Постанова

від 09.01.2025 по справі 922/5162/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/5162/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Жельне С.Ч.

від 03.04.2024,

на додаткове рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Жельне С.Ч.

від 17.04.2024,

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Терещенко О.І., Тихий П.В., Плахов О.В.

від 28.08.2024

та на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Терещенко О.І., Тихий П.В., Плахов О.В.

від 11.09.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до Садівничого товариства "Світанок"

про визнання недійсним та скасування рішення,

за участю представників:

від позивача: Радченко Є. В.,

від відповідача: Хоміч А. А.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Садівничого товариства "Світанок", в якій, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмету позову, просила визнати недійсним та скасувати рішення правління та загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "СВІТАНОК" (код ЄДРПОУ 23148478) від 01 липня 2023 року, оформленого протоколом №2, в частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), зі складу членів Садівничого товариства "СВІТАНОК".

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на неповідомлення / неналежне повідомлення її про час, місце, дату засідання правління та загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства, на якому було прийнято рішення про виключення позивачки з членів Садівничого товариства "СВІТАНОК", що позбавило останню права на участь в управлінні товариством.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

15.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до товариства із заявою про прийняття її в члени Садового товариства "СВІТАНОК", закріпивши за нею земельну ділянку № НОМЕР_1 в постійне користування. В заяві зазначила про свій намір сплатити первісний внесок у розмірі 2 500 грн та виконувати вимоги Статуту товариства.

Згідно з квитанцією № 28/645 ОСОБА_1 було сплачено гарантований поворотній платіж на електроенергію у розмірі 1000 грн, членські внески за 2021 рік у розмірі 930,00 грн, цільовий внесок (дороги) у розмірі 200 грн, податок на землю у розмірі 28,20 грн та інші внески у розмірі 260,00 грн. Згідно з квитанцією № 645 від 31.07.2021 року сплачено 202,86 грн за послуги електропостачання.

На підставі рішення чергових розширених зборів членів правління та уповноважених вулиць від 28.06.2021 року, оформленого Протоколом №3 зборів членів Правління СТ "СВІТАНОК" від 28.06.2021 року ОСОБА_1 , прийнято в члени садового товариства "Світанок" та закріплено за нею земельну ділянку № НОМЕР_1 в постійне користування. Прийняття ОСОБА_1 в члени товариства "Світанок" також підтверджується членською книжкою садовода від 15.05.2021 року.

Позивачка посилається на те, що на вказаній земельній ділянці № НОМЕР_3 , загальною площею 6,0 соток, для ведення садівництва розташований також індивідуальний садовий будинок користувачем якого вона є.

Згідно п.1.1 Статуту Садівниче товариство "Світанок" є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує громадян-власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом.

Пунктами 1.2, 1.6 Статуту відповідача визначено, що товариство є юридичною особою, утворене та діє на засадах добровільності, рівноправності своїх членів, самоврядування, законності, виборності та підзвітності керівних органів, гласності в роботі.

Згідно з п.2.1 Статуту основною метою діяльності товариства є, зокрема, задоволення економічних, соціальних, інших потреб членів товариства та захист їх законних прав та інтересів.

Членами товариства можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, що на законних підставах користуються земельною ділянкою, розташованою на території Товариства, та які підтримують мету, завдання Товариства, визнають його Статут та сплачують вступні, членські, цільові та інші внески (п.3.1 Статуту).

За змістом пунктів 3.1.4, 3.1.5 Статуту рішення про прийняття в члени Товариства приймається на засіданні Правління Товариства на підставі наданих особою документів відповідно до п.3.1.1 цього Статуту та сплати нею всіх необхідних внесків, з подальшим затвердженням такого рішення на Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства.

Згідно з п. 3.4.3 Статуту член товариства може бути виключений з товариства за рішенням правління товариства, при наявності однієї з нижче перерахованих підстав з послідуючим затвердженням рішення правління загальними зборами (зборами уповноважених представників) членів товариства, зокрема, у разі несплати членських та цільових внесків, інших обов`язкових платежів, штрафних санкцій у визначені Статутом терміни.

У відповідності до п.3.4.4 Статуту голова правління в письмовій формі попереджає члена товариства про встановлення однієї з підстав, зокрема, несплати членських та цільових внесків, інших обов`язкових платежів, штрафних санкцій у визначені Статутом терміни.

Пунктом 3.4.6 Статуту визначено, якщо протягом двох місяців членом товариства порушення не усунуто, правлінням Товариства приймається рішення про виключення його з членів товариства з подальшим затвердженням на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів товариства за попереднім повідомленням члена Товариства не менше ніж за 30 днів про місце і дату проведення засідання правління. Неявка члена Товариства на засідання Правління без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення.

Згідно з рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "СВІТАНОК" від 01.07.2023 року, оформленого протоколом №2 ОСОБА_1 було виключено з членів садового товариства за несплату членських та цільових внесків, інших обов`язкових платежів у визначений Статутом термін.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Харківської області рішенням від 03.04.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, у справі № 922/5162/23 у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачкою переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про порушення відповідачем порядку виключення її з членів Садівничого товариства «СВІТАНОК» за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "СВІТАНОК" від 01.07.2023, оформленого протоколом №2, не надано.

У той час як відповідачем на підтвердження повідомлення позивачки про день, час та місце проведення засідання правління на якому було вирішено питання щодо виключення її із членів товариства надано копію оголошення, в якому повідомляється про те, що 01.07.2023 о 14:00 на Олексіївському пляжі буде розглядатися питання про виключення членів товариства, які мають заборгованість по обов`язковим внескам більш одного року, у тому числі за ділянкою № НОМЕР_1 . В оголошенні вказується, що воно розміщено на інформаційних дошках та продубльовано в групі вайбер «Мирне небо».

Також суди дійшли висновку, що у цьому випадку особиста участь позивачки на засіданні правління 01.07.2023, або неповідомлення її про день, час та місце проведення засідання не могло вплинути на результати спірного рішення, оскільки позивачка у позовній заяві не заперечує того факту, що нею не сплачувались членські внески за 2022 рік у зв`язку із перебуванням її за межами України.

Додатковим рішенням від 17.04.2024 Господарський суд Харківської області заяву Садівничого товариства "Світанок" задовольнив частково. Стягнув з позивачки на користь Садівничого Товариства "СВІТАНОК" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 700,00 грн. В решті заяви відмовив.

Додатковою постановою від 11.09.2024 Східний апеляційний господарський суд заяву Садівничого товариства "Світанок" про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув з позивачки на користь Садівничого товариства "СВІТАНОК" 9000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 922/5162/23, у якій просила їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження визначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Позивачка у касаційній скарзі зазначила, що підставою касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є таке:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосував норму пункту 6 статті 3 ЦК України в сукупності з нормами абзацу першого частини першої статті 12, частини п`ятої статті 15, статті 16 Закону України «Про кооперацію» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 07.06.2023 у справі № 916/211/22, від 07.06.2018 у справі № 922/3159/17, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19, відповідно до яких повідомлення учасників кооперативу шляхом розміщення оголошення про майбутні збори на дошці оголошень не є в розумінні Закону України «Про кооперацію» належним доказом повідомлення учасників кооперації про дату, час, місце проведення загальних зборів та переліку питань порядку денного, до розгляду яких учасники кооперативу мали змогу підготуватися;

- від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 11.01.2023 року у справі № 924/1234/21 (пункти 103-107) щодо реального персонального повідомлення учасника про проведення загальних зборів;

- застосування пункту 44 постанови від 04.08.2020 у справі № 902/495/19, від 06.02.2020 року у справі № 906/307/19, від 27.03.2018 у справі № 904/6983/17, від 02.05.2018 у справі № 910/807/172 щодо покладання на відповідача обов`язку доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів;

- від 29.09.2021 у справі № 914/1912/19 (пункти 49-52) щодо принципу заборони суперечної поведінки в контексті недобросовісності СТ та його членів стосовно неналежного повідомлення позивача про проведення засідання правління та загальних зборів.

Пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 8, 13, 15, 16 Закону України «Про кооперацію» у відносинах обслуговуючих кооперативів (садівничих товариств) щодо обов`язку реального персонального повідомлення останнього про проведення засідань правління та/або загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених), якщо на засіданні правління та/або зборах вирішуються питання, пов`язані з позбавленням члена кооперативу членства у кооперативі;

- меж / обмежень статей 8, 13, 15, 16 Закону України «Про кооперацію» в частині здійснення виконавчим органом кооперативу та/або зборами членів кооперативу (зборами уповноважених) своїх функцій, зокрема, реального персонального повідомлення члену кооперативу про засідання правління та/або зборів, на яких вирішуються питання, пов`язані з позбавленням члена кооперативу членства у кооперативі, шляхом розміщення оголошень про проведення засідань правління та/або зборів, направлення рекомендованих повідомлень з описом та/або без опису вкладення;

- щодо звільнення кооперативу від виконання обов`язку реального персонального повідомлення члену кооперативу про засідання правління, за умови відсутності в статуті положень, якими чітко передбачено порядок повідомлення учасника товариства про проведення засідання правління, на якому приймається рішення, щодо виключення такого учасника з товариства;

- щодо порядку належного повідомлення члена обслуговуючого кооперативу про проведення засідання правління та/або загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) у подібних правовідносинах за аналогією частини 4 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у сукупності з приписами статей 8, 15, 16 Закону України «Про кооперацію» та в умовах військового стану.

Пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України обґрунтовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме статей 73, 74, 76, 77, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України та встановлено обставини на підставі недопустимих доказів:

- суди попередніх інстанцій проігнорували відсутність в матеріалах справи допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 77, 78 ГПК України на підтвердження повідомлення позивача про час та місце проведення засідання правління, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості взяти участь у засіданні правління;

- судами першої та апеляційної інстанцій порушено права третьої особи, яка не була залучена до справи та якій було передано земельну ділянку як іншому члену товариства та у якої вона на цей час знаходиться у власності.

Також заначив, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2024 року та при прийнятті додаткової постанови від 11.09.2024 року у справі № 922/5162/23 порушив норми матеріального права передбачені ч.ч. 1, 2 статті 124 та ч. 3 статті 126 ГПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а саме:

- висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2021 року у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності;

- висновків, викладених в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 де зазначено, що у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін;

- висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц, в яких зазначено, що суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (частина перша статті 3 Закону України "Про кооперацію").

Кооперація базується на таких основних принципах, зокрема, добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації (стаття 4 Закону України "Про кооперацію").

Відповідно до статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема, склад його засновників, умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього. Статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Отже, право на звернення до суду з позовом щодо недійсності рішення загальних зборів мають учасники юридичної особи, які були учасниками на дату прийняття оспорюваного рішення відповідним органом управління.

Висновки щодо розмежування порушень які можуть бути підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів господарських товариств систематизовано у постанові корпоративної палати Верховного Суду від 01.09.2023 у справі № 909/1154/21, у якій зазначено таке:

«Згідно з частиною першою статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Верховний Суд зазначає про те, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.

Згідно з частиною п`ятою статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Можливість оскарження учасником господарського товариства до суду рішення загальних зборів підтверджується і судовою практикою.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів господарського товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є, зокрема:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Разом з цим позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.

Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 911/1798/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/16715/17, від 22 січня 2020 року у справі № 915/99/19, від 16 жовтня 2019 року у справі № 912/430/19, від 31 липня 2019 року у справі № 910/7633/18, від 16 липня 2019 року у справі № 914/484/18, від 21 грудня 2021 року у справі № 902/1256/20, від 17 листопада 2022 року у справі № 917/1523/21 та інших.

Аналіз зазначених висновків Верховного Суду щодо підстав недійсності рішень загальних зборів учасників господарського товариства свідчить про те, що порушення, допущені при скликанні і проведенні загальних зборів учасників господарського товариства, можна поділити на (1) такі, які мають своїм наслідком обов`язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, та (2) такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.

Разом з цим, Верховний Суд зазначає про те, що хоча права учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства, бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, і гарантоване законом, проте обставина неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів не завжди може бути підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких зборах, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, сформованою у корпоративних відносинах у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.

Верховний Суд зазначає про те, що ця обставина (неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів) у разі оскарження учасником товариства рішень загальних зборів сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства, однак з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.

Ця обставина може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо учасник товариства, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно:

- існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів;

та /або

- факт того, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та / або статуту господарського товариства, прийняті з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.

Крім того, у кожному конкретному випадку судам слід досліджувати дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, зокрема і у випадку, якщо учасник товариства звернувся до суду з таким позовом через тривалий час після стверджуваного порушення його прав.

Наведене також узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, відповідно до якого своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.

З огляду на викладене для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.

Разом з цим позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства».

На неврахуванням висновку, викладеного у тому числі у постанові Верховного Суду у справі № 923/876/16, позивачка послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі № 922/5162/23 ОСОБА_1 заявлено матеріально-правову вимогу про визнання недійсними та скасування рішення правління та загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "СВІТАНОК", яке відповідно до пункту 1.1 Статуту є обслуговуючим кооперативом, від 01 липня 2023 року, оформленого протоколом №2, в частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 зі складу членів садівничого товариства. Вимога позивачки обґрунтована тим що вона не була реально повідомлена про проведення засідань правління та загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених), незважаючи на те, що на цих засіданнях вирішувалися питання, пов`язані з позбавленням її членства у кооперативі, тобто безпосередньо стосувалися прав позивачки.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтували свої рішення зокрема тим, що неповідомлення позивачки про день, час та місце проведення засідання правління та загальних зборів не могло вплинути на результати спірного рішення, оскільки позивачка у позовній заяві не заперечує того факту, що нею не сплачувались членські внески за 2022 рік у зв`язку із перебуванням її за межами України.

При цьому існування наведених позивачкою обставин, що оскаржені рішення відповідача безпосередньо порушують її права як користувача земельної ділянки та учасника господарського товариства, а також що відповідачем не були вжиті достатні заходи для забезпечення реального повідомлення позивачки про засідання правління та загальні збори кооперативу, суди попередніх інстанцій не перевіряли, тому зроблені ними висновки про відсутність підстав для визнання недійсними рішень правління та загальних зборів є передчасними.

Крім того, у касаційній скарзі позивачка звертає увагу на те, що вирішення питання про виключення її з членів товариства віднесено статутом до компетенції правління з подальшим затвердженням прийнятого правлінням рішення на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів товариства.

Статутом СТ «СВІТАНОК» визначено такий алгоритм вирішення керівними органами товариства питання про виключення з членів товариства, порядок попередження члена Товариства про наявну заборгованість та повідомлення члена Товариства про місце і дату проведення засідання правління, загальних зборів та час, який дається члену товариства на усунення порушень та або сплати всіх необхідних внесків та штрафних санкцій:

1. Попередження головою правління члена товариства про необхідність сплати всіх внесків та штрафних санкцій

2. Прийняття правлінням товариства рішення про виключення з членів Товариства

3. Затвердження на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства рішення Правління Товариства про виключення з членів товариства.

Однак, судами попередніх інстанцій обставини дотримання відповідачем цього алгоритму, зокрема щодо повідомлення ОСОБА_1 про місце і дату проведення засідання Правління, на якому було прийнято рішення про виключення її з членів СТ «СВІТАНОК», прийняття правлінням СТ «СВІТАНОК» рішення про виключення ОСОБА_1 з членів СТ «СВІТАНОК» та дотримання порядку та строків скликання загальних зборів та прийняття ними рішення про затвердження рішення правління про виключення позивачки з членів СТ «СВІТАНОК», тобто дотриманням порядку та строків вчинення кожної з цих дій, встановлених статутом відповідача, не встановлювалися.

Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не досліджували відповідність вчинених відповідачем дій щодо прийняття рішення про виключення позивачки з членів кооперативу порядку встановленому у Статуті відповідача, а саме дотримання черговості та строку вчинення кожної з них. Зокрема суди попередніх інстанцій, встановили що засідання правління на якому було вирішено питання щодо виключення позивачки із членів кооперативу та загальні збори кооперативу проведені в один день та оформлені протоколом №2 від 01.07.2023, при цьому оцінки чи було дотримано у такому випадку порядок, визначений пунктом 3.4, підпунктами 3.4.6, 3.4.8, 6.2.4 Статуту відповідача, рішення судів не містять.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що положеннями Статуту відповідача не передбачено чіткого порядку повідомлення учасника товариства про проведення засідання правління на якому приймається рішення щодо виключення такого учасника з товариства; повідомлення позивачки про день, час та місце проведення засідання правління на якому було прийнято рішення про виключення її із членів товариства відбулося шляхом розміщення оголошення про те, що 01.07.2023 року о 14:00 на Олексіївському пляжі буде розглядатися питання про виключення членів Товариства, які мають заборгованість по обов`язковим внескам більш одного року, у тому числі за ділянкою № НОМЕР_1 , яке розміщено на інформаційних дошках та продубльовано в групі вайбер "Мирне небо", слід зазначити таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій позивачка не заперечує того факту, що нею не сплачувались членські внески за 2022 рік у зв`язку із перебуванням її за межами України. Однак обставини перебування позивачки в Україні чи за її межами у зв`язку з військовою агресією російської федерації на час прийняття рішення правління про виключення позивачки з членів кооперативу та затвердження цього рішення на загальних зборів кооперативу, та у зв`язку з цим з`ясування питання чи забезпечували вжиті відповідачем заходи реальне повідомлення позивачки про дату час та місце проведення засідання правління, а також загальних зборів, судами попередніх інстанцій не з`ясовувалися.

Верховний Суд констатує, що Закон України «Про кооперацію» та статут відповідача не містять особливих вимог щодо форми та способу повідомлення членів кооперативу про проведення засідання правління та загальних зборів. У такому разі відповідач, повинен вжити всіх розумних заходів, які б забезпечували реальне повідомлення членів кооперативу про засідання правління та загальні збори, особливо у випадку, коли на розгляд цих органів винесені питання, які безпосередньо зачіпають права конкретного члена кооперативу. Обраний відповідачем спосіб повідомлення повинен забезпечити реальне повідомлення члена кооперативу і не бути лише формальним. У випадку заперечення членом кооперативу факту повідомлення його про проведення засідання правління та загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Розміщення відповідачем повідомлення про засідання правління та загальні збори на дошці оголошень, не може бути доказом обізнаності позивачки про такі збори, адже застосування виключно такого способу не забезпечує належне інформування членів кооперативу, особливо в умовах військового стану, коли велика кількість громадян України змушена була виїхати за її межі особливо з областей, які знаходяться в безпосередній близькості до лінії фронту та піддаються масованим обстрілам, у тому числі Харківської області, та враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій обставин перебування позивачки за межами України.

Питання дотримання відповідачем порядку та строку повідомлення позивачки про проведення засідання правління та загальних зборів, зокрема, шляхом листування (поштового та електронного), на адреси відомі відповідачеві, чи за номером телефону, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалося, зокрема не з`ясувалося питання підключення позивачки до групи вайбер «Мирне небо» через яку за доводами відповідача здійснювалося повідомлення, незважаючи на те, що обов`язок доказування обставин повідомлення позивачки про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється, тому висновки судів попередніх інстанцій у цій частині також є передчасними.

У той же час наведені в касаційній скарзі позивачки доводи про те, що судами попередніх інстанцій порушено права третьої особи, яка не була залучена до справи та які було передано земельну ділянку як іншому члену товариства та у якої вона на цей час знаходиться у власності, судом відхиляються, оскільки учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), права яких на участь у загальних зборах було порушено, та юридична особа. Оскільки результат вирішення спору залежить лише від встановлення судом наявності та ступеня порушень прав позивачки під час скликання та проведення загальних зборів, залучення інших членів кооперативу до участі у справі не вимагається.

Отже, враховуючи, що судами не було повно і всебічно з`ясовано обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, належним чином не досліджено зібраних у справі доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, виходячи із предмета і підстав позову, не надано належну оцінку всім обставинам і доводам сторін по суті заявлених вимог, справу, що розглядається, слід направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивачки задовольнити, рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду у цій справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Верховний Суд також зазначає, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема стосовно розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, то додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2024 та додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 922/5162/23 також слід скасувати.

Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 922/5162/23 скасувати.

3. Справу № 922/5162/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець