Ухвала

від 19.02.2025 по справі 903/536/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

19 лютого 2025 року Справа № 903/536/24 Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали за заявою за заявою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

по справі № 903/536/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка

про стягнення 2500987,42 грн,

за участю представників-учасників справи:

від заявника (боржника, відповідача): н/з;

від стягувача(позивача): н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Суть заяви: 13.02.2025 Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка звернулося до суду із заявою в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню наказ №1 від 05.12.2024 року, виданий Господарським судом Волинської області(суддя Гарбар І.О.) у справі №903/536/24 від 06.11.2024 року про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат 1922217,35 грн заборгованості, 211674,63 грн пені, 25606,70 грн витрат по сплаті судового збору, 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього: 2189498,68 грн.

При обґрунтуванні заяви вказує, що ними в добровільному порядку було сплачено повністю суму 2189498,68 грн. за судовим наказом №1 від 05.12.2024 по справі №903/536/24.

Згідно розпорядження № 01-4/7 від 13.02.2025 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, враховуючи відпустку судді Гарбара І. О., здійснено перерозподіл заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 справу № 903/536/24 було розподілено судді Вороняку А. С..

Ухвалою суду від 14.02.2025 прийнято заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню до розгляду; призначено судове засідання щодо розгляду вказаної заяви на 19.02.2025; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат в строк по 17.02.2025 подати суду письмові пояснення щодо заяви.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 14.02.2025) до їх електронного кабінету 14.02.2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви без участі представників учасників справи.

Розглянувши заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов`язується саме з відсутністю у боржника обов`язку сплатити борг за таким наказом у зв`язку з тим, що його видано помилково, або у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі N 755/388/15-ц).

В межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом встановлено, що 06.11.2024 рішенням Господарського суду Волинської області, зокрема, позов задоволено; стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат 2189498,68 грн, з них 1922217,35 грн заборгованості, 211674,63 грн пені, 25606,70 грн витрат по сплаті судового збору, 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На виконання даного рішення 05.12.2024 судом видано наказ № 1 про стягнення Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський хлібокомбінат 2189498,68 грн, з них 1922217,35 грн заборгованості, 211674,63 грн пені, 25606,70 грн витрат по сплаті судового збору, 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Судом встановлено, боржником ще до видачі даного судового наказу добровільно виконано рішення від 06.11.2024, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- № 5620 від 12.11.2024 на суму 20000,00 грн, призначення платежу "оплата за ріпак зг рах СФ-0000003 від 15.03.2024";

- №5764 від 18.11.2024 на суму 980000,00 грн, призначення платежу "оплата за ріпак зг рах СФ-0000003 від 15.03.2024";

- № 5805 від 20.11.2024 на суму 1000000,00 грн, призначення платежу "оплата за ріпак зг рах СФ-0000003 від 15.03.2024", листом від 04.12.2024 призначення платежу змінене на: "922217,35 грн - "оплата за ріпак зг рах СФ-0000003 від 15.03.2024"; 77 782,65 грн - "часткова сплата пені на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі 903/536/24";

- № 5956 від 28.11.2024 на суму 25606,70 грн, призначення платежу "Відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №903/536/24";

- № 5957 від 28.11.2024 сплачено 133891,98 грн, призначення платежу "Часткова сплата пені на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 р. у справі №903/536/24";

- № 5855 від 28.11.2024 на суму сплачено 30000,00 грн, призначення платежу "Відшкодування судових витрат на правничу допомогу на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 у справі №903/536/24".

Тобто, боржник добровільно сплатив заборгованість визначену рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2024 в сумі 2189498,68 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи, що обов`язок боржника відсутній повністю, наявна матеріально-правова підстава для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (зобов`язання боржника припинилося добровільним виконанням), заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 328 ГПК України, суд,-

постановив:

1. Заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

2. Визнати наказ № 1 від 05.12.2024, виданий Господарським судом Волинської області на виконання рішення по справі № 903/536/24 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки та в порядку передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.02.2025.

Суддя А. С. Вороняк