Ухвала

від 02.09.2024 по справі 440/10180/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

. 02 вересня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/10180/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26.08.2024 позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористанні відпуски у неналежному розмірі;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористанні відпуски обчислену у розмірі з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати при звільненні позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 172137,88 грн відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2024 року №127;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2024 року №127, а саме 172137,88 грн з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 19.11.2023 по 27.11.2023, з 06.03.2024 по 12.03.2024, з 28.03.2024 по 23.05.2024;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 19.11.2023 по 27.11.2023, з 06.03.2024 по 12.03.2024, з 28.03.2024 по 23.05.2024;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 23.05.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 23.05.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.05.2024;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.05.2024.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В ході з`ясування вищенаведених питань суддею встановлено наступне.

Предметом спору у цій справі є повнота нарахування та виплати позивачеві грошової компенсації за невикористанні відпуски, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, грошового забезпечення та окремих його складових, у період з лютого 2022 року по травень 2024 року, а також індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.05.2024.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що вказана стаття не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення або його окремих складових) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року), яку і слід було застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22.

Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Разом із тим, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами в частині виплати грошового забезпечення та окремих його складових у період з лютого 2022 року по 20.07.2022 року, щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а також щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.07.2022 лише 26.08.2024.

На переконання суду позовні вимоги про виплату індексацію грошового забезпечення, додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, грошового забезпечення, обчисленого із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, передбаченого Законом про державний бюджет на відповідний рік, за період з 19.07.2022 по 23.05.2024, а також щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно заявлені з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Крім того заявлені в пунктах 1 та 2 прохальної частини позовної заяви вимоги не містять конкретизації за який саме період позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористанні відпуски, що унеможливлює встановлення судом факту дотримання строку звернення до суду в цій частині позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, а також доказів на його обґрунтування позивачем не надано.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відтак, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду:

- позовної заяви, що містить уточнення позовних вимог в частині періоду, за який позивачу не виплачено грошової компенсації за невикористанні відпуски,

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог про виплату індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, грошового забезпечення, обчисленого із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, передбаченого Законом про державний бюджет на відповідний рік, за період з 19.07.2022 по 23.05.2024 разом із доказами, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Для усунення визначених в цій ухвалі недоліків позивачеві надати десятиденний строк, який розпочинає перебіг з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків залишеної без руху позовної заяви у встановлений судом строк, остання буде повернута.

Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.О. Чеснокова