Постанова

від 28.08.2024 по справі 922/5162/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/5162/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача - адвокат Радченко Є.В., ордер серії АХ№ 1185471 від 29.04.2024 року;

відповідача - Олефір А.М. - голова правління;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 (вх.1098Х)

на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2024 року у справі №922/5162/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.), повний текст якого складено 11.04.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2024 року у справі №922/5162/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.), повний текст якого складено 1 8.04.2024 року

за позовом ОСОБА_1 , м.Харків,

до Садівничого товариства "Світанок", село Лизогубівка, Харківська область,

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2024 року у справі № 922/5162/23 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2024 року у справі № 922/5162/23 заяву Садівничого товариства "Світанок" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Садівничого Товариства "Світанок" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 700,00 грн.; в решті заяви відмовлено.

ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2024 року у справі № 922/5162/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2024 року у справі № 922/5162/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Позивачем сплачено членські внески за 2021 рік - 930,00 грн., цільовий внесок - 200,00 грн., податок на землю - 28,20 грн., інші внески - 260,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій; нею подано письмову заяву від 15.05.2021 року про вступ до членів товариства, сплачено вступний внесок, інші внески; відповідачем видано членську книжку, тобто сторонами вчинено конклюдентні дії на підтвердження факту прийняття позивача до членів Садівничого Товариства "Світанок".

У жовтні 2023 року позивач дізналась, що у зв`язку з не внесенням членських платежів її виключено з членів товариства, а земельну ділянку передано в користування іншій особі.

Неналежне виконання обов`язків члена товариства в частині сплати членських внесків за 2022 рік виникло внаслідок збройної агресії проти України.

Факт перебування позивача за межами України підтверджується завіреними копіями сторін паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Жодних повідомлень, попереджень або приписів про необхідність сплатити заборгованість по членським внескам за 2022 рік, позивач не отримувала.

Доказів щодо надання копії повідомлення позивача про місце і дату проведення засідання Правління, на якому було прийнято рішення про виключення позивача з членів товариства та доказів отримання такого повідомлення позивачем, відповідачем не надано.

Господарським судом першої інстанції не досліджено обставин попереднього повідомлення члена товариства не менш ніж за 30 днів про місце і дату проведення засідання Правління товариства та прийняття ним рішення про виключення учасника; позивач вчасно не змогла дізнатися про розгляд питання щодо її виключення з членів товариства, оскільки всупереч вимог закону та п. 3.4.6 Статуту не була попередньо повідомлена про час, місце та дату засідання Правління товариства.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі №923/876/16, від 13.10.2021 року у справі №908/1767/20, від 02.05.2018 року у справі №910/807/17.

Всупереч умов п.1.5 договору про надання правової допомоги від 27.12.2023 року, відповідачем не надано до матеріалів справи додаткової угоди, що унеможливлює встановлення обсягу наданих послуг та виконаних робіт.

В наданому представником ордері на надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2024 року міститься інформація, що правнича допомога надається на підставі іншого договору, а посвідчення адвоката Хоміч А.А. видано датою, яка ще не настала - 31.10.2024 року; в порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України, відповідачем не надано детального опису робіт (наданих послуг).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 року, для розгляду справи № 922/5162/23 сформовано склад колегії суддів: головуюча суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 року витребувано у господарського суду Харківської області справу №922/5162/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; копію ухвали надіслано апелянту та господарському суду Харківської області.

08.05.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи (вх.№6426).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - ОСОБА_1 (вх.1098Х) на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2024 року у справі № 922/5162/23 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 05.06.2024 року о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

27.05.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №7281), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що відповідач не може примусово утримувати членів товариства в кооперації, сплачувати їх внески та залучати до господарської діяльності, оскільки такий підхід обов`язковості членства та виконання членських обов`язків суперечить меті та принципам добровільності та безперешкодного виходу з кооперації; повідомлення позивачем своєї єдиної адреси та неотримання за нею кореспонденції є зловживанням своїми процесуальними правами, оскільки іншого способу для передання інформації, позивачем не зазначено; відповідач вжив всіх можливих заходів для недопущення припинення членства позивача у товаристві.

28.05.2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява про понесення судових витрат (вх.№7384), яку долучено до матеріалів справи, в якій остання вказує на те, що витрати на послуги адвоката у даній справі становлять приблизно 32 000,00 грн.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 року, у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи № 922/5162/23 сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року оголошено в судовому засіданні перерву; розгляд справи відбудеться "24" липня 2024 року о 14:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 року, у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., на підставі п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 року, зокрема, прийнято справу №922/5162/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2024 року та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2024 року у справі до провадження; доведено до відома учасників справи про те, що дата наступного розгляду справи у відкритому судовому засіданні буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю сторін спору та інших учасників судового процесу; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2024 року та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2024 року учасників справи ухвалено повідомити додатково; вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 року, зокрема, призначено справу №922/5162/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2024 року та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2024 року у справі до розгляду на "28" серпня 2024 р. о 15:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 28.08.2024 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представник відповідача (голова правління) проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

У зв`язку з введенням 24.02.2022 року на території України воєнного стану, з метою дотримання розумного балансу між реалізацією права на апеляційне оскарження і принципу юридичної визначеності, копії ухвал суду апеляційної інстанції від 23.07.2024 року було надіслано на вказану апелянтом офіційну електронну адресу: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримані за цією електронною адресою: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується роздруківками електронного листування, які містяться у матеріалах справи.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 року у cправі №911/1808/21, де, зокрема, вказано, що порядок використання для обміну документами електронної пошти встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", в якому зазначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.

Разом з цим, ухвали від 23.07.2024 року надіслано Садівничому товариству "Світанок" та представнику ОСОБА_1 - адвокату Радченко Є. В. до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 23.07.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

15.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до товариства із заявою про прийняття її в члени садового товариства "Світанок", закріпивши за нею земельну ділянку №645 в постійне користування. В заяві зазначила про свій намір сплатити первісний внесок у розмірі 2 500 грн. та виконувати вимоги Статуту товариства.

Згідно квитанцій №28/645 ОСОБА_1 було сплачено гарантований поворотній платіж на електроенергію у розмірі 1000 грн., членські внески за 2021 рік у розмірі 930,00 грн., цільовий внесок (дороги) у розмірі 200 грн., податок на землю у розмірі 28,20 грн. та інші внески у розмірі 260,00 грн. Згідно квитанції №645 від 31.07.2021 року сплачено 202,86 грн. за послуги електропостачання.

На підставі рішення чергових розширених зборів членів правління та уповноважених вулиць від 28.06.2021 року, оформленого Протоколом №3 зборів членів Правління СТ "СВІТАНОК" від 28.06.2021 року ОСОБА_1 , прийнято в члени садового товариства "Світанок" та закріплено за нею земельну ділянку №645 в постійне користування. Прийняття ОСОБА_1 в члени товариства "Світанок" також підтверджується членською книжкою садовода від 15.05.2021 року.

Позивач посилається на те, що на вказаній земельній ділянці №645 по вулиці 28, загальною площею 6,0 соток, для ведення садівництва розташований також індивідуальний садовий будинок користувачем якого вона є.

Згідно п.1.1 Статуту Садівниче Товариство "Світанок" є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує громадян-власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом.

Пунктами 1.2., 1.6 Статуту передбачено, що Товариство є юридичною особою, утворене та діє на засадах добровільності, рівноправності своїх членів, самоврядування, законності, виборності та підзвітності керівних органів, гласності в роботі.

Згідно п.2.1 Статуту основною метою діяльності Товариства є зокрема, задоволення економічних, соціальних, інших потреб членів Товариства та захист їх законних прав та інтересів.

Членами товариства можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, що на законних підставах користуються земельною ділянкою, розташованою на території Товариства, та які підтримують мету, завдання Товариства, визнають його Статут та сплачують вступні, членські, цільові та інші внески (п.3.1 Статуту).

За змістом пунктів 3.1.4, 3.1.5 Статуту рішення про прийняття в члени Товариства приймається на засіданні Правління Товариства на підставі наданих особою документів відповідно до п.3.1.1 цього Статуту та сплати нею всіх необхідних внесків, з подальшим затвердженням такого рішення на Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства.

Згідно п. 3.4.3 Статуту передбачено, що член Товариства може бути виключений з Товариства за рішенням Правління Товариства, при наявності однієї з нижче перерахованих підстав з послідуючим затвердженням рішення Правління Загальними зборами (зборами уповноважених представників) членів Товариства, зокрема, несплати членських та цільових внесків, інших обов`язкових платежів, штрафних санкцій у визначені Статутом терміни.

У відповідності до п.3.4.4 Статуту голова Правління в письмовій формі попереджає члена Товариства про встановлення однієї з підстав, зокрема, несплати членських та цільових внесків, інших обов`язкових платежів, штрафних санкцій у визначені Статутом терміни.

Пунктом 3.4.6 Статуту визначено, якщо протягом двох місяців членом Товариства порушення не усунуто, Правлінням Товариства приймається рішення про виключення його з членів Товариства з подальшим затвердженням на чергових Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства за попереднім повідомленням члена Товариства не менше ніж за 30 днів про місце і дату проведення засідання правління. Неявка члена Товариства на засідання Правління без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення.

Згідно рішення Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого Товариства "СВІТАНОК" від 01.07.2023 року, оформленого протоколом №2 ОСОБА_1 було виключено з членів садового товариства за несплату членських та цільових внесків, інших обов`язкових платежів у визначений Статутом термін.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому остання просила, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмету позову у справі №922/5162/23 (вх.№5311), визнати недійсним та скасувати рішення Правління та Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого Товариства "СВІТАНОК" (код ЄДРПОУ 23148478) від 01 липня 2023 року, оформлене протоколом №2, в частині виключення користувача земельної ділянки №645 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), зі складу членів Садівничого Товариства "СВІТАНОК".

03.04.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

09.04.2024 року на адресу господарського суду Харківської області від представника Садівничого товариства "Світанок" надійшла заява (вх.№9346), в якій останній просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Садівничого Товариства "СВІТАНОК" (код ЄДРПОУ 23148478) витрати на професійну правничу допомогу, понесені останнім, у зв`язку із розглядом у господарському суді Харківської області справи №922/5162/23, в розмірі 10700,00 (десять тисяч сімсот гривень 00 копійок) грн.

16.04.2024 року на адресу господарського суду Харківської області від представника СТ "Світанок" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№10046), у якому останній просив долучити до матеріалів справи додаткову угоду від 08.04.2023 року до договору про надання правову допомоги №40-23ф від 27.12.2023 року та Акт виконаних робіт від 08.04.2024 року до договору про надання правової допомоги №40-23ф від 27.12.2024 року.

16.04.2024 року на адресу господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (вх.10081), у якому останній просив у задоволенні заяви відмовити, вказуючи на те, що відповідачем до заяви не додано додаткову угоду, укладання якої між сторонами передбачено п.1.5 договору про надання правової допомоги № 40/23ф від 27.12.2023 року; надані до заяви акти виконаних робіт та платіжні інструкції не можуть бути прийняті судом до уваги, як докази понесення СТ "Світанок" витрат на професійну правничу допомогу, оскільки містять інформацію про те, що правнича допомога надається СТ "Світанок" на підставі зовсім іншого договору про надання правової допомоги, а саме № 40/23Ю від 27.12.2023 року; Акт виконаних робіт за березень 2024 року від 02.04.2024 року не містить підпису та печатки керівника АО "Хоміч, Токарєв та партнери", а також містить інформацію про надання 31.03.2024 року СТ "Світанок" виду правової допомоги під назвою "підготовка заяви про долучення пояснень ОСОБА_3 документів по справі № 922/5348/23", тобто виду правової допомоги, яка не відноситься до справи №922/5162/23; відповідачем не було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які понесено і які очікує понести відповідач у зв`язку з розглядом справи.

17.04.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване додаткове рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Статтею 1 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Статтею 4 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Відповідно до ст.167 ГК України члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними (такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №509/577/18, від 01.10.2019 року у справі №910/7554/18, від 17.12.2019 року №904/4887/18).

Статтею 12 Закону України "Про кооперацію" визначено основні права члена кооперативу, серед яких: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

За змістом ст. 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

У ст. 16 Закону України "Про кооперацію" вказано, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Статтею 8 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут повинен містити, зокрема, порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права і обов`язки його членів та асоційованих членів, порядок скликання загальних зборів, його органи управління, контролю та їх компетенція.

Пунктом 3.3.17 Статуту встановлено, що членські внески сплачуються до 31 грудня поточного року.

Таким чином позивач повинна була сплатити членські внески за 2022 рік у строк до 31.12.2022 року.

Відповідно до п. 3.3.26 Статуту у разі невиконання членом Товариства рішень Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, Правління, вимог Статуту, а також несплати членських внесків протягом встановленого п.3.3.17 терміну, цільових внесків, штрафних санкцій, він попереджається приписом Голови правління в порядку, передбаченому п.3.3.19 цього Статуту про необхідність усунення наявних порушень та або сплати всіх необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів.

Згідно пунктів 3.3.19, 3.3.30 Статуту Правління вручає письмове попередження (під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фото фіксацією такого розміщення, або надсилає рекомендованим листом з повідомлення за адресою, вказаною членом Товариства в заяві чи анкеті).

Якщо протягом одного місяця з дати попередження порушення не усунуто або членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення аж до виключення порушника із членів Товариства.

Застосування штрафних санкцій у розмірі вступного внеску у разі порушення членом Товариства термінів оплати передбачено п.3.3.29 Статуту.

Аргументи апелянта на те, що нею сплачено членські внески за 2021 рік - 930,00 грн., цільовий внесок - 200,00 грн., податок на землю - 28,20 грн., інші внески - 260,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій; нею подано письмову заяву від 15.05.2021 року про вступ до членів товариства, сплачено вступний внесок, інші внески; відповідачем видано членську книжку, тобто сторонами вчинено конклюдентні дії на підтвердження факту прийняття позивача до членів Садівничого Товариства "Світанок"; у жовтні 2023 року позивач дізналась, що у зв`язку з не внесенням членських платежів її виключено з членів товариства, а земельну ділянку передано в користування іншій особі; неналежне виконання обов`язків члена товариства в частині сплати членських внесків за 2022 рік виникло внаслідок збройної агресії проти України; факт перебування позивача за межами України підтверджується завіреними копіями сторін паспорту громадянина України для виїзду за кордон; жодних повідомлень, попереджень або приписів про необхідність сплатити заборгованість по членським внескам за 2022 рік, позивач не отримувала; доказів щодо надання копії повідомлення позивача про місце і дату проведення засідання Правління, на якому було прийнято рішення про виключення позивача з членів товариства та доказів отримання такого повідомлення позивачем, відповідачем не надано; господарським судом першої інстанції не досліджено обставин попереднього повідомлення члена товариства не менш ніж за 30 днів про місце і дату проведення засідання Правління товариства та прийняття ним рішення про виключення учасника; позивач вчасно не змогла дізнатися про розгляд питання щодо її виключення з членів товариства, оскільки, як зазначає апелянт, всупереч вимог закону та п. 3.4.6 Статуту не була попередньо повідомлена про час, місце та дату засідання Правління товариства, не приймаються з огляду а таке.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №916/2584/18, від 06.02.2020 року у справі №906/307/19, у випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

За матеріалами справи, відповідачем рекомендованим листом на адресу реєстрації ОСОБА_1 , (адресу зазначеною позивачем у заяві від 15.05.2021 року) направлено повідомлення №12/04-53 від 12.04.2023 року, в якому зазначено про наявну заборгованість позивачки за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року та необхідність її погашення у строк до 01.05.2023 року та наголошено, що у разі не сплати заборгованості питання щодо виключення позивачки з членів Товариства буде розглянуто на Зборах 01.07.2023 року.

Вказане повідомлення повернулось 20.05.2023 року не врученим з відміткою поштового оператора -"за закінченням терміну зберігання".

Отже, відповідачем були виконані вимоги п.3.4.4, 3.3.26 Статуту, а неотримання позивачем поштової кореспонденції за місцем її реєстрації свідчить про те, що вказана обставина залежала від волевиявлення самого адресата, тобто мала суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

На адресу реєстрації позивача відповідачем був направлений, також, лист №31/07-20 від 31.07.2023 року, в якому повідомлялося про виключення її 01.07.2023 року з членів товариства та можливість відновити таке членство при умові оплати всієї наявної заборгованості у загальній сумі 9020,96 грн. та зазначено про те, що якщо заборгованість не буде погашена до 01.10.2023 року, земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивачки з 01.10.2023 року буде передана в користування іншому садоводу СТ "СВІТАНОК".

Вказаний лист, також, було повернуто не врученим 04.09.2023 року з відміткою поштового оператора - "за закінченням терміну зберігання".

Так, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Для визнання недійсним рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №916/2584/18, від 12.02.2020 року у справі №916/1253/19).

Положеннями Статуту не передбачено чіткого порядку повідомлення учасника товариства про проведення засідання Правління на якому приймається рішення щодо виключення такого учасника з Товариства.

На підтвердження повідомлення позивача про день, час та місце проведення засідання Правління на якому було вирішено питання щодо виключення її із членів товариства відповідачем надано копію оголошення, в якому повідомляється про те, що 01.07.2023 року о 14:00 на Олексіївському пляжі буде розглядатися питання про виключення членів Товариства, які мають заборгованість по обов`язковим внескам більш одного року, у тому числі за ділянкою №645.

В оголошенні вказано, що воно розміщено на інформаційних дошках та продубльовано в групі вайбер "Мирне небо".

В даному випадку особиста участь позивача на засіданні Правління 01.07.2023 року, або неповідомлення її про день, час та місце проведення засідання не могло вплинути на результати спірного рішення, оскільки позивач у позовній заяві не заперечує того факту, що нею не сплачувались членські внески за 2022 рік у зв`язку із перебуванням її за межами України.

При цьому, СТ "СВІТАНОК" здійснює виключно некомерційну господарську діяльність, яка значною мірою залежить від вчасної та належної оплати членами Товариства внесків, які передбачені умовами Статуту.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем вчинялись будь-які дії для погашення наявної заборгованості або реструктуризації боргу, як це передбачено п.3.3.28 Статуту.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №904/4718/21, де, зокрема, вказано на те, що за змістом статті 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу. Отже, членство у кооперативі може бути припинено на підставі статті 13 Закону України "Про кооперацію", зокрема, у разі підтвердження факту несплати членом кооперативу внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу, та наявності у статуті кооперативу положень що наявність цієї умови є підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення з кооперативу. Виключення члена з кооперативу - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням юридичної особи внаслідок порушення членом кооперативу своїх статутних обов`язків. На відміну від виходу з числа членів кооперативу, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання цього члена кооперативу та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами кооперативу.

Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц та у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17, де, зокрема, вказано на таке.

"17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний."

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року, суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 року суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам."

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що беручи до уваги не надання позивачем на підтвердження своїх позовних вимог належних та допустимих переконливих доказів про порушення відповідачем порядку виключення її з членів СТ "СВІТАНОК" за рішенням Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого Товариства "СВІТАНОК" від 01.07.2023 року, оформленого протоколом №2, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 року у справі №908/1767/20, де, зокрема, вказано на те, що у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні; від 02.05.2018 року у справі №910/807/17, де, між іншим, вказано, що недотримання порядку скликання зборів учасників товариства в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття зборами рішень за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про проведення загальних зборів учасників товариства, є порушенням вимог закону та статуту товариства, порушує права позивача, як учасника товариства, на участь в управлінні справами Товариства, не приймаються, з огляду на таке.

Так, у справі №908/1767/20 предметом позову є визнання недійсними рішень загальних (позачергових) зборів учасників ТОВ, у зв`язку з порушенням порядку скликання та проведення позачергових загальних зборів учасників; у справі №910/807/17 предметом позову є визнання недійсними правовстановлюючих документів та договору відступлення шляхом дарування частки статутного капіталу, визнання права власності на частку товариства, зобов`язання вчинити дії.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.

"Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г."

Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається апелянт та обставини вказаних справ №908/1767/20, №910/807/17, не є подібними до правовідносин у справі №922/5162/23, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Разом з цим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, 27.12.2023 року між Адвокатським об`єднанням "Хоміч, Токарєв та партнери" (Об`єднання) та Садівничим товариством "Світанок" (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №40/23ф.

Відповідно до п.1.1 договору об`єднання приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання щодо надання останньому правової допомоги в рамках господарської справи №922/5162/23, яка включає: надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів, представництво фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними (в тому числі самозайнятими) та юридичними особами (незалежно від форм власності та підпорядкування); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; вжиття заходів для виконання рішень судів; надання іншої правової допомоги, не забороненої законом.

Згідно п.1.5 договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Об`єднанню за надану правову допомогу, порядок та строк його сплати, обсяг прийнятого доручення щодо надання правової допомоги від Клієнта тощо визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Пунктом 1.6 договору сторони погодили, що розмір послуг та витрат в процесі надання правової допомоги встановлюється у Акті виконаних робіт щомісячно та сплачується клієнтом на протязі 20 робочих днів з моменту його підписання.

Відповідач відповідно до положень ст.124 ГПК України у відзиві на позовну заяву (вх.№4201 від 14.02.2024 року) зазначив, що орієнтовні витрати відповідача, пов`язані з розглядом справи складають 20 000,00 грн.

За положеннями ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано на те, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу надано акти виконаних робіт за грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року.

Також, на підтвердження надання професійної правничої допомоги СТ "Світанок" надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Хоміч А.А та ордер про надання правової допомоги серія АХ №1181918.

У відповідності до Акту виконаних робіт за грудень 2023 року надані наступні послуги:

- Консультація з приводу окремого спору щодо перспектив та стратегії дій у господарській справі №922/5162/23. Вартість послуги складає 500 грн.; - підготовка відповіді на адвокатський запит. Вартість послуги складає 500 грн.; - підготовка проекту відзиву на позовну заяву у справі №922/5162/23. Вартість послуги складає 500 грн.; Всього: 1500 грн.

У відповідності до Акту виконаних робіт за січень 2024 року надані наступні послуги:

- підготовка заяви про продовження строку на подання відзиву у справі №922/5162/23. Вартість послуги складає 700 грн; - підготовка клопотання про забезпечення витрат на правову допомогу у справі №922/5162/23. Вартість послуги складає 700 грн; - підготовка клопотання про закриття провадження у справі №922/5162/23. Вартість послуги складає 700 грн.; - підготовка пояснень на ухвалу суду у справі №922/5162/23. Вартість послуги складає 700 грн.; Всього: 2800 грн.

У відповідності до Акту виконаних робіт за лютий 2024 року надані наступні послуги:- підготовка клопотання про ознайомлення з аудіозаписом та реквізитів для сплати суд збору у справі №922/5162/23.Вартість послуги складає 400 грн.;- підготовка відзиву на позовну заяву (повторно) у справі №922/5162/23. Вартість послуги складає 1000 грн.; -підготовка клопотання про виправлення процесуальних порушень у справі №922/5162/23. Вартість послуги складає 1000 грн.; - підготовка до судового засідання №922/5162/23. Вартість послуги складає 1500,00 грн.; Всього: 3900 грн.

У відповідності до Акту виконаних робіт за березень 2024 року надані наступні послуги: - підготовка клопотання про витребування доказів №922/5162/23. Вартість послуги складає 1000 грн; - підготовка відповіді на адвокатський запит адвокату Радченко Є.В. Вартість послуги складає 1000 грн; - підготовка заяви про долучення пояснень Олександрова Р.С. документів у справі №922/5348/23. Вартість послуги складає 500 грн.; Всього: 2500 грн.

Отже, акти виконаних робіт мають детальний перелік щодо обсягу наданих СТ "Світанок" послуг, пов`язаних з наданням професійної правової допомоги. В актах виконаних робіт зазначено, що прийняття виконаних робіт Клієнтом підтверджується проведенням оплати по акту.

Садівничим товариством "Світанок" за актом виконаних робіт за грудень 2023 року сплачено 1500 грн. за платіжною інструкцією №409 від 08.01.2024 року; за актом виконаних робіт за січень 2024 року сплачено 2800 грн. за платіжною інструкцією №450 від 05.02.2024 року; за актом виконаних робіт за лютий 2024 року сплачено 3900 грн. за платіжною інструкцією №461 від 04.03.2024 року; за актом виконаних робіт за березень 2024 року сплачено 2500 грн. за платіжною інструкцією №483 від 03.04.2024 року.

Щодо заперечень представника позивача про те, що вказані послуги не надавались СТ "Світанок" за договором про надання правової допомоги №40/23ф від 27.12.2023 року, оскільки акти виконаних робіт містять інформацію про надання правової допомоги за договором №40/23Ю від 27.12.2023 року, а також відсутності підпису та печатки керівника АО "Хоміч, Токарєв та партнери" у акті виконаних робіт за березень 2024 року від 02.04.2024 року, господарським судом першої інстанції обгрунтовано зазначено на те, що у доданих до заяви актах виконаних робіт за грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року міститься інформація, що правова допомога надається на виконання договору про надання правової допомоги №40/23Ю від 27.12.2024 року, а не договору №40/23ф від 27.12.2024 року на який посилається заявник.

Разом з цим, місцевий господарський суд обгрунтовано вказав, що у даному випадку, вочевидь, наявна технічна описка щодо зазначеного у актах номеру договору, оскільки перелік наданих послуг з правової допомоги, який наведений у актах виконаних робіт за грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року має посилання на їх надання у межах справи №922/5162/23, зміст послуг в цілому відповідає заявам та клопотанням, які були заявлені та подані відповідачем під час розгляду саме справи №922/5162/23; відсутність підпису та печатки керівника АО "Хоміч, Токарєв та партнери" у акті виконаних робіт за березень 2024 року від 02.04.2024 року не спростовує факту надання послуг з правової допомоги у зазначеному в цьому акті обсязі, оскільки СТ "Світанок" здійснило повну оплату за вказаним актом (платіжна інструкція №483 від 03.04.2024 року на суму 2500 грн.) та у такий спосіб погодило обсяг та вартість послуг, наданих АО "Хоміч, Токарєв та партнери" СТ "Світанок" за березень 2024 року у справі №922/5162/23; з акту виконаних робіт за березень 2024 року встановлено, що вказаний акт, крім іншого, містить "послугу з підготовки заяви про долучення пояснень ОСОБА_3 документів у справі №922/5348/23" вартість якої становить 500 грн., тобто вказані послуги взагалі не стосуються справи №922/5162/23, а отже в цій частині витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню; є необґрунтованими заявлені до стягнення "послуги з підготовки до судового засідання №922/5162/23" у розмірі 1500 грн., які зазначені у акті виконаних робіт за лютий 2024 року, оскільки зі змісту вказаних послуг неможливо встановити, про яке судове засідання мається на увазі та які саме послуги з підготовки до судового засідання було надано СТ "Світанок".

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

За таких обставин, враховуючи викладене, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах цієї справи правничої допомоги, що відображена в актах виконаних робіт за грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що заява підлягає частковому задоволенню у розмірі стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу 8700,00 грн.

Аргументи апелянта на те, що всупереч умов п.1.5 договору про надання правової допомоги від 27.12.2023 року, відповідачем не надано до матеріалів справи додаткової угоди та детального опису робіт (наданих послуг), що унеможливлює встановлення обсягу наданих послуг та виконаних робіт, не приймаються, оскільки матеріали справи містять Додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №40/23ф від 08.04.2024 року, де сторонами, на виконання п. 1.5 договору, було погоджено фіксований гонорар у розмірі 10700,00 грн. за правову допомогу у даній справі, яка підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Так само, не приймаються аргументи апелянта на те, що в наданому представником ордері на надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2024 року міститься інформація, що правнича допомога надається на підставі іншого договору, а посвідчення адвоката Хоміч А.А. видано датою, яка ще не настала - 31.10.2024 року, з огляду на таке.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі № 299/1523/16-ц, де, зокрема, зазначено на те, що частинах першій та другій статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги може бути, зокрема, ордер. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Неправильне зазначення адвокатом в ордері дати договору про надання правової допомоги не може бути підставою для закриття касаційного провадження, оскільки такий факт не впливає на дійсність ордера і не позбавляє адвоката права підписувати касаційну скаргу.

А отже, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, місцевий господарський суд обгрунтовано вказав на те, що 8700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції становлять співмірні і розумні витрати відповідача на правову допомогу.

Таким чином, колегія суддів, проаналізувавши наявні у справі докази, зважаючи на вказані положення чинного законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8700,00 грн.

Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2024 року у справі №922/5162/23 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2024 року у справі №922/5162/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов