Постанова

від 16.10.2024 по справі 914/1816/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. Справа №914/1816/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

прокурор Рогожнікова Н.Б.;

від позивача Гасяк Я.В.;

від третьої особи-1, на стороні позивача не з`явилися;

від відповідача Качмар І.О., Щедрик М.І., Корчинський В.Б.;

від третьої особи-2, на стороні відповідача Васильченко Л.І.;

від третьої особи-3, на стороні відповідача Цікало В.І.,

розглянув апеляційну скаргу Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України б/н від 14.05.2024

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024, суддя Березяк Н.Є., повний текст рішення складено 25.04.2024,

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова

в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної ради, м. Львів,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, м. Львів,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Профспілки працівників освіти і науки України, м. Київ,

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів,

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Керівника Галицької окружної прокуратури міста в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної ради звернувся з позовом до Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України про витребування з незаконного володіння Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України до обласної комунальної власності в особі Львівської обласної ради об`єкту нерухомого майна нежитлового будинку на вул. Листопадового Чину, буд. 6 у м. Львові загальною площею 3216,5 кв.м, в якому розміщений Будинок вчених.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що набуття Львівською обласною організацією профспілки працівників освіти та науки України права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину,6, загальною площею 3216,5 кв. м, в якому розміщений Львівський будинок вчених, носить незаконний характер, оскільки відбулося без належних на те правових підстав. Відповідно сам об`єкт нерухомого майна підлягає витребуванню з незаконного володіння суб`єкта господарювання на користь Львівської обласної ради.

Правовими підставами позову обгрунтовує ст. 16, 17, 316, 319, 321, 326-328 ЦК України, Законом України «Про прокуратуру».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 позовні вимоги задоволено.

Витребувано з незаконного володіння Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України до обласної комунальної власності в особі Львівської обласної ради об`єкт нерухомого майна, нежитловий будинок на вул. Листопадового Чину, буд. 6 у м. Львові, загальною площею 3216,5 кв.м, в якому розміщений Будинок вчених. Стягнуто з Львівської обласної організації профспілки працівників освіти та науки України судові витрати на користь Львівської обласної прокуратури 15 970,50 грн. судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що волевиявлення дійсного власника майна, а саме: обласної ради на відчуження спірного об`єкту нерухомого майна та передачу його в приватну власність, відсутнє. Доказів прийняття Львівською обласною радою рішень про його передачу не надано, так як і доказів визнання нечинною ухвали Львівської обласної ради народних депутатів №236 від 04.06.1992 Про обласну комунальну власність, внесення змін до неї чи виключення із переліку майна спірного нежитлового приміщення.

Оскільки вказане майно Львівською обласною радою нікому не відчужувалось, відповідно право обласної комунальної власності щодо вказаного вище об`єкту нерухомого майна не припинялося.

В застосуванні строків позовної давності, суд відмовив, оскільки обчислення початку перебігу строку позовної давності повинно здійснюватися від дня, коли прокурор та Львівська обласна рада як позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто з моменту аналізу документів, отриманих 06.12.2021, та за наслідками яких виявлено порушення права обласної ради як власника майна нежитлового приміщення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

15.05.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України б/н від 14.05.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/1816/22.

Апелянт зазначає, що право власності на спірне майно - зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на майно за Львівською обласною організацією працівників освіти і науки України, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 19.04.2005.

Як зазначає апелянт, в безперервному користуванні вказаний об`єкт нерухомого майна перебуває у Львівській обласній організації працівників освіти і науки України з 1948 року.

За змістом рішення Львівської обласної ради № 181 від 29 червня 1999 року Про нерухоме майно обласної комунальної власності вбачається, що нежитловий будинок, який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Листопадового Чину, 6, до переліку майна, що перебуває у власності Львівської обласної ради не включено. Будинок вчених ніколи не відносився до об`єкта права комунальної власності в розумінні ст. 35 Закону України Про власність, оскільки він не відносився до майна, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів, державним житловим фондом, об`єктом житлово-комунального господарства; майном закладів народної освіти.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у застосуванні строку позовної давності.

При цьому судом першої інстанції не враховано, що позивач та прокурор протягом тривалого часу є обізнаними про те, що спірне майно належить Відповідачу та позивач визнавав таке право. Зокрема із наявного у матеріалах справи протоколу Nє 51 засідання постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку Львівської обласної ради від 16.04.2018 року, вбачається щодо виділення коштів для проведення капітального ремонту репетиційної зали та перекриття шиферного даху Будинку вчених.

Вказаний протокол Львівської обласної ради є у відкритому доступі на офіційному веб-порталі Львівської обласної ради.

Крім цього, Львівська обласна рада визнавала у своїх листах право власності Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України на спірне приміщення, зокрема: за Nє 60-60-2-703 від 12.03.2007 року, за Nє 2-2468/2504/603 від 03.04.2007 року, за Nє 4-41-2467 від 15.10.2007 року, за NєК05-365 від 11.07.2016 року, заі Nє 02 - вих. - 254 від 09.03.2017 року, за Nє 02 - вих. 75 від 31.01.2017 року, за Nє 2-0/8-11070 від 05.08.1999 року.

Таким чином, як зазначає апелянт, позивачем та іншими органами державної влади та місцевого самоврядування визнавалося право власності на Будинок вчених Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України.

Апелянт просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник профспілки працівників освіти і науки України підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Прокурор у своєму відзиві заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін, зазначив:

-Рішенням № 236 від 04.06.1992 Львівська обласна рада народних депутатів, керуючись ст. 35 Закону України Про власність та постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року, затверджено перелік будинків і споруд, які відносяться до спільної власності сіл, селищ і міст Львівської області. Пунктом 65 Переліку будинків і споруд, віднесених до обласної комунальної власності, визначено Будинок вчених по вул. Міцкевича, 6 (тепер - вул. Листопадового чину) у м. Львові;

- Львівська обласна рада, після прийняття рішення № 236 від 04.06.1992, не приймала рішення про передачу до комунальної власності Львівської міської ради Будинку вчених;

-Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України не підтверджує факт виникнення права власності у Львівської міської ради;

-рішенням Львівської обласної ради №65 від 01.10.1998 було констатовано, що станом на 01.10.1998 Будинок вчених відноситься до комунальної власності області без встановлення балансоутримувача;

-будинок вчених 25.08.1992 був облікований за Фондом комунального майна Львівської обласної державної адміністрації;

-рішення про передачу Будинку вчених до комунальної власності Львівської міської ради, чи до приватної власності будь яким третім особам Львівська обласна рада не приймала.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності, то прокурор зазначив, що підстави для звернення Галицької окружної прокуратури міста Львова до суду з даним позовом, в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру, виникли після вивчення документів, отриманих 10.12.2021 від Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, скерованих на запит Галицької окружної прокуратури міста Львова від 06.12.2021.

У судовому засіданні представник позивача та прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, наводили доводи аналогічні викладеним у відзивах.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення не заявив, хоча належним чином повідомлений про час та дату слухання справи.

Представники відповідача, Профспілки працівників освіти і науки України та Львівського національного університету імені Івана Франка підтримали вимоги апеляційної скарги, навели доводи аналогічні викладеним у ній та своїх відзивах, просили задоволити апеляційну скаргу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задовленні позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Як встановлено судом, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) (посилання на яку міститься в преамбулі ухвали сесії Львівської обласної Ради від 04.06.1992 № 236) було затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно- територіальних одиниць (комунальної власності), а також установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

У вказаній постанові № 311 від 05.11.1991 в Розділі Народна освіта в переліку майна що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) є будинок вчителя, а в Розділі Культура є будинки і палаци культури.

Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 не скасовувалась та не визнавалась недійсною.

Згідно архівної довідки від 02.04.1979 Постановою Раднаркому УРСР № 1075 від 12.05.1945 в будинку по вул. Міцкевича, 6 у м. Львові був організований Будинок культури працівників науки і мистецтва, як госпрозрахункова організація.

Постановою Політбюро ЦК КП від 21.04.1948 зобов`язано передати Республіканському комітету профспілки працівників вищої школи і наукових установ Львівський будинок культури для організації Будинку вчених.

У постанові № 641 від 22.04.1948 Про організацію у місті Львові Будинку Вчених Рада Міністрів Української ССР і Центральний комітет КП/б/у вказано про створення у м. Львові будинку Вчених на базі Львівського Будинку культури працівників науки і мистецтва та вирішено передати Республіканському комітету профспілки працівників вищої школи і наукових установ Львівський будинок культури для організації Будинку вчених (як організації).

Постановою виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 03.05.1948 №473 Про передачу обласного будинку селянина відділу комунального господарства та будинку культури робітників науки і мистецтва обкомові спілки робітників вищих шкіл зобов`язано обласний відділ культосвітніх установ передати з усім устаткуванням та наявним штатом обкомові спілки робітників вищих шкіл - будинок культури робітників науки та мистецтва, оформивши передачу актами.

Постановою Верховної Ради України № 2168-ХІІ від 05.03.1992, було введено в дію Закон України Про Представника Президента України встановлено, що місцева державна адміністрація в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міста Києва формується на базі виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, їх відділів і управлінь. Після створення місцевої державної адміністрації діяльність виконавчих комітетів цих Рад припиняється, їх майно, а також майно, що належить до комунальної власності області, міст Києва і Севастополя, району, району міста Києва, передається в розпорядження відповідної місцевої державної адміністрації.

Розпорядженням Представника Президента України № 31 від 07.05.1992 було утворено Львівську обласну державну адміністрацію, а розпорядженням №48 від 14.05.1992 затверджено її склад.

На виконання вказаних вище вимог чинного на той час законодавства, ухвалою № 232 від 03.06.1992 Львівська обласна рада народних депутатів делегувала Львівській обласній державній адміністрації повноваження з розпорядження майном, що є у комунальній власності Львівської області.

Ухвалою № 236 від 04.06.1992 Львівська обласна рада народних депутатів, керуючись ст. 35 Закону України Про власність та постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991, затвердила Перелік будинків і споруд, які відносяться до спільної власності сіл, селищ і міст Львівської області, серед яких у пункті 65 визначено Будинок вчених по вул. Міцкевича, 6 (тепер - вул. Листопадового чину) у м. Львові (надалі по тексту - Будинок вчених).

Відтак, у зв`язку з утворенням 07.05.1992 Львівської обласної державної адміністрації, майно, що належало до комунальної власності області, було передано в розпорядження Львівській обласній державній адміністрації, в тому числі і Будинок вчених.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 260 від 08.07.1992 затверджено Тимчасове положення про Фонд комунального майна Львівської обласної державної адміністрації (далі - Тимчасове положення).

Пунктами 1.1., 2.1.1 Тимчасового положення було визначено, що Фонд комунального майна Львівської обласної державної адміністрації створюється на підставі розпорядження Представника Президента України у Львівській області №48 від 14.05.1992 року та ухвали Львівської обласної ради № 232 від 03.06.1992 для здійснення повноважень щодо управління комунальною власністю Львівської області; основними завданнями Фонду є здійснення управління майном, що належить до комунальної власності Львівської області, облік об`єктів комунальної власності Львівської області та визначення статусу цих об`єктів, тощо.

У зв`язку з цим Будинок вчених 25.08.1992 був облікований за Фондом комунального майна Львівської обласної державної адміністрації, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи і довідкою про приналежність будинковолодіння під реєстровим номером № 21710715166 (вказана довідка була долучена Позивачем до позовної заяви).

Рішенням № 232 від 08.10.1997 Львівська обласна рада встановила, що усі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації з питань управління майном, що є у комунальній власності Львівської області, видані до прийняття цього рішення - вважаються погодженими.

Рішенням № 21 від 16.06.1998 Львівська обласна рада делегувала Львівській обласній державній адміністрації повноваження щодо управління об`єктами, які є в обласній комунальній власності.

Згодом, розглянувши інформацію про виконання ухвал та рішень Львівської обласної ради щодо передачі до комунальної власності Львівської обласної ради будинків і споруд, Львівська обласна рада 01.10.1998 прийняла рішення № 65, яким було визнано незадовільним стан щодо виконання ухвал і рішень обласної ради про передачу будинків і споруд до обласної комунальної власності та стан розрахунків за передане в оренду майно. Як вбачається із пункту 24 додатку до вказаного рішення організація, на балансі якої перебуває Будинок вчених, не встановлено.

Тобто рішенням Львівської обласної ради № 65 від 01.10.1998 року було констатовано, що станом на 01.10.1998 року Будинок вчених відноситься до комунальної власності області без встановленого балансоутримувача.

В той же час 29.12.2000 Федерація професійних спілок України видала свідоцтво про власність №000018, яким підтверджує, що відповідно до ст.ст. 20, 28 Закону України Про власність, ст. 34 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності Будинок вчених у місті Львові по вул. Листопадового Чину,6 є власністю Профспілки працівників освіти І науки України і знаходиться в оперативному управлінні Львівської обласної профспілки, що входить як організаційна ланка до складу Центрального комітету профспілки працівників освіти та науки України.

Підставою вказано постанову Конгресу Федерації професійних спілок України від 29.01.1993 №К-1-11.

Постановою Президії Центрального комітету профспілки працівників освіти та науки України від 17.10.2002 №П-17 Про передачу права власності на Львівський Будинок вчених Львівській обласній організації Профспілки працівників освіти та науки вирішено передати право власності на будинковолодіння і майно Будинку вчених Львівській обласній організації профспілки працівників освіти та науки, як організаційній ланці Профспілки працівників освіти і науки України.

Окружною прокуратурою встановлено, що 19.04.2005 за Львівською обласною організацією профспілки працівників освіти та науки України зареєстровано право приватної власності на нежитловий будинок, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину,6, загальною площею 3216,5 кв. м, в якому розміщений Львівський Будинок вчених та видано свідоцтво про право власності №Г-01337 від 19.04.2005. Характеристика будинку та його обладнання наведені в технічному паспорті, який є складовою частиною свідоцтва. Свідоцтво видане згідно розпорядження Галицької районної адміністрації №433 від 19.04.2005.

Підставою для прийняття вказаного розпорядження Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради стала заява Львівської обласної організацією профспілки працівників освіти та науки України від 06.11.2002 № 147 та подані до неї документи.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №130 від 26.02.1980 Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають визначну наукову, історичну, містобудівельну і художню цінність погоджено включити казино, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Міцкевича, 6 в списки пам`яток архітектури УРСР, що охороняються державою, і вирішено просити Раду Міністрів УРСР затвердити ці списки згідно з додатком.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як встановлено судом, розпорядженням Галицької районної адміністрації №433 від 19.04.2005 Про оформлення Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки права власності на нежитловий будинок на вул. Листопадового Чину, 6 за Львівською обласною організацією профспілки працівників освіти та науки України 19.04.2005 зареєстровано право приватної власності на нежитловий будинок, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину,6, загальною площею 3216,5 кв. м., в якому розміщений Львівський будинок вчених та видано свідоцтво про право власності №Г-01337 від 19.04.2005.

Так, у вказаному розпорядженні зазначено, що його прийнято розглянувши заяву Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки, подані документи, враховуючи постанову президії ЦК Профспілки працівників освіти та науки України Про передачу права власності на Львівський будинок вчених Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки від 17.10.2002 №П-17.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Президії ЦК від 17.10.2002 №П-17, заява Львівської обласної організації профспілки працівників освіти та науки та подані документи стали підставою для прийняття розпорядження Галицької районної адміністрації №433 від 19.04.2005, однак таке суперечить діючим на момент прийняття положенням Цивільного кодексу УРСР, Закону України Про власність, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, з огляду на таке.

На момент утворення Будинку вчених станом на 1948 рік та передачі його майна Республіканському комітету профспілки працівників вищої школи та наукових установ діюче на той час законодавство не передбачало існування такої форми власності як право власності профспілкових організацій. Усе майно на території УРСР до 1964 року відносилось до соціалістичної власності і мало форму державної власності (всенародного добра) або форму кооперативно-колгоспної власності (власності окремих колгоспів, власності кооперативних об`єднань). Державне майно закріплювалось за державними організаціями та передавалось із відання однієї організації до іншої саме по балансу, але суб`єкт права власності при цьому не змінювався.

Приймаючи постанову від 17.10.2002 №П-17 Про передачу права власності на Львівський Будинок вчених Львівській обласній організації Профспілки працівників освіти та науки Президія Центрального комітету профспілки працівників освіти та науки України у преамбулі зазначила, що це необхідно з метою збереження майна галузевої профспілки, яке необхідне для забезпечення її статутної діяльності, зважаючи, що члени Профспілки Львівської області належать до регіональної територіальної громади, що Будинок вчених з часу утворення знаходиться на балансі та утримується Львівською обласною організацією Профспілки, з метою приведення його до статусу у відповідність до законодавства України.

У п. 2 постанови вказано, що факт передачі права власності на споруду і майно Львівського Будинку вчених оформили відповідним актом передачі та договором, засвідченим нотаріально, з урахуванням вимог ст. 128 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України Про власність та ст. 34 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності.

В подальшому актом приймання-передачі будівлі і майна Львівського будинку вчених проведено приймання-передача будівлі і всього належного Львівському Будинку вчених майна від Центрального комітету профспілки працівників освіти та науки України Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки.

Як зазначив суд першої інстанції, що на час прийняття постанови від 17.10.2002 Цивільний кодекс України не діяв, оскільки був прийнятий 16.01.2003, а набрав чинності з 01.01.2004. Стаття 128 ЦК України станом на 16.01.2003 називалася Виключення зі складу учасників повного товариства та її зміст не стосувався права власності.

Разом з тим, ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (чинна на час прийняття постанови) передбачала, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 30 Закону України Про власність (чинна на час прийняття постанови), на яку є посилання у Постанові, передбачала, що колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об`єктами власності, які йому належать. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з`їзди тощо). Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.

Натомість ч. 2 ст. 34 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності (станом на 2005 рік) передбачала, що право власності профспілок, їх об`єднань виникає на підставі:

1) придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством.

2) передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, державними органами або органами місцевого самоврядування.

Однак з матеріалів справи не вбачається придбання Будинку вчених Відповідачем чи передання його Львівською обласною радою, як законним власником, на користь Відповідача.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що правові підстави для прийняття рішення про передачу будинковолодіння та майна Будинку вчених у власність Львівській обласній організації профспілки працівників освіти та науки у президії ЦК відсутні.

Так, у заяві №147 від 06.11.2002 до Галицької районної адміністрації м. Львова Львівська обласна рада профспілки працівників освіти та науки просить оформити свідоцтво на право колективної власності приміщення Львівського будинку вчених, який знаходиться на вул. Листопадового Чину,6.

Статтею 2 Закону України Про власність (чинного на момент прийняття розпорядження) визначено, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Суб`єктами права колективної власності є професійні спілки (ст.20 Закону України Про власність).

Право колективної власності згідно ст. 21 Закону України Про власність виникає на підставі: добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Однак, жодна із перелічених підстав виникнення права колективної власності не зазначена Львівською обласною радою профспілки працівників освіти та науки у поданих документах, тому в порушення вимог ст. 21 Закону України Про власність відсутні правові підстави для оформлення права колективної власності.

Об`єктами права власності громадських об`єднань, у тому числі професійних спілок, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями) (ст.28 Закону України Про власність).

Однак, п. 1 розпорядження №433 від 19.04.2005 вирішено оформити Львівській обласній організації профспілки працівників освіти та науки право приватної власності на нежитловий будинок на вул. Листопадового Чину,6 загальною площею 3216,5 кв.м, в якому розміщений Львівський будинок вчених, що суперечить ст.ст. 11, 12, 20, 21, 28 Закону України Про власність», який був чинний.

Прийняте розпорядження суперечить статті 34 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), яка передбачає, що профспілки, їх об`єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Право власності профспілок, їх об`єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Профспілки, їх об`єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій.

У даному випадку жодна із вказаних підстав не зазначена ні у заяві, ні у розпорядженні, ні в інших поданих документах як правова підстава набуття права приватної власності на Будинок вчених Львівською обласною радою профспілки працівників освіти та науки.

Приймаючи спірне розпорядження Галицька районна адміністрація Львівської міської ради керувалася ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування (чинної на момент прийняття спірного рішення), яка визначає повноваження виконавчих органів міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку та п.п. 3.11, 3.12 розділу IV Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради №174 від 09.07.2002, відповідно до яких до повноважень районної адміністрації у галузі житлово-комунального господарства належить прийняття розпоряджень: про передачу комунального житла у приватну власність громадян (приватизація); реприватизацію житла; оформлення і видача свідоцтв на право приватної власності на житло; оформлення відповідно до законодавства права власності на об`єкти нерухомого майна незалежно від форми власності.

Відповідно до Розділу 4 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 №121 (чинної на час спірних правовідносин), оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування; членам товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам, прийнятим у співзасновники підприємства, які внесли в статутний фонд цього підприємства об`єкт нерухомого майна; юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради №351 від 02.07.1999 Про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна та затвердження вартості цих послуг, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться шляхом прийняття відповідного розпорядження голови районної адміністрації та видачею свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна.

Так, Галицькою районною адміністрацією 19.04.2005 згідно розпорядження №433 від 19.04.2005 видано свідоцтво про право власності №Г-01337, яким посвідчено право приватної власності Львівської обласної організації профспілки працівників освіти та науки на нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину,6, загальною площею 3 216,5 кв.м, в якому розміщений Львівський Будинок вчених.

З висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 756/4120/ 16-ц від 09.03.2021 слідує, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржувані свідоцтва про право власності не породжують виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Вказана постанова Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 не скасована та не визнана недійсною.

Так, на виконання даної постанови Львівська обласна рада народних депутатів прийняла ухвалу №236 від 04.06.1992 Про обласну комунальну власність, пунктом 1 якої передбачено віднести до обласної комунальної власності будинки і споруди, в яких розміщені і функціонують обласна Рада народних депутатів та обласна державна адміністрація і їх підрозділи, обласні та регіональні організації, згідно з додатком. Відповідно додатку до ухвали Перелік будинків і споруд, віднесених до обласної комунальної власності зазначено Будинок вчених по вул. Міцкевича (Листопадового Чину),6, в обґрунтуванні власності зазначено розміщення обласних структур.

Окрім того, у матеріалах інвентаризаційної справи на будинок за адресою м. Львів, вул. Листопадового Чину (Міцкевича),6 міститься довідка на адресу Галицької районної адміністрації, згідно якої Львівське ОДКБТІ та ЕО повідомляє, що згідно архівних даних будинок по вул. Міцкевича,6 у м. Львові належить обласній Раді народних депутатів на підставі ухвали №236 від 04.06.1992. Вказане підтверджується і листом ОКП БТІ та ЕО №5913, 6102 від 10.02.2022.

Разом з тим, за інформацією ОКП БТІ та ЕО від 06.06.2022 №1404 згідно наявних документів, що містяться в матеріалах інвентаризаційної справи, 25.08.1992 проведено реєстрацію права власності за Фондом комунального майна ЛОДА будинку №6 на вул. Листопадового Чину (кол. Міцкевича) в м. Львові на підставі ухвали №236 від 04.06.1992 Х-ої сесії 1-го демократичного скликання Львівської обласної ради народних депутатів. Одночасно зазначено, що у відділі технічної та юридичної інформації БТІ окрема реєстраційна справа на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину,6 - не обліковується.

Інформація про виключення з переліку об`єктів обласної комунальної власності будинку по вул. Листопадового Чину, бум. Львові, щодо передачі та приватизації нерухомого майна в Львівській обласній раді, Управлінні майном спільної власності Львівської обласної ради та Львівській обласній державній адміністрації відсутня (листи №183 від 14.02.2022, №375 від 02.05.2022, №02-вих-710 від 17.05.2022, №02-вих-801 від 10.06.2022, №5/9-1444/0/2-22/1-2.2 від 11.02.2022, №5/9-5300/0/2-22/6-2.1 від 02.06.2022).

Як вже зазначалось, ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів Х-тої сесії 1-го демократичного скликання №232 від 03.06.1992 Про розпорядника комунальної власності Ради Львівській обласній державній адміністрації надано право розпорядника комунальної власності Ради та як зазначено у інвентаризаційній справі та інформації ОКП БТІ та БО, 25.08.1992 проведено реєстрацію права власності на будинок за адресою м. Львів, вул. Листопадового Чину (Міцкевича),6 за Фондом комунального майна Львівської обласної державної адміністрації, який в подальшому перейменовано у відділ з питань майна комунальної власності Львівської обласної державної адміністрації.

Рішенням Львівської обласної ради XIV сесії ІІ-го демократичного скликання №232 від 08.10.1997 Про делегування Львівській обласній державній адміністрації повноважень з управління майном делеговано Львівській обласній державній адміністрації повноваження з управління майном, що є у комунальній власності Львівської області.

В подальшому, рішенням Львівської обласної ради №21 від 16.06.1998 Про делегування обласній державній адміністрації повноважень щодо управління об`єктами обласної комунальної власності делеговано Львівській обласній державній адміністрації повноваження щодо управління об`єктами, які є в обласній комунальній власності, визначено виключною компетенцією обласної ради питання, пов`язані з доцільністю, порядком та умовами оренди, відчуження об`єктів обласної комунальної власності, а ухвали №232 від 08.10.1997 та № 232 від 03.06.1992 визнано такими, що втратили чинність.

Відповідно до рішення Львівської обласної ради №65 від 01.10.1998 Про виконання ухвал та рішень Львівської обласної ради щодо передачі до обласної комунальної власності будинків і споруд визнано незадовільний стан щодо виконання ухвал і рішень обласної ради про передачу будинків і споруд до обласної комунальної власності та стан розрахунків за передане в оренду майно.

Також, вказаним рішенням вирішено доручити Львівській обласній державній адміністрації в межах делегованих обласною радою повноважень: завершити до 1 грудня 1998 року процес передачі за актами на баланс органу управління майном області будинків і споруд, віднесених до обласної комунальної власності ухвалами та рішеннями Львівської обласної ради від 04.06.92 № 236, від 12.05.93 №288, від 06.12.93 № 340, від 11.02.97 № 124, але до цього часу не переданих (перелік згідно з додатком), укласти до 31 грудня 1998 року договори оренди з користувачами нежитлових приміщень в будинках.

У додатку до вищезгаданого рішення Довідка про будинки, що віднесені до обласної комунальної власності, не стоять на балансі госпрозрахункового відділу по утриманню нерухомим майном Львівської області при Управлінні майном області Львівської облдержадміністрації, зазначено Будинок вчених по вул. Міцкевича,6 (п,24 Додатку).

Рішенням Львівської обласної ради №330 від 27.06.2000 Про створення управління адміністративними будинками при обласній раді створено управління адміністративними будинками Львівської обласної ради, затверджено Положення про управління та вирішено делегувати обласній державній адміністрації повноваження щодо оперативного управління Управлінням адміністративними будинками обласної ради (п. 1,2,6 рішення).

