Ухвала

від 21.11.2024 по справі 820/948/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

Київ

справа № 820/948/18

адміністративне провадження № К/990/43977/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 820/948/18 за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2024 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 15.11.2024.

Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 17.10.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд звернув увагу, що за змістом касаційної скарги ГУ ДПС доводило правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 127 ПК України у розмірах 50 і 75 відсотків суми податку. Однак, підставою для задоволення позовних вимог став висновок судів про те, що дії підприємства позивача, що полягають у несвоєчасній сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору (узгодженого податкового зобов`язання), не відповідають складу правопорушення встановленого статтею 127 ПК України, що в свою чергу свідчить про безпідставність застосування контролюючим органом відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій до підприємства позивача з посиланням на пункт 127.1 статті 127 ПК України. Суди врахували практику Верховного Суду у питанні кваліфікації порушень, за які передбачена відповідальність за статтею 126 ПК України, а за які - за статтею 127 ПК України. Водночас касаційна скарга не містила обґрунтування незгоди з цим висновком судів у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, а питання правомірності застосування штрафних санкцій у розмірах 50 і 75 відсотків суми податку суди попередніх інстанцій не вирішували.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд вже роз`яснював скаржникові, що обов`язковими умовами у випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Перевіркою змісту вдруге поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. ГУ ДПС зазначає, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2020 у справі №820/11382/15 з питання застосування статті 127 ПК України.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДПС звертає увагу, що як було встановлено у додатку №1 до акту перевірки (наявний в матеріалах справи) у періоді, що перевірявся, позивач проводив виплату заробітної плати, при цьому порушував строки перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманий у джерела виплати, у зв`язку з чим контролюючим органом до позивача було застосовано штрафні санкції, передбачені статтею 127 ПК України. На підтвердження несвоєчасності сплати податку із джерела виплати свідчить застосування до позивача міри відповідальності у формі пені, передбаченої статтею 129 ПК України, що не було враховано судами.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №820/11382/15, на яку посилається ГУ ДПС, міститься висновок з правового питання кваліфікації порушень, за які передбачена відповідальність за статтею 126 ПК України, а за які - за статтею 127 ПК України. Цей висновок є сформованим і усталеним, полягає в тому, що для застосування пункту 127.1 статті 127 ПК України потрібно, щоб нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто склад порушення пов`язується з фактом виплати доходу без сплати податку. Натомість, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

За змістом судових рішень саме таким висновком і керувалися суди під час задоволення позовних вимог. Суди зазначили, що дії підприємства позивача, що полягають у несвоєчасній сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору (узгодженого податкового зобов`язання), не відповідають складу правопорушення, встановленого статтею 127 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про безпідставність застосування контролюючим органом відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій до підприємства позивача з посиланням на пункт 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Оскільки у касаційній скарзі ГУ ДПС доводить, що під час перевірки був виявлений саме факт несвоєчасної сплати податку, у зв`язку з чим було нараховано пеню за час затримки сплати такого, то зі змісту касаційної скарги неможливо з`ясувати, в чому саме полягає помилка судів у застосуванні норм права, що регулює спірні правовідносини.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючий орган здійснив нарахування сум штрафів за допущені порушення із розрахунку відповідного відсотка від суми сплаченої суми ПДФО підприємством позивача в якості податкового агента, але не здійснив розрахунку від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Вказані обставини за висновком судів свідчать про допущення контролюючим органом порушень норм законодавства під час здійснення розрахунку штрафних санкцій та застосування до підприємства позивача санкцій у розмірі, який розрахований не у відповідності до норм податкового законодавства.

Однак, вдруге подана касаційна скарга так і не містить обґрунтування незгоди з цим висновком судів попередніх інстанцій.

Зазначене свідчить про те, що підставу для касаційного оскарження судових рішень ГУ ДПС визначає безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024.

Додатково, враховуючи висновки об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2024 у справі № 440/14831/23, суд повторно вважає за необхідне звернути увагу, що до поданої касаційної скарги не долучено документів, передбачених статтею 55 КАС України, на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, діяти від імені скаржника в порядку самопредставництва відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 820/948/18 за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон