Постанова

від 26.08.2024 по справі 454/2456/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/2456/23 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.

Провадження № 22-ц/811/968/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника Червоноградської міської ради Львівської області Коблик Л.А.,

представника ФГ «Дзвін» - Огорілко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Червоноградської міської ради Львівської області на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 20 лютого 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

у червні 2023 року Фермерське господарство «Дзвін» звернулося до суду з позовом до Червоноградської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним, скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права постійного користування землею.

В обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, покликається на те, що рішенням Сокальської районної ради Львівської області від 17 лютого 2000 року ОСОБА_4 надано у постійне користування 17,6216 га землі на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області для зайняття фермерською діяльністю, а 09 лютого 2001 року їй видано державний акт на право постійного користування землею серія ЛВ 1054 на вищезазначену земельну ділянку, яка в подальшому внесена нею до статутного капіталу Фермерського господарство «Дзвін». Стверджує, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою присвоєння їй кадастрового номера виявлено, що на земельну ділянку площею 17,6216 га накладається інша земельна ділянка площею 2,500 га, кадастровий номер 4624884200:012:000:0114 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка передана у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на підставі рішення Червоноградської міської ради від 23 вересня 2021 року № 780 «Про затвердження технічної документації із землеустрою за межами с. Борятин». Зазначає, що відповідачі успадкували земельну частку пай розміром 2.18 га після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на підставі сертифіката мав право на земельну частку пай КСП «Шахтар» с. Острів Сокальського району Львівської області розміром 2.18 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної частки в натурі, однак їм передано у власність земельну ділянку, площа якої перевищує площу успадкованого ними паю. Покликається на те, що передача спірної земельної ділянки у власність відповідачів відбулася після видачі їй державного акту на право постійного користування землею серія ЛВ 1054 та створення фермерського господарства «Дзвін», якому ця земельна ділянка передана, а відтак у власність відповідачів передано земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні, яке не припинялося, а земельна ділянка не вилучалася з його постійного користування. Вважає, що оскільки право власності виникає з моменту його реєстрації, для реального захисту та відновлення порушених прав необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав відповідачів на спірну земельну ділянку. Звертає увагу, що земельна ділянки на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалася ОСОБА_4 не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові голові створюваного селянського (фермерського) господарства. На думку позивача, громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Зазначає те, що члени Фермерського господарство «Дзвін» провели розпаювання земельної ділянки площею 17,6216 га, за результатами якого залишилася земельна ділянка площею 2.3113 га, яку фактично використовує у господарських цілях та сплачує податки, однак на неї не оформлено право користування.

З наведених підстав просить:

-визнати недійсним та скасувати рішення Червоноградської міської ради від 23 вересня 2021 року № 780 «Про затвердження технічної документації із землеустрою за межами с. Борятин», яким громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 2,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Червоноградської міської територіальної громади за межами с. Борятин, згідно з якою передано у спільну часткову власність по 1/3 частині громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 4624884200:012:000:0114;

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки площею 2.500 га, кадастровий номер 4624884200:012:000:0114 за громадянами ОСОБА_2 1/3 частка, ОСОБА_1 1/3 частка, ОСОБА_3 1/3 частка, реєстраційний номер об`єкта 2473286046120;

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4624884200:012:000:0114 , дата державної реєстрації земельної ділянки: 23.08.2021 року, форма власності: інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня

-визнати за Фермерським господарством «Дзвін» право постійного користування земельною ділянкою площею 2,3113 га, що знаходиться на території Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області.

Рішенням Сокальськогорайонного судуЛьвівської областівід 20лютого 2024рокупозов Фермерського господарства «Дзвін» задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення Червоноградської міської ради Львівської області від 23.09.2021 року № 780, Про затвердження технічної документації із землеустрою за межами с. Борятин, яким громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на земельну ділянку площею 2.5 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗД - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) на території Червоноградської міської територіальної громади, за межами с. Борятин, згідно якої передано у спільну часткову власність по 1/3 частині громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Кадастровий номер земельної ділянки 4624884200:12:000:0114.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки площею 2,500га кадастровий номер 4624884200:12:000:0114 за громадянами ОСОБА_2 1/3 частка, ОСОБА_1 1/3 частка, ОСОБА_3 1/3 частка, реєстраційний номер об`єкта № 2473286046120.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4624884200:12:000:0114, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.08.2021р., форма власності: інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Визнано за Фермерським господарством «Дзвін» право постійного користування земельною ділянкою площею 2,3113га, розташованою на території Червоноградської міської ради Львівської області.

Рішення суду оскаржила Червоноградська міськарада Львівськоїобласті,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує,що вматеріалах справивідсутні доказинакладення земельнихділянок,оскільки намомент виготовленнятехнічної документаціїпозивачем неіснувало земельноїділянки площею17.6216га,яка з2006року розпайованаміж членамиФермерського господарства«Дзвін».Зазначає,що післярозпаювання земельноїділянки площею17.6216га залишиласяземельна ділянкаплощею 2.3113га,яка непередавалася уприватну власністьчленам Фермерськогогосподарства «Дзвін». Надумку апелянта,державний актна правопостійного користуванняземлею серіяЛВ 1054від 09лютого 2001року посвідчувавправо постійногокористування ОСОБА_4 земельною ділянкоюплощею 17.6216га,однак післярозпаювання цейдержавний актне підтверджуєправо позивачана всюплощу цієїземельної ділянки,в томучислі іна частинуземельної ділянкиплощею 2,3113га,оскільки такане існує.Вважає, що відсутність внаслідок розпаювання переданої у постійне користування ОСОБА_4 земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, зокрема права постійного користування, зумовлює і відсутність такого права у будь-якого суб`єкта. Звертає увагу, що земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність, а питання щодо розпорядження земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності на території Червоноградської територіальної громади, належить до виключної компетенції Червоноградської міської ради, а відтак визнавши за позивачем право постійного користування земельною ділянкою, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивачем така вимога не заявлялася, а пред`явлення під час розгляду справи, не слід вважати збільшенням позовних вимог. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Червоноградської міської ради Львівської області Коблика Л.А. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника Фермерського господарства «Дзвін» Огорілка Ю.В. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги ФГ «Дзвін», суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність оскаржуваного рішення Червоноградської місії ради Львівської області, оскільки міська рада, не припинивши право користування земельної ділянкою, яка була передана у постійне користування ОСОБА_4 для створення фермерського господарства, а в подальшому була передана фермерському господарству, не вилучивши з постійного користування фермерського господарства «Дзвін», не вправі була передавати частину цієї земельної ділянки площею 2.3113 га у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , і оскільки право власності за відповідачами зареєстровано на підставі рішення Червоноградської міської ради Львівської області, яке суд визнав незаконним, то така реєстрація власності на земельну ділянку є незаконною та підлягає скасуванню. Відтак, земельна ділянка площею 2.3113 га була надана у постійне користування у встановленому законом порядку, право на яку не було припинене у відповідності до чинного законодавства, суд вважав підставною позовну вимогу ФГ «Дзвін» про визнання за ним права постійного користування цією земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сокальської районної ради народних депутатів Львівської області від 17 лютого 2000 року ОСОБА_4 надано в постійне користування із земель фермерського запасу земельну ділянку для розширення селянських (фермерських господарств) площею 17.62 га на території Острівської сільської ради.

Державним актом на право постійного користування землею серії ЛВ 1054, виданим 09 лютого 2001 року, підтверджується право ОСОБА_4 постійне користування земельною ділянкою площею 17,6216 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області.

Отже, земельна ділянка площею 17.62 га на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області отримана ОСОБА_4 саме для ведення фермерського господарства.

Копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №591086 підтверджується державна реєстрація 13.06.1997 року Фермерського господарства «Дзвін», місцезнаходження - с. Борятин Сокальського району Львівської області, а відтак таке набуло статусу юридичної особи.

В матеріалах справи міститься статут Фермерського господарства «Дзвін» в редакції 1997 року, до якого неодноразово вносилися зміни та доповнення, які зареєстровані у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до змін та доповнень до статуту ФГ «Дзвін», зареєстрованих розпорядженням голови Сокальської райдержадміністрації від 28.11.2003 року №671 засновником і головою ФГ «Дзвін» є громадянка України ОСОБА_4 , членами господарства зазначено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також доповнено розділ 5 статуту «Землі господарства» пунктом 5.8 наступного змісту «Землі господарства складаються із земельної ділянки голови господарства /17.6216 га/, яка належить їй ( ОСОБА_4 ) згідно Державного акту на право постійного користування землею, виданого Сокальською районною радою 09 лютого 2001 року серія ЛВ №1054 та земельної ділянки голови господарства /2.6 га/, яка належить їй ( ОСОБА_4 ) згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Сокальською райдержадміністрацією.

Зі змісту статуту ФГ «Дзвін» (нова редакція), зареєстрованого 07.02.2007 року (пункт 5.1) вбачається, що до земель господарства належать землі передані у приватну власність, що посвідчено державними актами на право приватної власності на землю, а також державним актом на право постійного користування землею серії ЛВ №1054, виданий Сокальською районною радою 09.02.2001 року (2.3114 га) та орендовані землі, земельні ділянки знаходяться на території Острівської сільської ради; земельні частки (паї) засновника та членів господарства, що підтверджується сертифікатами на право на земельну частку (пай).

Відтак безспірним є те, що земельна ділянка площею 17.6216 га, що розташована на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства була передана засновником та головою ФГ Сало О.С. Фермерському господарству «Дзвін», а відтак права та обов`язки землекористувача здійснює саме Фермерське господарство, а не ОСОБА_4 , якій надавалася ця земельна ділянка, тобто, право постійного користування цією земельною ділянкою належить саме Фермерському господарству «Дзвін».

Наведене спростовує доводи апелянта про те, що державний акт на право постійного користування землею, виданий ОСОБА_4 09.02.2001 року, не підтверджує право ФГ «Дзвін» на всю площу земельної ділянки у розмірі 17.6216 га, такі доводи апелянта спростовуються тим, що ОСОБА_4 передала земельну ділянку площею 17.6216 га ФГ «Дзвін», що було її обов`язком.

Згідно довідки Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області №240-05 від 29.05.2023р., земельна ділянка площею 17,6216га використовується для вирощування сільськогосподарських культур Фермерським господарством «Дзвін» на території Острівського старостинського округу Червоноградського району Львівської області.

На підставі розпоряджень голови Сокальської районної державної адміністрації №294 від 21.05.2004р. та №560 від 15.12.2005р. ПП «Земельно-кадастрове бюро» розроблено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) і видачі ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 державних актів на право приватної власності на землю із земель загальною площею 17,6216га, які належать на праві постійного користування Фермерському господарству «Дзвін». Зокрема ОСОБА_6 виділено 1,86,40га, ОСОБА_7 виділено 1,86,42га, ОСОБА_12 виділено 1,9068га, ОСОБА_8 виділено 2,3813га, ОСОБА_9 виділено 2,4313га, 2,4313га, ОСОБА_10 виділено 2,4313га, відповідно до належного їм розміру земельної частки (паю).

Рішенням Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області №09 від 17.01.2006р. погоджено даний проект передачі земельних ділянок (паїв).

Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації №310 від 19.06.2006р. затверджено технічну документацію по видачі державних актів на право власності на землю по Острівській сільській раді загальною площею сільськогосподарських угідь 15,3102га, в тому числі ріллі 15.3102 га та у фізичних гектарах (згідно з додатком), враховуючи якісну оцінку земель та видано державні акти на право власності на землю в розмірі земельних часток (паїв) по Острівській сільській раді для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ «Дзвін» загальною площею сільськогосподарських угідь 15.3102 га.

Додаток до розпорядження містить список громадян, яким видаються державні акти на право власності на землю за рахунок середніх часток (паїв) по фермерському господарству «Дзвін» у Острівській сільській раді, загальна площа ріллі 15.3102 га.

Оскільки у приватну власність за рахунок середніх часток (паїв) по фермерському господарству «Дзвін» у Острівській сільській раді було передано 15.3103 га, а ФГ «Дзвін» на праві постійного користування належало 17,6216 га, то після розпаювання у ФГ «Дзвін» на праві постійного користування залишилося 2.3113 га, оскільки земельна ділянка такою площею з користування ФГ «Дзвін» у встановленому законом порядку не вилучалася.

Зі свідоцтва про право на спадщину від 25.11.2019р. встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 успадкували земельну частку (пай) розміром 2,18га без визначення меж цієї земельної частки в натурі, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на який належало останньому на підставі сертифіката на право на земельну частку пай серія ЛВ № 0141040.

Рішенням Червоноградської міської ради Львівської області №438 від 29.04.2021р. «Про розгляд заяви громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку орієнтованою площею 2,1800 в умовнокадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Червоноградської міської територіальної громади за межами с.Борятин, згідно свідоцтва про право на спадщину.

Оспорюваним рішенням Червоноградської міської ради Львівської області №780 від 23.09.2021р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою за межами с. Борятин» затверджено відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 2,500 га кадастровий номер 4624884200:12:000:0114 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Червоноградської міської територіальної громади, за межами с.Борятин, згідно якої передано цю земельну ділянку у спільну часткову власність відповідачам (розмір частки кожного становить 1/3).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 2473286046120 встановлено, що право власності на вищевказану земельну ділянку 2,500 га кадастровий номер 4624884200:012:000:0114, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: № 60798274 від 06.10.2021 року зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по 1/3 частині за кожним. Право відповідачі набули на підстав рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 780, виданого Червоноградською міською радою 23.09.2021р.

Листом №41 від 13.10.2021р. ПП «Рокос» повідомило ОСОБА_4 , що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку площею 17,6216 га встановлено, що на цю земельну ділянку накладається інша земельна ділянка площею 2,500 га кадастровий номер 4624884200:012:000:0114, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

З висновку експертного земельно-технічного дослідження №05-23Д від 03.02.2023р. встановлено, що земельна ділянка загальною площею 17,6216га поділена на 8 ділянок, які мають кадастрові номери, окрім крайньої земельної ділянки площею 2,3054га, яка з однієї сторони межує з належною ОСОБА_6 земельною ділянкою та з іншої сторони з належною ОСОБА_13 земельною ділянкою. Земельна ділянка площею 2,5134га кадастровий номер 4624884200:012:000:0114, яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 накладається на земельну ділянку площею 2,3054га. яка входить до загальної площі ділянки ОСОБА_4 . Площа накладки становить 2,1916га.

А відтак, часткове накладення земельної ділянки відповідачів на земельну ділянку, передану у постійне користування ОСОБА_4 , яка в подальшому нею передана ФГ «Дзвін» підтверджується листом ПП «Рокос» від 13 жовтня 2021 року № 41 та висновком експертного земельно-технічного дослідження від 03 лютого 2023 року № 05-23Д, з якого відомо, що земельна ділянка площею 2,5134га кадастровий номер 4624884200:12:000:0114, власники якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , накладається на крайню земельну ділянку, яка входить до загальної площі ділянки ОСОБА_4 площею 17,6216 га.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом № 973-IV та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з частиною 1 статті 51 ЗК України (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною 1 статті 23 ЗК України (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_4 права постійного користування земельною ділянкою та створення фермерського господарства) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19), від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

Зазначене повністю спростовує покликання представника Червоноградської міської ради Львівської області в тій частині, де він зазначив, що земельна ділянка була надана в постійне користування ОСОБА_4 як громадянину, а не спеціальному суб`єкту голові створюваного фермерського господарства, а також те, що земельна ділянка площею 2.1331 га ФГ «Дзвін» не передавалася.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини 2 статті 95 ЗК України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

За такихпідстав,право постійногокористування земельноюділянкою,набуте особоюу встановленомузаконодавством порядку,відповідно дозаконодавства,що діялона момент набуття права постійного користування, не припиняється.

Відповідно до статті 141 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття головою Сокальської районної державної адміністрації розпорядженням від №310 від 19.06.2006р.), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 141 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття головою Сокальської районної державної адміністрації розпорядження від №780 від 23.09.2021 року), підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Виходячи з аналізу зазначених норм, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України.

Відповідно до висновку Конституційного Суду України, викладеного в рішенні від 22.09.2005р. №5-рп/2005, громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Частини 1, 2 статті 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки,які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 3 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до роз`яснень, зазначених в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004р., розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до вимог статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин 2, 5 статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, та саме з метою його захисту.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У справі, що розглядається, Фермерське господарство «Дзвін» звернулося до суду з цивільним позовом до Червоноградської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою.

При вирішенні спору у даній справі підлягає доказуванню та обставина, чи спірна земельна ділянка площею 2,3113 га, яка оскаржуваним позивачем рішенням Червоноградської міської ради Львівської області передана ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у спільну часткову власність по 1/3 частині земельної ділянки, накладається на земельну ділянку, яка була надана ОСОБА_4 у постійне користування, а в подальшому була передана нею ФГ «Дзвін», оскільки надання земельної ділянки у користування чи у власність без припинення права користування попереднього користувача чи права власності попереднього власника чинним земельним законодавством не допускається.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФГ «Дзвін» покликається на те, що оспорюваним рішенням Червоноградської міської ради порушено його права, оскільки надана у власність відповідачам земельна ділянка виділена з земельної ділянки площею 17.6216 га, наданої у постійне користування ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства, яка в подальшому була передана нею Фермерському господарству «Дзвін» також у постійне користування.

Суд першоїінстанції встановив,що начас зверненняз позовомта розглядусправи правопостійного користуванняземельною ділянкоюналежало юридичнійособі Фермерському господарству«Дзвін»,яке,вважаючи порушенимийого правояк постійногоземлекористувача,звернулося досуду зданим позовом..

Як убачається з матеріалів справи, право постійного користування ОСОБА_4 земельною ділянкою площею 17.6216 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області, підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ЛВ 1054 від 09.02.2001 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 238.

Безспірним є те, що земельна ділянка площею 17,6216 га первинно була надана ОСОБА_4 у постійне користування для зайняття фермерським господарством у 2000 році, в подальшому ця земельна ділянка була передана Фермерському господарству «Дзвін», що підтверджується його статутом, змінами та доповненнями до статуту, зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Право власності відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на частину вищевказаної земельної ділянки площею 2, 500 га підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 2473286046120, яким є земельна ділянка кадастровий номер 4624884200:12:000:0114.

Висновком №05-23Д експертного земельно-технічного дослідження підтверджується, що земельна ділянка к.н. 4624884200:12:000:0114, площа 2,5134га, власниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , накладається на земельну ділянку площею 17,6216 га, що на праві постійного користування належала ОСОБА_4 згідно державного акту на право постійного користування землею, а в подальшому передана нею ФГ «Дзвін», яке набуло право постійного користування цією земельною ділянкою.

Часткове накладення земельної ділянки відповідачів на земельну ділянку ФГ «Дзвін» підтверджується також листом ПП «Рокос» від 13.10.2021 року.

Частина земельної ділянки площею 2.5 га, що передана відповідачам у 2021 році, тобто через 20 років після набуття ОСОБА_4 права постійного користування земельною ділянкою площею 17,6216 га та переданою нею у встановленому законом порядку Фермерському господарству «Дзвін», є складовою частиною земельної ділянки, належної ФГ «Дзвін» на праві постійного користування і накладається на частину земельної ділянки ФГ Дзвін», що відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи ФГ «Дзвін» щодо накладення земельних ділянок та відповідно порушення його прав внаслідок такого накладення земельних ділянок, відповідачі, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, суду не надали.

Право постійного користування Фермерського господарства «Дзвін» на спірну земельну ділянку площею 2.3113 га, яка є частиною земельної ділянки площею 17,6216 га, що була надана ОСОБА_4 у постійне користування для ведення фермерського господарства та в подальшому передана нею у постійне користування Фермерському господарству «Дзвін», у встановленому законом порядку ні уповноваженими законом органами, ні судом не припинялось, земельна ділянка у встановленому законом порядку у ФГ «Дзвін» не вилучалась, а відтак така земельна ділянка, з врахуванням положень частини 5 статті 116 ЗК України, не могла надаватися Червоноградською міською радою Львівської області у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

За такихобставин,колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанції,який,враховуючи фактнакладення земельнихділянок відповідачівна земельнуділянку Фермерськогогосподарства «Дзвін»,а такожту обставину,що отриманняпозивачем земельноїділянки впостійне користуванняпередувало отриманнюу власністьвідповідачами їхземельних ділянок(23.09.2021року),яка зкористування ФГ«Дзвін» увстановленому закономпорядку невилучалася,вважавпідставною позовну вимогу ФГ «Дзвін» про визнання недійсним та скасування рішення Червоноградської міської ради від 23 вересня 2021 року № 780 «Про затвердження технічної документації із землеустрою за межами с. Борятин», яким громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 2,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Червоноградської міської територіальної громади за межами с. Борятин, згідно з якою передано у спільну часткову власність по 1/3 частині громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 4624884200:012:000:0114.

Задовольняючи позовні вимоги ФГ «Дзвін», суд першої інстанції врахував те, що розпорядженням Сокальської районної державної адміністрації від №310 від 19.06.2006р. не припинено право постійного користування Фермерського господарства «Дзвін» щодо всієї земельної ділянки площею 17,6216 га, що перебувала у постійному користуванні ФГ «Дзвін» до її розпаювання, а лише передано у приватну власність членів фермерського господарства 15.3103 га, а відтак у постійному користуванні ФГ «Дзвін» залишилось 2.3113 га, яка у встановленому законом порядку з постійного користування ФГ «Дзвін» не вилучалася

Тому, Червоноградська міська рада Львівської області, приймаючи рішення №780 від 23.09.2021р. про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу спірної земельної ділянки площею 2,500 га у спільну часткову власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 порушила права Фермерського господарства «Дзвін», як постійного користувача цієї земельної ділянки площею 2.3113 га, оскільки право постійного користування цією частиною земельної ділянки набуто фермерським господарством задовго до прийняття оскаржуваного рішення Червоноградської міської ради Львівської області і це право на момент прийняття міською радою оспорюваного рішення не було припинено, як цього вимагають положення частини 5 статті 116 ЗК України, і спірна земельна ділянка не вибула з постійного користування ФГ «Дзвін».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентовано, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Оскільки підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по 1/3 частини земельної ділянку кадастровий номер 4624884200:012:000:0114 є рішення Червоноградської міської ради Львівської області від 23 вересня 2021 року № 780 «Про затвердження технічної документації із землеустрою за межами с. Борятин», щодо якого суд першої інстанції дійшов висновку про його незаконність, то підставним є задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 2.5 га, кадастровий номер 4624884200:012:000:0114.

З огляду на те, що земельна ділянка площею 2.3131 га є частиною земельної ділянки площею 17.6216 га, яка у встановленому законом порядку в 2000 році була надана ОСОБА_4 у постійне користування для ведення фермерського господарства, і яка в подальшому правомірно була передана Фермерському господарству «Дзвін», яке маючи статус юридичної особи відповідно до закону набуло право землекористувача, а відтак є законним постійним користувачем цієї земельної ділянки, та з огляду на те, що внаслідок розпаювання серед членів ФГ «Дзвін» земельної ділянки площею 17.6216 га з врахуванням належної їм частки (паю) у приватну власність членів фермерського господарства було передано 15.3103 га, а у постійному користуванні ФГ «Дзвін» залишилась земельна ділянка площею 2.3113 га, то суд першої інстанції, з огляду на те, що відповідачами заперечується право постійного користування ФГ «Дзвін» цією земельною ділянкою, правомірно задовольнив позову вимогу Фермерського господарства «Дзвін» про визнання за Фермерським господарством «Дзвін» право постійного користування земельною ділянкою площею 2,3113га, розташованою на території Червоноградської міської ради Львівської області.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Відповідно частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки зазначені апелянтом доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Червоноградської міськоїради Львівськоїобласті залишити без задоволення.

Рішення Сокальськогорайонного судуЛьвівської областівід 20лютого 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 02.09.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк