Постанова

від 29.08.2024 по справі 906/1256/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1256/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (далі - Товариство, позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" (далі - Фабрика, відповідач) - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Фабрики

про ухвалення додаткового рішення у справі

у справі за позовом Товариства

до Фабрики,

про визнання укладеною додаткової угоди № 1-К до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 12-2 від 28.12.2018 (згідно заяви про зміну предмету позову за вх. № г.с. 01-44/3575/23 від 30.10.2023),

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство звернулося до суду з позовом, який мотивовано необхідністю приведення у відповідність договірних правовідносин між сторонами у сфері надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до вимог Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1175 від 25.08.2021.

2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 у справі №906/1256/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №906/1256/23 рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови. В решті рішення залишено без змін.

4. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі №906/1256/23 стягнуто з Товариства на користь Фабрики 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Ухвалами Верховного Суду від 22.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №906/1256/23 за касаційними скаргами Товариства на вказані судові рішення.

6. Фабрика подала до Суду відзиви на всі касаційні скарги.

7. Постановою Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №906/1256/23:

- касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №906/1256/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрито;

- касаційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №906/1256/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення;

- касаційну скаргу Товариства на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі №906/1256/23 залишено без задоволення;

- рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 у зміненій частині, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі №906/1256/23 залишено без змін.

8. Адвокат Саленко Володимир Юрійович, як представник Фабрики, 22.08.2024 через "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1256/23, яка 22.08.2024 зареєстрована канцелярією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суд у справі №906/1256/23 від 22.08.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М., суддів Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

9. Заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №906/1256/23 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

10. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.08.2024 №32.2-01/1974 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М.

11. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 для розгляду справи №906/1256/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. (головуюча), Булгакової І.В., Колос І.В.

12. Товариство 28.08.2024 через "Електронний суд" подало до Верховного Суду заперечення на заяву про стягнення витрат, в яких зазначає, що не можна включати до судових витат в розумінні статті124 ГПК України послуги, які не належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи та такі, що не відповідають такому критерію, які необхідність. Заявник зазначає, що перший пункт звіту (детального опису) завищений по часу на 2 години, оскільки в касаційній скарзі зазначені всі доводи, які були зазначені в апеляційній скарзі, відзив аналогічний відзиву на апеляційну скаргу, а тому стягнення 5 000 грн є безпідставним та завищеним. У зв`язку з наведеним Товариство просить відмовити у покладенні витрат на правничу допомогу, заявлених у клопотанні позивача або зменшити їх до 1000 грн.

13. Верховний Суд виходить з такого.

14. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

15. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

16. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

17. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

18. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

18. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

19. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

20. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (абзац 2 частини другої статті 126 ГПК України).

21. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

22. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

23. Сукупний аналіз пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України дає можливість прийти до висновку, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

24. Верховний Суд виходить з того, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

25. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

26. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

27. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

28. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

29. Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

30. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

31. Верховний Суд виходить з того, що ухвалою Верховного Суду від 22.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №906/1256/23 на підставі пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №906/1256/23 та учасникам справи надано право подати відзиви на касаційну скаргу до 07.08.2024.

32. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №906/1256/23 за касаційною скаргою Товариства на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі №906/1256/23 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та учасникам справи надано право подати відзиви на касаційну скаргу до 15.08.2024.

33. Від Фабрики до Суду через "Електронний суд" 01.08.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №906/1256/23 та 07.08.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі №906/1256/23.

34. Як убачається з матеріалів справи, представник Фабрики - адвокат Саленко В.Ю. у поданому відзиві на касаційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, зокрема зазначив, що понесе судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн, які просить стягнути з Товариства. До відзиву додав завдання-доручення, копію ордеру та зазначив, що акт буде підписано після фактичного надання послуг (розгляду скарги).

35. В судовому засіданні 20.08.2024 представник Фабрики - адвокат Саленко В.Ю. заявив усне клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та повідомив, що відповідні докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

36. Як убачається зі змісту поданої заяви від 22.08.2024, Фабрика просить стягнути з Товариства витрати на професійну правничу допомогу, понесені Фабрикою у зв`язку з розглядом справи №906/1256/23 у суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000 грн.

37. До матеріалів заяви додано такі документи:

- копія акта наданих послуг №08/2024 від 21.08.2024 до договору про надання правничої допомоги від 02.01.2024 №02-24;

- звіт (детальний опис) наданих послуг професійної (правничої) допомоги у суді касаційної інстанції;

- копія платіжної інструкції від 29.07.2024 №169;

- докази направлення копії даної заяви з додатками позивачу.

38. Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

39. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).

40. У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

41. З огляду на зазначене вище у цій додатковій постанові, Судом встановлено, що заявник попередньо визначив орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу, заявив усне клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зі змісту якого убачається зазначення причини неподання відповідних доказів до судових дебатів та їх подання у п`ятиденний строк після прийняття рішення, подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), а також надав відповідні докази, а тому вказану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано у порядку, межах та строку, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 ГПК України, та заявником дотримано вимоги, передбачені статтями 124, 126, 129 ГПК України.

42. З додатків убачається, що Фабрикою направлено копії цієї заяви та доданих до неї матеріалів, а також відзиву з доданими документами позивачу відповідно до вимог частини дев`ятої статті 80 ГПК України. Таким чином, Фабрикою дотримано вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК України.

43. За таких обставин, правові підстави для залишення без розгляду заяви Фабрики про ухвалення додаткового рішення у справі або відмови в задоволенні такої заяви у зв`язку з недотриманням останнім вимог, передбачених статтями 124, 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України відсутні.

