Рішення

від 29.08.2024 по справі 466/12739/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/12739/21

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.

секретаря Хомляк О.П.

прокурора Мельника Н.В.

представника позивача Смотрича Д.В.

представника відповідача ОСОБА_2

справа №466/12739/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Максимів В.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №466/12739/21 за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення

встановив:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 серпня 2024 року, у задоволенні позовної заяви керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 4610166300:04:003:0122 площею 0,0046 га, 4610166300:04:003:0123 площею 0,0077 га, 4610166300:04:003:0124 площею 0,0081га, 4610166300:04:003:0125 площею 0,0101га, 4610166300:04:003:0127 площею 0,0092га, 4610166300:04:003:0128 площею 0,0095га, 4610166300:04:003:0129 площею 0,0099га, 4610166300:04:003:0130 площею 0,0192га шляхом їх повернення із приватної власності на користь держави - відмовлено.

19.08.2024 представником відповідача, адвокатом Максимів В.І. подано письмову заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання судових витрат, а саме просить стягнути з Галицької окружної прокуратури м. Львова на користь відповідача ОСОБА_3 44000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні прокурор Мельник Н.В. та представник Львівської обласної державної адміністрації заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу заперечили та просили відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача, адвокат Максимів В.І. в судовому засіданні підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Галицької окружної прокуратури м. Львова на користь відповідача ОСОБА_3 44000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали заяви про стягнення судових витрат, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі - ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Максимів В.І. суду надано: Договір про надання правової допомоги від 20.01.2022, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Максимів В.І., Акт приймання наданих послуг від 17.06.2024 за Договором про надання правової допомоги від 20.01.2022 на суму 44000,00грн., платіжними інструкціями від 13.04.2023 на суму 24000,00грн., від 12.01.2024 на суму 20000,00грн.

Так, згідно Акту приймання наданих послуг від 17.06.2024 за Договором про надання правової допомоги від 20.01.2022, загальна вартість наданої адвокатом Максимів В.І. та отриманої клієнтом ОСОБА_3 правової допомоги становить 44000,00грн.

Проте, суду слід звернути увагу на те, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 10, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 11, ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», а також враховуючи, що Галицька окружна прокуратура м. Львова не має статусу юридичної особи, діє без коду ЄДРПОУ (який є обов`язковим реквізитом виконавчого документа), оскільки підпорядкована Львівській обласній прокуратурі, слід констатувати, що саме на Львівську обласну прокуратуру як юридичну особу можуть бути покладені витрати відповідача на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Однак, всупереч вищевикладеному, представником відповідача, адвокатом Максимів В.І. заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу з Галицької окружної прокуратури м. Львова, яка не має статусу юридичної особи, а тому на переконання суду, в межах заявлених вимог, у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу адвоката в розмірі 44000,00грн. слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 268, 270, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Максимів В.І. про стягнення судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 44000,00 у цивільній справі №466/12739/21 за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення - відмовити.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Текст додаткового рішення складено та підписано 29.08.2024 року.

Суддя О. І. Ковальчук