Постанова

від 05.12.2024 по справі 910/4390/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4390/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Огородніка К. М., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

арбітражний керуючий Огейчук Т. В. - в режимі відеоконференції,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024

у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. (головуючий), Остапенка О. М., Доманської М. Л.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022

у складі судді Чеберяка П.П.

у справі № 910/4390/15-г

за заявою Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машино будівництво"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання покладення на керівника (учасника) боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 25.03.2015 ухвалою Господарського суду міста Києва за заявою Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" порушено провадження у справі №910/4390/15-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКБ "Українське машинобудівництво" (далі - ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машино будівництво").

2. 16.08.2018 постановою суду першої інстанції боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. 05.09.2016 ухвалою попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 22 916 196,05 грн.

4. 05.09.2016 іншою ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено та стягнуто з боржника на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 12 316,91 грн (без утримання податків й інших обов`язкових платежів), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 27.01.2015 по 31.07.2015 в розмірі 17 078,96 грн (без утримання податків й інших обов`язкових платежів). На виконання зазначеної ухвали було видано відповідні накази.

5. 12.11.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва визнано поточні кредиторські вимоги ГУ ПФУ в м. Києві до боржника на суму 15 388,93 грн.

Короткий зміст заяви про покладення субсидіарної відповідальності

6. 01.11.2021 ліквідатор банкрута арбітражна керуюча Огейчук Т. В. звернулась до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про притягнення до субсидіарної відповідальності керівника (учасника) боржника, в якій просила покласти на ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом стягнення на користь боржника 23 339 298,02 грн.

7. За твердженням ліквідатора в результаті дій та бездіяльності керівника боржника, боржник став неплатоспроможним, що призвело до банкрутства ТОВ "ПБК "Українське машинобудівництво" та унеможливило проведення ним розрахунків з кредиторами.

8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором було з`ясовано, що у серпні 2014 року ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" було укладено двадцять один договір з розстрочкою платежу, за яким відчужено на користь нерезидента - ТОВ "Альфа комерс брендз ГМБХ" (Alpha Commerce Brands GmbH) (Австрія) нежитлові приміщення та основні засоби, які були розташовані у Рівненській області, Рівненському районі, село Городок, вул. Штейнгеля Барона, 4-а. Учасником Alpha Commerce Brands GmbH, із внеском в розмірі 130 401,9 Євро, що складає більше ніж 90,00% статутного капіталу Товариства є ОСОБА_1 , який був керівником боржника та його учасником з часткою 79,67%. В подальшому, Alpha Commerce Brands GmbH було відчужене вказане майно на третіх осіб.

9. Аналізуючи дані договори і підстави набуття права власності на відчужене майно самим боржником, ліквідатором було встановлено наступне.

10. Право власності на нежитлові приміщення та основні засоби, які було відчужено на користь Alpha Commerce Brands GmbH, належало ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" на підставі придбання майна на аукціоні в процедурі банкрутства ЗАТ "Рівненський ливарний завод", та на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ "Континетмаш", Рівненський завод тракторних агрегатів, Завод "Технопривод".

11. Ухвалами Господарського суду Рівненської області від 07.10.2015 та від 20.10.2015 у справі №5019/2862/11 про банкрутство ЗАТ "Рівненський ливарний завод" було визнано недійсними договори купівлі-продажу, згідно яких ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" набуло право власності на майно, яке в подальшому було відчужено на користь ТОВ "Альфа комерс брендз ГМБХ". Зокрема, ухвалою Господарського суду Рівненської області по справі №5019/2862/11 від 07.10.2015 було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.01.2014, укладений на підставі протоколу №771 про проведення аукціону від 15.01.2014. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.10.2015 №5019/2862/11 було визнано недійсним Спотовий біржовий договір №603/604с-13 від 19.03.2013, укладений на підставі протоколу про хід публічних торгів №13с від 29.01.2013 та Спотовий біржовий договір №649/638с-13 від 05.06.2013, укладений на підставі протоколу про хід публічних торгів №638-с від 26.04.2013 між ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" та ЗАТ "Рівненський ливарний завод". Означеними ухвалами було зобов`язано ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" повернути ЗАТ "Рівненський ливарний завод" придбане на підставі означених договорів майно. В подальшому за рішеннями суду №918/1320/15 від 03.02.2016 та №570/4471/15-ц від 25.12.2015 майно було витребувано від добросовісних набувачів.

12. Оскільки ухвалами господарського суду Рівненської області від 07.10.2015 та від 20.10.2015 у справі №5019/2862/11 визнано недійсними результати аукціону, визнано недійсними договори, укладені за результатами цих аукціонів та застосовано наслідки недійсності правочину у вигляді повернення майна, то, відповідно, право власності на майно, відчужене за цими правочинами до ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" не перейшло і останнє, не було наділене правом розпоряджатись ним. Таким чином, прав на укладення дев`ятнадцяти договорів з Alpha Commerce Brands GmbH по відчуженню майна, яке останнє набуло від ЗАТ "Рівненський ливарний заводу" у ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" не було.

13. Таким чином, у ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" були правові підстави на укладення з Alpha Commerce Brands GmbH трьох договорів, оскільки, право власності на зазначене майно належало підприємству з інших підстав, зокрема це:

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №446;

- договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №561;

- договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №567.

14. Відповідно до умов означених договорів до підписання договорів покупець (Alpha Commerce Brands GmbH) сплатив продавцю (ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво") 5% від ціни договорів, решта суми підлягала розстрочці, а тому ліквідатором було включено до складу ліквідаційної маси заборгованість за означеними договорами та подано до СУ ГУ НП в м. Києві заяву щодо неправомірних дій з боку службових осіб боржника та ТОВ "Альфа комерс брендз ГМБХ", які виразились у розтраті майна ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" в частині виведення майнових активів на іншого підконтрольного суб`єкта господарської діяльності, про що внесено запис до ЄРДР за №12020100000001100.

15. 09.09.2019 ліквідатором було проведено інвентаризацію майна ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" за результатами якої виявлено:

- основні засоби: автомобіль вантажний бортовий малотонажний-В; марка, модель: FAW N-1-CA1031; рік випуску 2012; об`єм двигуна: 2672 смЗ; номерний знак: НОМЕР_1 .

- дебіторську заборгованість за договорами: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №446, сума боргу 1 538 761,78 грн.; договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №561, сума боргу 759 032,47 грн.; договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №567, сума боргу 567 615,68 грн.

16. 17.09.2019 комітетом кредиторів було затверджено акт формування ліквідаційної маси, до складу якої увійшло майно, виявлене під час інвентаризації.

17. За результатами аукціону з продажу майна боржника на рахунок ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" надійшли кошти в розмірі 31 115,14 грн (запропонована переможцем ціна лоту), 38 893,92 грн (гарантійний внесок на підставі ч. 3 ст. 84 Кодексу України з процедур банкрутства), які за рішенням комітету кредиторів були спрямовані на відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі та виплату грошової винагороди ліквідатора.

18. Таким чином, кредиторська заборгованість в розмірі 23 339 298,02 грн. в ході ліквідаційної процедури боржника погашена не була.

19. 24.09.2021 за замовленням ліквідатора ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" арбітражного керуючого Огейчук Т. В., Приватним підприємством аудиторська фірма "Аудит-ФАГ" було складено звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, відповідно до якого:

З економічної точки зору при умові нормальної (раціональної) системи управлінських рішень як зі сторони засновників товариства, так і керівництва, ситуація, яка склалась для ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" на 3 році функціонування, та відображена в балансах, є ненормальним явищем. Оскільки попри те, що підприємство створено в березні 2012 року, в 2013 році валюта балансу становить 22 705,00 тис. грн. з кредиторською заборгованість в розмірі 23 535,00 тис. грн. при валовому прибутку 8 202,00 тис. грн., в 2014 році валюта балансу - 27 577,00 тис. грн. з кредиторською заборгованість в розмірі 30 742,00 тис. грн. при валовому прибутку 5 654,00 тис. грн., що є свідченням того, що підприємство мало можливість зменшити за рахунок даного показника прибутку навантаження зі сторони кредиторської заборгованості. Однак, як результат в 2012-2014 роках підприємство не отримало жодного прибутку, а навпаки зростав показник збитку, який станом на 30.09.2014 становив 964 тис. грн. Дана тенденція є свідченням прийняття керівництвом Товариства нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат.

Протягом 2014 року встановлено, що за 9 місяців величина дебіторської заборгованості Товариства зросла на 5 195,00 тис. грн., а особливо в частині показника "Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги", що є сигналом виведення з обороту обігових коштів шляхом підписання завідомо невигідних для підприємства договорів, які мали на меті збільшити тривалість фінансового циклу, а як наслідок, Товариство відчужувало свою продукцію на умовах отримання післяплати напевно із значним строком відтермінування та/або розстрочення платежу. Крім даного, оскільки відсутні регістри обліку щодо покупців продукції, відсутня можливість і спростувати припущення, що за рахунок укладення такого роду договорів відбувалась "продаж" продукції за удаваними правочинами на пов`язані структури, які і не мали на меті проводити розрахунки з Товариством за її придбання. Тобто, з обігу керівництвом виводилися кошти у вигляді "безоплатного" відчуження готової продукції та/чи товарів.

Під час аналізу встановлено, що в серпні 2014 року на підставі ряду договорів купівлі-продажу з розстроченням платежу керівником ОСОБА_1 , який одночасно є і засновником Товариства, було здійснено продаж майже 90,00 % задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів на структуру Alpha Commerce Brands GmbH, по відношенню до якої ОСОБА_1 є також власником контрольного пакету корпоративних прав. Тому, в розумінні норм Кодексу України з процедур банкрутства дані правочини (ряд договорів купівлі-продажу) були укладені між заінтересованими та взаємопов`язаними особами, та без реальної мети отримати кошти за їх реалізацію.

Таким чином, за рахунок укладення вказаних вище договорів купівлі-продажу з власності ТОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" було виведено активи, які були вільні від обтяження у вигляді застави перед банківською структурою, а саме - 20 об`єктів нерухомого майна та 1 119 одиниць обладнання (верстати, крани мостові, кран-балки, модельні оснастки, лінії по виробництву, тощо). Аналізуючи умови наявних договорів купівлі-продажу, дані основні засоби, що були задіяні у виробничому процесі були відчужені за балансовою вартістю на загальну суму понад 7 000,00 тис. грн., тоді як станом на 31.12.2013 основних засобів на балансі підприємства обліковувалось на 5 557,00 тис. грн., так і на 30.09.2014 рік (за врахуванням зносу) їх балансова вартість скоротилась до 4 493,00 тис. грн. (саме дана величина була зафіксована в балансі).

Отже, після укладення договорів купівлі-продажу підприємство втратило 90.00 % активів балансовою вартістю понад 7 000,00 тис. грн. фактично на безоплатній основі. Оскільки умовами укладених договорів було передбачено розстрочення платежу строком на 1 рік в результаті чого до 90,00% коштів (оплати) за придбані основні засоби так і не були сплачені ні в касу, ні на поточний рахунок Товариства. Натомість предмет договорів відчуження, з метою приховування реальної картини від кредиторів та уникнення сплати відповідних податків, не було списано з балансу і за даними 3 кварталу 2014 року ще обліковувались.

Крім того, що з балансу не було знято відчужені основні засоби, в обліку не відображено в розділі "Інша поточна дебіторська заборгованість" обов`язок Alpha Commerce Brands GmbH заплатити за придбане майно (залишок несплаченої суми за договорами купівлі-продажу укладеними з вказаним контрагентом).

Одночасно необхідно звернути увагу на те, що від імені ТОВ "ПКБ "УМБ" вказані вище договори купівлі-продажу підписав директор ОСОБА_1, який одночасно є і засновником (учасником) Товариства, який володіє часткою 79,67%. Крім даного, ОСОБА_1 є і учасником Alpha Commerce Brands GmbH, із внеском в розмірі 130 401,9 Євро, що складає більше ніж 90,00% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до п. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на дату укладення договорів) директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Таким чином, ОСОБА_1 , в якості директора ТОВ "ПКБ "УМБ", здійснював контролюючі функції щодо вказаного товариства та в якості учасника товариства Alpha Commerce Brands GmbH, що володіє більше 90.00 % статутного капіталу, здійснював контролюючі функції і щодо вказаного товариства.

Враховуючи викладене, в контексті п. 14.1 ст. 159 ПК України вказані юридичні особи є пов`язаними особами, а в контексті Кодексу України з процедур банкрутства є заінтересованими особами щодо боржника.

Під час аналізу було встановлено, що посадовою особою Товариства, яка здійснювала управління ТОВ "ПКБ "УМБ" та водночас є учасником, ОСОБА_1 , в період серпня-вересня 2014 року було проведено ряд грошових операцій як щодо зняття готівки по чеку на суму 728 000грн. без відповідної на те правової та бухгалтерської підстави. Також, було встановлено згідно до наданих банківських виписок в період серпня-вересня 2014 року ОСОБА_1 . Товариством було надано декілька позик (договори по них відсутні) шляхом перерахування коштів з поточного рахунку підприємства на його картковий рахунок як фізичної особи. Всього позичено ОСОБА_1 було коштів на суму 1 402 800,00 грн. Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_1 , як директором Товариства, було незаконним чином, без належної правової підстави та всупереч наростання кризи неплатоспроможності, виведено коштів як в готівковій, так і в безготівковій формі на загальну суму 2 130 800,00 грн.

Отже, за результатами як обрахованих показників, так на підставі вказаних вище фактів, встановлено наявність в діях органів управління боржника, а саме - директора і одного з учасників Товариства - ОСОБА_1 ознак щодо доведення підприємства до банкрутства, що підтверджується свідомими діями щодо виведення коштів без відповідної правової підстави, укладенням завідомо неефективних договорів, відчуженням основних засобів, що задіяне в виробничому процесі, заплутуванням звітності тощо. (арк. 25, 28 звіту).

Доказом того, що посадовими особами Товариства приховувалась реальна картина щодо платоспроможності ТОВ "ПКБ "УМБ" є те, що за даними балансу на 30.09.2014 обліковуються в розділі "Необоротні активи" рядках 1010, 1011 та 1012 основні засоби, які були відчужені в серпні 2014 року. Також, в рядку 1155 розділу «Оборотні активи» не відображено дебіторську заборгованість Alpha Commerce Brands GmbH в розмірі вартості основних засобів, що не було сплачено.

Враховуючи вище викладене, виявлено в діях керівництва ознаки з приховування стійкої фінансової неспроможності (банкрутства) ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво", що встановлені на підставі наданих джерел інформації, що є свідченням свідомого наміру посадової особи ввести в оману кредиторів щодо фактичного стану справ на підприємстві. (арк. 30 звіту).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

20. 01.08.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/4390/15-г, серед іншого, заяву ліквідатора ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" арбітражного керуючого Огейчук Тетяни Василівни про притягнення до субсидіарної відповідальності керівника (учасника) боржника задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" на керівника та учасника боржника ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" 23 308 182,88 грн.

21. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість поданої ліквідатором заяви та погодився з доводами ліквідатора, що розмір вимог до ОСОБА_1 , як особи, яка несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства складає 23 308 182,88 грн, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

22. 21.08.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/4390/15-г - залишено без змін.

23. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності та додатково вказав, що ОСОБА_1 ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідних доводів ліквідатора банкрута, викладених у заяві про покладення на керівника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, не спростував та жодних доказів на підтвердження відсутності у нього вини у доведенні боржника до банкрутства та суду не надав.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. 18.09.2024 (через підсистему "Електронний Суд") ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/4390/15-г; передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

25. Касаційна скарга подана на підставах, визначених у пунктах 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

26. ОСОБА_3 , стверджуючи про неналежне повідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи, зазначає, що заяву ліквідатора судом розглянуто за відсутності ОСОБА_1 . Водночас 20.03.2022 ОСОБА_1 покинув межі України та з того часу перебуває за її межами.

27. Скаржник доводить, що з 05.12.2019 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд, а тому суд першої інстанції в силу приписів ч. 7 ст. 6 ГПК України мав направляти йому ухвали та повідомлення про виклик виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету скаржника.

28. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України ОСОБА_1 стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме відсутня чітка відповідь на питання, якщо суд за наявності у особи зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС не виконав обов`язок передбачений ч. 7 ст. 6 ГПК України про вручення будь-яких документів у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

29. За доводом скаржника твердження суду, що дії ОСОБА_1 мали наслідком настання неплатоспроможності боржника не відповідають дійсності. Скаржник доводить передчасність звернення ліквідатором із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на директора боржника ОСОБА_1 та посилається на бездіяльність ліквідатора щодо оспорення правочинів боржника, невжиття заходів щодо повернення боржнику сплачених коштів, недослідження дій ОСОБА_1 щодо збереження майна боржника та посилається на звернення до правоохоронних органів.

30. На думку скаржника, покладання судом першої інстанції субсидіарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 відбулося без належного аналізу усіх обставин щодо дій керівника боржника по збереженню майна боржника та його платоспроможності та без врахування висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (п. 6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 904/3242/18 (п. 23), від 07.06.2022 у справі № 922/605/15 (п. 40.4), від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21, тому зазначена ухвала суду від 01.08.2022 року та постанова апеляційного суду від 21.08.2024 підлягають скасуванню.

31. Посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № Б15/40/29/26/2/62/00 скаржник вказує, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. При цьому скаржник вказує, що судами не з`ясована доля дебіторської заборгованості за договорами, що була виявлена в ході проведеної інвентаризації та включена до ліквідаційної маси підприємства.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

32. 22.11.2024 до Верховного Суду ліквідатором боржника арбітражною керуючою Огейчук Т. В. подано відзив, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

33. Ліквідатор стверджує про належне повідомлення судом першої інстанції скаржника про розгляд заяви ліквідатора шляхом направлення за зареєстрованим місцем проживання та неповідомлення ОСОБА_1 зміни місця проживання.

34. Ліквідатор стверджує, що касаційна скарга дублює доводи апеляційної скарги та не спростовує висновків щодо доведення боржника до банкрутства.

35. Заперечуючи доводи скаржника, ліквідатор також вказує на невиконання відповідачем обов`язку передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності; ОСОБА_1 не спростовано і не заперечується факт зняття готівки та перерахування на особисту картку поворотної фінансової допомоги; ліквідатору не вдалось встановити наявності кримінальних проваджень в яких боржник є потерпілим; безпідставними є доводи щодо бездіяльності ліквідатора; не відповідає обставинам справи посилання скаржника на розгляд заяви про субсидіарну відповідальність до реалізації об`єктів ліквідаційної маси та допущення неповного з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

36. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

37. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права Верховний Суд дійшов наступних висновків.

38. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

39. Оскільки безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є її розгляд за відсутності будь-кого з учасників за умови не повідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання, Верховний Суд вважає за необхідне спершу надати оцінку доводам касаційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд заяви ліквідатора.

40. Скаржник стверджує, що з 20.03.2022 він покинув межі України та не був повідомлений судом першої інстанції про розгляд цієї справи, оскільки судом не направлялися ухвали та повідомлення до електронного кабінету скаржника в підсистемі Електронний суд, користувачем якого з 15.12.2019 він є.

41. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи заява ліквідатора ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" надійшла до Господарського суду міста Києва 01.11.2021, тобто за чотири місяці до виїзду ОСОБА_1 за кордон. Заява ліквідатора з доданими до неї документами була направлена поштовим відправленням з описом вкладення на адресу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживанням останнього (опис і поштовий чек в матеріалах справи). Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 розгляд справи призначено на 22.12.2021, про що ОСОБА_1 був повідомлений шляхом надсилання ухвали за зареєстрованим місцем проживання. В подальшому розгляд справи неодноразово було відкладено, зокрема, 22.12.2021, 31.01.2022, 06.06.2022. Ухвали суду про призначені судові засідання надсилались ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого місця проживання, яка співпадає з адресою, зазначеною скаржником в апеляційній скарзі, та повертались на адресу суду з відміткою "за закінченням строку зберігання". Доказів надсилання повідомлення суду про зміну місця проживання ані матеріали справи, ані подана апеляційна скарга не містять. Верховний Суд також враховує, що скаржником в касаційній скарзі, як і в апеляційній скарзі, вказана одна і та сама адреса, на яку суд першої інстанції надсилав поштову кореспонденцію.

42. Згідно з ч. 6, 7 ГПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

43. Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

44. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 242 ГПК України, в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 11 статті 242 ГПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

45. Станом на час розгляду судом першої інстанції заяви ліквідатора у цій справі чинне процесуальне законодавство передбачало два способи належного направлення судового рішення: (1) у письмовій формі шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення та (2) в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету через підсистему "Електронний суд", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (подібний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21, від 29.11.2022 у справі № 916/1716/20, від 21.12.2023 у справі № 910/9219/22).

46. З огляду на вимоги частини одинадцятої статті 242 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), належним способом повідомлення учасників справи про судове рішення у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі є надсилання копії такого рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. (аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/7369/22 (910/9238/23))

47. Оскільки станом на дату розгляду цієї справи судом першої інстанції скаржник не був зобов`язаний реєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд першої інстанції відповідно до вимог статті 242 ГПК України направляв судові рішення у справі ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Суд враховує подібний за змістом висновок, який наведено в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 № 910/13689/22, від 04.11.2024 у справі № 910/2552/23, які прийняті після подання касаційної скарги у цій справі.

48. У постанові від 11.07.2024 у справі № 903/237/23 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

49. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).

50. Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

51. Верховний Суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, частину одинадцяту статті 242 ГПК України викладено в такій редакції: "11. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення".

52. Тобто вимога закону про надсилання судових рішень виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля) учаснику справи, який має електронний кабінет введена в дію після завершення розгляду судом першої інстанції заяви ліквідатора у цій справі.

53. Колегія суддів також зазначає, що про те, що обраний судом спосіб направлення своїх процесуальних документів засобами поштового зв`язку рекомендованими листами з повідомленнями про вручення узгоджувався з вимогами чинного на той час господарського процесуального законодавства також вказав Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 910/9219/22.

54. Окрім того, у справі № 910/9219/22 Верховний Суд вказав, що в Інструкції користувача Електронного кабінету, що розміщена за вебадресою https://wiki.court.gov.ua., міститься інформація, зокрема щодо порядку отримання доступу до справи в кабінеті Електронного Суду, відповідно до якої основною умовою відображення документів по справі в кабінеті користувача є внесення відповідальними працівниками суду відомостей про РНОКПП / ЄДРПОУ до відомостей про учасника справи в автоматизованій системі документообігу суду. Таким чином, для отримання доступу до матеріалів справи в підсистемі Електронний суд, необхідно подати до суду заяву за допомогою шаблону "Заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи)" або "Заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи)", в залежності від типу судочинства. Після того, як судом буде розглянуто заяву, та у випадку прийняття судом позитивного рішення, відповідальним працівником суду буде внесено інформацію про РНОКПП / ЄДРПОУ до автоматизованої системи документообігу суду, після цього матеріали справи стануть доступними в кабінеті користувача ЕС.

55. У справі № 910/9219/22 Суд також зазначив, що "відповідач-2 як заявник апеляційної скарги не звертався у встановленому чинним законодавством порядку до суду із заявою про надання йому доступу до судової справи у підсистемі "Електронний суд", не мав доступу до справи в кабінеті Електронного Суду, з огляду на що надсилання процесуальних документів здійснювалося судом апеляційної інстанції у паперовій формі засобами поштового зв`язку".

56. У цій справі судами не встановлено звернення скаржником до суду першої інстанції із заявою про надання йому доступу до судової справи у підсистемі Електронний суд і на такій обставині також не наполягає скаржник в касаційній скарзі.

57. Отже, Верховний Суд погоджується із вірними висновками суду апеляційної інстанції про відсутність порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності у цій справі, а тому відхиляє протилежні доводи скаржника.

58. При цьому, колегія суддів Верховного Суду також враховує, що ОСОБА_1 було реалізовано своє право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції із можливістю представити суду апеляційної інстанції свої доводи, аргументи та докази на їх підтвердження.

59. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання покладення на керівника (учасника) боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

60. Частина перша статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

61. Водночас, частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

62. Згідно із частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

63. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

64. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

65. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

66. Колегія суддів звертається до висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21):

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії /бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення);

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;

- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;

- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

67. Судами попередніх інстанцій встановлено, що керівником та учасником ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво", якому належить 79,67% статутного капіталу боржника є ОСОБА_1 .

68. Ухвалою попереднього засідання суду першої інстанції від 05.09.2016 у справі №910/4390/15-г затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 22 916 196,05 грн та окремо до реєстру кредиторів ліквідатором було внесено інформацію по заборгованості із заробітної плати в розмірі 407 713,04 грн, а ухвалою від 12.11.2018 у справі №910/4390/15-г визнано поточні кредиторські вимоги ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві до боржника на суму 15 388,93 грн.

69. Суди попередніх інстанцій також встановили, що ліквідатором, за результатом проведеної інвентаризації активів банкрута було виявлено вантажний автомобіль та дебіторську заборгованість за трьома договорами купівлі-продажу нежитлового приміщення та основних засобів. Вказане майно було реалізовано ліквідатором на аукціоні та отримані кошти спрямовані на відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі та виплату грошової винагороди ліквідатора. Кредиторська заборгованість в розмірі 23 339 298,02 грн в ході ліквідаційної процедури боржника погашена не була. За результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника складено звіт, з якого встановлено наявність в діях директора і одного з учасників Товариства - ОСОБА_1 ознак щодо доведення підприємства до банкрутства та приховування стійкої фінансової неспроможності (банкрутства) підприємства.

70. Надавши оцінку доводам та доказам, поданим ліквідатором в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута, судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке:

- загальна сума кредиторських вимог, які не були задоволені в ліквідаційній процедурі боржника, внаслідок дій керівника та учасника банкрута ОСОБА_1 , спрямованих на виведення з власності боржника активів та коштів без відповідної правової підстави складає 23 339 298,02 грн;

- суб`єктом правопорушення є саме ОСОБА_1 як керівник і учасник ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво", якому належить частка в розмірі 79,67% статутного капіталу боржника, оскільки, останнім було укладено ряд договорів по виведенню активів на структуру Alpha Commerce Brands GmbH, в якій останньому належить понад 90,00% статутного капіталу Товариства, та виведення коштів з поточних рахунків Товариства на себе як фізичну особу.

- наявність свідомих дій директора і учасника Товариства - ОСОБА_1 щодо виведення коштів, зокрема, проведення ряду грошових операцій щодо знаття готівки по чеку на суму 728 000 грн без відповідної на те правової та бухгалтерської підстави і надання позики собі як фізичній особі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку підприємства на його картковий рахунок; щодо укладення завідомо неефективних договорів купівлі-продажу активів задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів з розстрочкою платежу на структуру Alpha Commerce Brands GmbH, по відношенню до якої ОСОБА_1 є також власником контрольного пакету корпоративних прав, що становить об`єктивну сторону правопорушення;

- суб`єктивною стороною правопорушення є те, що ОСОБА_1 свідомо було вчинено дії, а саме ряд правочинів та господарських операцій з метою заволодіння активами та грошовими коштами підприємства і уникнення від погашення кредиторської заборгованості. Окрім того, останнім вчинено дії, які містять ознаки з приховування стійкої фінансової неспроможності боржника, що є свідченням свідомого наміру ввести в оману кредиторів щодо фактичного стану справ на підприємстві, які виразились у поданні до контролюючих органів недостовірної інформації стосовно показників господарської діяльності Товариства, його фінансового та майнового стану.

71. Отже, встановивши наявність всіх елементів складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та заснованого на законі висновку про задоволення заяви ліквідатора у цій справі.

72. Посилання скаржника на бездіяльність ліквідатора щодо оспорення правочинів боржника, невжиття заходів щодо повернення боржнику сплачених коштів тощо, що на думку скаржника свідчить про передчасність звернення ліквідатором із заявою про покладення субсидіарної відповідальності у цій справі, Верховний Суд відхиляє та звертає увагу на таке.

73. Аналіз змісту та призначення інституту субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство свідчить, що не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності із урахуванням правової конструкції частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.

74. Суд апеляційної інстанції також вказав, що ОСОБА_1 ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції доводів ліквідатора банкрута, викладених у заяві про покладення на керівника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, не спростував та жодних доказів на підтвердження відсутності у нього вини у доведенні боржника до банкрутства та суду не надав.

75. Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника щодо вжиття ним заходів спрямованих на збереження майна боржника, оскільки суд касаційної інстанції, в силу положень ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

76. Відносно доводів скаржника про нез`ясування долі дебіторської заборгованості за договорами, що була виявлена в ході проведеної інвентаризації та включена до ліквідаційної маси підприємства із посиланням на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № Б15/40/29/26/2/62/00, Суд зазначає наступне.

77. У справі № Б15/40/29/26/2/62/00, передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що за відсутності встановлення моменту вичерпання ліквідаційної маси банкрута, тобто дати встановлення фактичної недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, висновки судів попередніх інстанцій про початок перебігу, відтак і закінчення, строку позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство є передчасними та зробленими за неповного з`ясування всіх обставин справи. При цьому, у наведеній справі Верховний Суд здійснював перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права лише в частині застосування позовної давності до вимог про покладення субсидіарної відповідальності. Натомість у цій справі 910/4390/15-г питання застосування позовної давності не ставилося. Отже обставини цієї справи та справи № Б15/40/29/26/2/62/00, на яку посилається скаржник, не є подібними.

78. Разом з тим, № Б15/40/29/26/2/62/00 Судом було враховано висновок Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) про те, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

79. В розрізі наведеного колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій встановлено обставини реалізації ліквідатором на аукціоні ліквідаційної маси банкрута, до якої включено, в тому числі, дебіторську заборгованість за договорами: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №446, сума боргу 1 538 761,78 грн.; договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №561, сума боргу 759 032,47 грн.; договір купівлі-продажу основних засобів від 04.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко У.Є. зареєстрований в реєстрі за №567, сума боргу 567 615,68 грн.

80. Відтак твердження скаржника про нез`ясування судами долі зазначеного активу спростовується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, що відображено в судових рішеннях.

81. Посилання скаржника на врахування висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (п. 6.27), постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 904/3242/18 (п. 23), від 07.06.2022 у справі № 922/605/15 (п. 40.4), від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21 фактично зводяться до цитування норм закону та загальних висновків Верховного Суду щодо питання застосування ст. 77 ГПК України, однак скаржник не наводить конкретних доводів в чому саме полягає порушення судами попередніх інстанцій зазначеної норми. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника зі встановленими судами обставинами справи.

82. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що аргументи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, а Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

83. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

84. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

86. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова суду апеляційної інстанції від 21.08.2024 та ухвала місцевого господарського суду від 01.08.2022 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

87. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/4390/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді К. Огороднік

В. Погребняк