Постанова

від 10.07.2024 по справі 902/1283/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/1283/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - не з`явився,

Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації - не з`явився,

Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму села Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" - Бабій В.В.,

Державного реєстратора Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького Ігоря Олександровича - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 (колегія суддів: Василишин А.Р., Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.)

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )

до:

1) Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Управління),

2) Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму села Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" (далі - Релігійна організація УПЦ (ПЦУ)),

3) Державного реєстратора Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького Ігоря Олександровича (далі - Державний реєстратор)

про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів, статуту, наказу, реєстраційних записів.

СУТЬ СПОРУ

1. Загальні збори Релігійної організації УПЦ ухвалили рішення щодо зміни канонічної підлеглості і підпорядкування Православній Церкві України.

2. Не погоджуючись з таким рішеннями, ОСОБА_1 , який був заступником голови Парафіяльної ради, членом Парафіяльних зборів та вірянином Української православної церкви, звернувся до Господарського суду Вінницької області.

3. ОСОБА_1 заявляє про порушення його права на віросповідання єпархії УПЦ, яка не розділяє погляди на Православне віровчення, яке сповідує Релігійна організація ПЦУ.

4. На думку ОСОБА_1 , загальні збори релігійної громади стосовно зміни канонічної підлеглості та підпорядкування релігійної організації не проводилося, оскільки на загальних зборах громадян села були відсутні голова та члени релігійної організації, а тому не було підстав приймати будь-які рішення; фактично відбулися лише збори громадян села.

5. Суд першої інстанції позов ОСОБА_1 задовольнив частково; визнав незаконними та скасував рішення загальних зборів Релігійної громади УПЦ, які оформлені протоколами від 31.01.2019 №1 та від 17.03.2019 №2; визнав недійсним та скасував прийнятий на загальних зборах 17.03.2019 статут Релігійної громади ПЦУ у новій редакції.

6. Натомість суд апеляційної інстанції це рішення скасував та ухвалив нове - про відмову в позові.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи довів скаржник наявність порушення його прав та інтересів унаслідок прийняття рішення про зміну підлеглості та підпорядкування релігійної організації.

8. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. У 2001 році була створена Релігійна організація - "Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви" (далі - Релігійна організація УПЦ) відповідно до ст.14 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" (у редакції, чинній на день створення організації).

10. 17.04.2013 Релігійна організація "Управління Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви" (далі - Могилів-Подільська єпархія УПЦ) зареєстрована як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

11. 19.01.2016 на підставі наказу начальника управління у справах національностей та релігій №7 був зареєстрований статут Релігійної організації УПЦ у новій редакції, яка затверджена Керуючим Могилів-Подільською єпархією Української Православної Церкви Митрополітом Могилів-Подільським і Шаргородським Аганітом, та відповідно до якої:

- Релігійна організація УПЦ - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви (далі - УПЦ), який безпосередньо входить до складу Могилів-Подільської єпархії, перебуває під керівним наглядом свого єпархіального архієрея і керується священиком - настоятелем, який призначається єпархіальним архієреєм (п.1.1);

- членами парафії є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту УПЦ та цього статуту, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (п.1.3);

- парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, статуту УПЦ, статуту Вінницької єпархії, а також цього статуту (п.1.5);

- Парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель парафії, є вищим органом управління парафії (п.2.1);

- до складу Парафіяльних зборів належать священно- та церковнослужителі, засновники парафії, а також миряни, члени цієї парафії, які регулярно беруть участь у літургійному житті парафії, відзначаються християнською доброчесністю, досягли повноліття, не перебувають під забороною в священослужінні, церковним або кримінальним судом загальної юрисдикції (п.2.2);

- прийняття нових членів до складу Парафіяльних зборів, так само як і вихід з них, здійснюється на підставі прохання за рішенням Парафіяльних зборів (п.2.3);

- Парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за розпорядженням єпархіального архієрея благочинним, або іншим уповноваженим представником єпархіального архієрея у міру потреби, але не рідше, ніж один раз на рік (п.2.6);

- Парафіяльні збори працюють на основі порядку денного, поданого настоятелем спільно з Парафіяльною радою (п.2.7);

- роботою Парафіяльних зборів керує настоятель згідно з ухваленим регламентом (п.2.8);

- Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймаються простою більшістю голосів; при рівній кількості голосів голос головуючого є вирішальним (п.2.10);

- протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем, секретарем та п`ятьма членами зборів, які обираються для цього (п.2.11);

- протокол Парафіяльних зборів затверджується єпархіальним архієреєм, тільки після цього ухвалені рішення набувають чинності (п.2.13);

- настоятель, який призначається єпархіальним архієреєм для духовної опіки віруючих та керування причтом і парафією, очолює парафію; у своїй діяльності настоятель підзвітний єпархіальному архієрею (п.2.23);

- зміни та доповнення до цього статуту вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії виключно із згоди єпархіального архієрея і реєструються в тому ж порядку, що і статут (п.5.1);

- реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов; реєстрація статутів новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку встановленому ст.14 Закону "Про свободу совісті та релігійних організацій" (п.6.2);

- у разі припинення діяльності парафії, її правонаступником виступає Могилів-Подільська єпархія УПЦ; для отримання статусу юридичної особи парафія реєструється органами державної влади в поряду, передбаченому чинним законодавством; парафія як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і цього статуту (п.7.4).

12. Відповідно до статуту Релігійної організації УПЦ та статуту про управління УПЦ Парафіяльні збори є вищим органом управління парафії, крім вирішення питання щодо прийняття статуту релігійної громади при створення релігійної громади в розумінні ч.2 ст.12 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" та щодо зміни підлеглості релігійної громади в розумінні ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації".

