Постанова

від 02.09.2024 по справі 915/1858/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1858/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Багацької Н.С., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2024 про призначення судово-ветеринарної експертизи та зупинення провадження

у справі №915/1858/23

за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в особі Новоодеської міської ради

до Фізичної особи підприємця Трембача Василя Васильовича

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,-

головуючий суддя - Давченко Т.М.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Новоодеської міської ради до Фізичної особи підприємця Трембача Василя Васильовича, в якій просить суд:

-розірвати договір від 03.06.2011 № 683 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення), укладений між Новоодеською районною державною адміністрацією та Трембачем Василем Васильовичем (код НОМЕР_1 );

-зобов`язати фізичну особу-підприємця Трембача Василя Васильовича (код НОМЕР_1 ) повернути Новоодеській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 в стані, придатному для використання за призначенням;

-стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову та заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні №420231520200000025 встановлено факти порушення вимог законодавства при використанні земельної ділянки водного фонду на території міста Нова Одеса.

Так, розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації від 22.09.2010 №650-р затверджено технічну документацію із землеустрою та надано Трембачу В.В. в оренду земельну ділянку загальною площею 154,8831 га із земель державної власності не переданих у власність та користування в межах території Новоодеської міської ради Новоодеського району.

На підставі вказаного розпорядження, 03.06.2011 за договором оренди землі №683 Новоодеською райдержадміністрацією передано Трембачу В.В. в оренду земельну ділянку 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення) строком на 25 років.

Водночас встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 упродовж 2019-2023 років використовується Трембачем В.В. для вирощування сільськогосподарської продукції.

Так оглядами земельної ділянки 4824810000:01:005:0008, проведеними 06.09.2019, 19.09.2019, 24.10.2019 та 04.08.2023 встановлено, що на земельній ділянці відсутні водні об`єкти, наявні сліди вирощування сільськогосподарських культур.

Крім того, 12.03.2020 та 10.08.2021 ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки 4824810000:01:005:0008, якими встановлено, що на земельній ділянці відсутні водні об`єкти, наявні сліди вирощування сільськогосподарських культур.

Також, за результатами вимірювання Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу показників складу та властивостей ґрунтів земельної ділянки 4824810000:01:005:0008, оформленого протоколом від 04.09.2023, встановлені перевищення нормативного вмісту амонію у перерахунку на азот амонійний - 18,1 мг/кг при 14,1 мг/кг нормативних, нітратів - 186,9 мг/кг при 130 мг/кг допустимих, фосфору 1269,1 мг/кг при 365,4 допустимих, хлоридів 335,4 мг/кг при 327,8 мг/кг допустимих.

Посилаючись на положення ст..ст. 15, 32,34 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 19, 20, 86, 93, 96 Земельного кодексу України та ст..ст. 15-17, 525,526, 629,651 Цивільного Кодексу України, прокурор зазначає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення є саме використання останньої Трембачем В.В. з іншою метою, ніж та, для якої її було надано.

Оскільки за договором оренди землі від 03.06.2021 №683 земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га надано саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення), прокурор вважає, що наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення, у зв`язку з її використанням не за цільовим призначенням.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 25.12.2023 відкрито провадження у справі №915/1858/23 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання до розгляду.

03.06.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції від представника ФОП Трембача Василя Васильовича надійшло клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи, в якому відповідач просить на вирішення експертизи поставити наступне питання:

«Чи виконувались фізичною особою-підприємцем Трембачем Василем Васильовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) протягом 2019-2023 років в належному йому ставковому господарстві ( АДРЕСА_2 ) на орендованій ним за Договором оренди землі № 683 від 03.06 2011 р. земельній ділянці кадастровий номер 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га. протиінвазійні заходи, викликані захворюванням риби, і якщо «так» - то які саме заходи були проведені з оцінкою їх доцільності, повноти, своєчасності і ефективності?».

В обгрунтування вказаного клопотання відповідач послався на те, що висновки із зазначеного питання дозволять з`ясувати (підтвердити чи спростувати) наступні обставини: 1) чи мало місце зараження орендованих відповідачем штучних водойм збудником небезпечного інвазійного захворювання; 2) чи була необхідність в проведенні відповідачем профілактичних і оздоровчих заходів у вигляді спуску води із водойм, просушування дна і його засівання сільгоспкультурами; 3) протягом якого часу слід виконувати такі роботи і якою на сьогодні є їх ефективність.

06.06.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції від прокурора надійшли заперечення на клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи, в яких прокурор зазначив, що факт захворювання риб не оспорюється, проте прокурор вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 упродовж 2019-2023 років використовується Трембачем В.В. для вирощування сільськогосподарської продукції, тобто не за цільовим призначенням, оскільки після рекомендованого літування відповідачем не здійснювалися заходи для заводнення та зариблення та продовжено використання земельної ділянки водного фонду для вирощування сільськогосподарської продукції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2024 (суддя Давченко Т.М.) задоволено клопотання ФОП Трембача Василя Васильовича про призначення судової експертизи; призначено у справі судово-ветеринарну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса»; на вирішення експертизи поставити наступне питання: «Чи виконувались фізичною особоюпідприємцем Трембачем Василем Васильовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) протягом 2019 -2023 років в належному йому ставковому господарстві ( АДРЕСА_2 ) на орендованій ним за Договором оренди землі № 683 від 03.06 2011 р. земельній ділянці кадастровий номер 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га. протиінвазійні заходи, викликані захворюванням риби, і якщо «так» - то які саме заходи були проведені з оцінкою їх доцільності, повноти, своєчасності і ефективності?»; направлено до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» матеріали господарської справи №915/1858/23; попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, передбачену ст.ст.384, 385 КК України; зобов`язано учасників справи сприяти експерту в проведенні експертизи, зокрема, шляхом надання додаткових документів, забезпечення доступу на відповідну територію тощо; роз`яснено сторонам, що згідно з ч.4 ст.41 ГПК України вони вправі до початку проведення судової експертизи заявити відвід експерту у порядку та з підстав, зазначених у ч.ч.5,6 ст.31 ГПК України; витрати на проведення вказаної експертизи покладено на відповідача; провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

В обґрунтування вказаної ухвали суд першої інстанції зазначив, що оскільки під час розгляду цієї справи мають бути з`ясуванні обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, зокрема, щодо доцільності та ефективності протиінвазійних заходів, виконаних відповідачем на орендованій ділянці, повноти та своєчасності таких робіт тощо, і для з`ясування питань, які входять до предмету доказування у справі необхідні спеціальні знання, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача та призначення у справі судово-ветеринарної експертизу.

Прокурор не погодився з вказаною ухвалою місцевого господарського суду та подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

На переконання прокурора оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з порушенням ст.ст. 99, 100, 234, 236 ГПК України, без мотивувань необхідності призначення у даній справі експертизи, а також без зазначення того, які саме фактичні дані з урахуванням наявних доказів не можуть бути встановлені судом без її призначення.

Прокурор звертає увагу на те, що у позовній заяві факт захворювання риб не оспорюється. В даній справі прокурор вважає, що відповідач використовує земельну ділянку не за її цільовим призначенням.

Після рекомендованого літування (проведених проти інвазійних заходів) відповідачем не здійснювалися заходи для заводнення та зариблення та продовжено використання земельної ділянки водного фонду для вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до наданих відповідачем рекомендацій відділу іхтіопаталогії Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України, літування ставків необхідно проводити 1 раз на 2-3 роки.

Прокурор зазначає, що проти інвазійні заходи, викликані захворюванням риби, відповідачем проводяться ще з 2017 року.

Крім того, згідно з даними відповідача, навесні 2019 року ним частково заповнено водою водойми та проведено їх зариблення мальком коропа. 27.05.2019 Трембачем В.В. до Миколаївської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби направлено для іхтіопатологічних випробувань 25 мальків коропа за результатами яких встановлено інвазійне захворювання риб. Працівники Держпродспоживслужби до відбору матеріалу для випробувань не залучалися.

У зв`язку з викладеним, на підставі розроблених на замовлення відповідача науковими установами обґрунтувань та рекомендацій, Трембачем В.В. продовжено режим літування водойм який наразі триває.

Відповідно до наданого відповідачем звіту про результати дослідження біологічного (патологічного) матеріалу від 28.05.2019 №001924, рекомендовано зробити план заходів з ліквідації та профілактики захворювань у водоймі.

Разом з тим, Трембач В.В. до підрозділів Держпродспоживслужби, яка є органом, що реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення, для розроблення відповідного плану не звертався та про наявність інфекційних захворювань у водоймі орган державного нагляду (контролю) не повідомив.

Відповідно до звіту про використання води, форми №2ТП-воодгосп, затвердженого наказом Міністрества екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 №78, у 2019 році відповідачем забір води не здійснювався, тобто ставки водою не заповнювались.

Також, оглядами земельної ділянки 4824810000:01:005:0008, проведеними 06.09.2019, 19.09.2019, 24.10.2019 та 04.08.2023 встановлено, що на ній ростуть соняшник та просо.

Крім того прокурор вказує, що відповідачем з 2017 року, тобто, упродовж 7 років земельна ділянка водного фонду використовуються не за її цільовим призначенням, а для вирощування сільськогосподарських культур. Тобто, відповідач мав достатньо часу для встановлення (перевірки) повноти проведених проти інвазійних заходів, які ним проводяться ще з 2017 року та надання відповідних доказів суду.

Проте, ні до пред`явлення позовної заяви, ні після звернення прокурором з позовною заявою до суду, відповідачем вказаних заходів самостійно не вжито, що лише вказує на відсутність його наміру використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а заявлене клопотання спрямоване виключно на затягування строків розгляду справи для продовження протиправної діяльності.

Також прокурор зазначає, що в клопотанні відповідача не зазначено причин, з яких висновок експерта не міг бути наданий ним до суду у строки, встановлені для подання доказів.

Також прокурор зазначає, що поставлені на вирішення експертизи питання є суперечливими та не відповідають переліку питань, що можуть бути досліджені під час її виконання, що підтверджується Науково-методичними рекомендаціями з підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5.

Враховуючи викладене апелянт вважає, що призначення у справі судової ветеринарної експертизи не з`ясовує обставин, що мають значення для справи, а суд першої інстанції має можливість надати оцінку наявним доказам у справі та самостійно встановити фактичні обставини при розгляді даної справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1858/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2024 про призначення судово-ветеринарної експертизи та зупинення провадження у справі №915/1858/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Миколаївської області.

19.07.2024 матеріали справи №915/1858/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2024 про призначення судово-ветеринарної експертизи та зупинення провадження у справі №915/1858/23; розгляд апеляційної скарги заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відзиви на апеляційну скаргу від позивача та відповідача до суду апеляційної інстанції не надходили, що відповідно до приписів статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із частинами першою та другою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а також враховуючи перебування головуючого судді Колоколова С.І. та судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. у відпустці з 29.07.2024 по 30.08.2024 відповідно до наказу від 23.07.2024 №195-в, розгляд апеляційної скарги здійснювався у розумний строк.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Новоодеської міської ради до Фізичної особи підприємця Трембача Василя Васильовича, в якій просить суд:

-розірвати договір від 03.06.2011 № 683 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення), укладений між Новоодеською районною державною адміністрацією та Трембачем Василем Васильовичем (код НОМЕР_1 );

-зобов`язати фізичну особу-підприємця Трембача Василя Васильовича (код НОМЕР_1 ) повернути Новоодеській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 в стані, придатному для використання за призначенням;

-стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову та заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні №420231520200000025 встановлено факти порушення вимог законодавства при використанні земельної ділянки водного фонду на території міста Нова Одеса.

Так, розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації від 22.09.2010 №650-р затверджено технічну документацію із землеустрою та надано Трембачу В.В. в оренду земельну ділянку загальною площею 154,8831 га із земель державної власності не переданих у власність та користування в межах території Новоодеської міської ради Новоодеського району.

На підставі вказаного розпорядження, 03.06.2011 за договором оренди землі №683 Новоодеською райдержадміністрацією передано Трембачу В.В. в оренду земельну ділянку 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення) строком на 25 років.

Водночас встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 упродовж 2019-2023 років використовується Трембачем В.В. для вирощування сільськогосподарської продукції.

Так оглядами земельної ділянки 4824810000:01:005:0008, проведеними 06.09.2019, 19.09.2019, 24.10.2019 та 04.08.2023 встановлено, що на земельній ділянці відсутні водні об`єкти, наявні сліди вирощування сільськогосподарських культур.

Крім того, 12.03.2020 та 10.08.2021 ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки 4824810000:01:005:0008, якими встановлено, що на земельній ділянці відсутні водні об`єкти, наявні сліди вирощування сільськогосподарських культур.

Також, за результатами вимірювання Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу показників складу та властивостей ґрунтів земельної ділянки 4824810000:01:005:0008, оформленого протоколом від 04.09.2023, встановлені перевищення нормативного вмісту амонію у перерахунку на азот амонійний - 18,1 мг/кг при 14,1 мг/кг нормативних, нітратів - 186,9 мг/кг при 130 мг/кг допустимих, фосфору 1269,1 мг/кг при 365,4 допустимих, хлоридів 335,4 мг/кг при 327,8 мг/кг допустимих.

Посилаючись на положення ст..ст. 15, 32,34 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 19, 20, 86, 93, 96 Земельного кодексу України та ст..ст. 15-17, 525,526, 629,651 Цивільного Кодексу України, прокурор зазначає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення є саме використання останньої Трембачем В.В. з іншою метою, ніж та, для якої її було надано.

Оскільки за договором оренди землі від 03.06.2021 №683 земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га надано саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення), прокурор вважає, що наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення, у зв`язку з її використанням не за цільовим призначенням.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 25.12.2023 відкрито провадження у справі №915/1858/23 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання до розгляду.

03.06.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції від представника ФОП Трембача Василя Васильовича надійшло клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи, в якому відповідач просить на вирішення експертизи поставити наступне питання:

«Чи виконувались фізичною особою-підприємцем Трембачем Василем Васильовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) протягом 2019-2023 років в належному йому ставковому господарстві ( АДРЕСА_2 ) на орендованій ним за Договором оренди землі № 683 від 03.06 2011 р. земельній ділянці кадастровий номер 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га. протиінвазійні заходи, викликані захворюванням риби, і якщо «так» - то які саме заходи були проведені з оцінкою їх доцільності, повноти, своєчасності і ефективності?».

В обгрунтування вказаного клопотання відповідач послався на те, що висновки із зазначеного питання дозволять з`ясувати (підтвердити чи спростувати) наступні обставини: 1) чи мало місце зараження орендованих відповідачем штучних водойм збудником небезпечного інвазійного захворювання; 2) чи була необхідність в проведенні відповідачем профілактичних і оздоровчих заходів у вигляді спуску води із водойм, просушування дна і його засівання сільгоспкультурами; 3) протягом якого часу слід виконувати такі роботи і якою на сьогодні є їх ефективність.

06.06.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції від прокурора надійшли заперечення на клопотання про призначення судово-ветеринарної експертизи, в яких прокурор зазначив, що факт захворювання риб не оспорюється, проте прокурор вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 упродовж 2019-2023 років використовується Трембачем В.В. для вирощування сільськогосподарської продукції, тобто не за цільовим призначенням, оскільки після рекомендованого літування відповідачем не здійснювалися заходи для заводнення та зариблення та продовжено використання земельної ділянки водного фонду для вирощування сільськогосподарської продукції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2024 (суддя Давченко Т.М.) задоволено клопотання ФОП Трембача Василя Васильовича про призначення судової експертизи; призначено у справі судово-ветеринарну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса»; на вирішення експертизи поставити наступне питання: «Чи виконувались фізичною особоюпідприємцем Трембачем Василем Васильовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) протягом 2019 -2023 років в належному йому ставковому господарстві (Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Мельнична 1-Л) на орендованій ним за Договором оренди землі № 683 від 03.06 2011 р. земельній ділянці кадастровий номер 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га. протиінвазійні заходи, викликані захворюванням риби, і якщо «так» - то які саме заходи були проведені з оцінкою їх доцільності, повноти, своєчасності і ефективності?»; направлено до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» матеріали господарської справи №915/1858/23; попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, передбачену ст.ст.384, 385 КК України; зобов`язано учасників справи сприяти експерту в проведенні експертизи, зокрема, шляхом надання додаткових документів, забезпечення доступу на відповідну територію тощо; роз`яснено сторонам, що згідно з ч.4 ст.41 ГПК України вони вправі до початку проведення судової експертизи заявити відвід експерту у порядку та з підстав, зазначених у ч.ч.5,6 ст.31 ГПК України; витрати на проведення вказаної експертизи покладено на відповідача; провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

В обґрунтування вказаної ухвали суд першої інстанції зазначив, що оскільки під час розгляду цієї справи мають бути з`ясуванні обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, зокрема, щодо доцільності та ефективності протиінвазійних заходів, виконаних відповідачем на орендованій ділянці, повноти та своєчасності таких робіт тощо, і для з`ясування питань, які входять до предмету доказування у справі необхідні спеціальні знання, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача та призначення у справі судово-ветеринарної експертизу.

Отже, предметом апеляційного розгляду у даній справі є наявність або відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судово-ветеринарної експертизи та, як наслідок, зупинення провадження у справі №915/1858/23.

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (частина перша статті 100 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Так, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що в клопотанні відповідача про призначення експертизи не зазначено жодних обставин, які входять до предмету доказування по цій справі, встановлення чи спростування яких у цій справі потребує спеціальних знань у сфері іншій ніж право, більш того з клопотання взагалі не вбачається яким чином з`ясування наведених у ньому запитань впливатиме на предмет доказування по цій справі.

Судова колегія відхиляє наведені вище аргументи скаржника, з огляду на наступне.

Як вбачається із позовної заяви прокурора та матеріалів справи, предметом доказування у справі №915/1858/23 є обставини щодо порушення вимог ст. ст. 19, 20, 86, 96 Земельного кодексу України при використанні земельної ділянки водного фонду на території міста Нова Одеса.

Вимоги прокурора обґрунтовані тим, що відповідачем з 2017 року, тобто, упродовж 7 років земельна ділянка водного фонду використовуються не за її цільовим призначенням, а для вирощування сільськогосподарських культур.

Прокурор зазначає, що рекомендований термін літування закінчився, однак відповідачем не здійснювалися заходи для заводнення та зариблення, натомість спірна ділянка використовується для вирощування сільськогосподарської продукції.

Враховуючи викладене, за твердженням прокурора, нецільове використання земельної ділянки є істотним порушенням умов договору оренди та є підставою для його розірвання і повернення ділянки.

Відповідач, навпаки, вважає, що твердження прокурора про нецільове використання земельної ділянки є безпідставним, оскільки відповідачем здійснюються протиінвазійні заходи, викликані захворюванням риби та рекомендовані відділом іхтіопатології Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, а також із доводами, викладеними відповідачем у клопотанні про призначення експертизи, що для вирішення справи по суті, суду необхідно чітко встановити, які зміни відбулися на земельній ділянці з часу передачі її у користування відповідачу.

Зокрема, необхідно встановити доцільність та ефективність протиінвазійних заходів, виконаних відповідачем на орендованій ділянці, повноти та своєчасності таких робіт тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що для дослідження вказаних обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а тому наявні підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення у даній справі судової експертизи.

Отже, безпідставними є посилання прокурора на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не було наведено обґрунтованих підстав для призначення у даній справі судово-ветеринарної експертизи.

Не заслуговують на увагу і твердження скаржника про те, що відповідачем у клопотанні не обгрунтована неможливість подання експертного висновку самостійно, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 99 ГПІК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обгрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто, нормами чинного ГПК України передбачено наявність однієї із обставин, перелічених у вищезазначеній статті 99 ГПК України коли суд може призначити судову експертизу.

Судова колегія зазначає, що у зв`язку з тим, що жодною із сторін не надано суду будь-який висновок експерта з цих питань, тому відповідач має право просити суд призначити відповідну експертизу.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Пунктом 6 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, зумовленим неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Враховуючи те, що при призначенні судової експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи і в цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, суд в такому випадку може скористатися своїм правом, наданим йому процесуальним законом, що не може вважатися порушенням норм процесуального права.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №910/9883/17.

Конструкція вищенаведених правових норм процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, їх правильне застосування місцевим господарським судом при постановленні ухвали від 21.06.2023 є очевидним і не викликає у суду апеляційної інстанції будь-яких сумнівів.

Таким чином, наведені вище обставини обґрунтованості призначення судом експертизи, та у зв`язку з цим зупинення провадження у справі, спростовують посилання скаржника на затягування судового процесу, адже дотримання судом повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано саме на дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а не навпаки.

Судова колегія апеляційної інстанції також враховує, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку, якщо суд дійде висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.

Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об`єктивно в їх сукупності, керуючись законом. Надання судом апеляційної інстанції вказівок щодо достовірності та належності тих чи інших доказів може бути розцінено як втручання у компетенцію суду першої інстанції, що не узгоджується з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоб забезпечити захист існуючих прав сторін та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень.

Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу. Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.

Тобто, переглядаючи ухвалу про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції надає оцінку відповідності чи невідповідності такої процесуальної дії вимогам чинного законодавства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 ( n. 33 ), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 ( n. 38 ) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, без якого змагальність як принцип не існує. Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини Дульський проти України від 01.06.2006 ( заява № 61679/00 ), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та визначає строк для їх отримання.

В силу ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність та допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, керуючись наведеними принципами, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність для з`ясування дійсних правовідносин між сторонами призначення у справі судової експертизи, яка поряд з іншими доказами надасть йому можливість повно, всебічно та об`єктивно перевірити всі обставини справи, на які посилаються учасники та вирішити визначені ст. 237 Господарського процесуального кодексу України питання, що є необхідним для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене, а також те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується з наявністю правових підстав для призначення судово-ветеринарної експертизи у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Отже, з урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті ухвали було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення питання щодо відмови у забезпеченні позову.

Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а висновок суду першої інстанції про призначення у даній справі судово-ветеринарної експертизи є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.

Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ст. ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.06.2024 року по справі № 915/1858/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 року у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Колоколова С.І. та судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. з 29.07.2024 по 30.08.2024 відповідно до наказу від 23.07.2024 №195-в.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.С. Богацька

Суддя Я.Ф. Савицький