Ухвала

від 03.01.2025 по справі 820/948/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 січня 2025 року

Київ

справа № 820/948/18

адміністративне провадження № К/990/49329/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу, подану від імені, як у ній зазначено, Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 820/948/18 за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024 до суду надійшла касаційна скарга від імені, як у ній зазначено, Державної податкової служби України (далі - ДПС України). Касаційну скаргу сформовано та направлено через підсистему «Електронний Суд» - Ємельяненком Микитою Сергійовичем. Однак, підстави звернення цього органу із касаційною скаргою у справі, у якій ДПС України не є стороною, не зазначено. Водночас у касаційній скарзі висловлюється позиція щодо спірних правовідносин, яку має Головне управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС). Також у прохальній частині заявник просить справу розглянути за участю представника ГУ ДПС.

На підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) та довіреність, яка сформована в підсистемі «Електронний суд», відповідно до якої: Гражевський Станіслав Володимирович (РНОКПП - НОМЕР_1 ), на підставі Витягу з ЄДР від 15.05.2024, щодо ГУ ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ - 43983495), уповноважує , в порядку передоручення, Ємельяненка Микиту Сергійовича (РНОКПП - НОМЕР_2 ) представляти інтереси ГУ ДПС в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Такі неузгодженості у касаційній скарзі викликають об`єктивні сумніви щодо суб`єкта, від якого вона подається. При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно визначати особу, від імені якої подано касаційну скаргу, у зв`язку з чим такий недолік касаційної скарги об`єктивно впливає на можливість її прийняття і вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Крім того, під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до касаційної скарги, яка подавалася ГУ ДПС вдруге, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.

Вперше подану ГУ ДПС касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 17.10.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд звернув увагу, що за змістом касаційної скарги ГУ ДПС доводило правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у розмірах 50 і 75 відсотків суми податку. Однак, підставою для задоволення позовних вимог став висновок судів про те, що дії підприємства позивача, що полягають у несвоєчасній сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору (узгодженого податкового зобов`язання), не відповідають складу правопорушення встановленого статтею 127 ПК України, що в свою чергу свідчить про безпідставність застосування контролюючим органом відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій до підприємства позивача з посиланням на пункт 127.1 статті 127 ПК України. Суди врахували практику Верховного Суду у питанні кваліфікації порушень, за які передбачена відповідальність за статтею 126 ПК України, а за які - за статтею 127 ПК України. Водночас касаційна скарга не містила обґрунтування незгоди з цим висновком судів у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, а питання правомірності застосування штрафних санкцій у розмірах 50 і 75 відсотків суми податку суди попередніх інстанцій не вирішували.

Вдруге подану ГУ ДПС касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 21.11.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд визнав недостатнім приведене у касаційній скарзі обґрунтування підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд зазначив, що обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДПС звертало увагу, на те що як було встановлено у додатку №1 до акту перевірки (наявний в матеріалах справи) у періоді, що перевірявся, позивач проводив виплату заробітної плати, при цьому порушував строки перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманий у джерела виплати, у зв`язку з чим контролюючим органом до позивача було застосовано штрафні санкції, передбачені статтею 127 ПК України. На підтвердження несвоєчасності сплати податку із джерела виплати свідчить застосування до позивача міри відповідальності у формі пені, передбаченої статтею 129 ПК України, що не було враховано судами. У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №820/11382/15, на яку посилалося ГУ ДПС, міститься висновок з правового питання кваліфікації порушень, за які передбачена відповідальність за статтею 126 ПК України, а за які - за статтею 127 ПК України. Цей висновок є сформованим і усталеним, полягає в тому, що для застосування пункту 127.1 статті 127 ПК України потрібно, щоб нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто склад порушення пов`язується з фактом виплати доходу без сплати податку. Натомість, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України. За змістом судових рішень саме таким висновком і керувалися суди під час задоволення позовних вимог. Суди зазначили, що дії підприємства позивача, що полягають у несвоєчасній сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору (узгодженого податкового зобов`язання), не відповідають складу правопорушення, встановленого статтею 127 ПК України, що в свою чергу свідчить про безпідставність застосування контролюючим органом відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій до підприємства позивача з посиланням на пункт 127.1 статті 127 ПК України. Також, суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючий орган здійснив нарахування сум штрафів за допущені порушення із розрахунку відповідного відсотка від суми сплаченої суми ПДФО підприємством позивача в якості податкового агента, але не здійснив розрахунку від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Вказані обставини за висновком судів свідчать про допущення контролюючим органом порушень норм законодавства під час здійснення розрахунку штрафних санкцій та застосування до підприємства позивача санкцій у розмірі, який розрахований не у відповідності до норм податкового законодавства. Однак, подана касаційна скарга так і не містила обґрунтування незгоди з цим висновком судів попередніх інстанцій. Суд визнав, що доводи відповідача, які викладені у касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України є такими, що наведені безвідносно до висновків судів у цій справі.

Подана 20.12.2024 через підсистему "Електронний суд" касаційна скарга є ідентичною її попередній редакції, відповідно, містить ті ж самі недоліки, про які Верховний Суд зазначав в ухвалі від 21.11.2024.

Суд звертає увагу скаржника, що системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

В ухвалі від 17.10.2024 Верховний Суд роз`яснював, які обов`язкові умови при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України мають бути зазначені у касаційній скарзі у своєму взаємозв`язку. Також суд в ухвалах від 17.10.2024 і від 21.11.2024 звертав увагу, що усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Однак, зазначеним вимогам касаційна скарга, подана 20.12.2024, не відповідає.

Варто зауважити, що Верховний Суд в ухвалах від 17.10.2024 і від 21.11.2024 систематизував висновки судів, які стали підставою для задоволення позову, і в межах яких у випадку подання касаційної скарги мають бути визначені підстави для касаційного оскарження судових рішень. Зі змісту касаційної скарги неможливо визначити, який саме висновок судів щодо застосування норм права суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначеній скаржником постанові, враховуючи, що саме таким висновком керувалися суди.

Зазначене у сукупності свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга подану від імені, як у ній зазначено, Державної податкової служби України підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу подану від імені, як у ній зазначено, Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №820/948/18 за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон