Ухвала

від 02.09.2024 по справі 518/1121/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5505/24

Справа № 518/1121/21

Головуючий у першій інстанції Кисельов В.К.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

02.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Комлевій О.С.по цивільній справі за апеляційною скаргою адвоката Кокарєва Андрія Павлович, представника ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дитини, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, про визначення способу участі батька у вихованні дитини,-

встановив:

В провадженні судді Одеського апеляційного суду Комлевої О.С. перебуває цивільна справа за апеляційною скаргою адвоката Кокарєва А.П., представника ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дитини, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

24 липня 2024 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Комлевій О.С.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилається на те, що судові війни між нею, матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянином Республіки Вірменія, батьком дитини ОСОБА_2 тривають з 2018 року. За період розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції у ОСОБА_1 склалася стала думка про відношення суддів, які брали участь у розгляді справи до обставин справи, та до учасників судового процесу, зокрема до неї особисто. Суддя Одеського апеляційного суду Комлева О.С. брала участь у судових процесах де ОСОБА_1 захищала інтереси своєї дитини, за участю цих же учасників судового процесу ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи) що і в справі, яка зараз розглядається. За період розгляду справи щодо визначення місця проживання дитини в неї склалися стійкі сумніви щодо неупередженості судді, а також в повній антипатії судді Комлевої О.С. до неї особисто, яку вона відчувала під час судових засідань.

29 серпня 2024 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшло заперечення на заяву ОСОБА_1 про відвід судді Комлевій О.С.

З 15 липня по 23 серпня 2024 року суддя Комлева О.С. перебувала у відпустці.

З урахуванням того що з 23 серпня по 06 вересня 2024 року суддя Вадовська Л.М. перебуває у відпустці, 02 вересня 2024 року автоматизованою системою було замінено суддю Вадовську Л.М. на суддю Сегеду С.М. , для розгляду заяви про відвід.

Заслухавши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Комлевій О.С. з наступних підстав.

Так, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

Проте право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.

Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Згідно ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Однак, вищенаведені заявницею обставини, виходячи зі змісту ст. 36, 37 ЦПК України, не є підставою для відводу судді.

При цьому ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Оскільки наведені заявницею обставини стосуються її незгоди із процесуальними рішеннями судді, тому не можуть бути підставами для відводу судді у розумінні п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України і не вказують на упередженість судді у розгляді даної справи.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки заявницею не надано доказів щодо упередженості та необ`єктивності судді, тому підстави для відводу судді, передбачені п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, відсутні.

Також апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованими і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів влади; характер процесу та його значення для заявника.

Згідно із ч.2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною 3 ст. 40 ЦПК України встановлено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (із змінами, внесеними Закон № 460-IX від 15.01.2020).

Аналіз матеріалів справи показує, що заява про відвід суддів не містить жодної об`єктивної підстави, яка б свідчила про необхідність відведення судді та не відповідає меті цивільного судочинства, оскільки в основу її покладені припущення щодо заінтересованості судді. Жодних конкретних обставин, які б могли свідчити про упередженість судді Комлевої О.С. заява не містить.

З огляду на викладене, обґрунтованих доказів на підтвердження заявленого відводу про упередженість судді Комлевої О.С. при розгляді даної справи, заявницею до суду надано не було, а тому заявлений відвід є необґрунтованим.

Крім того, слід зазначити, що законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи (апеляційної чи касаційної скарги), що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.

Європейський Суд з прав людини у пункті 35 справи «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), рішення від 26 жовтня 1988 року, і, в подальшому, постійно підкреслює, що зацікавлена особа повинна проявляти старанність при виконанні процедурних кроків, що стосуються неї, утримуватися від використання тактики відстрочки і використовувати можливості, передбачені національним законодавством, для скорочення розгляду.

Суд звертає увагу на те, що діючи в рамках дозволеної поведінки - права на відвід суддів, учасники процесу повинні використовувати це право з метою, що не протирічить цілям правосуддя, а саме: не затягувати процес та не перешкоджати його здійсненню, а добросовісно користуватися процесуальними правами. Згідно із ст. 44 ЦПК України зловживанням процесуальними правами неприпустимо.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Заявлений відвід судді Комлевій О.С.- визнати необґрунтованим.

Справу передати до відділу діловодства та обліку звернень громадян для визначення судді щодо вирішення питання про відвід у порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Є.С. Сєвєрова