Ухвала

від 29.08.2024 по справі 420/13061/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13061/24

У Х В А Л А

29 серпня 2024 року

м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_3 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призначення службового розслідування» від 13.07.2022 №230-АГ 4; визнати протиправним та скасувати Наказ Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_3 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про продовження терміну службового розслідування» від 11.08.2022 №279 АГ 5; визнати протиправним та скасувати пункт 5 Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_3 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про підсумки службового розслідування» від 19.09.2022 №334 АГ, в частині, що стосуються заступника командира загону начальника відділу професійної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/13061/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів.

Ухвалою суду від 01 серня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, - залишено без руху, відповідно до приписів ч.13 ст.171 КАС України.

05.08.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача ОСОБА_2 , на виконання вимог Ухвали суду від 01.08.2024 р., надійшла заява (вхід. № ЕС/3208/24) про поновлення строку звернення до суду, з окреслених у заяві підстав.

Так, вирішуючи питання про наявність/ відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно ч.1, ч.2 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 08.06.2022 р. у справі №362/643/21 визначила, що військова служба є різновидом публічної служби.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зокрема, судом встановлено, та наголошено представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду, що Капітан 1 рангу ОСОБА_3 в результаті пострілу з РПГ через отримані тяжкі поранення (тяжкий стан) та з метою надання йому належної, ефективної і своєчасної медичної допомоги був госпіталізований та в подальшому направлений на лікування до Німеччини. Згідно відповіді Головного Військово-Медичного Клінічного Центру ДПСУ повідомлено, що ОСОБА_1 поступив у тяжкому стані, після лікування досягнуто стану середньої важкості діагноз: S 82.2 (яка нога ампутована не зазначається). Оскільки не вдалося надати відповідну медичну допомогу позивачу в Україні, його було направлено в Німеччину у клініку Університету м. Мюнхену. Як видно після інциденту на борту КаМО « 509» ВG-101, пов`язаного з пострілом з РПГ М72 LAW - ОСОБА_1 отримав тяжкі поранення (багато уламковий перелом обох кісток правої гомілки - само ампутація) та знаходиться довгий час на лікуванні в тяжкому стані, що підтверджується медичною документацією. Вказані обставини підтверджуються Довідкою Головного військово-медичного клінічного центру ДПСУ від 21.10.2022 №894, Випискою з амбулаторної карти ОСОБА_1 №005480/2022, Витягом з Наказу від 15.07.2022 №81-ВВ та Витягом з Наказу від 28.10.2022 №162-ВВ, а також виписками з медичної карти ОСОБА_1 від 15.12.2023 в т.ч. з клініки Університету м. Мюнхену, а також іншими медичними документами, які подані разом із позовом. Більш того позивач знаходиться на лікуванні по теперішній час, що підтверджує медичний висновок клініки Рехтс дер Ізар від 10.07.2024 та медична довідка лікаря ортопеда від 15.07.2024.

При цьому, знаходження позивача на лікуванні у тяжкому стані за кордоном є перешкодою у реалізації прав на ознайомлення зі своєю справою та поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

До того ж, оскаржувані накази та висновок службового розслідування, не було доведено до відома позивача, коли він знаходився на лікуванні у тяжкому стані за кордоном.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, адже як з`ясовано судом та зазначено вище, процесуальний строк позивачем пропущено за наявності об`єктивних обставин, котрі перешкоджали вчасно звернутися за захистом порушеного права та охоронюваних законом інтересів.

В Постанові від 28.04.2020 року по справі №460/2864/18 Верховний суд вказав, що суд повинен звертати увагу на усі доводи учасників справи, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку учасників протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо. Суд повинен всі ці обставини оцінювати в їх сукупності. Суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Окрім того, в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції).

У справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

Також, у рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії (Miragall Escolano and оthers v. Spain, заяви №№38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41487/98 and 41509/98, пункт 51) та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії (Perez de Rada. Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95, пункт 45) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний суд у Постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у Постановах від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.

З огляду на вищезазначене, суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами, може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також наведені обставини позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, задля забезпечення конвенційного права позивача на звернення до суду із даним позовом, суд вважає поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, а тому доходить висновку про безпідставність клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч.14 ст.171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи №420/13061/24/24, за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, відповідно приписів ч.14 ст. 171 КАС України.

Керуючись ст.ст.121, 122, 243, 248, ч.14 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, - по справі №420/13061/24.

2. Продовжити розгляд справи №420/13061/24, за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів.

3. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання, відповідно до положень ст.256 КАС України.

Ухвалу складено 29.08.2024 p, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 13.08.2024 р. по 27.08.2024 р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко

29.08.24