Рішення

від 21.08.2024 по справі 925/1295/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1295/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Костянтина Довганя, із секретарем судового засідання Тетяною Дяченко, за участю прокурора - Барбаш О., представників: позивача - Іщенка Р.П. (самопредставництво), відповідача - не з`явився, третьої особи на стороні відповідача - не з`явився, третьої особи на стороні позивача - Назаренко М.О. (самопредставництво) розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Виконувача обов`язків заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс - Черкаси"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Федерації професійних спілок Черкаської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінет Міністрів України

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2020 року Виконувач обов`язків заступника керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс - Черкаси" про витребування в останнього на користь держави в інтересах держави в особі Фонду державного майна України нерухоме майно, а саме: будівлю А-1, гаражі (літ.Б-1, В-1), оглядову яму (літ Г), огорожу №1-3, замощення І,що знаходяться в м. Черкаси по вул. Пацаєва,13.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на те, що спірне майно є державною власністю право на розпорядження яким національним законодавством надано Фонду державного майна України, а Федерація професійних спілок Черкаської області не мала повноважень на розпорядження спірним майном, і тому воно вибуло з володіння держави на підставі незаконного рішення, без волевиявлення дійсного власника та правових підстав.

Прокурор вважає, що право власності на адмін. будівлю А-1 взагалі зареєстровано без будь-яких правових підстав, передбаченим чинним законодавством, а тому комплекс нежитлових будівель по вул. Пацаєва, 13 в м. Черкаси, а саме: гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядова яма (літ. Г), огорожа № 1-3, замощення І та будівля А-1 підлягає витребуванню у ТОВ "Автотехсервіс-Черкаси" на користь держави в особі Фонду державного майна України.

Суд, враховуючи доводи прокурора щодо його представницьких повноважень, викладені у позовній заяві, вважає обґрунтованими підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив у позові відмовити в повному обсязі вважаючи його необґрунтованим.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог посилався на те, що Федерація професійних спілок Черкаської області, (яка є третьою особою у справі) звернулася з листами за № 42 від 06 лютого 2003 року та за № 115 від 20 липня 2004 до Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про проведення технічної інвентаризації та оформлення права власності на адмін. корпус А-1, гаражі Б-І, боксові гаражі В-І, огорожу № 3, відмостку І по пров. Пацаєва, 13 ум. Черкаси.

За результатами проведення вказаної інвентаризації створена інвентаризаційна справа № 2720 на будівлі № 13 по провулку Пацаєва в м. Черкаси, що складаються з адмін. корпусу А-1, гаражів (літ. Б-І, В-І), оглядової ями (літ. Г), огорожі № 1-3, замощення І.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1019 від 13 липня 2004 року було дозволено третій особі оформити право власності на частину комплексу будівель по пров. Пацаєва, 13 в м. Черкаси, а саме: гаражі (літ. Б-І, В-І), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І.

Облік та реєстрація згідно закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, у відповідності до пункту 10 підпункту «б» статті ЗО Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у відповідній редакції належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 № 121 свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, є правовстановлювальними документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна.

На думку відповідача, позивачем не доведено право держави на майно, яке в даній справі є предметом спору. Позивачем не надано жодного доказу, за рахунок яких грошових коштів було збудовано спірні об`єкти, чи здійснювалось фінансування будівництва зазначених об`єктів за рахунок саме державних коштів, або який відсоток фінансування будівництва було здійснено саме за рахунок державних коштів.

Також, відповідач вважає, що позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту незаконності набуття права власності відповідачем на спірне майно, а тому, як зазначив відповідач, на підставі вищевказаних ним норм права та відповідно до усталеної судової практики, факт права власності Федерації професійних спілок Черкаської області на спірне майно - є абсолютно доведеним, а, отже, і відчуження спірного майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс- Черкаси» є правомірним.

Відповідач наголошував, що доводи прокурора не підтверджуються належними доказами у справі та у спосіб, визначений законодавством України, а тому є не доведеними та безпідставними.

Відповідач зазначив, що 04.02.1994 Верховна Рада України постановою "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановила, що майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР розташоване на території України, тимчасово до законодавчого зазначення суб`єктів права власності є загальнодержавною власністю. Однак, відповідно до п. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

З врахуванням приписів вищенаведеної норми матеріального права відповідач прийшов до висновку про те, що дія вказаних постанов Верховної Ради України не може поширюватися на профспілкові організації Федерації професійних спілок України, оскільки вони ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації.

