Постанова

від 29.08.2024 по справі 910/5684/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5684/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакова І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни (правонаступник Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited) - не з'явився,

відповідача 1 - акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Штронда А.М., адвокат (довіреність від 24.07.2024 № 11776-К-Н-О),

відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни

про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат

у справі № 910/5684/20

за позовом фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни (далі - ФОП Нестеренко К.В.) (правонаступник Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited) (далі - Компанія)

до: акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - Банк);

товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»)

про розірвання договору та стягнення 202 051,22 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до суду з позовом до Банку про розірвання договору банківського рахунка від 20.09.2006 № SI296N (далі - Договір від 20.09.2006) та стягнення 202 051,22 доларів США, з яких залишок коштів, які були на рахунку позивача на момент звернення з позовом у сумі 195 860 доларів США, а також процентів за користування грошовими коштами, розміщеними на рахунку позивача у сумі 6 191,22 доларів США. Крім того, Компанія просила нарахувати проценти та 3% річних з дати винесення рішення до дати фактичного його виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2020 залучено до участі у цій справі ТОВ «ФК «Фінілон» у процесуальному статусі співвідповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2023 зі справи № 910/5684/20 позов задоволено частково. Розірвано Договір від 20.09.2006, укладений між Компанією та Банком та стягнуто з Банку на користь Компанії борг у сумі 195 860 доларів США. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 задоволено клопотання ФОП Нестеренко К.В. про заміну сторони її правонаступником. Замінено позивача у справі - Компанію її правонаступником - ФОП Нестеренко К.В.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 зі справи № 910/5684/20 рішення місцевого господарського суду від 29.06.2023 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2024, зокрема, закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 910/5684/20.

Інтереси ФОП Нестеренко К.В. у суді касаційної інстанції представляли адвокати Титаренко Д.С. на підставі ордера від 23.01.2024 АА № 1362944 та Рубля О.С. на підставі ордера від 15.01.2024 ВН № 1322037.

У судовому засіданні 15.08.2024 до постановлення згаданої ухвали від представника позивача - адвоката Титаренка Д.С. надійшло усне клопотання відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про відшкодування судових витрати на професійну правничу допомогу у касаційній інстанції по справі № 910/5684/20, а також про долучення до справи копії договору 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги та додатку 2 до нього від 12.01.2024, згідно з яким витрати на правову допомогу адвокатів позивачки у Верховному Суді склали 50 000 грн. Крім того, адвокат Титаренко Д.С. заявив про те, що інші докази понесення судових витрат (акт наданих послуг та детальний опис) будуть надані Суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Також представник позивача просив Суд дозволити заявити клопотання про присудження судових витрат після завершення розгляду, оскільки до цього часу неможливо надати детальний опис послуг і підписати з позивачкою акт про надані послуги, адже обсяг послуг до завершення розгляду невідомий.

Через підсистему «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) 21.08.2024 від ФОП Нестеренко К.В. надійшла заява (подана повторно з обґрунтуванням причин пропуску строку на звернення та підстав його поновлення за обставин технічного збою у роботі ЄСІТС у період первинного звернення представника позивача 20.08.2024 у межах п`ятиденного строку після постановлення ухвали, тобто в межах строків, визначених процесуальним законодавством для такого звернення, на підтвердження чого додатки до заяви містять відповідні докази) про ухвалення додаткового рішення по справі про розподіл судових витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції з додатковими доказами на їх підтвердження, а саме: копією акта про надані послуги та копією рахунка на оплату від 20.08.2024.

Судом встановлено, що вказана заява фактично подана позивачем до Верховного Суду 21.08.2024, внаслідок технічного збою в підсистемі «Електронний суд» у період 21:00 20.08.2024 по 08:09 21.08.2024, через що неможливо було виконати підписання заяви, на підтвердження чого матеріали справи містять лист-відповідь від ДП «Інформаційні судові системи». А тому зазначена заява вважається такою, що подана у межах п'ятиденного строку після постановлення ухвали тобто в межах строків, визначених процесуальним законодавством для такого звернення.

Заява обґрунтована приписами статті 129 ГПК України та договором про надання правової допомоги 12.01.2024 № 2319, який укладено позивачем з Адвокатським бюро «Титаренко та партнери» (далі - БЮРО) (з додатковою угодою від 12.01.2024 № 2 до нього), актом приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2024, де міститься детальний опис наданих послуг у процесі надання БЮРО професійної правничої допомоги ФОП Нестеренко К.В. у касаційній інстанції у справі № 910/5684/20, копією рахунка на оплату від 20.08.2024 № 1 на суму 57 000 грн, ордером про надання правничої (правової) допомоги від 23.01.2024, який виданий на ім'я адвоката Титаренка Д.С.

Від Банку через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС 23.08.2024 надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви позивача щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції.

Відповідач-1 зазначає, що акт приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2024 до Договору № 2319 містить опис наданих адвокатом послуг, однак у ньому не зазначено, який час зайняло виконання адвокатами тієї чи іншої роботи та не зазначено вартість кожної такої роботи. Крім того, вказує на відсутність у переліку документів, поданих адвокатом, платіжного документа, який би підтвердив фактичне понесення ФОП Нестеренко К.В. витрат у сумі 57 000 грн. Банк також наголошує, що виокремлення адвокатом послуги як «підготовка та подання заяви про отримання копії касаційної скарги по справі в електронному вигляді» та «проведення аналізу отриманої копії касаційної скарги Банку в електронному вигляді» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється фактично діями адвоката з «підготовки відзиву на касаційну скаргу», який також як вид наданої послуги ФОП Нестеренко К.В. міститься у переліку здійснених робіт адвокатом, а тому, на думку відповідача-1, адвокатом Рублею О.С. фактично виконано лише роботу щодо «підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу». Також, наголошує, що послуга як «обговорення з клієнтом результатів судового розгляду» не є окремим видом послуги адвоката. За відсутності в акті приймання-передачі наданих послуг зазначення вартості кожної послуги та роботи, виконаної адвокатом, неможливо встановити та оцінити співмірність вартості з фактично наданим обсягом юридичної допомоги. Зазначене, на думку Банку, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про відшкодування судових витрати на професійну правничу допомогу у касаційній інстанції по справі № 910/5684/20.

Від позивача через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС 29.08.2024 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивачки та її представника, а також пояснення на клопотання Банку щодо відмови у задоволенні заяви ФОП Нестеренко К.В. щодо компенсації судових витрат у касаційній інстанції, мотивовані не необґрунтованістю доводів відповідач-1 щодо такої відмови.

Від ТОВ «ФК «Фінілон» клопотань, заперечень, пояснень на вказану заяву ФОП Нестеренко К.В. не надходило.

Розглянувши заяву позивача з доданими до неї документами, клопотання відповідача-1 про відмову у задоволенні заяви позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з наданою представником позивача копією договору про надання правової допомоги 12.01.2024 № 2319, який укладено позивачем, як замовником, з БЮРО (з додатковою угодою до нього від 12.01.2024 № 2), сторони цього договору домовилися здійснити супровід, господарських прав, зокрема, справи № 9105684/20 і представництво інтересів клієнта по ній, в т.ч. у Верховному Суді. За послуги клієнт зобов'язаний сплатити БЮРО гонорар на суму 50 000 грн. Зазначені послуги, зокрема, включають: представництво інтересів у судових засіданнях та підготовка до такого представництва, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз та (за потреби) збір інформації, аналіз судової практики українських судів з аналогічних спорів, а також практики ЄСПЛ, підготовка та подання до суду заяв по суті спору, а також заяв або клопотань з процесуальних питань, додаткових усних і письмових пояснень, заперечень, додаткових доказів та інших документів (за потреби), усне або письмове консультування клієнта і вчинення будь-яких інших дій, необхідних для надання правової (правничої) допомоги клієнту щодо питань, які виникають при наданні послуг (за потреби).

Також до заяви додано підписаний сторонами до Договору про надання правової допомоги від 12.01.2024 № 2319 акт приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2024 на суму 57 000 грн за представництво інтересів клієнта у рамках спору з АТ КБ «Приватбанк» у суді касаційної інстанції у справі № 910/5684/20, за яким адвокатами БЮРО проведено такі дії, підготовлено та подано наступні документи по зазначеній справі (адвокатом Рублею О.С.: підготовлена та подана заява про отримання копії касаційної скарги по справі в електронному вигляді, проведено аналіз отриманої в суді копії касаційної скарги АТ КБ «Приватбанк» в електронному вигляді, підготовлено та подано відзив на скаргу через підсистему ЄСІТС «Електронний суд»; адвокатом Титаренком Д.С.: проведено підготовку до судового засідання у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду; виїзд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.08.2024 та представлення інтересів клієнта у судовому засіданні; обговорення з клієнтом результатів судового розгляду та роз'яснення подальших кроків щодо можливості виконання рішення суду у справі на користь клієнта; підготовка документів для відшкодування судових витрат у вигляді професійної правової допомоги і їх погодження з клієнтом, а саме: проекти акта з детальним описом наданих послуг та клопотання до Верховного Суду про ухвалення рішення про присудження судових витрат. На підтвердження зазначених послуг до заяви долучено рахунок від 20.08.2024 № 1 на оплату позивачем на користь БЮРО 57 000 грн.

Верховний Суд при перевірці обставин, що стосуються розміру та обсягу наданих позивачу його адвокатами послуг з професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, виходить саме з погодженої у пункті 2 Додатку № 2 від 12.01.2024 (зміни до якого не вносилися) до Договору про надання правової допомоги від 12.01.2024 № 2319 фіксованої суми гонорару БЮРО у розмірі 50 000 грн, а долучений до заяви акт приймання-передачі наданих послуг від 20.08.2024 на суму наданих послуг 57 000 грн і рахунок від 20.08.2024 № 1 на оплату позивачем на користь БЮРО 57 000 грн не свідчить про зміну позивачем та БЮРО фіксованої суми гонорару за ведення справи в суді касаційної інстанції у бік збільшення.

Акт наданих послуг - це документ який фіксує факт приймання-передачі виконаних робіт чи наданих послуг від виконавця до замовника (клієнта), а не вносить зміни до погоджених умов договору в частині визначеної фіксованої суми гонорару.

Отже, сторонами Договору від 12.01.2024 № 2319 про надання правової допомоги погоджено плату за надану правову допомогу у фіксованому розмірі 50 000 грн, в межах якої Судом розглядаються вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомоги у суді касаційної інстанції.

Згідно з протоколом судового засіданні від 15.08.2024 та ухвалою Верховного Суду від 15.08.2024 у судовому засіданні інтереси позивача у справі № 910/5684/20 представляв адвокат Титаренко Д.С. (ордер від 23.01.2024, виданий БЮРО).

Із тексту відзиву на касаційну скаргу вбачається, що цей документ підготовлено та подано до Суду адвокатом Рублею О.С. (ордер від 15.01.2024, виданий БЮРО) у строк, встановлений Судом для його подачі, отже, був прийнятий до розгляду.

При цьому Суд враховує, що послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення касаційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/789/21).

Верховний Суд зазначає, що факт надання правової допомоги в суді касаційної інстанції під час касаційного перегляду справи № 910/5684/20 є підтвердженим позивачем.

Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих позивачем на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Враховуючи викладене Суд відхиляє доводи відповідача-1 викладені у клопотанні про відмову в задоволенні заяви позивача щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції, зокрема, щодо відсутності в описі наданих адвокатом послуг часу, який зайняло виконання адвокатами тієї чи іншої роботи, а також не зазначення вартості кожної такої роботи.

Щодо доводів відповідача-1 про відсутність у переліку документів, поданих адвокатом, платіжного документа, який би підтвердив фактичне понесення ФОП Нестеренко К.В. витрат у сумі 57 000 грн, то Суд звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду із вказаного питання, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами Банку про те, що виокремлення адвокатом послуги як «підготовка та подання заяви про отримання копії касаційної скарги по справі в електронному вигляді» та «проведення аналізу отриманої копії касаційної скарги Банка в електронному вигляді» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється фактично діями адвоката з «підготовки відзиву на касаційну скаргу», який також як вид наданої послуги ФОП Нестеренко К.В. міститься в переліку здійснених робіт адвокатом, а тому, адвокатом Рублею О.С. фактично виконано лише роботу щодо «підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу».

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Верховний Суд ухвалою від 15.08.2024, зокрема, закрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 910/5684/20, проте не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, у зв'язку з чим наявні підстави для ухвалення додаткової ухвали у цій справі за заявою позивача з метою вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме витрат позивача на правову допомогу.

Так, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій ухвалі, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ФОП Нестеренко К.В., з огляду на таке.

У розгляді заяви Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція позивача була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, БЮРО надавало правову допомогу позивачу в особі адвокатів Рублі О.С. та Титаренка Д.С., які були обізнані з усіма обставинами цієї справи.

Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, а також зважаючи на заперечення відповідача-1 щодо стягнення таких витрат, викладене у заяві від 23.08.2024, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 57 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, Суд дійшов висновку про необхідність покладення на Банк судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000 грн, які є співрозмірними з виконаною правничою допомогою в суді касаційної інстанції. Відповідно заяву Банку про відмову у задоволенні заяви позивача щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції у цій справі, Суд задовольняє частково.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 910/5684/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни 30 000 грн витрат на правничу (правову) допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок