Ухвала

від 16.08.2024 по справі 754/4395/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/4395/19 Головуючий у 1 інстанції: Грегуль О.В.

Провадження №22-ц/824/15644/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

16 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київський радіозавод» про скасування розпорядження і наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати і середньої заробітної плати, процентів та моральної шкоди, зобов`язання повернути майно і провести перерахунок виплат при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Київський радіозавод» про скасування розпорядження і наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати і середньої заробітної плати, процентів та моральної шкоди, зобов`язання повернути майно і провести перерахунок виплат при звільненні.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , 7 серпня 2024 року подав апеляційну скаргу, яка викладена половина тексту не державною мовою, половина державною.

Перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд вважає, що апеляційне провадження у справі не може бути відкрито у зв`язку із невідповідністю апеляційної скарги вимогам ст. 356 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Частиною 1 ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа N 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частинами першою, третьою статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" встановлено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 7 червня 2019 року у справі № 826/10114/17, від 3 вересня 2020 року у справі № 826/6286/17, від 29 жовтня 2020 року у справі № 815/1958/16 та від 7 грудня 2020 року у справі №138/132/20.

Вимоги щодо складання документа процесуального характеру державною (українською) мовою викладені, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 11-955зі19 (9901/98/19) та від 12 лютого 2020 року у справі №9901/12/20 (П/9901/12/20).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі №1-18/2008 встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV.

Разом з тим суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

Слід зазначити, що у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №520/6952/19 та від 14 травня 2020 року у справі №826/7282/17 Верховним Судом висловлено правову позицію щодо викладення відповідної заяви (скарги) державною мовою, тобто українською мовою.

У рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 травня 2018 року у справі №823/2164/17, відмова у доступі до суду з підстав невиконання вимог закону щодо дотримання української мови апеляційної скарги, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими у статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2022 року по справі №160/27610/21.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга, викладена не державною мовою, не може бути прийнята до розгляду судом, а тому особа, яка подала апеляційну скаргу, має викласти її державною мовою, або надати переклад на державну мову.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 ЦПК України застосовуються положення ст. 185 цього кодексу.

Керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали шляхом подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та копії скарги та відповідно до кількості учасників процесу.

Роз`яснити, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Д.Р. Гаращенко