Постанова

від 21.08.2024 по справі 910/4390/15-г

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р. Справа№ 910/4390/15-г

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Доманської М.Л.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 : Корнієнко М.О. - за ордером серія АР № 1159649 від 21.08.2024.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/4390/15-г (суддя Чеберяк П.П.), яка постановлена за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни про притягнення до субсидіарної відповідальності керівника (учасника) боржника - ОСОБА_1

за заявою Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машино будівництво»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г, поміж іншого, заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни про притягнення до субсидіарної відповідальності керівника (учасника) боржника задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» на керівника та учасника боржника ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» 23 308 182,88 грн.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема, визнати поважними причини пропуску строку на оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г за заявою ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни про притягнення до субсидіарної відповідальності керівника (учасника) боржника - ОСОБА_1 у повному обсязі; на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 зупинити виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/4390/15-г витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4390/15-г за заявою Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

13.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4390/15-г.

13.06.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво», арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі №910/4390/15-г апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г залишено без руху та запропоновано скаржнику надати: 1) докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г у розмірі 3 028,00 грн; 2)докази надсилання копії апеляційної скарги Публічному акціонерному товариству «Рівнеобленерго», Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопривод», Товариству з обмеженою відповідальністю «Високовольтний Союз-РЗВА», Закритому акціонерному товариству «Рівненський ливарний завод», Товариству з обмеженою відповідальністю «Абсолют Солар», Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіс Фінанс», Приватному підприємству «Промтехснаб плюс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленому підрозділу Державної податкової служби Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісна Система», Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»; 3)вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

01.07.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

03.07.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво», арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження з врахуванням поданої заяви про усунення недоліків.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2200/24 від 08.07.2024 у зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/4390/15-г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 (11:58:17) апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Разом з тим, слід зазначити, що суддя Поляков Б.М. перебував на лікарняному з 08.07.2024 по 11.07.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі №910/4390/15-г, зокрема, задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г; відкрито апеляційне провадження у справі №910/4390/15-г; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г, яка постановлена за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни про притягнення до субсидіарної відповідальності керівника (учасника) боржника - ОСОБА_1 призначено на 21.08.2024.

29.07.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво», арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якої остання просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г без змін.

14.08.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво», арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі №910/4390/15-г відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво», арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/4390/15-г.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2775/24 від 19.08.2024 у зв`язку з перебуванням судді Полякова Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4390/15-г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою суду від 21.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

В судове засідання 21.08.2024 з`явився представник скаржника.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Огейчук Т.В. в судове засідання не з`явилась, подавши до його початку клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано відмовою у замовленні її клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Розглянувши заявлене ліквідатором клопотання про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника скаржника з цього приводу, судова колегія відмовила у його задоволенні у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю та дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті спору та вимог апеляційної скарги, про що в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України.

При цьому, при прийнятті протокольної ухвали, судом було враховано, що відмова суду ухвалою від 19.08.2024 у задоволенні заяви ліквідатора про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не є поважною підставою для відкладення розгляду справи; ліквідатором було подано відзив на апеляційну скаргу, тобто було викладено власну позицію щодо суті спору; явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників учасників провадження у справі.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г за заявою ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни про притягнення до субсидіарної відповідальності керівника (учасника) боржника - ОСОБА_1 у повному обсязі.

21.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у даній справі - залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва на стадії ліквідації, введеній постановою від 16.08.2018, перебуває справа №910/4390/15-г про банкрутство ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво», провадження у якій порушено 25.03.2015 за заявою ПАТ «Рівнеобленерго».

Ухвалою попереднього засідання від 05.09.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 22 916 196,05 грн.

Іншою ухвалою суду від 05.09.2016 задоволено заяву ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено та стягнуто з боржника на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 12 316,91 грн. (без утримання податків й інших обов`язкових платежів), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 27.01.2015 по 31.07.2015 в розмірі 17 078,96 грн. (без утримання податків й інших обов`язкових платежів). На виконання зазначеної ухвали було видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 визнано кредиторські вимоги ГУ ПФУ в м. Києві до боржника на суму 15 388,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 задоволено заяву ГУ ДФС у м. Києві про заміну кредитора правонаступником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 замінено кредитора ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» його правонаступником - ТОВ «Бізнес Імпекс Груп».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2020 замінено кредитора ПАТ «Радикал Банк» його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія Горизонт».

01.11.2021 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Огейчук Т.В. звернулась до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про притягнення до субсидіарної відповідальності керівника (учасника) боржника, в якій просила покласти на ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво» у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом стягнення на користь боржника 23 339 298,02 грн.

За твердженням ліквідатора в результаті дій та бездіяльності керівника боржника, боржник став неплатоспроможним, що призвело до банкрутства ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» та унеможливило проведення ним розрахунків з кредиторами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 задоволено заяви ТОВ «Технопривод» та ТОВ «Абсолют Солар» про заміну сторони правонаступником. Замінено ПАТ «Завод «Технопривод» його правонаступником - ТОВ «Технопривод» та замінено ТОВ «Бізнес Імпекс Груп» його правонаступником - ТОВ «Абсолют Солар».

За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/4390/15-г, серед іншого, заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни про притягнення до субсидіарної відповідальності керівника (учасника) боржника задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» на керівника та учасника боржника ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» 23 308 182,88 грн.

Ухвала суду мотивована доведеністю ліквідатором факту доведення боржника до банкрутства.

ОСОБА_1 з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, судом не було належним чином повідомлено його про розгляд справи.

Крім того, апелянт стверджує про передчасність звернення ліквідатора до суду з відповідною заявою, оскільки у разі незгоди з укладеними боржником договорами, арбітражний керуючий повинен був звернутись із заявами про визнання таких договорів недійсними та витребування вказаного майна від третіх осіб.

Також скаржник зазначає, що починаючи з 04.09.2024 він фактично втратив фізичну можливість розпоряджатись майном товариства-боржника у зв`язку зі зміною охоронної фірми без його відома.

На переконання ОСОБА_1 , ліквідатором не вжито жодних заходів щодо стягнення з ЗАТ «Рівненський ливарний завод» грошових коштів у порядку двосторонньої реституції.

Переглянувши в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали та дослідивши матеріали справи та подану ліквідатором заяву по суті заявлених в ній вимог, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - «доведення до банкрутства», за яке передбачена «санкція» у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором було з`ясовано, що у серпні 2014 року ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» було укладено двадцять один договір з розстрочкою платежу, за яким відчужено на користь нерезидента - ТОВ «Альфа комерс брендз ГМБХ» (Alpha Commerce Brands GmbH) (Австрія) нежитлові приміщення та основні засоби, які були розташовані у Рівненській області, Рівненському районі, село Городок, вул. Штейнгеля Барона, 4-а. Учасником Alpha Commerce Brands GmbH, із внеском в розмірі 130 401,9 Євро, що складає більше ніж 90,00% статутного капіталу Товариства є Козаков Є.Ю., який був керівником боржника та його учасником з часткою 79,67%. В подальшому, Alpha Commerce Brands GmbH було відчужене вказане майно на третіх осіб.

Аналізуючи дані договори і підстави набуття права власності на відчужене майно самим боржником, ліквідатором було встановлено наступне.

Право власності на нежитлові приміщення та основні засоби, які було відчужено на користь Alpha Commerce Brands GmbH, належало ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» на підставі придбання майна на аукціоні в процедурі банкрутства ЗАТ «Рівненський ливарний завод», та на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ «Континетмаш», Рівненський завод тракторних агрегатів, Завод Технопривод.

Ухвалами Господарського суду Рівненської області від 07.10.2015 та від 20.10.2015 у справі №5019/2862/11 про банкрутство ЗАТ «Рівненський ливарний завод» було визнано недійсними договори купівлі-продажу, згідно яких ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» набуло право власності на майно, яке в подальшому було відчужено на користь ТОВ «Альфа комерс брендз ГМБХ». Зокрема, ухвалою Господарського суду Рівненської області по справі №5019/2862/11 від 07.10.2015 було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.01.2014, укладений на підставі протоколу №771 про проведення аукціону від 15.01.2014. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.10.2015 №5019/2862/11 було визнано недійсним Спотовий біржовий договір №603/604с-13 від 19.03.2013, укладений на підставі протоколу про хід публічних торгів №13с від 29.01.2013 та Спотовий біржовий договір №649/638с-13 від 05.06.2013, укладений на підставі протоколу про хід публічних торгів №638-с від 26.04.2013 між ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво» та ЗАТ «Рівненський ливарний завод». Означеними ухвалами було зобов`язано ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво» повернути ЗАТ «Рівненський ливарний завод» придбане на підставі означених договорів майно. В подальшому за рішеннями суду №918/1320/15 від 03.02.2016 та №570/4471/15-ц від 25.12.2015 майно було витребувано від добросовісних набувачів.

Оскільки ухвалами господарського суду Рівненської області від 07.10.2015 та від 20.10.2015 у справі №5019/2862/11 визнано недійсними результати аукціону, визнано недійсними договори, укладені за результатами цих аукціонів та застосовано наслідки недійсності правочину у вигляді повернення майна, то, відповідно, право власності на майно, відчужене за цими правочинами до ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» не перейшло і останнє, не було наділене правом розпоряджатись ним. Таким чином, прав на укладення дев`ятнадцяти договорів з Alpha Commerce Brands GmbH по відчуженню майна, яке останнє набуло від ЗАТ «Рівненський ливарний заводу» у ТОВ «ПКБ «УМБ» не було.

Таким чином, у ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» були правові підстави на укладення з Alpha Commerce Brands GmbH трьох договорів, оскільки, право власності на зазначене майно належало підприємству з інших підстав, зокрема це:

договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №446;

договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №561;

договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №567.

Відповідно до умов означених договорів до підписання договорів покупець (Alpha Commerce Brands GmbH) сплатив продавцю (ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво») 5% від ціни договорів, решта суми підлягала розстрочці, а тому ліквідатором було включено до складу ліквідаційної маси заборгованість за означеними договорами та подано до СУ ГУ НП в м. Києві заяву щодо неправомірних дій з боку службових осіб боржника та ТОВ «Альфа комерс брендз ГМБХ», які виразились у розтраті майна ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво» в частині виведення майнових активів на іншого підконтрольного суб`єкта господарської діяльності, про що внесено запис до ЄРДР за №12020100000001100.

09 вересня 2019 року ліквідатором було проведено інвентаризацію майна ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» за результатами якої виявлено:

основні засоби: автомобіль вантажний бортовий малотонажний-В; марка, модель: FAW N-1-CA1031; рік випуску 2012; об`єм двигуна: 2672 смЗ; номерний знак: НОМЕР_1 .

дебіторську заборгованість за договорами: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №446, сума боргу 1 538 761,78 грн.; договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №561, сума боргу 759 032,47 грн.; договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №567, сума боргу 567 615,68 грн.

17.09.2019 комітетом кредиторів було затверджено акт формування ліквідаційної маси, до складу якої увійшло майно, виявлене під час інвентаризації.

За результатами аукціону з продажу майна боржника на рахунок ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» надійшли кошти в розмірі 31 115,14 грн. (запропонована переможцем ціна лоту), 38 893,92 грн. (гарантійний внесок на підставі ч. 3 ст. 84 Кодексу України з процедур банкрутства), які за рішенням комітету кредиторів були спрямовані на відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі та виплату грошової винагороди ліквідатора.

Таким чином, кредиторська заборгованість в розмірі 23 339 298,02 грн. в ході ліквідаційної процедури боржника погашена не була.

24.09.2021 за замовленням ліквідатора ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» арбітражного керуючого Огейчук Т.В., Приватним підприємством аудиторська фірма «Аудит-ФАГ» було складено звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з якого вбачається наступне.

З економічної точки зору при умові нормальної (раціональної) системи управлінських рішень як зі сторони засновників товариства, так і керівництва, ситуація, яка склалась для ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво» на 3 році функціонування, та відображена в балансах, є ненормальним явищем. Оскільки попри те, що підприємство створено в березні 2012 року, в 2013 році валюта балансу становить 22 705,00 тис. грн. з кредиторською заборгованість в розмірі 23 535,00 тис. грн. при валовому прибутку 8 202,00 тис. грн., в 2014 році валюта балансу - 27 577,00 тис. грн. з кредиторською заборгованість в розмірі 30 742,00 тис. грн. при валовому прибутку 5 654,00 тис. грн., що є свідченням того, що підприємство мало можливість зменшити за рахунок даного показника прибутку навантаження зі сторони кредиторської заборгованості. Однак, як результат в 2012-2014 роках підприємство не отримало жодного прибутку, а навпаки зростав показник збитку, який станом на 30.09.2014 становив 964 тис. грн. Дана тенденція є свідченням прийняття керівництвом Товариства нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат.

Протягом 2014 року встановлено, що за 9 місяців величина дебіторської заборгованості Товариства зросла на 5 195,00 тис. грн., а особливо в частині показника «Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги», що є сигналом виведення з обороту обігових коштів шляхом підписання завідомо невигідних для підприємства договорів, які мали на меті збільшити тривалість фінансового циклу, а як наслідок, Товариство відчужувало свою продукцію на умовах отримання післяплати напевно із значним строком відтермінування та/або розстрочення платежу. Крім даного, оскільки відсутні регістри обліку щодо покупців продукції, відсутня можливість і спростувати припущення, що за рахунок укладення такого роду договорів відбувалась «продаж» продукції за удаваними правочинами на пов`язані структури, які і не мали на меті проводити розрахунки з Товариством за її придбання. Тобто, з обігу керівництвом виводилися кошти у вигляді «безоплатного» відчуження готової продукції та/чи товарів.

Під час аналізу встановлено, що в серпні 2014 року на підставі ряду договорів купівлі-продажу з розстроченням платежу керівником ОСОБА_1 , який одночасно є і засновником Товариства, було здійснено продаж майже 90,00 % задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів на структуру Alpha Commerce Brands GmbH, по відношенню до якої ОСОБА_1 є також власником контрольного пакету корпоративних прав. Тому, в розумінні норм Кодексу України з процедур банкрутства дані правочини (ряд договорів купівлі-продажу) були укладені між заінтересованими та взаємопов`язаними особами, та без реальної мети отримати кошти за їх реалізацію.

Таким чином, за рахунок укладення вказаних вище договорів купівлі-продажу з власності ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» було виведено активи, які були вільні від обтяження у вигляді застави перед банківською структурою, а саме - 20 об`єктів нерухомого майна та 1 119 одиниць обладнання (верстати, крани мостові, кран-балки, модельні оснастки, лінії по виробництву, тощо). Аналізуючи умови наявних договорів купівлі-продажу, дані основні засоби, що були задіяні у виробничому процесі були відчужені за балансовою вартістю на загальну суму понад 7 000,00 тис. грн., тоді як станом на 31.12.2013 основних засобів на балансі підприємства обліковувалось на 5 557,00 тис. грн., так і на 30.09.2014 рік (за врахуванням зносу) їх балансова вартість скоротилась до 4 493,00 тис. грн. (саме дана величина була зафіксована в балансі).

Отже, після укладення договорів купівлі-продажу підприємство втратило 90.00 % активів балансовою вартістю понад 7 000,00 тис. грн. фактично на безоплатній основі. Оскільки умовами укладених договорів було передбачено розстрочення платежу строком на 1 рік в результаті чого до 90,00% коштів (оплати) за придбані основні засоби так і не були сплачені ні в касу, ні на поточний рахунок Товариства. Натомість предмет договорів відчуження, з метою приховування реальної картини від кредиторів та уникнення сплати відповідних податків, не було списано з балансу і за даними 3 кварталу 2014 року ще обліковувались.

Крім того, що з балансу не було знято відчужені основні засоби, в обліку не відображено в розділі «Інша поточна дебіторська заборгованість» обов`язок Alpha Commerce Brands GmbH заплатити за придбане майно (залишок несплаченої суми за договорами купівлі-продажу укладеними з вказаним контрагентом).

Одночасно необхідно звернути увагу на те, що від імені ТОВ «ПКБ «УМБ» вказані вище договори купівлі-продажу підписав директор ОСОБА_1 , який одночасно є і засновником (учасником) Товариства, який володіє часткою 79,67%. Крім даного, ОСОБА_1 є і учасником Alpha Commerce Brands GmbH, із внеском в розмірі 130 401,9 Євро, що складає більше ніж 90,00% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до п. 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на дату укладення договорів) директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Таким чином, ОСОБА_1 , в якості директора ТОВ «ПКБ «УМБ», здійснював контролюючі функції щодо вказаного товариства та в якості учасника товариства Alpha Commerce Brands GmbH, що володіє більше 90.00 % статутного капіталу, здійснював контролюючі функції і щодо вказаного товариства.

Враховуючи викладене, в контексті п. 14.1 ст. 159 ПК України вказані юридичні особи є пов`язаними особами, а в контексті Кодексу України з процедур банкрутства є заінтересованими особами щодо боржника.

Під час аналізу було встановлено, що посадовою особою Товариства, яка здійснювала управління ТОВ «ПКБ «УМБ» та водночас є учасником, ОСОБА_1 , в період серпня-вересня 2014 року було проведено ряд грошових операцій як щодо зняття готівки по чеку на суму 728 000,00 грн. без відповідної на те правової та бухгалтерської підстави. Також, було встановлено згідно до наданих банківських виписок в період серпня-вересня 2014 року ОСОБА_1 . Товариством було надано декілька позик (договори по них відсутні) шляхом перерахування коштів з поточного рахунку підприємства на його картковий рахунок як фізичної особи. Всього позичено ОСОБА_1 було коштів на суму 1 402 800,00 грн. Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_1 , як директором Товариства, було незаконним чином, без належної правової підстави та всупереч наростання кризи неплатоспроможності, виведено коштів як в готівковій, так і в безготівковій формі на загальну суму 2 130 800,00 грн.

Отже, за результатами як обрахованих показників, так на підставі вказаних вище фактів, встановлено наявність в діях органів управління боржника, а саме - директора і одного з учасників Товариства - ОСОБА_1 ознак щодо доведення підприємства до банкрутства, що підтверджується свідомими діями щодо виведення коштів без відповідної правової підстави, укладенням завідомо неефективних договорів, відчуженням основних засобів, що задіяне в виробничому процесі, заплутуванням звітності тощо. (арк. 25, 28 звіту).

Доказом того, що посадовими особами Товариства приховувалась реальна картина щодо платоспроможності ТОВ «ПКБ «УМБ» є те, що за даними балансу на 30.09.2014 обліковуються в розділі «Необоротні активи» рядках 1010, 1011 та 1012 основні засоби, які були відчужені в серпні 2014 року. Також, в рядку 1155 розділу «Оборотні активи» не відображено дебіторську заборгованість Alpha Commerce Brands GmbH в розмірі вартості основних засобів, що не було сплачено.

Враховуючи вище викладене, виявлено в діях керівництва ознаки з приховування стійкої фінансової неспроможності (банкрутства) Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво», що встановлені на підставі наданих джерел інформації, що є свідченням свідомого наміру посадової особи ввести в оману кредиторів щодо фактичного стану справ на підприємстві. (арк. 30 звіту).

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №910/4390/15-г затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» на загальну суму 22 916 196,05 грн. Окремо до реєстру кредиторів ліквідатором було внесено інформацію по заборгованості із заробітної плати в розмірі 407 713,04 грн. на підставі ухвал Господарського суду м. Києва від 05.09.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2018 у справі №910/4390/15-г визнано поточні кредиторські вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до боржника на суму 15 388,93 грн.

Таким чином, загальна сума кредиторських вимог згідно реєстру кредиторів складає 23 339 298,02 грн., які не були задоволені в ліквідаційній процедурі боржника, внаслідок дій керівника та учасника ТОВ «Проектно-конструкторське бюро «Українське машинобудівництво» ОСОБА_1 (якому належить 79,67% статутного капіталу боржника), спрямованих на виведення з власності боржника активів та коштів без відповідної правової підстави.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Об`єктивною стороною правопорушення є свідомі дії директора і учасника Товариства - ОСОБА_1 : щодо виведення коштів, зокрема, проведення ряду грошових операцій щодо знаття готівки по чеку на суму 728 000,00 грн. без відповідної на те правової та бухгалтерської підстави і надання позики собі як фізичній особі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку підприємства на його картковий рахунок; а також щодо укладення завідомо неефективних договорів купівлі-продажу активів задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів з розстрочкою платежу на структуру Alpha Commerce Brands GmbH, по відношенню до якої ОСОБА_1 є також власником контрольного пакету корпоративних прав.

Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (в редакції до 21.10.2019), частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (від 21.10.2019). Передбачається, що до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів.

Суб`єктом правопорушення в даному випадку є саме ОСОБА_1 як керівник і учасник ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво», якому належить частка в розмірі 79,67% статутного капіталу боржника, оскільки, останнім було укладено ряд договорів по виведенню активів на структуру Alpha Commerce Brands GmbH, в якій останньому належить понад 90,00% статутного капіталу Товариства, та виведення коштів з поточних рахунків Товариства на себе як фізичну особу.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Суб`єктом правопорушення - ОСОБА_1 свідомо було вчинено дії, а саме ряд правочинів та господарських операцій з метою заволодіння активами та грошовими коштами Товариства і уникнення від погашення кредиторської заборгованості. Окрім того, останнім вчинено дії, які містять ознаки з приховування стійкої фінансової неспроможності боржника, що є свідченням свідомого наміру ввести в оману кредиторів щодо фактичного стану справ на підприємстві, які виразились у поданні до контролюючих органів недостовірної інформації стосовно показників господарської діяльності Товариства, його фінансового та майнового стану.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №915/1624/16 вказав, що при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведені вище обставини свідчить про те, що ОСОБА_1 , як директор та власник значної долі корпоративних прав банкрута, вчинив ряд дій, які є підставами для покладання на нього субсидіарної відповідальності, а саме:

прийняв рішення про виведення активів (нерухомого, рухомого майна та грошових коштів) боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника;

прийняв рішення щодо вчинення дій (укладання договорів) на користь інших юридичних та фізичних осіб, в своїх інтересах, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника;

вчинив актині дії щодо такого виведення активів на користь фізичних осіб (виведення грошових коштів на свою користь у вигляді зняття готівки та неповернутої позики) та юридичних осіб, а саме Alpha Commerce Brands GmbH, основним співвласником якої є, а отже, знову на свою користь (укладання купівлі - продаж та передача рухомого та нерухомого майна за які не було здійснено оплату).

Більш того, під час розгляду заяви ліквідатора, судом взято до уваги, що статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

При цьому, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені відповідно до їх дійсного економічного змісту, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор з посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів унаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора. Зважаючи на це, особа має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст.74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу приписів статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки. Такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.11.2021 у справі №911/1810/18 (911/3398/20).

Таким чином, у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного.

Відтак, з урахуванням положень статей 74, 76-77 ГПК України, особа, щодо якої подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності (засновник, керівник, учасник тощо), повинна надати докази з метою спростування доводів заявника та підтвердження відсутності власної вини у банкрутстві або доведенні до банкрутства боржника. (Така правова позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №43/550-50/327-2012).

Разом з тим, маючи відповідний обов`язок доказати відсутність своєї вини, ОСОБА_1 ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідних доводів ліквідатора банкрута, викладених у заяві про покладення на керівника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, не спростував та жодних доказів на підтвердження відсутності у нього вини у доведенні боржника до банкрутства та суду не надав.

Таким чином наявні підстави для задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Загальна сума кредиторських вимог згідно реєстру кредиторів складає 23339298,02 грн., які не були задоволені в ліквідаційній процедурі боржника.

Вартість ліквідаційної маси згідно протоколу про результати електронного аукціону складає 31 115,14 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №915/1624/16 вказав, що за змістом наведених норм розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Таким чином, судова колегія погоджується висновками суду, що розмір вимог до ОСОБА_1 , як особи, яка несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства складає 23308182,88 грн.

Доводи скаржника про порушення норм процесуального права в частині неналежного його повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що заява ліквідатора ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво» надійшла до Господарського суду міста Києва 01.11.2021, тобто за чотири місяці до виїзду ОСОБА_1 за кордон, та у відповідності до вимог ГПК України така заява з доданими до неї документами була направлена поштовим відправленням з описом вкладення на адресу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживанням останнього (опис і поштовий чек в матеріалах справи).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 розгляд справи призначено на 22.12.2021, про що ОСОБА_1 був повідомлений шляхом надсилання ухвали за зареєстрованим місцем проживання.

У зв`язку з неявкою в судове засідання ОСОБА_1 розгляд справи неодноразово було відкладено, зокрема, 22.12.2021, 31.01.2022, 06.06.2022.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 120 ГПК України, в редакції чинній на дату ухвалення оскаржуваного рішення, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду про призначені судові засідання надсилались ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого місця проживання, яка співпадає з адресою, зазначеною скаржником в апеляційній скарзі, та повертались на адресу суду з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Доказів надсилання повідомлення суду про зміну місця проживання ані матеріали справи, ані подана апеляційна скарга не містять.

Суд апеляційної інстанції враховує усталену позиції Верховного Суду, згідно якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20, від 26.05.2021 у справі №916/1176/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.11.2021 у справі №873/41/21, від 23.06.2022 у справі №914/2265/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 19.04.2023 у справі №920/256/22, від 04.05.2023 у справі №910/12087/21, від 09.05.2023 у справі №910/2852/22.

Вказані вище обставини свідчать про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про притягнення його до субсидіарної відповідальності, як наслідок про вжиття судом першої інстанції всіх можливих заходів щодо повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, дотримання принципу змагальності стороні та заслуховування всіх сторін такого спору.

За таких обставин, судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо необхідності відмови у задоволені заяви арбітражного керуючого безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/4390/15-г залишити без змін.

3. Справу № 910/4390/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 30.08.2024.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

М.Л. Доманська