13. 23.01.2019 сільський голова Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області отримав заяву (вх.-Б-07-02-14) від жителів громади про скликання сходу (зборів) громадян села Велика Кісниця на 31.01.2019 о 9:00 год. з порядком денним "Про перехід храмів УПЦ МП до ПЦУ".

14. 23.01.2019 сільський голова розпорядженням №4 скликав позачерговий виконавчий комітет, який розглянув заяву вх.-Б-07-02-14 та прийняв рішення "Про скликання загальних зборів громадян села" і вирішив скликати загальні збори громадян села 31.01.2019 о 9:00 у приміщенні сільського будинку культури з порядком денним "Про перехід храмів УПЦ МП до ПЦУ".

15. 23.01.2019 сільський голова видав розпорядження №4 про скликання позачергового засідання Виконавчого комітету Великокісницької сільської ради 24.01.2019 о 10:00 год. у приміщенні сільської ради з порядком денним: 1) Про скликання загальних зборів громадян села; 2) Різне.

16. 31.01.2019 відбулися загальні збори Релігійної організації УПЦ з порядком денним: 1) обрання голови та секретаря загальних зборів; 2) про обрання лічильної комісії; 3) про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях.

17. 31.01.2019 Релігійна організація УПЦ на загальних зборах вирішила:

1) обрати секретарем загальних зборів ОСОБА_2 , а головою загальних зборів ОСОБА_3 (за 203, проти -, утрималися 1).

2) обрати членами лічильної комісії: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (за 203, проти -, утрималися 1).

3) враховуючи релігійні переконання членів загальних зборів громади і результати голосування, змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної організації УПЦ та перейти під канонічне підпорядкування Релігійної організації ПЦУ (за 203, проти -, утрималися 1).

18. 15.02.2019 Релігійна організація УПЦ подала заяву №4 голові Вінницької державної адміністрації, начальнику відділу у справах національностей та релігій, у якій просила прийняти до відома витяг з протоколу №8 Парафіяльних зборів Релігійної організації УПЦ та зазначила, що всі жителі села не можуть автоматично бути членами релігійної організації, а значить і приймати рішення щодо її діяльності, інші протоколи, окрім наданого за цією заявою, є нечинними. Заяву підписав Настоятель Свято-Успенського храму Протоієрей Петро (Саджениця).

19. Відповідно до витягу з протоколу №8 Парафіяльних зборів Релігійна організація УПЦ прийняла рішення: "висловити від імені Парафії УПЦ вірність УПЦ на чолі з предстоятелем Блаженнійшим Онуфрієм, Митрополитом Київським та відмовитись від будь-якої зміни підлеглості релігійної громади Свято-Успенського храму Могилів-Подільської єпархії в с. Велика Кісниця у канонічних і організаційних питаннях. Про прийняте рішення релігійної громади офіційно повідомити Вінницьку державну адміністрацію шляхом надання їй витягу цього протоколу".

20. 17.03.2019 відбулися загальні збори Релігійної організації УПЦ з порядком денним:

1) про статус загальних зборів Релігійної організації УПЦ;

2) про обрання голови та секретаря загальних зборів Релігійної організації УПЦ;

3) про обрання лічильної комісії загальних зборів Релігійної організації УПЦ;

4) про затвердження порядку денного загальних зборів Релігійної організації УПЦ;

5) про регламент загальних зборів Релігійної організації УПЦ;

6) про поновлення списку Парафіяльних зборів Релігійної організації УПЦ;

7) про прийняття статуту у новій редакції Релігійної організації УПЦ, а саме - Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму села Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)";

8) про звернення щодо реєстрації статуту Релігійної організації УПЦ у новій редакції.

21. 17.03.2019 Релігійна організація УПЦ на загальних зборах вирішила:

1) вважати збори членів релігійної громади загальними зборами Релігійної організації УПЦ (за 217, проти -, утрималось 0);

2) обрати головою загальних зборів ОСОБА_3 , секретарем загальних зборів ОСОБА_7 (за 217, проти -, утрималось 0);

3) обрати лічильну комісію у складі трьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (за 217, проти 0, утрималось 0);

4) внести до порядку денного загальних зборів питання поновлення списку Парафіяльних зборів та прийняття статуту у новій редакції Релігійної організації УПЦ (за 217, проти 0, утримались 0);

5) затвердити регламент для обговорення питань на загальних зборах: для доповідачів 10 хв.; співвідповідачів 5 хв. (за 217, проти -0, утримались 0);

6) оновити список членів керівного органу релігійної громади - Парафіяльних зборів УПЦ у складі, який зазначений у цьомупротоколі (за 217, проти 0, утримались 0).

7) прийняти статут Релігійної організації УПЦ у новій редакції та змінити назву на Релігійна організація УПЦ (ПЦУ) та доручити голові загальних зборів підписати статут від імені членів релігійної громади (за 217, проти -0, утримались 0);

8) доручити ОСОБА_3 звернутися та подати всі необхідні документи до управління у справах національностей та релігії Вінницької облдержадміністрації щодо внесення відповідних змін до установчих документів Релігійної організації УПЦ та змін в ЄДР із зміною назви на Релігійна організація УПЦ (ПЦУ) та відповідно надати їй право від імені релігійної громади підписувати та подавати необхідні документи, включаючи заяви (форми реєстраційних карток), цей протокол, статут релігійної громади та інші документи, передбачені чинним законодавством України, з метою внесення змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в ЄДР (за 217, проти 0, утримались 0).

22. 02.04.2019 начальник Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації наказом №38 зареєстрував статут Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) у новій редакції. Підставою для винесення наказу стала заява від 21.03.2019, подана від імені Релігійної організації УПЦ уповноваженою ОСОБА_3 , та рішення зборів Релігійної організації УПЦ від 31.01.2019, оформлене протоколом №1.

23. 23.09.2020 Виконавчий комітет Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області листом №02-18-296 у відповідь на адвокатський запит представника Релігійної організації УПЦ адвоката Басса О.О. повідомив, що:

- інформацією про склад та кількість віруючих, що були присутні (зафіксовані будь-яким іншим чином) на загальних зборах віруючих релігійної громади Релігійної організації УПЦ починаючи з дати створення релігійної організації (2001 рік) до 17.03.2019, сільська рада не володіє. Лист підписав сільський голова Микола Ганзюк.

- загальні зборів Релігійної організації УПЦ 31.01.2019 не проводилось, оскільки на загальних зборах громадян села були відсутні голова та члени Релігійної організації УПЦ, отже, не було підстав приймати будь-які рішення.

24. ОСОБА_1 до проведення оскаржуваних реєстраційних дій був заступником голови Парафіяльної ради, членом Парафіяльних зборів відповідно до протоколу №2 від 15.05.2016. Підтвердженням того, що ОСОБА_1 був членом Парафіяльної ради Релігійної організації УПЦ та вірянином саме УПЦ, є також витяг з протоколу загальних парафіяльних зборів Релігійної організації УПЦ від 27.01.2019.

Короткий зміст позовних вимог

25. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до відповідачів про:

- визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів Релігійної організації УПЦ, які оформлені протоколом від 31.01.2019 №1;

- визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів Релігійної організації УПЦ, які оформлені протоколом від 17.03.2019 №2;

- визнання недійсним та скасування прийнятого на загальних зборах 17.03.2019 статуту Релігійної організації УПЦ у новій редакції із зміною найменування на Релігійну організацію УПЦ (ПЦУ) та зміною юридичної адреси;

- визнання незаконним та скасування наказу начальника Управління від 02.04.2019 №38 в частині реєстрації статуту Релігійної організації УПЦ у новій редакції із зміною найменування на Релігійна організація УПЦ (ПЦУ);

- скасування запису (реєстраційної дії) в ЄДР від 04.04.2019 №11731020003000578 про зміну керівника юридичної особи;

- скасування запису (реєстраційної дії) в ЄДР від 04.04.2019 №11731050002000578 про внесення змін до установчих документів Релігійної організації УПЦ на Релігійна організація УПЦ (ПЦУ).

26. ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог вказував, зокрема, таке:

- 31.01.2019 відбулися загальні збори Релігійної організації УПЦ, на яких прийнято рішення щодо зміни канонічної підлеглості і підпорядкування Православній Церкві України (ПЦУ);

- рішення загальних зборів від 31.01.2019, оформлене протоколом №1, наказ та записи про зміну підлеглості Релігійної організації УПЦ єпархії у канонічних і організаційних питаннях на Релігійну організацію УПЦ (ПЦУ) порушують Закон "Про свободу совісті та релігійної громади", Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон про державну реєстрацію), положення статуту Релігійної організації УПЦ в редакції від 19.01.2016;

- загальні збори проводилися без участі ОСОБА_1 , без належного та завчасного повідомлення про їх проведення; це порушує права членів та учасників Релігійної організації УПЦ на прийняття рішення щодо визначення підлеглості та зміну керівного органу; членство в релігійній організації є фіксованим, тільки парафіяльні збори приймають нових членів релігійної громади, які для цього подають відповідну письмову заяву; всі жителі сільської громади не можуть автоматично бути членами релігійної організації та приймати рішення щодо її діяльності;

- 17.02.2019 відбулися загальні збори Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) у новому складі, про проведення яких попередні члени релігійної громади та керівництво не знали; на вказаних зборах, за відсутності кворуму, прийнято рішення, які оформлені протоколом №2, та затверджено нову редакція статуту, змінено назву релігійної громади та юридичну адресу;

- Управління безпідставно зареєструвало статут у новій редакції, оскільки не виконало покладений на нього обов`язок щодо перевірки правомірності протоколів та їх відповідності чинному статуту, у зв`язку з чим цей наказ є протиправним та підлягає скасуванню;

- Державний реєстратор не дотримався процедури реєстрації статуту відповідно до ст.14 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації", прийняв протиправний наказ; записи, внесені Державним реєстратором в ЄДР, підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Господарський суд Вінницької області рішенням від 07.12.2022 позов задовольнив частково: визнав незаконними та скасував рішення загальних зборів Релігійної організації УПЦ, які оформлені протоколами від 31.01.2019 №1 та від 17.03.2019 №2; визнав недійсним та скасував прийнятий на загальних зборах 17.03.2019 статут Релігійної організації УПЦ у новій редакції; у решті позовних вимог відмовив.

28. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- відсутні докази належного повідомлення всіх осіб, що входять до складу та вважають себе членами релігійної організації, зокрема тих, які були вказані як її члени у протоколах, які передували оскаржуваним; загальні збори, які відбулися 31.01.2019, були скликані і про їх проведення оголосив сільський голова; в матеріалах справи відсутні оголошення про проведення загальних зборів, призначених на 31.03.2019;

- під час скликання загальних зборів допущені порушення вимог пунктів 2-1- 2.6 чинного на час скликання загальних зборів статуту; скликання загальних зборів мало відбуватися за ініціативою парафіяльних зборів та з дотриманням принципів належного повідомлення учасників про проведення загальних зборів; докази у справі свідчать про недотримання порядку реєстрації статуту у новій редакції;

- у порядку денному загальних зборів, призначених на 31.01.2019, чітко не вказано, що це загальні збори саме членів Релігійної організації УПЦ, а не всіх жителів села Велика Кісниця, та що на цих зборах будуть розглядатися внутрішні питання діяльності релігійної організації, зокрема, зміна її канонічної підлеглості;

- згідно з додатку №1 до протоколу №1 загальних зборів Релігійної організації УПЦ кількість віруючих громадян, які були присутні на загальних зборах 31.01.2019, складає 204 особи, проте кількість вірян, які підтримали перехід храмів села Велика Кісниця від УПЦ (МП) до ПЦУ, складає 430 осіб;

- вимога про визнання недійсним та скасування статуту релігійної організації в новій редакції відповідає належному способу захисту прав; задоволення такої вимоги є підставою для приведення суб`єктом державної реєстрації відомостей в ЄДР про релігійну організацію у відповідність до відомостей статуту релігійної організації в попередній редакції;

- рішення загальних зборів, що стало підставою для вчинення спірної державної реєстрації, стосується прав та інтересів релігійної громади та її членів, оскільки змінило канонічне підпорядкування, визначило її нового керівника та затвердило нову редакцію статуту.

29. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.03.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 07.12.2022 скасував та ухвалив нове - про відмову у позові.

30. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- 31.01.2019 на загальних зборах членів релігійної організації приймалося рішення лише про вихід з юрисдикції Могилів-Подільської єпархії УПЦ та перехід до ПЦУ; будь-якого рішення щодо відвідування храму на вказаних зборах не приймалося; доказів заборони для вірян, зокрема, ОСОБА_1 , відвідувати храм в селі Велика Кісниця матеріали справи не містять;

- ОСОБА_1 не був позбавлений можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії (на зборах не приймалося будь-якого рішення про заборону відвідувати храм чи про заборону на свободу віросповідання); ОСОБА_1 не позбавлений права бути членом релігійної громади із канонічною приналежністю УПЦ;

- прийняття рішення про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях і, як наслідок, про прийняття статуту цієї релігійної громади у новій редакції, не свідчить про втручання у право на свободу віросповідання (постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №598/157/15-ц, Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №924/173/22);

- в силу вимог ч.8 ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації", ОСОБА_1 як особа, яка фактично не погоджується з рішеннями загальних зборів, які оформлені протоколами від 31.01.2019 №1 та від 17.03.2019 №2, про зміну релігійною громадою своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, наділений правом на утворення нової релігійної громади, а не правом на оскарження рішень загальних зборів членів релігійної громади та статуту у новій редакції;

- право Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) на зміну канонічної підлеглості, яке відбулося 31.01.2019, шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади на підставі рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, які ухвалені загальними зборами релігійної громади, скликаними її членами, закріплено ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації"; громадяни вправі змінювати підлеглість релігійної громади та спільно задовольняти релігійні потреби;

- будь-яку православну особу, яка є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає у селі Велика Кісниця, можна вважати членом релігійної громади Свято-Успенського храму с.Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви ;

- термін "парафіяльні збори", який використовується у статуті релігійної громади, та термін "загальні збори віруючих громадян", який міститься у ч.1 ст.12 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації", є тотожними (постанова Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №807/3565/14);

- законність рішення зборів оспорює лише одна особа, що є опосередкованим доказом легітимності таких зборів з огляду на відсутність доказів незгоди з таким рішенням інших членів релігійної громади; позивач не довів жодних порушень чинного законодавства чи статуту, які б знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи;

- колегія суддів критично оцінила лист Виконавчого комітету Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області за підписом сільського голови Миколи Ганзюка (від 23.09.2020 №02-18-296), адже особа, яка його підписала, не наділена правом встановлювати обставини законності чи незаконності зборів релігійної громади;

- доводи ОСОБА_1 про те, що збори 31.01.2019 проведені фактично як збори територіальної громади, яка не уповноважена вирішувати питання релігійного характеру, є лише припущеннями та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами; присутність на зборах релігійної громади осіб, які і є жителями цього села, членами територіальної громади, жодним чином не спростовує того, що такі особи не можуть бути членами релігійної громади;

- ОСОБА_1 не довів порушення його прав рішенням про зміну канонічного підпорядкування, а також неправомірність його прийняття;

- наявність списку вірян, які підтримали перехід храмів села Велика Кісниця від УПЦ до ПЦУ, в якому присутні підписи 430 осіб, не спростовує, а навпаки, додатково підтверджує волю загальних зборів Релігійної організації УПЦ;

- докази у справі спростовують твердження ОСОБА_1 щодо подання документів для реєстрації неповноважною особою; відповідно до протоколу від 17.03.2019 №2 ОСОБА_3 доручено звернутися та подати всі необхідні документи до Управління для внесення змін до відомостей про юридичну особу;

- рішення парафіяльних зборів від 17.03.2019, на яких прийнято статут в новій редакції, є чинним; ОСОБА_1 не довів суперечності статуту у новій редакції нормам законодавства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

31. 26.04.2023 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

32. ОСОБА_1 посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зазначає, що:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/9935/16 (вказує лише в підставах, не посилається в обґрунтуванні касаційної скарги), від 23.06.2020 у справі №909/337/19 (вказує лише в підставах, не посилається в обґрунтуванні касаційної скарги), Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №910/17792/17 (вказує лише в підставах, не посилається в обґрунтуванні касаційної скарги), від 24.02.2021 у справі №233/3516/18-ц; не застосувавши висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, суд порушив ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів";

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст.35 Конституції України, статей 3, 5, 7, 8, 12, 14, 15, 16 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації", статей 3, 25, 37 Закону "Про місцеві державні адміністрації", статей 25, 28 Закону про державну реєстрацію у подібних правовідносинах.

33. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, зокрема, таке:

- рішення про зміну канонічної належності зачіпає права виключно членів релігійної громади (посилається на постанову Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №233/3516/18-ц); ОСОБА_1 є уповноваженим представником, членом ревізійної комісії Релігійної організації УПЦ, що підтверджується протоколом загальних зборів цієї релігійної громади №1; як член і учасник вказаної громади він був наділений повноваженнями щодо управління нею;

- ОСОБА_1 як заступника голови Парафіяльної ради, члена парафіяльних зборів позбавлено права управляти храмовою спорудою, майном парафії та фінансами відповідно до пунктів 3.4, 3.5 Статуту; укладення договору щодо користування культовою спорудою ставить позивача у пряму залежність від Релігійної організації УПЦ (ПЦУ), яка наразі контролює культове майно та не зобов`язана надавати його в користування іншій релігійній громаді, членом якої є ОСОБА_1 ;

- висновок суду апеляційної інстанції про відсутність втручання в права та інтереси ОСОБА_1 , який є членом релігійної громади, членом її ревізійної комісії, а також членом парафіяльної ради, є необґрунтованим, безпідставним та направлений на позбавлення права позивача на свободу віросповідання; для оновлення проведення релігійних обрядів у відповідності до уявлення ОСОБА_1 та інших членів релігійної громади УПЦ про православне віросповідання необхідно: зареєструвати нову громаду; збудувати храмову споруду; придбати обрядове культове майно і лише тоді можна запрошувати священника УПЦ для справляння належного в уявленні ОСОБА_1 . богослужіння, що на цей момент неможливо у зв`язку з відсутністю зазначеного майна;

- суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.12.2022 у справі №924/173/22 та від 27.01.2020 у справі №598/157/15-ц, які зроблені у неподібних правовідносинах з огляду на різні фактичні обставини справ;

- членство в релігійній організації є фіксованим; тільки парафіяльні збори приймають нових членів релігійної громади, які для цього подають відповідну письмову заяву; всі жителі сільської громади не можуть автоматично бути членами релігійної організації та, відповідно, приймати рішення щодо її діяльності;

- помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що будь-яку православну особу, яка є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає у селі Велика Кісниця, можна вважати членом релігійної громади;

- загальні збори Релігійної організації УПЦ 31.01.2019 не проводилося, оскільки на загальних зборах громадян села були відсутні голова та члени релігійної організації, а тому не було підстав приймати будь-які рішення; фактично відбулися лише збори громадян села; вказане свідчить про відсутність волевиявлення на прийняття рішення, оформленого протоколом від 31.01.2019 №1 та про неузгодженість документів, які були подані для проведення державної реєстрації;

- відсутні належні та допустимі докази підписання протоколу саме 203 особами, що є порушенням ч.5 ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації";

- відповідно до протоколу від 17.03.2019 №2 у загальних зборах Релігійної організації УПЦ нібито приймали участь 217 осіб, які голосували "за" щодо всіх питань порядку денного, але в матеріалах справи список таких осіб відсутній; протокол підписаний головою та секретарем цих зборів, а не двома третинами від кількості членів відповідної релігійної громади, як це передбачено ч.5 ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації";

- відсутній висновок Верховного Суду про застосування ч.5 ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо належної фіксації волевиявлення членів релігійної громади при вирішенні питання про зміну підлеглості;

- на момент скликання загальних зборів була чинною редакція статуту Релігійної організації УПЦ, зареєстрованого наказом начальника Управління від 19.01.2016 №7, а тому скликання загальних зборів мало відбуватися з урахуванням вимог статуту в редакції 2016 року;

- скликання загальних зборів мало відбуватися за ініціативою парафіяльних зборів та з дотриманням принципів належного повідомлення їх учасників про їх проведення, проте загальні збори релігійної організації були скликані сільським головою села Велика Кісниця;

- безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції, зокрема, про оспорення законності рішення зборів лише однією особою, відсутності поняття фіксованого членства в релігійній громаді.

34. 29.05.2023 на адресу Верховного Суду надійшов відзив Релігійної організації УПЦ (ПЦУ), в якому просить закрити касаційне провадження.

35. У відзиві Релігійна організація УПЦ (ПЦУ) зазначає, зокрема, таке:

- спір у справі ініційовано ОСОБА_1 з метою захисту, з його же слів, права на свободу віросповідання; суди мали насамперед встановити факт порушення, невизнання чи оспорення права на свободу віросповідання; втім, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає додаткові обставини порушення, невизнання та оспорення його прав: а саме прав управляти храмовою спорудою, майном парафії та фінансами, тобто наводить обставини, які не могли бути встановлені судами попередніх та не можуть бути встановлені Верховним Судом;

- питання управління юридичною особою (релігійною громадою) може стосуватися прав та інтересів юридичної особи загалом, а не конкретного її члена, який не наділений виключним правом бути керівником релігійної громади, а перебуваючи у її складі, реалізує своє право на свободу віросповідання;

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення, невизнання чи оспорення права позивача на свободу віросповідання по суті цього права, а не в силу відсутності статусу члена релігійної громади; ця позиція суду апеляційної інстанції відповідає постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №233/3516/18-ц;

- ОСОБА_8 вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно врахував постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №924/173/22 та від 27.01.2020 у справі №598/157/15-ц, оскільки вони ухвалені у неподібних правовідносинах, проте він не конкретизує, в чому саме полягає така неподібність; правовідносини у цих справах з точки зору встановлення порушення, невизнання чи оспорення будь-яких прав та/або законних інтересів позивача є абсолютно тотожними; непогоджуючись з висновками Верховного Суду Антоневич B.I. мав би обґрунтувати свою касаційну скаргу на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК;

- заперечуючи факт членства в Релігійній організації УПЦ учасників, які були на загальних зборах 31.01.2019 та 17.03.2019, ОСОБА_1 не зазначає конкретних норм права, які були порушені та в чому полягало таке порушення; позивач вдається до переоцінки встановлених обставин справи;

- за законодавством України в релігійній громаді не може бути фіксованого членства; членство особи в тій чи іншій релігійній громаді є волевиявленням виключно цієї особи щодо ідентифікації себе її членом; лише особа, яка бере участь у загальних зборах членів релігійної громади, повноважна визначити або не визначати себе членом цієї релігійної громади; це визначення не може обмежуватися ні умовами статуту релігійної громади, ні волею будь-кого іншого;

- у загальних зборах Релігійної організації УПЦ брали участь саме члени релігійної громади, які своєю участю в них ідентифікували себе як члени цієї громади; положення щодо прийняття в члени релігійної громади на підставі рішення парафіяльних зборів за наслідком подання окремої заяви не підлягає застосуванню в силу вказівки п.3 Прикінцевих положень Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи";

- якщо існують рішення Релігійної організації УПЦ про обрання конкретних осіб членами Парафіяльних зборів, відсутність такого рішення щодо конкретної особи не обмежує таку особу у праві вважати себе та, відповідно, бути членом Релігійної організації УПЦ;

- суд апеляційної інстанції не робив висновку, що всі жителі сільської громади автоматично можуть бути членами релігійної організації; ОСОБА_1 не надав жодного доказу, що особи, які брали участь в зборах, не відповідали критеріям членства; заперечення ОСОБА_1 щодо членства звелися до того, що він особисто не визнає їх такими членами;

- Верховний Суд у постанові від 14.12.2022 у справі №924/173/22 виклав висновок щодо питання членства в релігійній громаді; суд апеляційної інстанції врахував цей висновок;

- щодо порядку скликання та проведення загальних зборів ОСОБА_1 не зазначає конкретної норми процесуального та/або матеріального права, яка/які були порушені; позивач вдається до переоцінки встановлених обставин;

- позовна заява не містить посилань на обставини повідомлення/неповідомлення членів релігійної громади про проведення загальних зборів як на підставу позову; ці обставини Господарський суд Вінницької області самостійно обрав як підстави позову та на їх підставі його задовольнив;

- до спірних правовідносин, насамперед, мають застосовуватися положення Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" в редакції, чинній станом на 31.01.2019 та 17.03.2019;

- Закон не передбачає й не надає особливих повноважень щодо скликання і проведення загальних зборів релігійної громади з питань зміни канонічної підлеглості священнослужителям чи органами управління громади; Верховний Суд у постанові від 14.12.2022 у справі №924/173/22 викладав висновок щодо ролі священнослужителя під час проведення загальних зборів для вирішення питання про зміну підлеглості;

- невідповідність між зазначеною в протоколі та зазначеною в додатку до протоколу кількістю учасників зборів не свідчить про недійсність рішень загальних зборів релігійної громади; в релігійній громаді немає та не може бути фіксованого членства, а тому не може існувати конкретної цифри, яка точно відображає кількість членів громади; до правовідносин з управління релігійною громадою не може застосовуватися класичний підхід корпоративних правовідносин; у класичних корпоративних правовідносинах кількість учасників цих правовідносин є фіксованою;

- постанови Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, ухвалені у правовідносинах, які не є подібними до справи, що переглядається.

36. 04.07.2024 через систему Електронний суд від Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить закрити касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 , та зазначає, зокрема, таке:

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 зробила такі висновки: 1) дійсність рішення релігійної громади про зміну підлеглості не може залежати від схвалення ієрархом (п.8.28); 2) членство в релігійній громаді не може залежати від рішення настоятеля (пункти 8.30-8.31); 3) членство в релігійній громаді встановлюється на підставі об`єктивних критеріїв, які передбачені статутом, якщо ним не передбачено фіксованого членства (п.8.78); 4) об`єктивними критеріями є досягнення вікового цензу та регулярність відвідування богослужінь (яка, у свою чергу, є еквівалентом факту проживання у місцевості, де діє релігійна громада) (пункти 8.78, 8.80); 5) саме на позивача покладається обов`язок доказування, що учасники загальних зборів релігійної громади не відповідали об`єктивним критеріям, тобто, що такі особи не досягли передбаченого статутом вікового цензу та/або не проживали у місцевості, де діє релігійна громада (п.8.71); 6) включення особами самих себе до членів релігійної громади не можу свідчити про існування в релігійній громаді фіксованого членства (п.8.76); ці висновки є релевантними.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

37. Верховний Суд ухвалою від 17.05.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 21.06.2023.

38. Верховний Суд ухвалою від 21.06.2023 клопотання Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) про зупинення касаційного провадження задовольнив, зупинив касаційне провадження до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21.

39. Верховний Суд ухвалою від 21.05.2024 поновив касаційне провадження у справі №902/1283/21, її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 10.07.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Чи довів скаржник наявність порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття рішення про зміну підлеглості і підпорядкування релігійної організації

40. Як вже було зазначено, підставою касаційного оскарження постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №902/1283/21 скаржник визначив п.1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки, на його думку:

- було застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої палати Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/9935/16, від 23.06.2020 у справі №909/337/19, постановах Верховного суду від 18.01.2023 у справі 910/17792/17, від 24.02.2021 у справі №233/3516/18-ц;

- висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 35 Конституції України, ст.ст. З, 5, 7, 8,12,14,15,16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ст.ст. З, 25,37 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. ст. 25, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у подібних правовідносинах відсутній.

41. Скаржник зазначає у касаційній скарзі, що рішення про зміну канонічної належності зачіпає права виключно членів релігійної громади; ОСОБА_1 є уповноваженим представником, членом ревізійної комісії Релігійної громади Свято-Успенського храму Могилів-Подільської єпархії; як член і учасник вказаної громади він був наділений повноваженнями щодо управління нею.

42. Натомість Релігійна організація ПЦУ у відзиві на касаційну скаргу зауважує, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення, невизнання чи оспорення права позивача на свободу віросповідання по суті цього права, а не в силу відсутності статусу члена релігійної громади.

43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 сформувала правову позицію:

8.1. Право на свободу світогляду та віросповідання у національному праві є складовою системи конституційних прав і свобод людини.

8.2. Стаття 35 Конституції України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

8.3. В Україні правовідносини, пов`язані із реалізацією свободи віросповідання і діяльністю релігійних організацій, регулюються, зокрема, Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

8.4. Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання (частина перша статті 3 Закону).

8.7. Важливими аспектами свободи віросповідання є свобода сповідувати релігію одноособово, а також спільно з іншими, тобто у колі тих, хто поділяє цю віру.

8.8. На це звернув увагу ЄСПЛ у рішенні "Свято-Михайлівська Парафія проти України" (заява №77703/01), в якому вказав, що свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу "сповідувати релігію" самому або в об`єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру.

8.9. Вирішуючи цю справу, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що Позивач не довів порушення своїх прав на свободу віросповідання, оскільки на спірних зборах релігійної громади приймалося рішення лише про зміну її підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, а також прийняття статуту релігійної організації у новій редакції, однак не приймалося рішень стосовно відвідування церкви, на підставі чого визнали відсутніми підстави вважати, що відбулося втручання у право Позивача на свободу віросповідання.

8.10. Зважаючи на викладені вище обґрунтування, Велика Палата Верховного Суду з цим висновком судів попередніх інстанцій не погоджується та вважає, що він стосується права Позивача на свободу віросповідання як права індивідуально сповідувати релігію. Водночас найбільш спірним питанням у цій справі є саме питання про те, чи мало місце порушення права Позивача на сповідування своєї релігії спільно з іншими в складі релігійної організації, настоятелем якої був Позивач.

8.11. Отже, у питанні наявності порушеного права, що є підставою для звернення до суду, необхідно враховувати, що право на свободу віросповідання включає забезпечення вільної можливості сповідувати свою релігію, дотримуватися релігійної практики та релігійних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими єдиновірцями.

8.12. Позивач з огляду на обґрунтування заявлених позовних вимог звернувся до суду по захист права на свободу віросповідання, яке вважає порушеним у зв`язку з позбавленням його можливості сповідувати обрану релігію спільно з тими, хто поділяє його переконання, тобто позов поданий на захист цього права саме в його колективному вимірі.

44. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що певним чином відбулося втручання у право позивача на свободу віросповідання, а саме право на свободу віросповідання як право індивідуально сповідувати релігію.

45. Попри це, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 зазначає:

8.26. Тобто насамперед релігійна громада є об`єднанням з метою спільного задоволення релігійних потреб. Як об`єднання громада користується автономією, яка покликана забезпечувати її членам право вирішувати питання організації.

8.27. У контексті визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості у канонічних і організаційних питаннях ідеться про те, що встановлений державою механізм реалізації цього права (шляхом ухвалення рішення загальними зборами) не може бути знівельований встановленням вимог, які фактично унеможливлюють реалізацію самого цього права, навіть якщо ці вимоги відповідають ієрархічній та інституційній структурі релігійної організації.

8.28. Тобто йдеться про те, щоб поставити дійсність рішення релігійної громади про зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях та визнання державою цього рішення в залежність від умови обов`язкового схвалення (згоди) ієрарха релігійної організації, з-під підлеглості якій громада має намір вийти і яка вочевидь такому її рішенню опирається.

8.31. Однак прийняття такого підходу робить неможливим реалізацію визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях, а саме право - ілюзорним.

8.32. Зміна підлеглості в канонічних питаннях таким чином стає неможливою без санкції ієрарха церкви, з підлеглості якій має намір вийти релігійна громада. Якби держава законодавчо закріпила цей порядок або суди, застосовуючи Закон, визнавали б обов`язковість такої санкції ієрарха для того, аби зміна підлеглості в канонічних питаннях визнавалась державою, то мала б місце ситуація, у якій держава поставила б визнання релігійної громади в залежність від волі визнаної церковної влади, яка вочевидь такому визнанню громади опирається (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Metropolitan Church of Bessarabia and others v. Moldova", заява №45701/99, § 123), що свідчило б про недотримання нею обов`язку бути нейтральною та неупередженою у відносинах з різноманітними релігіями, конфесіями та переконаннями.

8.33. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду також ураховує, що законодавець у частині восьмій статті 8 Закону закріпив правило, спрямоване на захист права на свободу віросповідання частини громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості: вона має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

46. Відтак Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не можна ставити реалізацію визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях у залежність від умови обов`язкового схвалення (згоди) ієрарха релігійної організації, з-під підлеглості якій громада має намір вийти і яка вочевидь такому її рішенню опирається.

47. На підставі викладеного вище Верховний Суд зазначає, що в цій справі не можна ставити реалізацію права на вільну зміну релігійною громадою села Велика Кісниця підлеглості в канонічних і організаційних питаннях від схвалення (згоди) скаржника, що був заступником голови Парафіяльної ради, членом ревізійної комісії Парафіяльних зборів Релігійної громади Свято-Успенського храму Могилів-Подільської єпархії.

48. Ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, а також приписи статуту, у яких чітко прослідковується залежність прийняття рішень на парафіяльних зборах від настоятеля, архієрея, секретаря, обраних членів зборів, права скаржника в цій частині не можуть бути порушені.

49. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії (на зборах не приймалося будь-яке рішення про заборону відвідувати храм чи про заборону на свободу віросповідання); ОСОБА_1 не довів порушення його прав рішенням про зміну канонічного підпорядкування, а також неправомірність його прийняття.

Щодо відсутності висновку Верховного Суду

50. Скаржник зауважує про відсутність висновку Верховного Суду щодо належної фіксації волевиявлення членів релігійної громади при вирішенні питання про зміну підлеглості (висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 35 Конституції України, ст.ст. З, 5, 7, 8,12,14,15,16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ст.ст. З, 25,37 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. ст. 25, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у подібних правовідносинах відсутній).

51. Верховний Суд критично ставиться до аргументів Скаржника з огляду на таке.

52. Відповідно до пункту 1.3 статуту членами парафії є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту УПЦ та даного статуту, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті.

53. Пункт 2.1 статуту визначає, що парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель парафії, є вищим органом управління парафії.

54. Пунктом 2.3 статуту передбачено, що прийняття нових членів до складу Парафіяльних зборів, так само як і вихід з них, здійснюється на підставі прохання за рішенням Парафіяльних зборів.

55. Скаржник безпідставно ототожнює членство у релігійній громаді та членство у вищому органі управління парафії - Парафіяльних зборах.

56. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ані законодавство України, ані статут релігійної громади УПЦ не містить поняття фіксованого членства в релігійній громаді, не містить визначену процедуру прийняття до членів релігійної громади. Позивач не надав жоден доказ, на якій підставі він вважає, що жителі села Велика Кісниця, які прийшли на парафіяльні збори та прийняли рішення про зміну канонічного підпорядкування, не є парафіянами релігійної громади.

57. Отже, через те, що до судів попередніх інстанцій скаржник не надав докази про членів релігійної організації, а саме про регулярність відвідування ними богослужінь і неперебування під забороною чи церковним судом, суд належним чином застосовував критерій територіального зв`язку.

58. Зважаючи на відсутність визначеного у статуті Релігійної громади порядку прийняття до членів громади, фіксованого членства, Велика Палата Верховного Суду при визначенні критеріїв, яким мали відповідати члени релігійної громади, які брали участь у загальних зборах громади, що прийняли оспорюване рішення про зміну підлеглості у канонічних питаннях, врахувала встановлені у статуті Релігійної громади в редакції 1991 року критерії членів парафіяльних зборів (якими є парафіяльні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, які в канонічних питаннях визнають обов`язковість статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті). Такими критеріями, відповідність яким може бути об`єктивно встановлена, з перелічених є досягнення 18-річного віку і регулярне відвідування богослужіння.

59. Не відповідає дійсності твердження скаржника про те, що на даний момент фактично відсутній висновок Верховного суду щодо правильності застосування ч. 5 ст. 8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації", а саме щодо належної фіксації волевиявлення членів релігійної громади при вирішенні питання про зміну підлеглості.

60. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 зазначала, що критерії, яким мають відповідати члени релігійної громади, зокрема й про фіксацію членства, мають бути визначені у статуті Релігійної громади.

61. Приймаючи оскаржувану постанову в цій справі, суд апеляційної інстанції проаналізував та надав оцінку вимогам статуту в частині фіксації її членів.

62. Відтак Верховний Суд відхиляє доводи скаржника у цій частині.

Щодо застосування норми права без урахування висновку Верховного Суду

63. Скаржник зауважує про застосування норми права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/9935/16, від 23.06.2020 у справі №909/337/19, постановах Верховного суду від 18.01.2023 у справі 910/17792/17, від 24.02.2021 у справі №233/3516/18-ц.

64. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19. Так, у кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

65. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

66. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

67. Проаналізувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/9935/16, на яку посилається скаржник, колегія суддів зазначає, що вона стосувалася визнання протиправними дій уповноваженої особи в частині відхилення та невключення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

68. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19 стосувалася переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на майно.

69. Постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі 910/17792/17 стосувалася визнання недійсними рішення про визнання добре відомим в Україні знака, зобов`язання виключити знак із переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні, та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені.

70. Відтак усі ці постанови не є подібними правовідносинам у цій справі ані за змістовим, ані за суб`єктним та/або об`єктним критеріями.

71. Щодо постанови від 24.02.2021 у справі №233/3516/18-ц, де, як зауважує скаржник, Верховний Суд дійшов до висновку, що рішення про зміну канонічної належності зачіпає права виключно членів релігійної громади, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать цьому висновку.

72. Більш того, висновки суду апеляційної інстанції у цій справі повністю узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

74. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

76. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №902/1283/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Баранець