За таких обставин оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 липня 2018 року, укладений між відповідачем та третьою особою, відповідав вимогам чинного законодавства, а тому відповідач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки, на його думку, він не міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину щодо відчуження майна і такі перешкоди станом на день вчинення оспорюваного правочину були відсутні.

Враховуючи приписи вищезазначених норм права, відповідач зазначив, що його право власності виникло на законних підставах, зокрема, з Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 липня 2018 року, і тому вважає доведеним право власності відповідача на спірне нерухоме майно, і тому підстави для витребування спірних об`єктів як безпідставно набутого майна на користь держави відсутні.

У відзиві на позов відповідач також просив суд застосувати строк позовної давності з тих підстав, що, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1019 від 13.07.2004 дозволено ФПС Черкаської області оформити право власності на частину комплексу будівель, а саме: гаражі літ. (Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І по провулку Пацаєва, 13, м. Черкаси. Доручено КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» оформити свідоцтво про право власності на вищевказану частину комплексу будівель.

26.07.2004 Черкаською міською радою зареєстровано право власності за ФПС Черкаської області на об`єкти: гаражі літ. (Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення 1 гаражі літ. (Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення 1, про що видано свідоцтво про право власності серія САА № 593698.

Отже, як вважає відповідач, державі було відомо або мало бути відомо про реєстрацію права власності третьої особи на спірне майно ще у 2004 році, однак, позов в інтересах держави прокурором подано у 2020 році, тобто аж через 16 років.

Відповідач, посилаючись на положення ч.4 ст.267 ЦК України, наголошував, що прокурором пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим просив суд відмовити прокурору у задоволенні позову.

Прокурор подав до суду відповідь на відзив, в якій не погодився із доводами відповідача вважаючи їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

05.11.2020 третьою особою (Федерації професійних спілок Черкаської області) подано до суду письмове пояснення по суті спору, в якому позовні вимоги прокурора вважала не доведеними та безпідставними.

Третя особа просила суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки спірне майно належало Федерації професійних спілок Черкаської області на праві власності на законних підставах, а отже і відчуження спірного майна на користь відповідача було здійснено правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства та жодним чином не порушує права та інтереси держави.

04.01.2021 відповідачем до суду подане письмове заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити заступнику керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс - Черкаси» у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю позову та пропуском строків давності.

Ухвалою суду від 11.03.2021 провадження у справі було зупинено у зв`язку з призначенням судової будівельно - технічної експертизи, яку було доручено провести Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалами суду від 07.12.2022 та від 29.12.2022 провадження у справі поновлялось для розгляду клопотань експерта та зупинялося на час проведення експертизи.

22.05.2023 справа була повернута експертною установою з висновком експерта № 628/21-23/679-685/23-23 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі від 18.05.2023, в якому експерт зазначив, що:

1) визначити початок та закінчення будівництва нерухомого майна, а також склад комплексу, що знаходиться під №13 по пров.Пацаєва у м.Черкаси, станом на час проведення дослідження, не вбачається за можливе, оскільки надана на дослідження документація містить не повну інформацію стосовно всіх наявних будівель та споруд станом у минулому, їх характеристик, а також початок та закінчення їх будівництва;

2) визначити об`єкти комплексу нерухомого майна під №13 по пров. Пацаєва у м. Черкаси, які існували у минулому, станом на час проведення дослідження, не вбачається за можливе, оскільки надана на дослідження документація містить не повну інформацію стосовно всіх наявних будівель та споруд станом у минулому, їх характеристик, а також початок та закінчення їх будівництва. Згідно з Актом приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом гаража на 15 автомашин і «боксового» гаража на 17 автомашин від 16 грудня 1981 року, за адресою пров. Пацаєва, 13 у м. Черкаси у 1981 році прийняті в експлуатацію: гараж на 15 автомашин та боксовий гараж на 17;

3) Визначити об`єкти комплексу нерухомого майна під № 13 по пров. Пацаєва у м. Черкаси, які існували у минулому, станом на час проведення дослідження, не вбачається за можливе, оскільки надана на дослідження документація містить не повну інформацію стосовно всіх наявних будівель та споруд станом у минулому, їх характеристик, а також початок та закінчення їх будівництва. Згідно з Актом приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом Площадки стоянки автомашин автобази «Турист» від 21 грудня 1984 року, у 1984 році прийнята в експлуатацію «площадка» стоянки автомашин автобази «Турист» в м. Черкаси.

Ухвалою суду від 27.06.2023 провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання на 31 серпня 2023 р.

Ухвалою суду від 19.09.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 жовтня 2023 року.

16.11.2023 суд постановив повернутися до стадії підготовчого провадження у справі із оголошенням перерви в підготовчому засіданні до 14 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 14.12.2023 судом залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінет Міністрів України (01008, м.Київ, вул.Грушевського,12/2); підготовче засідання відкладено на 25 січня 2024 року.

22.01.2024 третьою особою (Кабінет Міністрів України) подано до суду письмове пояснення щодо правових підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави та щодо правового регулювання спірних правовідносин, в якому зазначено, що відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України» діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Отже, на законодавчому рівні передбачено, що внаслідок передачі майнових комплексів у відання Української республіканської ради профспілок, правонаступником якої після розпаду СРСР стала Федерація незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, форма їх власності не змінюється і передане майно залишається у власності держави.

З проголошенням 24.08.1991 незалежності України, право власності на спірний об`єкт нерухомості набула держава Україна в особі Фонду державного майна України, якому відповідно до постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ та від 04.02.1994 № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб`єктів його права.

Третя особа зауважила, що відповідно до норм Конституції УРСР 1978 року, постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Закону України від 10.09.1991 «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», п.п. 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХП «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», висновку Міністерства юстиції України від 19.09.2005 № 19-37-254, ст. 41 Конституції України, ст. 4, пп. «ї» п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст.ст. 11, 316, 328 ЦК України випливає, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось їм виключно на праві титульного володіння. Передача майна у володіння ніяким чином не є передачею майна у власність з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.

Третьою особою вказано, що спірний майновий комплекс станом на час набуття Україною незалежності належав до загальнодержавної власності, перебував у титульному володінні профспілкової громадської організації. Суб`єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним, у тому числі спірним об`єктом, повинно здійснюватись Фондом державного майна України.

Ухвалою суду від 05.02.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у засідання на 26 березня 2024 року.

Хід подальших процесуальних дій відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 21.08.22024 прокурор заявлені вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, вважаючи заявлені вимоги безпідставними.

21.08.2024 представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду письмову промову в дебатах.

Представник третьої особи на стороні відповідача в судове засідання 21.08.2024 не з`явився, в судових засіданнях по суті розгляду спору заперечував проти задоволення позову, вважаючи вимоги прокурора не доведеними і безпідставними та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала.

21.08.2024 в судовому засіданні, після завершення розгляду справи, суд в порядку ст.240 ГПК України суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при вивченні Черкаською обласною прокуратурою стану реалізації уповноваженими державою суб`єктами владних повноважень, покладених на них законом обов`язків у сфері захисту державної власності було установлено, що згідно акту приймання в експлуатацію від 16.12.1981, затвердженого постановою президії Черкаської обласної ради по туризму і екскурсіях від 08.01.1982, робочою комісією, прийнято в експлуатацію будівництво закінченого гаража на 15 автомашин і боксового гаража на 17 автомашин, що знаходиться за адресою: пров. Пацаєва, 13, м. Черкаси.

Федерація професійних спілок Черкаської області (далі - ФПС Черкаської області) звернулась з листами від 06.02.2003 № 42 та від 20.07.2004 № 115 до Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ЧООБТІ») про проведення технічної інвентаризації та оформлення права власності на адмін. корпус А-1, гаражі Б-1, боксові гаражі В-1, огорожу № 3, відмостку 1 по пров. Пацаєва, 13. За результатами проведення вказаної інвентаризації створена інвентаризаційна справа № 2720 на будівлі № 13 по провулку Пацаєва в м. Черкаси, що складаються з адмін. корпусу А-1, гаражів (літ. Б-1, В-1), оглядової ями (літ. Г), огорожі № 1-3, замощення І.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1019 від 13.07.2004 дозволено ФПС Черкаської області оформити право власності на частину комплексу будівель по пров. Пацаєва, ІЗ в м. Черкаси, а саме: гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І.

На підставі вказаного рішення, Черкаською міською радою 26.07.2004 видано свідоцтво серії САА № 593698 про право власності ФПС Черкаської області на гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І.

Тобто, як вбачається із вище викладеного, право власності ФПС Черкаської області на нерухоме майно - адміністративний корпус А-1 по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси не було оформлено, що також підтверджується довідкою КП «ЧООБТІ» від 25.07.2018 № 438/13, даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2018, укладеного між ФПС Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс-Черкаси» право приватної власності на частину спірного майна (гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І) зареєстроване за останнім, про що 26.07.2018 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 27278581.

Зазначене майно на підставі акту приймання-передачі від 31.07.2018 ФСП Черкаської області передано ТОВ «Автотехсервіс-Черкаси».

Окрім цього, як зазначив прокурор, лише на підставі вказаного акту приймання-передачі та виданого КП «ЧООБТІ» Технічного паспорту від 31.10.2019 № 23-2346-46, зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс-Черкаси» на будівлю А-1 по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси, про що 31.10.2019 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 33977429.

Прокурор посилаючись на ст.10 Конституції УРСР (1978 року), главу VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990, Постанову Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 «Про управління державним майном Української РСР», Постанову Верховної Ради УРСР від 24.08.1991 № 1427-ХІІ «Про проголошення незалежності України», Указ Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Закону України від 10.09.1991 № 1540 «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» від 05.11.1991 № 311, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», Постанову Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», Верховна Рада України постановою «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, Постанову Президії Загальносоюзної центральної ради професійних спілок (далі - ЗЦРПС) від 28.06.1936, Постанову ЦК КПСС, Ради Міністрів СРСР і ЗЦРПС від 30.05.1969 вважає, що вказаний комплекс нерухомого майна по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси: гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядова яма (літ. Г), огорожа № 1-3, замощення І, адмін. корпус А-1 підлягає витребуванню у власність держави, оскільки спірний майновий комплекс станом на час набуття Україною незалежності належав до загальнодержавної власності, перебував у титульному володінні профспілкової громадської організації.

Отже, предметом позову у даній справі є витребування майна, а саме: комплексу будівель, які введені в експлуатацію на підставі акту від 16.12.1981, затвердженого постановою президії Черкаської обласної ради по туризму і екскурсіях від 08.01.1982, а саме: гаражі на 15 автомашин і боксовий гараж на 17 автомашин, що знаходяться за адресою: пров. Пацаєва, 13 в м. Черкаси.

За приписами ст.ст.73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що на підставі акту приймання в експлуатацію від 16.12.1981, затвердженого постановою президії Черкаської обласної ради по туризму і екскурсіях від 08.01.1982, робочою комісією, прийнято в експлуатацію будівництво закінченого гаража на 15 автомашин і боксового гаража на 17 автомашин, що знаходиться за адресою: пров. Пацаєва, 13, м. Черкаси.

Федерація професійних спілок Черкаської області (далі - ФПС Черкаської області) звернулась з листами від 06.02.2003 № 42 та від 20.07.2004 № 115 до Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ЧООБТІ») про проведення технічної інвентаризації та оформлення права власності на адмін. корпус А-1, гаражі Б-1, боксові гаражі В-1, огорожу № 3, відмостку 1 по пров. Пацаєва, 13. За результатами проведення вказаної інвентаризації створена інвентаризаційна справа № 2720 на будівлі № 13 по провулку Пацаєва в м. Черкаси, що складаються з адмін. корпусу А-1, гаражів (літ. Б-1, В-1), оглядової ями (літ. Г), огорожі № 1-3, замощення І.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1019 від 13.07.2004 дозволено ФПС Черкаської області оформити право власності на частину комплексу будівель по пров. Пацаєва, ІЗ в м. Черкаси, а саме: гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І.

На підставі вказаного рішення, Черкаською міською радою 26.07.2004 видано свідоцтво серії САА № 593698 про право власності ФПС Черкаської області на гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І.

Як вбачається із вказаного вище, право власності ФПС Черкаської області на нерухоме майно - адміністративний корпус А-1 по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси не було оформлено, що також підтверджується довідкою КП «ЧООБТІ» від 25.07.2018 № 438/13, даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2018, укладеного між ФПС Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс-Черкаси» право приватної власності на частину спірного майна (гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І) зареєстроване за останнім, про що 26.07.2018 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 27278581.

Вказане майно на підставі акту приймання-передачі від 31.07.2018 ФСП Черкаської області передано ТОВ «Автотехсервіс-Черкаси».

Окрім цього, лише на підставі вказаного акту приймання-передачі та виданого КП «ЧООБТІ» Технічного паспорту від 31.10.2019 № 23-2346-46, зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс-Черкаси» на будівлю А-1 по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси, про що 31.10.2019 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 33977429.

Суд погоджується з доводами прокурора та позивача та вважає, що зазначений комплекс нерухомого майна по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси: гаражі (літ. Б-1,В-1), оглядова яма (літ. Г), огорожа № 1-3, замощення І, адмін. корпус А-1 підлягає витребуванню у власність держави з наступних підстав.

Статтею 10 Конституції УРСР (1978 року) визначено, що майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань, є соціалістичною власністю.

Соціалістична власність на засоби виробництва є у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Дублюючи положення Конституції, Цивільний кодекс Української РСР, визначив, що власність профспілкових та інших громадських організацій є соціалістичною та передбачав можливість передачі профспілкам майна державних організацій (ст. 91). Профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень) (ст. 97).

Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 «Про управління державним майном Української РСР» встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Постановою Верховної Ради УРСР від 24.08.1991 № 1427-ХІІ «Про проголошення незалежності України» Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення. У зв`язку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Закону України від 10.09.1991 № 1540 «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України, в зв`язку з чим рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форми власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» від 05.11.1991 № 311, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Верховна Рада України постановою від 10.04.1992 № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Фонд державного майна України мав прийняти майно цих підприємств, установ та об`єктів до 01.05.1992, що не було виконано.

Верховна Рада України постановою «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 № 3943-ХІІ встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю, (п. 1 постанови). Також доручила Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна (п. 2 постанови). До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів) (п. З постанови).

Постановою Президії Загальносоюзної центральної ради професійних спілок (далі - ЗЦРПС) від 28.06.1936 утворено туристично-екскурсійне управління, у якому 19.04.1957 затверджено структуру, що складалась з Центрального, республіканський, крайових та обласних туристично- екскурсійних управлінь. У подальшому, рішенням Президії ЗЦРПС від реорганізовано туристично-екскурсійних управління у Центральну, республіканські, крайові та обласні ради по туризму, що працювали за принципом колегіальності.

Постановою ЦК КПСС, Ради Міністрів СРСР і ЗЦРПС від 30.05.1969 Центральна рада по туризму перейменована у Центральну раду по туризму і екскурсіям ЗЦРПС, яка до жовтня 1990 року перебувала в системі ЗЦРПС.

Отже, спірний майновий комплекс станом на час набуття Україною незалежності належав до загальнодержавної власності, перебував у титульному володінні профспілкової громадської організації.

XV з`їзд профспілок України, який відбувся у жовтні 1990 року та за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з`їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України і проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. У п. 26 зазначено, що Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради. Федерація незалежних профспілок України 21.11.1992 перейменована в Федерацію профспілок України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання громадян», введеного в дію 18.07.1993, об`єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об`єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999. Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об`єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об`єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, до набуття чинності Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілки в Україні повинні були діяти відповідно до Закону України «Про об`єднання громадян».

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про об`єднання громадян» об`єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення своєї статутної діяльності. Об`єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Ст.20 Закону України «Про власність» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що професійні спілки та їхні громадські об`єднання є суб`єктами права колективної власності.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону право колективної власності виникає на підставі: добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Згідно з ст. 34 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілки, їх об`єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Право власності профспілок, їх об`єднань виникає на підставі:

придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством;

передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Виходячи з наведеного, чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об`єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Суб`єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним, у тому числі спірним об`єктом, повинно здійснюватись Фондом державного майна України.

З проголошенням 24.08.1991 незалежності України, право власності на спірний об`єкт нерухомості набула держава Україна в особі Фонду державного майна України, якому відповідно до постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХП та від 04.02.1994 № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб`єктів його права.

Відповідно до норм Конституції УРСР 1978 року, постанови Верховної Ради Української РСР від 29.1 1.1990 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Закону України від 10.09.1991 «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», п.п. 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХП «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», висновку Міністерства юстиції України від 19.09.2005 № 19-37-254, ст. 41 Конституції України, ст. 4, пп. «ї» п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст.ст. 1 1, 316, 328 ЦК України випливає, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось їм виключно на праві титульного володіння. Передача майна у володіння ніяким чином не є передачею майна у власність з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.

Указаним вище доводиться і підтверджується відповідними доказами, що спірне рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 13.07.2004 № 1019 прийнято з порушенням вимог вказаного вище законодавства України, з перевищенням компетенції, наступне ним розпорядження ФПС Черкаської області здійснене з перевищенням повноважень, а набуття ТОВ «Автотехсервіс-Черкаси» права власності на спірне майно без волі належного власника - держави є неправомірним.

Статтею 11 визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі,

4) інші юридичні факти.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

За приписами ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути у нього витребуване.

Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а ст. 388 ЦК України встановлено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, у разі якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

За змістом ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Суд враховує, що у разі, коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами ст.ст. 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 330, 387, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника у такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Суд бере до уваги правовий висновок Верховний Суд, викладений у постанові від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15 про те, що лише і виключно власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Суд враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 12.02.2020 у справі № П/811/1640/17) про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Також, суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.1 1.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19вказувала на те, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. Позивач у межах розгляду справи про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння вправі посилатись, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

З проголошенням 24.08.1991 незалежності України, право власності на спірний об`єкт нерухомості набула держава Україна в особі Фонду державного майна України, якому відповідно до постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ та від 04.02.1994 № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб`єктів його права.

Отже, спірний майновий комплекс станом на час набуття Україною незалежності належав до загальнодержавної власності, перебував у титульному володінні профспілкової громадської організації.

При цьому, спосіб будівництва спірного майна у 1981 році «госпзасобом» на який посилався відповідач у відзиві, не впливає на встановлену законодавством форму державної власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, оскільки будь-яких виключень законодавство з цього приводу не містить.

Суд враховує, що на час виникнення спірних відносин ще не був запроваджений державний реєстр прав на нерухомість, відомості з якого презумуються правильними, доки не доведено протилежне.

Тому, суд погоджується із твердженнями прокурора про те, що сторона, яка бажала набути нерухомість, перед вчиненням правочину мала перевірити історію придбання нерухомості та впевнитися у правомірності попереднього набуття майна. В іншому випадку набувач не міг вважатися добросовісним.

Оскільки спірне майно належало на праві власності державі, то ФПС Черкаської області не була добросовісним набувачем майна і не набула права власності на нього.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1019 від 13.07.2004 дозволено ФПС Черкаської області оформити право власності на частину комплексу будівель по пров. Пацаєва, 13 в м. Черкаси, а саме: гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І.

На підставі вказаного рішення, Черкаською міською радою 26.07.2004 видано свідоцтво серії САА № 593698 про право власності ФПС Черкаської області на гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І.

Право власності ФПС Черкаської області на нерухоме майно - адміністративний корпус А-1 по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси не було оформлено, що також підтверджуються довідкою КП «ЧООБТІ» від 25.07.2018 № 438/13, даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2018, укладеного між ФПС Черкаської області та Товариством право приватної власності на частину спірного майна (гаражі (літ. Б-1,В-1), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І) зареєстроване за останнім, про що 26.07.2018 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №27278581.

Згідно акту приймання-передачі від 31.07.2018 вказане майно ФСП Черкаської області передано відповідачу.

З інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що 31.10.2019 внесено відомості про реєстрацію права приватної власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 33977429 на адміністративну будівлю А-1 по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси за Товариством.

Згідно з відомостями внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено, що реєстрацію права власності на вказану будівлю здійснено лише на підставі акту приймання-передачі від 31.07.2018 та виданого КП «ЧООБТІ» технічного паспорту від 31.10.2019 № 23-2346-46.

Судом з`ясовано, що вказана будівля відсутня як в акті приймання-передачі від 31.07.2018, який долучений до матеріалів справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і в договорі купівлі-продажу від 26.07.2018.

Таким чином, прокурором до суду надано належні докази, що підтверджують незаконне вибуття з володіння держави на підставі незаконного рішення, без волевиявлення дійсного власника та правових підстав комплексу будівель - гаражів на 15 автомашин і боксового гаража на 17 автомашин за адресою: пров. Пацаєва, 13 в м. Черкаси .

Судом встановлено, що питання належності вказаного нерухомого майна до державної форми власності було предметом дослідження у справі № 05/5026/1362/2011 за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Черкаської міської ради, приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» та дочірнього підприємства «Черкаситурист» приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про визнання недійсним рішення, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності. Так, рішенням господарського суду Черкаської області від 08.07.2011, яке залишено без змін за результатами перегляду в апеляційному та касаційному порядку підтверджено, що спірний об`єкт, є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, який розташований на території України.

Відповідно до п. 26 Декларації від 06.10.1990 про утворення Федерації незалежних профспілок України Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради і все майно Федерації є власністю останньої. 21.11.1992 Федерація незалежних профспілок України була перейменована в нинішню Федерацію профспілок України. 04.02.1994 Верховна Рада України постановою № 3943-ХІІ доручила Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Отже, встановлені судами у справі № 05/5026/1362/2011 обставини, що ФПС Черкаської області не набула право власності на вказане нерухоме майно, право власності на нього належало державі, мають преюдиційне значення у даній справі, оскільки стосуються комплексу нерухомого майна, у тому числі гаражів на 15 автомашин і боксовий гараж на 17 автомашин, які введені в експлуатацію актом приймання від 16.12.1981 та відносяться до майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР.

Аналогічні висновки щодо належності до загальнодержавної власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Тобто, підсумовуючи вище викладене, спірне майно є державною власністю, право на розпорядження яким національним законодавством надано Фонду державного майна України, а ФПС Черкаської області не мала повноважень на розпорядження спірним майном, а тому воно вибуло з володіння держави на підставі незаконного рішення, без волевиявлення дійсного власника та правових підстав. Право власності на адміністративну будівлю А-1 взагалі зареєстровано без будь-яких правових підстав, передбачених чинним законодавством. Тому комплекс нежитлових будівель по вул. Пацаєва, 13 в м. Черкаси, а саме: гаражі (літ. Б-1, В-1), оглядова яма (літ. Г), огорожа № 1-3, замощення І та будівля А-1 підлягає витребуванню у ТОВ «Автотехсервіс- Черкаси» на користь держави в особі Фонду державного майна України.

Твердження відповідача щодо добросовісного набуття спірного майна не відповідають обставинам справи з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що відповідачу було відомо про наявність перешкод для вчинення правочину щодо відчуження майна, і такі перешкоди були йому відомі саме на день вчинення оспорюваного правочину, оскільки в матеріалах інвентаризаційної справи № 2720 наявна довідка КП «ЧООБТІ» від 25.07.2018 № 438/13, в якій було зазначено, що у ФПС Черкаської області відсутнє право власності на нерухоме майно - адміністративний корпус А-1 по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси.

Таким чином, ФПС Черкаської області незаконно розпорядилось майном державної форми власності, про що достеменно було відомо відповідачу в момент укладення правочину.

Щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то предметом безпосереднього регулювання ст. І Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Суд бере до уваги, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «Еазі/ХУезГ АПіапсе Гітіїесі» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Суд зауважує, що водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей Суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронг і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

Таким чином, установлення порушення ст. 1 Першого протоколу, виправданість втручання держави у право власності напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Верховний Суд висловив свою правову позицію щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц та у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.02.2020 у справі № 297/616/17, від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19, від 07.11.2019 у справі №488/5027/14-ц.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд зауважує, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи.

Суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/21329/17 зазначено, що добросовісність набувача передбачає не лише звіряння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісного набувача, зокрема, у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 116), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (п. 125.4), від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. 108), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (п. 90), від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц.

Якщо перевірка нерухомого майна дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна. В іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.

Так, на момент укладення договору купівлі-продажу від 26.07.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є загальновідомим та загальнодоступним, оприлюднено безліч рішень з вказаного питання, зокрема справа № 05/5026/1362/2011. Тобто, існували всі підстави для вільного ознайомлення у загальнодоступному просторі.

Прокурор наголошував, що витребування у відповідача спірного нерухомого майна не призведе до надмірного для нього майнового навантаження (тягара), оскільки останній на підставі ст. 661 ЦК України має право на відповідну компенсацію у вигляді відшкодування завданих йому збитків у зв`язку з продажем ФПС майна, яке останньому не належить. Право пред`явити відповідну вимогу належить виключно відповідачу, який на цей час, таким правом не скористався.

У постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 569/1158/20 зазначено, що кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, у якого він придбав майно, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України.

Згідно ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Нерухоме майно, що є у державній власності це одна зі складових матеріальної і фінансової основи держави.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям нерухомого майна з державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

У даному випадку «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з відповідними позовними вимогами є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права державної власності, захист такого права шляхом повернення до державної власності її об`єкту, який відчужено внаслідок порушення чинного законодавства.

Відтак, суд погоджується з позицією прокурора про те, що втручання держави у право мирного володіння нерухомим майном ТОВ «Автотехсервіс-Черкаси» відповідає критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки має нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними, що випливає зі змісту вищевказаних норм чинного законодавства України.

Щодо застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності в порядку ст.257 ЦК України, про які просив відповідач, то суд приходить до такого.

Ст.256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зокрема, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 ГПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу,

уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Прокурор позивачем у справі визначив - Фонд державного майна України.

За приписами ч.1 ст.1 та ч.1 ст.6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Крім того, як зазначалося вище, Фонд державного майна України до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР є уповноваженим державою органом щодо розпорядження майном загальносоюзних громадських організацій, у тому числі, профспілок.

Проте, Фонд державного майна України, як орган який уповноважений представляти інтереси держави у спірних правовідносинах не вжив достатніх та належних заходів щодо захисту майнових інтересів держави та не звернувся до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ ««Автотехсервіс-Черкаси» комплексу будівель, а саме: адмін. корпусу А-1, гаражів (літ. Б-1, 13-1), оглядової ями (літ. Г), огорожі № 1-3, замощення І по провулку Пацаєва, 13 в м. Черкаси.

Черкаською обласною прокуратурою листом від 07.05.2020 № 05/1-350 вих20 на адресу Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях повідомлено про виявлене незаконне вибуття нерухомого майна та запропоновано вжити заходи цивільно-правового характеру, спрямованих на повернення у державну власність спірного майна.

Фонд державного майна України листом від 17.06.2020 №10-25-11887 та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях листом від 05.06.2020 № 10-04/02-2235 повідомили обласну прокуратуру про невжиття ними заходів на захист інтересів держави, у тому числі в судовому порядку.

Разом з тим, як зазначалось вище про обставини існування комплексу будівель, що підлягає витребуванню на користь держави прокурору та позивачу

стало відомо лише у 2020 році, про що надані відповідні докази щодо ознайомлення з інвентаризаційними справами в КП «ЧООБТІ» та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, до 2020 року ні позивачу, ні прокурору не було відомо про спірне майно, а саме: гаражі на 15 автомашин і боксовий гараж на 17 автомашин, які розташовані за адресою: пров. Пацаєва, 13 в м. Черкаси, оскільки предметом спору у справі № 05/5026/1362/2011 є комплекс будівель - площадка стоянки автомобілів автобази «Турист», що підтверджується матеріалами інвентаризаційних справ №№ 2720, 2276.

Враховуючи вказані обставини позивач не був обізнаний з фактом вибуття спірного майна з державної власності та не мав можливість звернутися до суду за захистом порушеного права державної власності.

Зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері використання державного майна.

Суд бере до уваги п. 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 про те, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи уповноваженого органу про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення цього органу до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення Інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Відтак, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отриманого повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Усі вищевказані обставини щодо порушень інтересів держави, невжиття уповноваженим органом заходів, спрямованих на витребування з чужого володіння державного майна, - є виключними випадками, що встановлені вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та свідчать про наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру у спірних правовідносинах.

Відтак, доводи відповідача в частині пропуску строку позовної давності суд відхиляє.

З огляду на вище викладене, суд приходить до переконання, що заявлені вимоги є доведеними, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129,130, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс - Черкаси" (код ЄДРПОУ: 40776958) на користь держави в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ: 00032945) нерухоме майно, а саме: будівлю А-1, гаражі (літ.Б-1, В-1), оглядову яму (літ Г), огорожу №1-3, замощення І,що знаходяться в м. Черкаси по вул. Пацаєва,13.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс - Черкаси" (код ЄДРПОУ: 40776958; провулок Пацаєва,13, м.Черкаси, 18030) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02911119; бул.Шевченка,286, м.Черкаси,18001) судовий збір у розмірі 7 866,72 грн, сплачений за пред`явлення позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.09.2024.

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