 15 квітня 2013 року до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року (папір, фарбувальна речовина) з матеріалами Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року?;

- чи належать аркуші паперу додаткової угоди від 15 квітня 2013 року до Авторського договору про передачу виключних майнових авторських прав від 15 квітня 2013 року до різних партій випуску?

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року клопотання задоволено та ухвалено про призначення судової технічної експертизи документів із визначеним заявником переліком питань.

Вирішено питання про витребування від ОСОБА_1 оригіналів авторського договору та додаткової угоди до нього.

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, представником ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі посилається на те, що позовні вимоги мають оцінюватися з точки зору права, а тому призначення у справі експертизи є необґрунтованим і має на меті затягування її розгляду. Окрім того, позивач в підготовчому засіданні вже звертався із аналогічним клопотанням, у задоволенні якого було відмовлено.

Вказує, що ОСОБА_1 підтверджує підписання нею додаткової угоди 15 квітня 2013 року та готова свідчити як свідок.

Також зазначає, що підписання додаткової угоди 15 квітня 2013 року від імені товариства ОСОБА_4 підтверджується показами останнього, допитаного відповідно до пункту 7 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"

Окрім того, представником відповідача суду подано клопотання про допит свідка, якому відомі обставини підписання додаткової угоди.

Посилається на те, що ухвала суду не містить викладу обґрунтування щодо необхідності призначення у справі експертизи, висновків суду щодо заперечень відповідача та необхідності призначення експертизи під час розгляду справи по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилається на підстави позову та необхідність призначення у справі експертизи, оскільки необхідні спеціальні технічні знання. Також вказує, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на неодноразові виклики до суду не з`являються, а сама відповідач відмовляється свідчити щодо обставин укладення оспорюваного договору. Вказує на наявність доказів, які спростовують умови додаткової угоди, відтак і додатково ставлять факт її укладення у визначену дату в цілому.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник позивача Бойко М.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Призначаючи у справі експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення справи є потреба у спеціальних знаннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;

Призначення експертизи є доцільним в тих випадках, коли виникає необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи із залученням фахівців, які мають спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Питання необхідності призначення експертизи може бути відомим на початковому етапі провадження у справі або така необхідність може виникнути на подальшому етапі розгляду справи, зокрема у разі подання учасниками справи доказів, які свідчать, що без призначення експертизи вирішення справи є неможливим.

Передбачений у пункті 8 частини 2 статті 197 ЦПК України обов`язок суду у підготовчому засіданні вирішити питання про призначення експертизи не означає, що експертиза має бути проведена саме на цьому етапі розгляду справи. Судом за передбачених підстав може бути вирішено про необхідність її призначення при подальшому розгляді справи, зокрема і в тих випадках, коли для проведення експертизи є необхідним збір певних доказів.

Згідно із частиною 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Стаття 103 ЦПК України не вказує на обмеження можливості заявити клопотання про призначення експертизи залежно від стадії розгляду справи.

Кожна сторона вправі та зобов`язана надавати свої докази (статті 81, 83 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що справа може бути вирішена на підставі показів відповідача, опитування ОСОБА_4 та показів свідка ОСОБА_6 не дає підстав для звуження прав позивача подавати ті докази, які він вважає необхідними, зокрема просити суд призначити у справі експертизу.

В частині доводів апеляційної скарги, що позовні вимоги мають оцінюватися з точки зору права, а тому призначення у справі експертизи є необґрунтованим, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки застосування норм права у цій справі має ґрунтуватись на належних та достатніх доказах, при цьому доводи апеляційної скарги про те, що висновком експерта не можуть вирішуватись питання права, не кореспондується із видом призначеної у справі експертизи та постановленими на її вирішення питаннями.

Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що ухвала суду першої інстанції не містить належного викладу мотивів, якими суд мав обґрунтувати свої висновки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 104 ЦПК України, які вказують на зміст ухвали про призначення експертизи:

1. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

2. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу.

5. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

З ухвали суду убачається, що зазначеним вимогам вона відповідає. Суд вказав на підстави проведення експертизи - відсутність спеціальних технічних знань, що з урахуванням особливостей справи вимагає застосування спеціальних знань, технічних і інших засобів. Ухвала суду містить перелік питань, на які експерт має надати відповідь; установу, якій доручено проведення експертизи; інші передбачені статтею 104 ЦПК України відомості.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді В.В. Соколова

О.І. Шкорина