Рішення

від 21.08.2024 по справі 160/15169/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 рокуСправа №160/15169/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Могилівської сільської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/15169/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Могилівської сільської ради, в якій позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дружка Валерія Володимировича №53-К від 30.04.2024р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради з 01.05.2024р.;

- стягнути з виконавчого комітету Могилівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2024р. до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 19068 грн.75 коп;

- стягнути з виконавчого комітету Могилівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 грн;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй заробітної плати за один місяць.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона працювала у Могилівській сільській раді начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту з 03 травня 2017 року. На посаду була прийнята за результатами конкурсу.

Розпорядженням голови виконавчого комітету Могилівської сільської ради ОСОБА_2 №53-К від 30.04.2024р. вона була звільнена з займаної посади «відповідно п.4 ст.40 КЗпП України у зв`язку відсутністю 01.04.2024р. більше трьох годин протягом робочого дня». Звільнення вважає незаконним тому, що вона була відсутня на роботі в першій половині робочого дня 01.04.2024р. з поважної причини, а саме: продовження її хвороби.

Причиної звільнення за ніби-то здійснений прогул вважає упереджене ставлення до неї голови виконавчого комітету Могилівської сільської ради ОСОБА_2 .

Вказує, що протягом 7 років праці у виконкомі зауважень по роботі відділу і особисто по виконанню її обов`язків з боку керівництва не було. Але з лютого 2024 р. вона відчула упереджене ставлення до неї з боку голови виконавчого комітету, який почав безпідставно піддавати необ`єктивній критиці її роботу. Зазначає, що після розмови з головою виконавчого комітету Могилівської сільської ради ОСОБА_2 26.03.2024 р. її стан здоров`я різко погіршився. Звернувшись до Царичанського центру первинної медико-санітарної допомоги, їй було встановлено діагноз "гіпертонічний криз". Лікар призначив амбулаторне лікування та видав лікарняний лист з 27 по 29 березня. Проте протягом цього періоду стан здоров`я позивача не покращився.

29 березня 2024 року невропатолог, до якого вона звернулася за направленням сімейного лікаря, рекомендував продовжити лікування на лікарняному листку з 30 березня по 5 квітня 2024 року. Однак сімейний лікар відмовила в продовженні лікарняного.

Вказує, що з початку війни в виконкомі Могилівської сільської ради запроваджено чергування спеціалістів по вихідних днях у приміщенні ради, яке організовує заступник голови ОСОБА_3 Працівникам, які чергували, надається відгул в інші робочі дні за попередньою усною домовленістю з керівництвом або через месенджер Viber.

29 березня 2024 року, використовуючи месенджер Viber, позивач повідомила ОСОБА_2 про свій намір скористатися відгулом 1 квітня 2024 року за відпрацьоване чергування в сільській раді у неділю 10 березня 2024 року відповідно до щомісячного графіка чергувань за березень 2024р., у відповідь на звернення позивача, надіслане через Viber, голова повідомив, що «Всі дії відповідно до вимог законодавства. Через реєстрацію заяв».

Тому, погано себе почуваючи, позивач вирішила зранку знову звернутися до лікарів, щоб вирішити питання подальшого лікування. Вранці 01.04.2024р. вона поїхала до Царичанського ЦПМСД. Після огляду невропатологом, позивачу було запропоновано продовжити стаціонарне лікування на лікарняному листку, але в палаті для тяжкохворих, які лікуються після перенесеного інсульту, проте вона відмовилась від такої пропозиції, оскільки таке лікування, на її думку, могло лише погіршити і так незадовільний стан її здоров`я. Прохання призначити їй лікування у денному стаціонарі було відхилено лікарями, оскільки денного стаціонару у Царичанському ЦПМСД немає.

Зазначає, що пройшовши внутрішньовенне крапельне лікування у Царичанському ЦПМСД, у другій половині дня, 01.04.2024р., позивач приїхала у Могилівську сільську раду та повідомила голові виконкому про ситуацію, в якій опинилася і попросила його надати їй частину безоплатної відпустки для лікування з 02.04.2024р. на 15 робочих днів, заява була задоволено та надано позивачу безоплатну відпустку з 02.04.2024р. по 16.04.2024р. включно, але на 15 календарних днів. Вказує, що при розмові з головою виконавчого комітету Могилівської сільської ради ОСОБА_2 мова про взятий нею 01.04.2024р. відгул та про надання пояснювальної записки про відсутність на роботі в першій половині робочого дня 01.04.2024р. не йшла.

Зазначає, що, на думку позивача, ОСОБА_2 таким чином погодив їй відгул 01.04.2024р. за чергування 10.03.2024р.

Зазначила, що стан її здоров`я продовжував погіршуватися і вона знову звернулася до лікарів та перебувала на лікарняних.

29.04.2024р. після лікування позивач вийшла на роботу, проте у другій половині дня позивача викликав голова виконавчого комітету Могилівської сільської ради ОСОБА_2 та надав розпорядження про звільнення її за прогул 01.04.2024р. Позивач не погоджується із вказаним розпорядження голови виконавчого комітету Могилівської сільської ради ОСОБА_2 №53-К від 30.04.2024р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, вважає його протиправним, та просить задовольнити позов в повному обсязі.

03.07.2024 року Виконавчим комітетом Могилівської сільської ради подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування правової позиції зазначив, що остаточною причиною видачі Розпорядження голови виконавчого комітету Могилівської сільської ради № 53-К від 30.04.2024 «Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та звільнення з займаної посади» стала відсутність позивачки ОСОБА_1 на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня 01 квітня 2024 року.

Вказав, що з моменту укладання трудового договору на підставі розпорядження голови виконавчого комітету Могилівської сільської ради 24.04.2017 №26-к «Про прийняття ОСОБА_1 на посаду начальника відділу з питань освіти, охорони здоров`я, культури, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради» позивач систематично порушувала режим та розпорядок робочого дня. Не дивлячись на постійні зауваження керівника, ОСОБА_1 , на власний розсуд встановила свій особистий графік роботи: понеділок - п`ятниця: з 9.30 до 14.30; перерва: з 12.00 до 13.00, мотивуючи це віддаленістю робочого місця від місця проживання та обмеженням транспортного сполучення. Входячи в обставини підлеглої, намагаючись створити їй комфортні умови праці, враховуючи її вік та стать, керівник не застосовував вагомих дисциплінарних заходів стягнень.

Після офіційного виходу на пенсію за віком ситуація щодо дотримання трудової дисципліни начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту ОСОБА_1 погіршилась. На численні зауваження щодо недотримання нею графіку роботи позивач не звертала уваги, окремі розпорядження та вказівки керівника залишилися невиконаними.

На відсутність 04.03.2024 ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин, яка була зафіксована Актом, керівник також відреагував лояльно - офіційних дисциплінарних стягнень до неї не застосував, обмежився усним попередженням.

З 11.03.2024 ОСОБА_1 оформила чергову відпустку на 14 календарних днів. По закінченню якої, 25.03.2024 приступила до роботи. І вже в цей день емоційно відреагувала на поставлене керівником завдання, спровокувала з ним конфлікт.

Вказує, що 26.03.2024, не дивлячись на незавершену невідкладну справу і обмежені строки щодо її виконання, позивач прийшла на роботу о 9.45. Щоб не зірвати засідання виконавчого комітету, невирішене нею завдання змушені були виконати її підлеглі. Позивач емоційно відреагувала на зауваження керівника та колег. Протягом дня знаходилась у збудженому стані та, в черговий раз, погрожувала написанням заяви на звільнення. Наміри щодо написання заяви на звільнення протягом останніх років носили системний характер, і, саме таким чином, позивачка намагалась маніпулювати, як керівником, так і співробітниками.

Під кінець робочого дня 26.03.2024 ОСОБА_1 написала заяву про звільнення її з 01.04.2024 з займаної посади за власним бажанням. Результатом розгляду заяви стало розпорядження голови виконкому №41-К від «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту», проте, вже після винесення розпорядження щодо її офіційного звільнення, 27.03.2024 позивач оформила лікарняний, який закінчився 29.03.2024. Цього ж дня до виконавчого комітету від ОСОБА_1 надійшла заява про відкликання заяви від 26.03.2024 про звільнення за власним бажанням. Як наслідок, керівник знову ввійшов у положення підлеглої і видав розпорядження від 29.03.2024 № 42-К «Про скасування розпорядження голови виконкому від № 41-К «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту».

Крім цього, від позивача надійшла заява, також датована 29.03.2024, про надання їй частини щорічної чергової відпустки на 12 календарних днів з 15.04.2024, проте, у зв`язку з виробничою необхідністю, ОСОБА_1 було відмовлено в наданні відпустки. Увечері цього ж дня о 18.28 год позивач в телефонному застосунку Viber поставила до відома голову виконкому ОСОБА_2 , що 01.04.2024 бере вихідний. На що керівник відповів: «всі дії у відповідності до вимог законодавства. Через реєстрацію заяв». Позивач відповіла: «Добре».

Зазначає, що ОСОБА_1 з`явилась на роботі лише о 15.25 год і залишила приміщення сільської ради о 16.15 год, про що складено Акт відсутності на робочому місці від 01.04.2024. Приїзд на роботу був викликаний написанням заяви про надання відпустки за власний рахунок на 15 робочих днів за сімейними обставинами з 02.04.2024, яка була погоджена розпорядженням голови виконкому від 02.04.2024 № 18-В «Про надання відпустки без збереження заробітної плати начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради ОСОБА_1 ». Враховуючи той факт, що позивач є пенсіонером за віком, на виконання нормативних вимог визначених в п.6 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки», не дивлячись на виробничу необхідність, йдучи на поступки підлеглій, керівник був змушений погодити дану відпустку.

Вказує, що в присутності колег голова попрохав написати пояснення щодо причин систематичного порушення трудової дисципліни та в черговий раз суворо попередив про наслідки невиконання вимог трудового законодавства.

Не дочекавшись письмових пояснень на усні прохання щодо надання вище зазначених пояснень, 15.04.2024 о 10.28 год голова виконкому ОСОБА_2 в телефонному застосунку Viber звернувся до позивача з проханням «підготувати та надати секретарю ОСОБА_4 пояснювальні з приводу відсутності на робочому місці більше 3-х годин 04.03.2024 і 01.04.2024. Також де і на якій підставі знаходиться ноутбук Могилівської філії-гімназії ім. Михайла Логвина», проте відповідач вказує, що жодних пояснень позивач так і не надала.

На наступний день після закінчення відпустки, а саме: 17.04.2024, позивач відкрила черговий лікарняний лист на 3 дні. По закінченні якого, знову не з`явилася на роботу. Даний факт підтверджується відповідним Актом. А 23.04.2024 знову відкрила лікарняний на 4 дні по 26.04.2024 включно.

По завершенню чергового лікарняного, 29.04.2024 ОСОБА_1 приступила до роботи, але вже 30.04.2024 знову спровокувала конфліктну ситуацію, говорила про упереджене ставлення до неї з боку керівництва і почала погрожувати написанням заяви на звільнення. Намагаючись врегулювати мирним шляхом спірну ситуацію, голова виконкому ОСОБА_2 , в присутності заступника голови ОСОБА_3 , попрохав начальника відділу ОСОБА_1 пояснити свою поведінку та причини систематичного порушення трудової дисципліни. Надавати будь-які пояснення позивач відмовилась.

З огляду на непередбачувану поведінку працівниці протягом останнього року, маючи великі сумніви щодо покращення її дисциплінованості, з метою недопущення зриву закінчення навчального року в учбових закладах громади, забезпечення належної підготовки захисних споруд до навчального процесу в умовах військового стану, керівник, на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, застосував до позивача крайню міру дисциплінарного стягнення - виніс розпорядження голови виконавчого комітету №53-К «Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та звільнення з займаної посади».

Вважає, що процедура звільнення начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради ОСОБА_1 проведена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради з 01.05.2024р., зазначає, що враховуючи систематичні порушення трудового законодавства позивачем, її ігнорування зауважень з боку керівника, провокування конфліктних ситуацій, небажання налагодити дружні стосунки в колективі, постійні маніпуляції щодо лікарняних та її наполегливий намір розірвати трудові відносини з виконавчим комітетом, з огляду на той факт, що на посаду начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради з 30.04.2024 року на підставі розпорядження голови виконавчого комітету № 55-К від «Про переведення ОСОБА_5 з посади спеціаліста II категорії на посаду начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту» був призначений новий керівник, заперечує щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради з 01.05.2024.

Щодо стягнення з виконавчого комітету Могилівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.04.2024 до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 19068 грн.75 коп, зазначає, що у квітні 2024 року, згідно табеля обліку використання робочого часу працівників апарату виконавчого комітету Могилівської сільської ради, ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату за 2 робочих дні відповідно до штатного розпису. Також, було оплачено листки непрацездатності № 11945632- 2022349524-1 з 17.04.2024 по 19.04.2024 та № 12022796-2022494763-1 з 23.04.2024 по 26.04.2024 за рахунок роботодавця. У зв`язку з тим, що 01.04.2024 та 22.04.2024 ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, оплата за ці дні не здійснювалась. З 02.04.2024 по 16.04.2024. позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, тому оплата за ці дні також не проводилась відповідно до законодавства. При звільненні 30.04.2024 з ОСОБА_1 було проведено остаточний розрахунок і виплачено компенсацію за 22 календарних дні невикористаної відпустки (із розрахунку за 12 к.д. за період до 31.12.2023 та 10 к.д. за відпрацьований період у 2024 році).

Вважає, що розрахунок з позивачем на дату звільнення проведено у повному обсязі відповідно до ст. 116 КЗпП України.

Також зазначає, що позивач вимагає виплату за вимушений прогул відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. Але, оскільки ОСОБА_1 була звільнена відповідно до законодавства 30.04.2024, отримала всі належні їй виплати, то час із 01.05.2024 не можна вважати вимушеним прогулом, отже виплата заявленої позивачем суми в розмірі 19068 грн. 75 коп., є безпідставною.

Щодо стягнення з виконавчого комітету Могилівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000 грн. та поновлення її на роботі, а також виплати їй заробітної плати за один місяць, зазначає, що у зв`язку з тим, що винесення розпорядження голови виконавчого комітету №53-К «Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та звільнення з займаної посади», є обґрунтованим, вважає, що стягнення з виконавчого комітету Могилівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000 грн., поновлення її на роботі, та виплата їй заробітної плати за один місяць, є безпідставним.

11.07.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, з урахуванням клопотання від 08.08.2024 року, в якій ОСОБА_1 зазначає, що однією з причин, які стали складовою конфлікту, став протиправно заведений головою Виконавчого комітету ОСОБА_2 порядок, згідно якого працівники виконкому чергували по вихідним днях у приміщенні сільської ради, а потім за ці чергування отримували відгули.

У виконкомі Могилівської сільської ради організація чергувань і надання відгулів працівникам здійснювалася з порушенням вимог КЗпП України.

Зазначає, що позивач була вимушена брати такий відгул 01.04.2024 за 10.03.2024, повідомивши голову Виконавчого комітету про це через вайбер ввечері 29.03.202 та повідомила, що жодних компенсацій, передбачених Законом, працівникам не надавалося.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Голови виконавчого комітету Могилівської сільської ради - Дружка Валерія Володимировича у справі №160/15169/24 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року заперечення Голови виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дружка Валерія Володимировича, подані по справі №160/15169/24 повернуто без розгляду.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2017 року розпорядженням виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області 26-к, позивача прийнято за конкурсом на посаду начальника відділу з питань освіти, охорони здоров`я, культури, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради з 03.05.2017 року.

04 березня 2024 року працівниками Могилівської сільської ради, а саме: заступником сільського голови з питань земельних ресурсів, екології, економічного розвитку та зв`язку з громадськістю ОСОБА_3 , начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності головним бухгалтером ОСОБА_6 та начальником відділу екології, земельних ресурсів, житлово- комунального господарства, цивільного захисту та мобілізаційної роботи ОСОБА_7 було складено та підписано "Акт відсутності на робочому місці" начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту Акту, ним було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 04 березня 2024 року, а саме: о 9.15 год. ОСОБА_1 з`явилась на робоче місце, о 14.30 год. - покинула його. Таким чином загальний період відсутності на робочому місці складає 3 (три) години 45 хвилин. Причина відсутності невідома.

Також, 01 квітня 2024 року працівниками Могилівської сільської ради, а саме: заступником голови виконкому ОСОБА_3 , начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності головним бухгалтером ОСОБА_6 та начальником відділу екології, земельних ресурсів, житлово- комунального господарства, цивільного захисту та мобілізаційної роботи ОСОБА_7 було складено та підписано "Акт відсутності на робочому місці" начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту Акту, ним було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 01 квітня 2024 року з 08:00 до 15:25 год. та зазначено про те, що ОСОБА_1 покинула робоче місце о 16.15 год., таким чином загальний період відсутності на робочому місці складає 7 (сім) годин 10 хвилин. Причина відсутності невідома.

Крім того, 22 квітня 2024 року працівниками Могилівської сільської ради, а саме: заступником сільського голови з питань земельних ресурсів, екології, економічного розвитку та зв`язку з громадськістю ОСОБА_3 , начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності головним бухгалтером ОСОБА_6 та начальником відділу екології, земельних ресурсів, житлово- комунального господарства, цивільного захисту та мобілізаційної роботи ОСОБА_7 було складено та підписано "Акт відсутності на робочому місці" начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту Акту, ним було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 22 квітня 2024 року. Причина відсутності невідома.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять письмових пояснень позивача щодо його відсутності на роботі.

30 квітня 2024 року позивачу вручено розпорядження «Про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та звільнення з займаної посади» № 53-к.

Відповідно до вказаного розпорядження, позивача звільнено з посади начальника відділу освіти, культури, молоді і спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області на підставі пункту 4статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з відсутністю 01 квітня 2024 року більше трьох годин протягом робочого дня.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положеньст. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується, і громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Положеннямистатті 87 Закону України "Про державну службу"визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Згідно з ч.1, 2, 3ст. 5 Закону України "Про державну службу"правове регулювання державної служби здійснюєтьсяКонституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до положень п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 своєїпостанови від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 13.09.2017 по справі № 6-1412цс17, прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Відповідно дост. 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно дост. 147-1 КЗпП Українидисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівників від роботи у зв`язку з тимчасовою працездатністю або перебування його у відпустці. Частиною 2 вказаноїстатті цього Кодексувстановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно п.22постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п.1 ст.41, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпПправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Відповідно дост.149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом з матеріалів встановлено, що 04 березня 2024 року працівниками Могилівської сільської ради, а саме: заступником сільського голови з питань земельних ресурсів, екології, економічного розвитку та зв`язку з громадськістю ОСОБА_3 , начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності головним бухгалтером ОСОБА_6 та начальником відділу екології, земельних ресурсів, житлово - комунального господарства, цивільного захисту та мобілізаційної роботи ОСОБА_7 було складено та підписано "Акт відсутності на робочому місці" начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту ОСОБА_1 04 березня 2024 року та зазначено, що о 9.15 год. ОСОБА_1 з`явилась на робоче місце, о 14.30 год. - покинула його. Таким чином загальний період відсутності на робочому місці складає 3 (три) години 45 хвилин. Причина відсутності невідома.

01 квітня 2024 року працівниками Могилівської сільської ради, а саме: заступником голови виконкому ОСОБА_3 , начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності - головнимбухгалтером ОСОБА_6 та начальником відділу екології, земельних ресурсів, житлово - комунального господарства, цивільного захисту та мобілізаційної роботи ОСОБА_7 було складено та підписано "Акт відсутності на робочому місці" начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту ОСОБА_1 01 квітня 2024 року, в якому зафіксовано факт відсутності на робочому місці ОСОБА_1 з 08:00 до 15:25 год. та зазначено, що покинула робоче місце ОСОБА_1 о 16.15 год., таким чином загальний період відсутності на робочому місці складає 7 (сім) годин 10 хвилин. Причина відсутності невідома.

Крім того, 22 квітня 2024 року працівниками Могилівської сільської ради, а саме: заступником сільського голови з питань земельних ресурсів, екології, економічного розвитку та зв`язку з громадськістю ОСОБА_3 , начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності головним бухгалтером ОСОБА_6 та начальником відділу екології, земельних ресурсів, житлово - комунального господарства, цивільного захисту та мобілізаційної роботи ОСОБА_7 було складено та підписано "Акт відсутності на робочому місці" начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту ОСОБА_1 22 квітня 2024 року. Причина відсутності невідома.

Отже, факт відсутності позивача на роботі підтверджується наявними в матеріалах справи актами відсутності на робочому місці працівника від 04.03.2024 року, 01.04.2024 року, 22.04.2024 року, які складені посадовими особами відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться пояснення секретаря виконавого комітету Могилівської сільської ради Невтриніс Валентини Іванівни, в яких, зокрема, зазначено, що 04.03.2024 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без поважних причин, про що було складено Акт, керівник також відреагував лояльно - офіційних дисциплінарних стягнень до неї не застосував, обмежився усним попередженням.

Вказано, що ОСОБА_1 з`явилась на роботі лише о 15:25 год і залишила приміщення сільської ради о 16:15 год, про що складено Акт відсутності на робочому місці від 01.04.2024. Відповідно заяви про надання відпустки за власний рахунок на 15 робочих днів за сімейними обставинами з 02.04.2024, було підписано розпорядження голови виконкому від 02.04.2024 № 18-В «Про надання відпустки без збереження заробітної плати начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради ОСОБА_1 ».

На наступний день після закінчення відпустки, а саме: 17.04.2024, позивач відкрила черговий лікарняний лист на 3 дні. По закінченні якого, 22.04.2024 знову не з`явилася на роботу. Вказала, що даний факт підтверджується відповідним Актом.

В поясненнях соціального працівника КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Могилівської сільської ради» ОСОБА_8 та начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Могилівської сільської ради Яценко Анна Володимирівна, зокрема, зазначено, що робочий час ОСОБА_9 розпочинався з 9:30 і закінчувався о 14:30 (мотивувала тим, що немає чим доїхати на роботу, при цьому маючи власний автомобіль). 1 квітня 2024 року ОСОБА_9 без попередження була відсутня на робочому місці з 8:00 до 15:25 год та покинула своє робоче місце о 16:15 год.

Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що 01.04.2024 року голова виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дружко В.В. погодив відгул позивача 01.04.2024 року за чергування 10.03.2024 року, оскільки як встановлено з матеріалів справи позивач не зверталась з відповідною заявою, як і не видався наказ про надання дня відгулу за відпрацьований раніше день ОСОБА_1 , суд зазначає, що сам по собі факт написання ОСОБА_1 повідомлення через месенджер Viber про взяття вихідного за відпрацьований раніше день не є підставою для невиходу на роботу. Суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 днів відпочинку за роботу у вихідний день матеріали справи не містять.

Щодо доводів позивача щодо того, що вона була відсутня на роботі в першій половині робочого дня 01.04.2024р. з поважної причини, а саме: продовження її хвороби, суд зазначає наступне.

Порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність затверджений Інструкцією про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за №1005/6196 (далі - Інструкція №455).

Відповідно до п.1.1. та п.1.2 Інструкції №455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п.1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Відповідно до пунктів 2.5-2.7 розділу II Інструкції №455, листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі. Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня. Особам, направленим фельдшером і здоров пункту під час робочої зміни до лікувально- профілактичного закладу, листок непрацездатності видається з моменту звернення у здоров пункт у разі визнання їх тимчасово непрацездатними. Особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а у випадку, коли працівник звертався в здоров пункт в нічну зміну, видається листок непрацездатності з часу звернення у здоров пункт до закінчення робочої зміни.

Як вбачається з копії медичної картки позивача, 01.04.2024 року ОСОБА_1 зверталася до сімейного лікаря, проте сімейний лікар відмовив у наданні лікарняного листа, у зв`язку з цим позивач звернулась до невропатолога, невропатолог запропонував їй стаціонарне лікування, проте вона відмовилась, оскільки "боїться повітряних тривог вночі, проживає одна і не може перебувати у лікарні".

Суд зазначає, що даний запис не підтверджує поважність причини відсутності ОСОБА_1 на роботі 01.04.2024 року, оскільки не відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, а констатує лише факт можливого звернення позивача до медичного закладу, та як наслідок, не підтверджує її непрацездатність.

Відповідно до частини 1, 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Проте, в порушення вказаної норми, ОСОБА_1 не надано до суду жодних письмових доказівна підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці 01.04.2024 року. Натомість, суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві не спростовує факту щодо її відсутності на робочому місці 01.04.2024 року у період часу з 08:00 год. до 15:25 год. та з 16:15 год.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач мав усвідомлювати, що він є посадовою особою органу місцевого самоврядування, а як наслідок має виконувати свої посадові обов`язки, дотримуватись правил трудового розпорядку, а у випадку відсутності на роботі повідомляти свого роботодавця про причини відсутності на робочому місці.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_1 більше трьох годин безперервно протягом робочого дня без поважних причин була відсутня на роботі, не попередивши голову Виконавчого комітету Могилівської сільської ради про причину своєї відсутності, час повернення на робоче місце, що згідноПостанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4ст.40 КЗпП(322-08) визнається прогулом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з посади відбулось із дотриманням норм чинного трудового законодавства України, а тому, підстави дляскасування розпорядження голови виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дружка Валерія Володимировича №53-К від 30.04.2024р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України - відсутні.

Щодо тези ОСОБА_1 про упереджене ставлення до неї, суд зазначає наступне.

Мобінг - це одна з форм дискримінації прав людини у трудових відносинах, яка проявляється через психологічне, економічне та інше насильство з метою приниження людської гідності. На робочому місці від нього потерпають чоловіки і жінки, досвідчені професіонали і молоді працівники. Мобінг існує як у державних установах, так і в приватних фірмах.

Наразі в Україні врегульовано на законодавчому рівні права та гарантії для працівників, які постраждали від проявів мобінгу на робочому місці. 11 грудня 2022 року набув чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» від 16.11.2022 №2759-IX(далі - Закон №2759).

ВказанийзакондоповнюєКодекс законів про працю України(далі -КЗпП України) новою статтею 2-2 «Заборона мобінгу (цькування)». У статті, зокрема, визначено:

мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Також частину першу статті 5-1 доповнено абзацом восьмим такого змісту:

"правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, тадо суду щодо визнання таких фактівта їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили".

Правова конструкція цієї норми свідчить про можливість визнання (встановлення) факту мобінгу (цькування) в судовому порядку.

Натомість, юридичні факти - це фактичні обставини дійсності, з правовою моделлю яких пов`язано настання наслідку у вигляді виникнення, зміни або припинення суб`єктивних прав, юридичних обов`язків.

Місцевий загальний суд, відповідно дост. 315 ЦПК України, розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відтак, встановлення факту мобінгу (цькування) повинно відбуватись за правилами цивільного судочинства, оскількиКАС Українине передбачає права суду встановлювати факти.

Оскільки вимоги про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та допущення негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй заробітної плати за один місяць є похідними, такі вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Могилівської сільської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник