Ухвала

від 03.09.2024 по справі 914/1816/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"03" вересня 2024 р. Справа №914/1816/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

розглянув клопотання Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України б/н від 23.08.2024

про зустрічне забезпечення позову

на стадії апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України б/н від 14.05.2024

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024, суддя Березяк Н.Є., повний текст рішення складено 25.04.2024,

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова

в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної ради, м. Львів,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, м. Львів,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Профспілки працівників освіти і науки України, м. Київ,

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів,

про витребування нерухомого майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2022 керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача: Львівської обласної ради до Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України про витребування з незаконного володіння об`єкт нерухомого майна нежитловий будинок, на вул. Листопадового Чину, 6 у м. Львові, загальною площею 3 216,5 кв.м, в якому розташований Будинок вчених.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ухвалою Львівської обласної ради Х-тої сесії 1-го демократичного скликання народних депутатів за № 236 від 04.06.1992 року Про обласну комунальну власність та за пунктом 65 Переліку будинків і споруд віднесених до обласної комунальної власності (як додатку до цієї ухвали Львівської обласної ради), приміщення за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 6 (колишня вул. Міцкевича) віднесено до комунальної власності.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 позовні вимоги задоволено.

Витребувано з незаконного володіння Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України до обласної комунальної власності в особі Львівської обласної ради об`єкт нерухомого майна нежитловий будинок на вул. Листопадового Чину, буд. 6 у м. Львові загальною площею 3216,5 кв.м,, в якому розміщений Будинок вчених. Стягнуто з Львівської обласної організації профспілки працівників освіти та науки України на користь Львівської обласної прокуратури 15 970,50 грн. судового збору.

15.05.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України б/н від 14.05.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/1816/22.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України б/н від 14.05.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/1816/22.

Ухвалою суду від 04.07.2024 призначено справу №914/1816/22 до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2024.

Ухвалою суду від 14.08.2024 заяву Галицької окружної прокуратури міста Львова за № 14.50/97-7455ВИХ-24 від 31.07.2024 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт та заборонено відповідачу Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки України та іншим особам вчиняти дії шляхом поділу, об`єднання, виділу часток, реєстрації права власності, відчуження на користь третіх осіб щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлового приміщення площею 3 216,5 кв.м., що розміщений за адресою: м. Львів, вул. Листопадового чину, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 10715166).

23.08.2024 через систему «Електронний суд» (повторно 26.08.2024 через засоби поштового зв`язку) на адресу суду від Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України надійшло клопотання б/н від 23.08.2024 про зустрічне забезпечення позову.

В обґрунтування вказаного клопотання про зустрічне забезпечення позову зазначає, що:

1) відсутність зустрічного забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту прав відповідача щодо відшкодування завданих збитків у порядку статті 146 ГПК України;

2) визначаючи розмір зустрічного забезпечення відповідач враховує висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні №42022142040000068, за змістом якого вартість предмету спору об`єкта нерухомого майна, нежитлового приміщення площею 3216,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Львів, вул. Листопадового чину, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 10715166) складає 13 991 775,00 грн.

Таким чином, з метою гарантії захисту прав та інтересів сторін цього спору на час його вирішення відповідач просить вжити заходи зустрічного забезпечення позову та зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 13 991 775, 00 грн. протягом 5 днів з дня постановлення ухвали суду.

30.08.2024 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшло заперечення на клопотання про зустрічне забезпечення позову, за змістом якого зазначає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином забезпечення позову може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки.

Посилається на те, що відповідачем не доведено необхідності вжиття заходів зустрічного забезпечення позову та наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування такого забезпечення.

Тому вважає, що клопотання відповідача про зустрічне забезпечення не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд, дослідивши викладені заявником доводи та надані докази на їх підтвердження дійшов висновку про відсутність підстав для зустрічного забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Частиною другою вищевказаної статті передбачено, що зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 141 ГПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

В ухвалі про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у п. 57 постанови від 10.02.2022 у справі № 910/9907/21 наголосив, що зі змісту норми ст. 141 ГПК України вбачається, що вона надає суду саме право, а не встановлює обов`язок визначити зустрічне забезпечення.

З аналізу вказаних положень слідує, що зустрічне забезпечення застосовується з метою забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову; зустрічне забезпечення завжди носить майновий характер, що полягає в необхідності вчинення позивачем активних дій майнового характеру, спрямованих на фінансове забезпечення покриття можливих збитків, завданих забезпеченням позову. Як правило, зустрічне забезпечення здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. І лише якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення може бути здійснене в інший майновий спосіб (до прикладу, наданням гарантії, поруки, іншого фінансового забезпечення, вчиненням інших дій щодо усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову). Зустрічне забезпечення, яке повинен здійснити (виконати) позивач, завжди визначається судом у певному розмірі та має бути здійснене (виконане) позивачем не пізніше десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення (якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення);

При застосуванні заходів зустрічного забезпечення необхідним є врахування критерію співмірності із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Обговорюючи питання про відмову в задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову, судом береться до уваги те, що відповідачем не доведено наявності у нього збитків внаслідок саме дії заходів забезпечення позову чи будь-які майнові наслідки у вигляді збитків, саме у зв`язку із забезпеченням позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що клопотання відповідача про зустрічне забезпечення позову не пов`язано з заходами забезпечення позову та не обумовлює можливості заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про зустрічне забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку доводів відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання про зустрічне забезпечення не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності зустрічного забезпечення із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення( рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову.

Керуючись статтями ст.ст. 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України б/н від 23.08.2024 про зустрічне забезпечення позову відмовити.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя С.М. Бойко

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець