Постанова

від 02.09.2024 по справі 903/536/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року Справа № 903/536/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя Петухов М.Г.,

суддя Мельник О.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24 (суддя Кравчук А.М., м.Луцьк)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський хлібокомбінат"

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка

про стягнення 5 800 987 грн 42 коп

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 03.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський хлібокомбінат» від 02.07.2024 про збільшення розміру позовних вимог повернуто позивачу без розгляду.

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім.Івана Франка не погоджуючись з постановленою ухвалою звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд змінити ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 року по справі №903/536/24 в частині слова «УХВАЛИВ» викладеного у її мотивувальній частині, зазначивши вірним слово «ПОСТАНОВИВ».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилаються на те, що при викладенні змісту ухвали не дотримані приписи ч.2 ст.232 ГПК України згідно якої визначено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

З огляду на викладене відповідач вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 року у справі №903/536/24 підлягає зміні на підставі п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, в частині слова «УХВАЛИВ» викладеного у її мотивувальній частині на слово «ПОСТАНОВИВ», як така, що не відповідає у вказаній частині змісту ч. 2 ст. 232 ГПК України.

Ухвалою суду від 02.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству ім.Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24. Розгляд апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24 постановлено здійснити без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.09.2024 №01-05/824 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 903/536/24 - Олексюк Г.Є. у період з 05 серпня 2024 р. по 06 вересня 2024 р. включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №903/536/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, зазначає наступне.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно частини другої статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім.Івана Франка оскаржується ухвала, якою повернуто заяву (пункт 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України), перегляд оскаржуваного судового рішення за апеляційною скаргою проводитись без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.2 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2024 через електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський хлібокомбінат" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 5 800 987 грн 42 коп, з яких: 5 584 729 грн 26 коп основного боргу, 216 258 грн 16 коп пені та витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих згідно договору поставки від 13.03.2024 №1301/1 зобов`язань по оплаті отриманого товару (а.с.1-39).

02 липня 2024 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 6 000 829 грн 58 коп. (а.с.87-88).

03 липня 2024 року ухвалою Господарського суду Волинської області у справі №903/536/24 керуючись статтями 46, 234, 235 ГПК України заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський хлібокомбінат» від 02.07.2024 про збільшення розміру позовних вимог повернуто позивачу без розгляду з підстав, що докази надіслання заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу відсутні, у зв`язку з чим вона не приймається судом та підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки докази надіслання заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу відсутні, у зв`язку з чим вона не приймається судом та підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Проте, відповідач Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, у якій просить змінити ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 року по справі №903/536/24 в частині слова «УХВАЛИВ» викладеного у її мотивувальній частині, зазначивши вірним слово «ПОСТАНОВИВ».

Відповідно до ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3)постанови; 4) судові накази.

Згідно ч. 2 ст. 232 ГПК України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 2 ч.1 ст.275 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 ст. 277 ГПК України, встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно зі ст. 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.

Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: помилкове розташування розділових знаків, вживання відмінків слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту рішення).

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що зазначення в резолютивній частині ухвали Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24 слова "УХВАЛИВ" замість слова "ПОСТАНОВИВ" не є опискою в розумінні статті 243 ГПК України та з огляду на те, що слово "УХВАЛИВ" є синонімом (слово однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, які мають дуже близьке або тотожне лексичне значення) слова "ПОСТАНОВИВ" та не змінює самого поняття, а також суті цього слова.

Таким чином, зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині ухвали Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24 слова "УХВАЛИВ" замість слова "ПОСТАНОВИВ" не призвело до прийняття невірного судового рішення в цілому та не є порушенням процесуального права, яке у відповідності до п. 4 ч.1 ст. 277 ГПК України є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.

Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ" (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), N 47273/99, п. п. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), N 35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99).

Аналізуючи доводи скаржника щодо порушення процесуального права судом першої інстанції шляхом зазначення в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слова "УХВАЛИВ" замість слова "ПОСТАНОВИВ", колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку вказане може трактуватись як надмірний формалізм. Також, зміна резолютивної частини оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції з одних лише формальних підстав, в цьому випадку призведе до порушення принципу процесуальної економії та до безпідставного затягування розгляду справи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, судова колегія вважає, що підстави для зміни ухвали Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24 в частині слова «УХВАЛИВ», викладеного у її резолютивній частині на слово «ПОСТАНОВИВ» у суду апеляційної інстанції відсутні, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24 без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін ухвали Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.07.2024 у справі №903/536/24 без змін.

2. Справу №903/536/24 повернути Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.