Постанова

від 28.08.2024 по справі 820/948/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 р.Справа № 820/948/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.03.24 року по справі № 820/948/18

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2017 №0001011316.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що застосування штрафних санкцій на підставі статті 126 Податкового кодексу України не відповідає та не узгоджується із висновками акту перевірки, оскільки в останньому відповідач зазначав лише про встановлення порушень щодо неперерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати оподатковуваного доходу, у зв`язку із чим платник повинен притягуватись до відповідальності згідно зі статтею 127 ПК України. Разом з тим, позивач посилався й на безпідставне застосування штрафних санкцій в розмірах 50% та 75% належної до сплати суми податку як за порушення, вчинені вдруге та втретє протягом 1095 днів.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 12.06.2017 №0001011316.

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.12.2023 касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, задоволена частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 скасована, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2017 №0001011316, винесене Головним Управлінням ДФС у Харківській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на користь Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" суму судового збору у розмірі 5464,80 грн..

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені ст. 127 ПК України, відповідно до кількості вчинених правопорушень. Зазначає, що у зв`язку з визначенням суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами податкової перевірки, правомірно нарахована пеня, відповідно до ст. 129 ПК України. Апелянт вказує, що винесене за наслідками податкової перевірки оскаржуване податкове повідомлення - рішення є законним, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що викладені доводи в апеляційній скарзі є необгрунтованими, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та розглядати справу без його участі.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не піддлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Філії "Пісочинське ДЕП" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 24.05.2017 №3962/20-40-14-08/33817555

Актом перевірки встановлено порушення платником, зокрема: підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1016650,48 грн, у тому числі: вересень 2012 року на суму 24093,84 грн, жовтень 2012 року на суму 43069,59 грн, листопад 2012 року на суму 32636,58 грн, грудень 2012 року на суму 54856,82 грн, січень 2013 року на суму 29729,49 грн, лютий 2013 року на суму 42481,08 грн, березень 2013 року на суму 49892,46 грн, квітень 2013 року на суму 47572,99 грн, травень 2013 року на суму 45403,29 грн, червень 2013 року на суму 10468,4 грн, липень 2013 року на суму 49376,35 грн, грудень 2013 року на суму 3045,85 грн, січень 2014 року на суму 35738,25 грн, лютий 2014 року на суму 37798,78 грн, березень 2014 року на суму 30498,67 грн, квітень 2014 року на суму 0,99 грн, травень 2014 року на суму 5683,18 грн, червень 2014 року на суму 2935,21 грн, липень 2014 року на суму 3862,30 грн, вересень 2014 року на суму 10262,17 грн, жовтень 2014 року на суму 20004,98 грн, листопад 2014 року на суму 35800,40 грн, грудень 2014 року на суму 32077,04 грн, січень 2015 року на суму 6336,99 грн, лютий 2015 року на суму 7057,76 грн, березень 2015 року на суму 2817,66 грн, квітень 2015 року на суму 13100,49 грн, травень 2015 року на суму 733,59 грн, червень 2015 року на суму 15625,98 грн, липень 2015 року на суму 33207,83 грн, серпень 2015 року на суму 24726,48 грн, вересень 2015 року на суму 28861,62 грн, листопад 2015 року на суму 33432,77 грн, грудень 2015 року на суму 66,41 грн, січень 2016 року на суму 21946,67 грн, лютий 2016 року на суму 53908,77 грн, березень 2016 року на 43964,25 грн, квітень 2016 року на суму 42732,93 грн, травень 2016 року на суму 3704,94 грн; підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129, підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129, пункту 129.4 статті 129 ПК України, за прострочку встановлених строків сплати податку на доходи фізичних осіб нарахована пеня в сумі 12764,74 грн, за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 нарахована пеня в сумі 5497,38 грн.

Порушення, встановлені під час проведення перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.06.2017 №0001011316, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 364320,02 грн, з яких: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 353122,16 грн, пеня в сумі 11197,86 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 26.12.2023 при розгляді справи вказано, що під час нового розгляду справи судам важливо врахувати правові висновки, викладені в постанові від 21.01.2020 судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі №820/11382/15, відповідно до якої - кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до ст. 127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Відповідно до приписів ч.5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями п.п.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Зазначеній нормі кореспондує положення ст. 18 ПК України, згідно з якими, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до положень п. 57.1 статті 57 ПК України, податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Як передбачено положеннями ч.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із ч.1 ст.115 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податок з доходів фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 175 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, підпунктом 127.1 ст.127 ПК України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету

Отже, пунктом 127.1 статті 127 Кодексу передбачено санкції за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, для застосування пункту 127.1 статті 127 ПК України потрібно, щоб нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто склад порушення пов`язується з фактом виплати доходу без сплати податку.

Щодо встановлення обставин стосовно того, коли сплачений податок з доходів фізичних осіб по відношенню до виплати доходу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 4 та п. 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015, № 727 (далі Порядок № 727) в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно пп.2 п. 4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Дослідивши акт перевірки на відповідність його вимогам Порядку № 727 колегія суддів зазначає, що в порушення вищезазначених приписів, він не містить дати як виплати доходу певним особам, так і дати сплати або несплати податку по відношенню до моменту виплати доходу з посиланням на первинні документи, котрі підтверджують такі виплати та сплату податку, на регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансову та іншу звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податку з доходів фізичних осіб підприємства.

Відносно правильності чи неправильності кваліфікації виявленого правопорушення колегія суддів зазначає, що податковим правопорушенням відповідно до статті 126 Податкового кодексу України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно), а відповідно до статті 127 Податкового кодексу України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Відтак, кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також викладено в рішенні Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі (813/6774/13-а), в якому зазначено, що положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Відтак, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Водночас, ст. 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно ст. 127 ПК України, а розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2020 по справі №820/11382/15.

Так, зі змісту податкових повідомлень-рішень та розрахунків штрафних санкцій встановлено, що контролюючим органом при здійсненні розрахунку штрафних санкцій здійснювалось нарахування останніх у розмірах 25%, 50% та 75 % в залежності від черговості допущення таких правопорушень, що з огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2020 року, є правомірним.

Водночас, приписами ст.127 ПК України визначено порядок застосування до платника податку відповідальності за допущене правопорушення, а саме вказано, що до платника застосовується штраф у відповідному розмірі від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Судовим розглядом встановлено, що підприємством позивача в періоді, що перевірявся, своєчасно подавалися до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також суми утриманого з них податку за встановленою формою 1-ДФ, що не заперечується контролюючим органом.

Виходячи із системного аналізу норм статей 54, 57 та 168 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб вважається узгодженим після подачі платником податків податкового розрахунку форми 1-ДФ, що прирівняний до податкової декларації

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 14.02.2022 по справі №820/5065/17, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії підприємства позивача, що полягають у несвоєчасній сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору (узгодженого податкового зобов`язання), не відповідають складу правопорушення встановленого ст. 127 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про безпідставність застосування контролюючим органом відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій до підприємства позивача з посиланням на п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Під час розгляду справи встановлено, що контролюючим органом здійснено нарахування сум штрафів за допущені порушення із розрахунку відповідного відсотка від суми сплаченої підприємством позивача в якості податкового агента, але не здійснено розрахунку від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Представником контролюючого органу в порушення положень ч. 2 ст. 77 КАС України до суду першої та апеляційної інстанції не було доказів правомірності проведення зазначеного розрахунку штрафних санкцій стосовно підприємства позивача.

Вказані обставини свідчать про допущення контролюючим органом під час здійснення розрахунку штрафних санкцій та застосування до підприємства позивача санкцій у розмірі, який розрахований не у відповідності до норм податкового законодавства.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 по справі № 820/948/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 02.09.2024 року