44. Фабрика просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею у зв`язку з розглядом справи №906/1256/23 у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

45. Розглядаючи заяву Фабрики про стягнення з Товариства витрат на професійну правничу допомогу, понесених Фабрикою у зв`язку з розглядом справи №906/1256/23 у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 грн, Верховний Суд враховує, що предметом розгляду у справі №906/1256/23 було питання визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Позивач посилався на необхідність приведення у відповідність договірних правовідносин між сторонами у сфері надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до вимог постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021 №1175 та просить справу розглядати в межах норм цієї постанови (зі змінами), а також постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час.

46. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 у справі №906/1256/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

47. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №906/1256/23 рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено без змін.

48. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі №906/1256/23 стягнуто з Товариства на користь Фабрики 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

49. Верховний Суд враховує, що Товариством подані дві касаційні скарги на судові рішення попередніх інстанцій.

50. Матеріали справи містять Договір №02-24 про надання правничої допомоги від 02.01.2024 (далі - Договір), завдання-доручення від 22.07.2024, ордер на надання правничої (правової) допомоги АА №1358143, виданий Фабрикою адвокату Саленку В.Ю. на представлення інтересів Фабрики у Верховному Суді.

51. Згідно з пунктом 1 Договору Фабрика уповноважує, а Бюро (Адвокатське бюро Саленка Володимира Юрійовича) приймає на себе обов`язки щодо захисту прав і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі та надання йому правничої допомоги у будь-якій справі.

52. Відповідно до Додатку від 22.07.2024 до Договору про надання правничої допомоги АО та Фабрика уклали цей Додаток про таке:

1. Бюро зобов`язується надати клієнту юридичні послуги наступного характеру згідно з Договором:

1.1 Представництво інтересів Клієнта у Верховному Суді під час розгляду справи №906/1256/23, в якій Клієнт є стороною (відповідачем), а саме: аналіз касаційної скарги та судової практики, підготовка відзиву та інших необхідних документів, безпосередня участь адвоката у судових засіданнях, тощо (без обмеження повноважень);

2. Сторони домовились, що вартість послуг згідно з пунктом 1.1. становить 5 000 грн.

53. Згідно з Актом наданих послуг №08/2024 від 21.08.2024 до Договору АО надало Клієнту правову допомогу наступного характеру: аналіз касаційних скарг та судової практики, узгодження правової позиції з Клієнтом, підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу, та інших необхідних документів; безпосередня участь адвоката у судовому засіданні 20.08.2024.

54. Сума до сплати згідно з цим актом №08/2024 за Договором та завданням-доручення від 22.07.2024 - 5 000 грн.

55. Згідно зі Звітом (детальним описом) наданих послуг професійної (правової) допомоги у справі №906/1256/23 у Верховному Суді від 26.06.2024 адвокат Саленко В.Ю. надав такі послуги:

- ознайомлення з касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №906/1256/23, аналіз нормативного регулювання та актуальної судової практики; підготовка проєкту відзиву та узгодження правової позиції з Клієнтом, подання відзиву на касаційну скаргу (через підсистему електронного суду) - 3 год. 30 хв;

- ознайомлення з касаційною скаргою Товариства на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі №906/1256/23, аналіз нормативного регулювання та актуальної судової практики; узгодження правової позиції з Клієнтом, підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу (через підсистему електронного суду) - 1 год. 30 хв;

- підготовка до судового засідання, безпосередня участь адвоката у судовому засіданні з урахуванням часу очікування - 1 год. 15 хв.

56. Фабрика 29.07.2024 сплатила на користь АО суму гонорару в розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 169 від 29.07.2024.

57. У матеріалах справи містяться відзиви Фабрики на касаційні скарги Товариства, підписані представником Фабрики - адвокатом Саленко В.Ю., у яких останній заперечував проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просив Суд скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

58. У судовому засіданні, яке відбулось 20.08.2024 в місті Києві, інтереси Фабрики безпосередньо у суді касаційної інстанції представляв адвокат - Саленко В.Ю. на підставі копії ордера від 22.06.2024 Серії АА номер 1358143.

59. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

60. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

61. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

62. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

63. Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

64. Також частини четверта -шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

65. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

66. Як вже вказувалась вище (див. пункт 30 цієї постанови), під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

67. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

68. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

69. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

70. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

71. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

72. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

73. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

74. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

75. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

76. Колегія суддів зазначає, що подані відповідачем надані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

77. Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Фабрикою на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

78. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

79. З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, питання, поставлені перед Верховним Судом скаржником у касаційних скаргах, беручи до уваги фіксований розмір гонорару, обсяг робіт і кількість часу, витраченого на підготовку відзивів за двома касаційними скаргами та участі у судовому засіданні, які окреслені у первинних документах, підтвердження їх належними і допустимими доказами, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (пункт 241 постанови), Верховний Суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір адвокатських послуг є реальним, необхідним, справедливим і пропорційним. А відтак, доводи, викладені у запереченнях позивача щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, відхиляються Судом у конкретній цій справі з огляду на їх декларативний і загальний характер.

80. Таким чином, керуючись зазначеними у пунктах 66-70 цієї додаткової постанови критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та документи щодо витрат, а також заперечення позивача щодо цієї заяви, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, доходить висновку покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн на Товариство.

81. Отже, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви Фабрики про ухвалення додаткового рішення у справі та заперечення відповідача щодо цієї заяви, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись статтями 2, 123, 80, 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Товариства на користь Фабрики 5 000 витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1256/23 задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Косенка Віктора, 32/8, ЄДРПОУ 22048622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" (11602, Житомирська обл., м. Малин, вул. Неманихіна, 2, ЄДРПОУ 32876028) 5 000 грн 00 коп (п`ять тисяч гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Житомирської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос