Постанова

від 30.08.2024 по справі 460/9154/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року

м. Київ

справа №460/9154/21

адміністративне провадження № К/990/21282/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Кравчука В.М., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №460/9154/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Експрес"

до Управління Держпраці у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування постанови, припису

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Експрес» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 (колегія у складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Кухтей Р.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Експрес" (далі - ТОВ "Енерджі Експрес", позивач) звернулося з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 06.05.2021 № 202а/07-06/000010ТД-ФС;

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області від 05.04.2021 № 202П/04-02/202А про усунення виявлених порушень законодавства про працю.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору безоплатного користування ТОВ "Енерджі Експрес" передало у безоплатне користування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 13,1 м кв. для розміщення кафе та нежитлове приміщення площею 86,7 м кв. для розміщення автомийки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що на момент проведення перевірки товариство було укомплектовано штатом працівників, потреби наймати інших працівників не було. Жодних правовідносин з особами, які зазначені в акті перевірки, ТОВ "Енерджі Експрес" не мало і не могло мати. Єдиним відповідальним за оформлення будь-яких трудових чи цивільно-правових відносин з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 . Також наголошував на порушенні відповідачем порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а саме, що відповідачем винесено припис передчасно, до розгляду зауважень ТОВ "Енерджі Експрес" на акт перевірки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Експрес" задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області від 06.05.2021 №202а/07-06/000010ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Рівненській області від 05.04.2021 №202П/04-02/202А про усунення виявлених порушень законодавства про працю.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті №202а/07-06, а саме про допущення позивачем порушень трудового законодавства, є безпідставними та необґрунтованими.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Експрес» відмовлено.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали без належного оформлення трудових відносин саме у ТОВ «Енерджі Експрес» по АДРЕСА_1, а не у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із таким судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 залишити в силі.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що єдиним відповідальним за оформлення будь-яких трудових чи цивільно-правових відносин з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Крім вказаного, скаржник посилається на порушення оформлення результатів інспекційного відвідування, оскільки до акту перевірки не долучено доказів фіксації порушень засобами відеотехніки, а також на порушення самого порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке полягало в тому, що відповідачем винесено припис передчасно, до розгляду зауважень ТОВ "Енерджі Експрес" на акт перевірки.

Також, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 815/5516/17, від 17.03.2021 у справі №160/9340/18, від 20.09.2021 у справі № 2040/5544/18.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 31.05.2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Кравчук В.М., Стрелець Т.Г.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Експрес» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 815/5516/17, від 17.03.2021 у справі №160/9340/18, від 20.09.2021 у справі №2040/5544/18.

12. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 30.08.2024.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідно до доручення Прем`єр-міністра України Д. Шмигаля від 11.03.2021 №10033/1/1-21 щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, оформлення трудових відносин було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Експрес».

14. За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці було складено акт від 01.04.2021 №202а/07-06 (далі - акт №202а/07-06) (т. 1 а.с.18-25).

15. У акті №202а/07-06 зазначено про порушення ТОВ «Енерджі Експрес», зокрема, законодавства про працю, а саме:

- ч.1 ст.21 КЗпП України, які полягали в тому, що посадовими особами ТОВ не укладено трудовий договір з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працювали та виконували трудові функції на АЗС «Енерджі Експрес» 31.03.2021 о 10:50 год., що знаходиться по АДРЕСА_1;

- ч.3 ст.24 КЗпП України, які полягали в тому, що 31.03.2021 о 10:50 год. посадовими особами ТОВ «Енерджі Експрес» було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які 31.03.2021 о 10:50 год. працювали та виконували трудові функції на АЗС «Енерджі Експрес», яка знаходиться по АДРЕСА_1.

16. 05.04.2021 ТОВ «Енерджі Експрес» подано до Управління Держпраці у Рівненській області зауваження на акт (т. 1 а.с.26).

17. Листом від 06.04.2021 №04-16/2111 Управління Держпраці у Рівненській області повідомило позивачу, що аргументи, викладені в зауваженні, не спростовують викладених в акті інспекційного відвідування порушень (т.1 а.с.27).

18. За наслідками інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Рівненській області було внесено ТОВ «Енерджі Експрес» припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 05.04.2021 №202П/04-02/202А, яким зобов`язано позивача усунути порушення ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України до 15.04.2021 (т. 1 а.с.28-29).

19. На підставі акта №202а/07-06 першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 06.05.2021 №202а/07-06/000010/ТД-ФС, якою на ТОВ «Енерджі Експрес» накладено штраф у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень (т. 1 а.с.30-31).

20. Не погоджуючись з приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

24. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

25. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

26. Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

27. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.

28. Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

29. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

30. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

31. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

32. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

33. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

34. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

35. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

36. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

37. Положеннями частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

38. За змістом частини другої статті 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

39. У відповідності до частини першої статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

40. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

41. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

42. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

43. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

44. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

45. Згідно з абзацом другим частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент проведення інспекційного відвідування ТОВ «Енерджі Експрес» за місцем провадження господарської діяльності на АЗС «Енерджі Експрес» на робочих місцях при виконанні трудових функцій, а саме миття автомобілів перебували: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в своїх поясненнях зазначили місце роботи: ТОВ «Енерджі Експрес».

47. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно не взяв до уваги посилання позивача на те, що ТОВ «Енерджі Експрес» на підставі договору безоплатного користування №1 від 01.03.2021 передало у безоплатне користування нежитлове приміщення площею 13,1 м. кв. для розміщення кафе та нежитлове приміщення площею 86,7 м. кв. для розміщення автомийки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , оскільки такі жодним чином не спростовують виявленого правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх поясненнях зазначили місце роботи - ТОВ «Енерджі Експрес», а не ФОП ОСОБА_1 .

48. Колегія суддів звертає увагу, що положення частини третьої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні.

49. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 11.03.2021 у справі № 2340/3415/18.

50. Крім того, у пункті 1.1 розділу «Предмет договору» договору безоплатного користування №1 від 01.03.2021, вказано: «за цим Договором Позичкодавець передає Користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлено цим Договором, нежитлове приміщення площею 86.7 кв.м. (разом по тексту - «Об`єкт»), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який є власністю Позичкодавця та який Користувач зобов`язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим Договором». Проте, підтверджуючих документів, що ТОВ «Енерджі Експрес» належить на праві власності дане приміщення не надано, тоді як інспекційне відвідування було проведено по АДРЕСА_1.

51. При цьому, відповідно до іншого договору безоплатного користування №1 від 01.01.2021 вказано, що користувачем приміщення по АДРЕСА_1 є саме ТОВ «Енерджі Експрес» (а.с. 40).

52. Доводи позивача про те, що під час оформлення Договору від 01.03.2021 №01 було допущено технічну описку в зазначенні адреси, за якою знаходиться об`єкт, що було передано у безоплатне користування, є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними доказами, зокрема і не надано суду доказів вчинення дій на усунення таких.

53. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали без належного оформлення трудових відносин саме у ТОВ «Енерджі Експрес» по АДРЕСА_1, а не у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

54. Більше того, в ході апеляційного розгляду з`ясовано, що керівник ТОВ «Енерджі Експрес» та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є однією і тією ж особою.

55. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 06.05.2021 №202а/07-06/000010ТД-ФС та припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 05.04.2021 №202П/04-02/202А є законними та обґрунтованими.

56. Покликання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 815/5516/17, від 17.03.2021 у справі №160/9340/18, від 20.09.2021 у справі № 2040/5544/18 є необґрунтованими, з огляду на те, що такі висновки не є релевантними до даної справи та постановлені за інших фактичних обставин.

57. Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про порушення оформлення результатів інспекційного відвідування, оскільки до акту перевірки не долучено доказів фіксації порушень засобами відеотехніки, а також на порушення самого порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке полягало в тому, що відповідачем винесено припис передчасно, до розгляду зауважень ТОВ "Енерджі Експрес" на акт перевірки, з огляду на наступне.

58. Питання скасування адміністративних актів з підстав їх процедурних недоліків досліджувалося Верховним Судом у постанові від 03.12.2021 у справі №369/7844/17.

59. У цій постанові Верховний Суд вказував, що процедурні порушення, в залежності від їх характеру, можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не зумовлюють впливу на нього.

60. Суд наголошував, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

61. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

62. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

63. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

64. Отже, допущені відповідачем процедурні порушення під час проведення заходу контролю є надмірним формалізмом і не можуть бути підставою для скасування постанови та припису відповідача, зважаючи на те, що процедурні порушення суб`єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права.

65. За таких обставин, апеляційний суд вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, прийняв законне рішення про відмову в задоволенні позову, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

66. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

67. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

68. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

69. Оскільки колегія суддів не встановила порушення судом апеляційної інстанції норм права, то постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Експрес» без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко В.М. Кравчук Т.Г. Стрелець