Рішення

від 02.09.2024 по справі 420/13061/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13061/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призначення службового розслідування» від 13.07.2022 №230-АГ 4; визнати протиправним та скасувати Наказ Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про продовження терміну службового розслідування» від 11.08.2022 №279 АГ; визнати протиправним та скасувати пункт 5 Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про підсумки службового розслідування» від 19.09.2022 №334 АГ, в частині, що стосуються заступника командира загону начальника відділу професійної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 01.07.2022 він проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді заступника командира загону начальника відділу професійної підготовки. На підставі наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони від 13.07.2022 №230-АГ «Про призначення службового розслідування» та наказу №279-АГ від 11.08.2022 «Про продовження терміну службового розслідування» було проведено службове розслідування по факту можливого порушення правил поводження зі зброєю, що стався 11 липня 2022 року на КаМО проект 1400М « 509» BG-101. За результатами проведення службового розслідування 16.09.2022 складено Висновок, яким запропоновано притягнути винних осіб, зокрема позивача, до матеріальної відповідальності. На підставі встановлених у висновку обставин, прийнято Наказ «Про підсумки службового розслідування» №334-АГ від 19.09.2022, пунктом 5 якого притягнуто до матеріальної відповідальності, зокрема капітана 1 рангу ОСОБА_2 у сумі 8 610,61грн..

Позивач не погоджується зі спірними наказами, вважаючи, що накази «Про призначення службового розслідування» та «Про продовження терміну службового розслідування», прийняті з грубим порушенням Порядку №815, а наказ «Про підсумки службового розслідування» є результатом незаконних дій і рішень не уповноважених осіб, які не можуть породжувати будь - які законні наслідки/ рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/13061/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів.

Відповідач ВЧ НОМЕР_1 , з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вхід. №ЕС/19944/24 від 17.05.2024р.), наголошуючи, зокрема, що службове розслідування було проведено неупереджено і об`єктивно, а також із повним дотриманням чинного законодавства в даній сфері.

17.05.2024 на виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 надано копії матеріалі службового розслідування по факту можливого порушення правил зі зброєю, що стався 11 липня 2022 року на КаМО проект 1400 « 509» BG- 101, прим. №1 на 145 арк., (вхід. №19528/24).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування Наказів, - залишено без руху.

Ухвалою суду від 29.08.2024 року, у зв`язку з усуненням недоліків позивачем, окреслених в Ухвалі суду від 01.08.2024 року, продовжено розгляд справи №420/13061/24, відповідно до положень ч.14 ст.271 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 17.06.2022 року проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді заступника командира загону начальника відділу професійної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно Витягу з Наказу Командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.07.2022 №187-ОС зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення капітана 1 рангу ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до Наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони від 13.07.2022 №230 АГ «Про призначення службового розслідування» 11.07.2022р. о 17.10 від помічника командира КаМО пр. 1400М « 509» штаб-старшини ОСОБА_3 , начальнику зміни ЦУС надійшла доповідь про поранення трьох військовослужбовців НОМЕР_2 загону Морської охорони, які знаходились на КаМО пр.1400М « 509» внаслідок спрацювання виробу РПГ М72 LAW, у зв`язку із чим по факту можливого порушення правил поводження зі зброєю, було призначено службове розслідування.

Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони № НОМЕР_3 АГ від 11.08.2022 року продовжено термін службового розслідування, призначеного наказом командира Одеського загону морської охорони від 13.07.2022 року №230-АГ, по факту можливого порушення правил поводження зі зброєю.

За результатами службового розслідування по факту можливого порушення правил поводження зі зброєю, що стався 11 липня 2022 року на КаМО проект 1400М « 509» BG-101, складено відповідний Висновок, яким, серед іншого, встановлено протиправні дії позивача, внаслідок чого відбувся випадковий постріл з РПГ М72 LAW, що спричинив тілесні ушкодження оточуючим, та рекомендовано притягнути до матеріальної відповідальності, у тому числі, капітана 1 рангу ОСОБА_2 .

19.09.2022 Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони № НОМЕР_4 АГ «Про підсумки службового розслідування», визначено притягнути до матеріальної відповідальності, зокрема, капітана 1 рангу ОСОБА_2 . Стягнути вартість РПГ М72 LAW, з врахуванням кратності в сумі 8 610,61грн.

Позивач не погодився зі спірними наказами, вважаючи, що накази «Про призначення службового розслідування» та «Про продовження терміну службового розслідування» прийняті з грубим порушенням Порядку №815, а наказ «Про підсумки службового розслідування», є результатом незаконних дій і рішень не уповноважених осіб, які не можуть створювати законні наслідки і рішення, а тому звернувся до суду із даним позовом

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання спірних правовідносин регламентовано «Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України», затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справі України №815 від 08.1.2021, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2022 р. за №39/37375 (далі Порядок №815), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 року №551-ХІV, Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №1417-ІХ.

Так, відповідно до ч.1, 4 розділу 1 Порядку №815 цей Порядок визначає підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), а також військовозобов`язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування.

Підставою для призначення службового розслідування є: наявність інформації про невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків; наявність інформації про порушення військової дисципліни або громадського порядку, вимог законодавства, наказів начальників (командирів), розпорядчих документів або виявлення ознак таких порушень; виявлення фактів завдання шкоди; припис Національного агентства з питань запобігання корупції або подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань; неправомірне застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки.

Порядок проведення службового розслідування регламентовано розділом ІІ Порядку №815.

Згідно пунктів 1, 4, 5, 6, 8 розділу ІІ Порядку №815 службове розслідування призначається письмовим наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Інші посадові особи можуть звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.

Начальник (командир) органу Держприкордонслужби зобов`язаний призначити службове розслідування: не пізніше десяти діб від дня, коли йому стало відомо про правопорушення; протягом трьох діб - за фактами, які є підставою для усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків, або після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди.

У наказі про призначення службового розслідування зазначаються: підстави для призначення службового розслідування; посада, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, стосовно якої має бути проведено службове розслідування (якщо її встановлено); посада, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови та членів комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування); мета проведення службового розслідування; дати початку проведення службового розслідування та подання висновку службового розслідування на затвердження; матеріально-технічне забезпечення роботи посадової особи чи комісії на час проведення службового розслідування (за потреби); інші, прийняті в разі потреби, рішення начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Службове розслідування може бути проведено особисто начальником (командиром) органу Держприкордонслужби чи доручено військовослужбовцю офіцерського складу. У разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування начальник (командир) органу Держприкордонслужби призначає комісію у складі голови та членів комісії, про що зазначається в наказі.

У випадку відсутності голови комісії з будь-яких підтверджених поважних причин його обов`язки в установленому порядку покладаються на одного з членів комісії, а в разі відсутності з поважних причин особи, якій доручено проведення службового розслідування (одного з членів комісії), за необхідності її (його) заміна здійснюється іншою посадовою (службовою) особою відповідно до наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Для забезпечення повного та об`єктивного проведення службового розслідування начальник (командир) органу Держприкордонслужби може клопотати перед старшим начальником (командиром) про залучення до проведення службового розслідування фахівців з інших органів (підрозділів) Держприкордонслужби, що знаходяться в його підпорядкуванні.

За правилами п.1,2,4 розділу ІV Порядку №815 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення.

У разі потреби за мотивованим рапортом особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії строк службового розслідування може бути продовжено начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив таке розслідування, або старшим начальником (командиром), але не більш як на один місяць, про що видається письмовий наказ.

Службове розслідування починається з дня, визначеного в наказі про призначення службового розслідування. Днем закінчення службового розслідування є день затвердження висновку службового розслідування начальником (командиром), який призначив службове розслідування.

Вищезазначеними нормами законодавства визначено порядок та строки проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

Згідно вимог адміністративного позову, предметом оскарження у цій справі є Наказ Командира ІНФОРМАЦІЯ_6 «Про призначення службового розслідування» від 13.07.2022 №230-АГ та наказ «Про продовження терміну службового розслідування» від 11.08.2022 №279-АГ.

Надаючи оцінку вказаним наказам, з урахуванням підстав, якими позивач обґрунтовує їх протиправність та незаконність, суд виходить з наступного.

В обґрунтування підстав скасування наказу «Про призначення службового розслідування» позивач зазначив, що в порушення п.5 розділу ІІ Порядку №815 наказ про призначення службового розслідування не містить відомостей про призначення службового розслідування щодо позивача; в порушення п.6, 8 вказаного розділу у службовому розслідування не брав участь безпосередній начальник (командир) позивача, а саме командир НОМЕР_2 загону морської охорони ДПСУ, при цьому, до комісії були включені офіцери, які є підлеглими та нижчими за посадою заступника командира загону начальника відділу професійної підготовки капітані 1 рангу ОСОБА_4 .

Вказане, на думку позивача, свідчить що наказ про призначення службового розслідування є незаконним, необґрунтованим, протиправним і підлягає скасуванню.

В обґрунтування підстав скасування наказу «Про продовження терміну службового розслідування» позивач зазначив, що об`єктивно не було реальних причин і перешкод, які заважали провести і закінчити службове розслідування у перебачений місячний строк. При цьому, наказ про продовження терміну службового розслідування не містить обґрунтування і мотивованих доводів наявності об`єктивних причин і підстав для продовження строку службового розслідування. У відповіді на відзив, позивач також вказав на відсутність мотивованого рапорту про продовження строку службового розслідування, який є підставою для прийняття відповідно наказу.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд вважає за необхідне зазначити, що оскарження дій відповідача щодо винесення наказів про призначення службового розслідування та продовження його термінів жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин.

Суд зауважує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Зокрема, звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення "Аксу проти Туреччини" [Aksu v. Turkey] пункт 50; "Берден" [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; "Тенасе проти Молдови" [Tгnase v. Moldova]).

Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Під час вирішення спору суду необхідно пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються розгляду питання правомірності прийняття наказів відповідача про призначення службового розслідування, а також наказу про продовження терміну службового розслідування.

Разом з тим, оскаржуваними рішеннями відповідача оцінка дій позивача по суті не надавалася, вони є проміжними та не створюють для позивача юридичних наслідків.

За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Натомість, на переконання суду, розгляд питання правомірності винесення наказів, зокрема, про призначення службового розслідування,та про продовження строку службового розслідування, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Окрім того, суд вважає за доцільне наголосити, що в даному випадку службове розслідування було проведено не відносно особи позивача ОСОБА_1 , а за фактом уточнення причин та умов можливого порушення правил поводження зі зброєю.

В даному випадку, на думку суду, наказом, що несе прямі юридичні наслідки для позивача є саме Наказ командира НОМЕР_2 загону морської охорони № НОМЕР_5 від 19.09.2022, яким встановлено протиправні дії ОСОБА_1 та застосовано матеріальну відповідальність.

Таким чином, з огляду на окреслене, суд дійшов висновку, що підстави для скасування Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призначення службового розслідування» від 13.07.2022 №230-АГ 4 та Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана 1 рангу ОСОБА_5 «Про продовження терміну службового розслідування» від 11.08.2022 №279 АГ, відсутні, позаяк відповідні накази є процесуальними рішеннями суб`єкта владних повноважень при проведенні службового розслідування по факту можливого порушення правил поводження зі зброєю, та у жодному разі не відносно, зокрема, особи позивача.

Відносно підстав визнання протиправним та скасування п.5 Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана 1 рангу ОСОБА_5 «Про підсумки службового розслідування» від 19.09.2022 №334 АГ, в частині, що стосуються заступника командира загону начальника відділу професійної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом встановлено наступне.

Вищезазначеним наказом встановлено, зокрема, «…11.07.2022 року екіпаж катеру морської охорони « НОМЕР_6 » BG-101 виконував завдання по відбиттю збройної агресії та перебував на причалі в районі Волоської коси ріки Південний буг, до складу входило 14 військовослужбовців. Того ж дня на борт КаМО « НОМЕР_6 » BG-101 прибув заступник командира загону начальник відділу професійної підготовки капітан 1 рангу ОСОБА_6 , з метою прийняття заліків у персоналу катера на самостійне управління своїм завідуванням.

Під час роботи капітана 1 рангу ОСОБА_4 ним були проведені заходи відповідно до службового завдання, прийнято заліки.

В подальшому за вказівкою капітана 1 рангу ОСОБА_4 , капітан 3 рангу ОСОБА_7 розпочав демонстрацію порядку переведення РПГ та перевів його в положення в стан готовності до використання, але виникли труднощі із переведенням РПГ в початкове положення.

Для надання допомоги в складанні РПГ капітаном 1 рангу Ніколаєвим була надана команда про виклик помічника командира катера штаб-старшини ОСОБА_3 .

По прибуттю до ходової рубки ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_9 , який перебував в готовності для використання, після чого за вказівкою останнього вирушив з приміщення ходової рубки тримаючи в руках РПГ для переведення гранатомета в положення для зберігання.

Штаб-старшина ОСОБА_8 вийшов з ходової рубки, після чого ним був здійснений випадковий постріл із гранатомету в напрямку приміщення ходової рубки.

Через постріл отримали поранення капітан 3 рангу ОСОБА_7 , капітан 3 рангу ОСОБА_10 , капітан 1 рангу ОСОБА_6 .

Зокрема, судом з`ясовано, та у Висновку службового розслідування вказано, що позивач - Капітан 1 рангу ОСОБА_6 прибув на борт катера КаМО «509» BG-101 відповідно до службового завдання, метою якого було прийняття заліків персоналу катера на самостійне управління своїм завідуванням.

Натомість, з невідомих причин, окрім визначеного завдання, ОСОБА_6 прийняв рішення провести практичне заняття з порядку приведення в бойове положення РПГ М72 LAW.

При цьому, у ОСОБА_4 відсутній достатній досвід щодо практичного використання даного типу РПГ, відсутні повноваження щодо проведення подібних занять взагалі, а службове завдання, на підставі якого він прибув на борт катера КаМО « 509» BG-101, не містило необхідності щодо проведення занять з персоналом щодо використання РМГ М72 LAW, практичних або теоретичних.

Незважаючи на те, що такі дії явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, ОСОБА_6 проводив дане заняття, використовуючи для практичних демонстрацій справжній бойовий РПГ М72 LAW, залучаючи до проведення заняття інших осіб, які також не мають практичного досвіду щодо поводження із РПГ М72 LAW, жодним чином не пояснюючи оточуючим вимоги техніки безпеки при поводженні з даним видом зброї.

Відсутність у капітана 1 рангу ОСОБА_4 , капітана 3 рангу ОСОБА_9 , капітана 3 рангу ОСОБА_11 , штаб-старшини ОСОБА_3 , практичного досвіду щодо поводження із РПГ М72 LAW, поєднана із відсутністю знань щодо техніки безпеки про поводженні з даним видом зброї, в сукупності привели до випадкового пострілу, внаслідок якого, капітан 3 рангу ОСОБА_7 , капітана 3 рангу ОСОБА_10 , капітан 1 рангу ОСОБА_6 , отримали тяжкі поранення…»

«…В свою чергу, капітан 1 рангу ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем при виконання службових обов`язків, без належної підстави надав вказівки щодо використання РПГ М72 LAW, що також є нанесенням державі матеріальної шкоди…».

На підставі вказаного, пунктом 5 Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана 1 рангу Романа Магери «Про підсумки службового розслідування» від 19.09.2022 №334 АГ, притягнуто до матеріальної відповідальності, у тому числі, капітана 1 рангу ОСОБА_2 . Стягнуто вартість РПГ М72 LAW, з врахуванням кратності в сумі 8610,61грн.

В обґрунтування підстав для скасування наказу про підсумки службового розслідування, позивач стверджує, що він заснований на недостовірних, неперевірених, неповних (вибіркових) даних і необґрунтованих висновках, що є протиправним та незаконним.

Так, суд зазначає, що відповідно до п.5 розділу V Порядку №815 особи, які опитуються під час проведення службового розслідування, повинні надати правдиві письмові пояснення по суті предмета службового розслідування й поставлених їм питань та пред`явити документи чи матеріали.

Особи, які опитуються під час проведення службового розслідування, мають право: давати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм фактів та обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (п.6 розділу V Порядку №815).

Відповідно до п.7 розділу V Порядку №815 усне пояснення, записане особою, яка проводить службове розслідування, зі слів особи, що опитується, також має містити запис про ознайомлення опитуваної особи зі змістом пояснення, про що опитувана особа робить запис «Пояснення мною прочитано, з моїх слів записано правильно» і ставить під ним підпис. За наявності зауважень до пояснення, записаних з її слів, опитувана особа робить запис «Пояснення мною прочитано, з моїх слів записано неправильно» і письмово викладає суть зауважень у поясненні. У разі написання пояснення на декількох аркушах опитувана особа підписує кожну сторінку.

Порядок оформлення результатів службового розслідування врегульовано нормами розділу VІ Порядку №815.

За результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування.

У висновку службового розслідування зазначаються: посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування; установлені під час службового розслідування обставини, за яких військовослужбовцем (військовослужбовцями) учинено правопорушення, які стали підставою для призначення службового розслідування; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість); посада, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), персональні дані (дата та місце народження, освіта, період військової служби, період перебування на займаній посаді, наявність або відсутність у неї незнятих дисциплінарних стягнень), характеристика особи, яка вчинила правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли його вчиненню; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками; умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; завдана шкода та її розмір; наявність вини військовослужбовця (військовослужбовців), обставин, що її пом`якшують чи обтяжують, а також ставлення військовослужбовця (військовослужбовців) до вчиненого; відомості про залучення фахівців та дані про них (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), посада), надані ними висновки; відомості, що підтверджують чи спростовують інформацію, яка стала підставою для призначення службового розслідування; пропозиції щодо застосування до військовослужбовця (військовослужбовців) дисциплінарного стягнення, притягнення до матеріальної відповідальності, ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень (за наявності), обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, а також відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів та про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

До висновку службового розслідування додаються пояснення, акти, довідки, характеристики, копії службових карток та інші матеріали, що стосуються службового розслідування.

Висновок службового розслідування підписується особами, які проводили службове розслідування, та візується посадовою особою юридичної служби. У разі встановлення порушення порядку проведення службового розслідування та/або вимог законодавства посадова особа юридичної служби надає свої письмові заперечення, які долучаються до матеріалів службового розслідування, про що робиться запис у висновку службового розслідування.

Після підписання та візування посадовою особою юридичної служби висновок службового розслідування з матеріалами, що стосуються службового розслідування, подаються на розгляд та затвердження начальникові (командиру) органу Держприкордонслужби, який призначив таке розслідування.

Досліджуючи матеріали службового розслідування, судом встановлено наступне.

Зокрема, з пояснень заступника командира дивізіону катерів морської охорони капітана 3 рангу ОСОБА_9 стало відомо наступне:

«…Під час перебування на катері капітан 1 рангу ОСОБА_12 в ходовій рубці в присутності капітана 3 рангу ОСОБА_9 проводив прийом заліків на керування катером, несення самостійної ходової та якірної вахт…

…Після прийому заліків, за вказівкою капітана 1 рангу ОСОБА_4 , з метою перевірки знань та уміння персоналу користуватись ручним протитанковим гранатометом М72 LAW в приміщенні ходової рубки, в присутності капітана 3 рангу ОСОБА_9 та капітана 3 рангу ОСОБА_11 здійснювалось часткове опитування екіпажу, а саме матроса ОСОБА_13 , матроса ОСОБА_14 та головного старшини ОСОБА_15 . Безпосередньо демонстрація приведення РПГ в готовність до використання здійснювався капітаном 3 рангу ОСОБА_16 особисто в приміщенні ходової рубки на штурманському столі…».

З пояснення заступника командира загону начальника відділу професійної підготовки капітана 1 рангу ОСОБА_4 стало відомо, зокрема, наступне:

«…Після того, як головний старшина ОСОБА_17 показав слабкі теоретичні знання, практичну демонстрацію розгортання РПГ проводив капітан 3 рангу ОСОБА_7

…Порушень заходів безпеки останнім не спостерігалось. При спробі перевести РПГ в положення для зберігання виникли труднощі, а саме тубус РПГ не складувався. З метою надання допомоги було запрошено штаб-старшину ОСОБА_3 та визначено останньому винести РПГ за межі приміщення ходової рубки де перевести РПГ в похідне положення…».

З пояснень командира катера КаМО « НОМЕР_6 » BG-101 капітана 3 рангу ОСОБА_11 стало відомо, зокрема, наступне:

«…Після прийняття заліків капітан 1 рангу ОСОБА_6 в ходовій рубці катера в присутності капітана 3 рангу ОСОБА_11 та капітана 3 рангу ОСОБА_9 почав проводити прийом заліків по знанню використання РПГ.

До опитування були залучені 3 військовослужбовця.

Під час перебування на борту катера капітан 1 рангу ОСОБА_6 міри безпеки при поводженні зі зброєю не доводив, будь-який інструктаж по мірам безпеки не проводилися.

В планах проведення занять на катері такого заняття як поводження з РПГ не передбачалося…

… Результати опитування персоналу не задовольнили капітана 1 рангу ОСОБА_2 , тому ним було надано вказівку капітану 3 рангу ОСОБА_18 провести демонстрацію переведення РПГ в положення для стрільби… При його спробі перевести гранатомет в початкове положення виникли труднощі, тубус гранатомета не складувався.

Для надання допомоги, до приміщення ходової рубки було запрошено штаб-старшину ОСОБА_3 , та визначено винести гранатомет за межі ходової рубки де перевести РПГ в похідне положення…».

З пояснень навідника катера КаМО « 509» BG-101 матроса ОСОБА_13 стало відомо, зокрема, наступне:

«…Після відповіді не теоретичні питання необхідно було здійснити розглядання РПГ в положення для використання. Дані дії з РПГ ОСОБА_19 проводити відмовився.

Далі, за вказівкою капітана 1 рангу ОСОБА_4 , практичну демонстрацію щодо порядку переведення РПГ в положення для використання здійснював капітан 3 рангу ОСОБА_7 .

Коли він перевів РПГ в положення для використання, виникли труднощі із складанням РПГ в початкове положення.

Для надання допомоги в складанні РПГ капітаном 1 рангу ОСОБА_20 була надана вказівка викликати помічника командира катера штаб-старшину ОСОБА_3 .

По прибуттю до ходової рубки, ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_9 в положенні готовності до використання, після чого вийшов з приміщення ходової рубки, тримаючи в руках РПГ для переведення його в положення для зберігання…».

Отже, встановлення та підтвердження обставин у службовому розслідуванні щодо ролі учасників події, що сталася 11.07.2022 на катері КаМО « 509» BG-101, на думку суду, у тому числі, є відповідні пояснення вищевказаних осіб, які були безпосередньо присутні на катері КаМО « 509» BG-101.

Таким чином, зважаючи на викладене, пояснення безпосередніх учасників події, та матеріали службового розслідування, суд доходить висновку щодо обґрунтованості висновків відповідача в частині встановлення факту протиправності в діях позивач - ОСОБА_4 , а саме проведення практичного заняття з порядку приведення в бойове положення РПГ М72 LAW, що в сукупності із діями інших осіб призвело до випадкового пострілу, внаслідок якого троє осіб отримали тяжкі поранення.

Також суд вважає обґрунтованим висновок відповідача стосовно того, що капітан 1 рангу ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем при виконанні службових обов`язків, без належної на те підстави, надав вказівку щодо використання РПГ М72 LAW, що також є нанесенням державі матеріальної шкоди.

При цьому, суд звертає увагу, що пояснення осіб, отримані під час службового розслідування, жодним чином не є суперечливими,натомість загалом в цілому висвітлюють обставини, що склалися 11.07.2022 на катері КаМО « 509» BG-101. Зокрема, ОСОБА_10 та ОСОБА_19 чітко вказують у своїх поясненнях на безпосередні дії позивача, котрі призвели до настання відповідних негативних наслідків.

Відтак, враховуючи вищевикладене, а також надаючи оцінку доводам позивача, суд вважає, що обґрунтовані підстави вважати недоведеним факт участі та вини ОСОБА_4 у події, що сталася 11.07.2022 на катері КаМО « 509» BG-101, відсутні.

Аналізуючи зміст висновку службового розслідування та перевіряючи його на відповідність вимогам ст.2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд констатує, що Висновок службового розслідування повністю відповідає вимогам Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України та нормам ст.2 КАС України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів відсутні.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, не є правомірними, обґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призначення службового розслідування» від 13.07.2022 №230-АГ 4; визнання протиправним та скасування Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про продовження терміну службового розслідування» від 11.08.2022 №279 АГ; визнання протиправним та скасування пункту 5 Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про підсумки службового розслідування» від 19.09.2022 №334 АГ, в частині, що стосуються заступника командира загону начальника відділу професійної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 02.09.2024 p, з урахуванням знаходження судді ОСОБА_21 у відпустці, у період з 23.05.2024 р. по 19.06.2024 р., з 13.08.2024 р. по 27.08.2024р., включно, а також на лікарняному - з 20.06.2024 р. по 19.07.2024 р.

Суддя Ю.В. Харченко

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призначення службового розслідування» від 13.07.2022 №230-АГ 4; визнання протиправним та скасування Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про продовження терміну службового розслідування» від 11.08.2022 №279 АГ; визнання протиправним та скасування пункту 5 Наказу Командира НОМЕР_2 загону морської охорони (Командира військової частини НОМЕР_1 ) капітана ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про підсумки службового розслідування» від 19.09.2022 №334 АГ, в частині, що стосуються заступника командира загону начальника відділу професійної підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити

02.09.24..