В подальшому, рішенням Львівської обласної ради №23 від 11.07.2002 внесено зміни до рішення обласної ради №330 від 27.06.2000 та викладено п. 6 рішення в наступній редакції - начальнику Управління адміністративними будинками Львівської обласної ради необхідно функціонально координувати свою діяльність з відповідним галузевим заступником голови Львівської облдержадміністрації.

Окрім того, рішенням Львівської обласної ради №54 від 15.10.2002 Про делегування повноважень щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад області делеговано Львівській обласній державній адміністрації повноваження щодо управління майном спільної власності територіальних громад області. Вирішено Львівській обласній державній адміністрації спільно з комісією з питань приватизації та майна обласної ради виробити механізм взаємного погодження питань щодо надання в оренду майна спільної власності територіальних громад області. Виключною компетенцією обласної ради визнано такі питання: доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів (підприємств, установ, організацій, індивідуально-визначеного нерухомого майна, часток в господарських товариствах) спільної власності територіальних громад області; безоплатна передача у власність та в користування (оперативне управління та повне господарське відання) об`єктів спільної власності територіальних громад області; затвердження умов типового договору оренди, методики розрахунку та порядку використання орендної плати за майно спільної власності територіальних громад області. Рішення No21 від 16.06.1998 вищенаведеним рішенням визнано таким, що втратило чинність.

В подальшому, рішенням Львівської обласної ради №196 від 04.12.2003 Про структуру та кошторис видатків на утримання Львівської обласної ради на 2003 рік визнано таким, що втратило чинність рішення обласної ради від 15.10.02 №54.

Таким чином, з 2003 року було припинено делеговані Львівській обласній державній адміністрації повноваження щодо управління об`єктами обласної комунальної власності, повноваження щодо управління об`єктами обласної комунальної власності здійснювалося Львівською обласною радою.

За інформацією Львівської обласної ради, рішенням Львівської обласної ради №33 від 23.06.2006 Про питання забезпечення управління майном спільної власності територіальних громад області перейменовано управління адміністративними будинками Львівської обласної ради в управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яке набуло повноважень щодо управління майном та об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Львівської області, ставши правонаступником відділу з питань майна комунальної власності ЛОДА в частині повноважень щодо управління майном спільної власності територіальних громад області (листи №02-вих-710 від 17.05.2022, №02-вих-801 від 10.06.2022).

Пунктом 10 вказаного рішення вирішено Львівській облдержадміністрації забезпечити передачу управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради документації та рухомого майна, що перебувають у відділі з питань майна комунальної власності облдержадміністрації та належать до спільної власності територіальних громад області, протягом місяця від дати реєстрації управління.

Згідно Положення про управління майном спільної власності Львівської обласної ради, що затверджене рішенням Львівської обласної ради №33 від 23.06.2006 з подальшими змінами, управління є правонаступником відділу з питань майна комунальної власності облдержадміністрації в частині повноважень управління майном спільної власності територіальних громад області, в тому числі як засновника підприємств, установ, організацій спільної власності, а також господарських товариств, у статутних фондах яких є частка спільної власності.

Аналіз викладених положень підтверджує, що спірне майно перебувало з самого початку лише у комунальній власності, належало до спільної власності територіальних громад області.

Отже, оскільки власником приміщення за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину (Міцкевича),6, є територіальна громада області в особі Львівської обласної ради, то Галицька районна адміністрація Львівської міської ради не могла здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Окрім того, відповідно до ст. 1,4 Закону УРСР Про охорону та використання пам`яток історії та культури від 13.07.1978, усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою. Пам`ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян. Всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 7 Закону УРСР Про охорону та використання пам`яток історії та культури державне управління в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних, міських, районних у містах, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам`яток відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст. 8 Закону УРСР Про охорону та використання пам`яток історії та культури, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Так, рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №130 від 26.02.1980 Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають визначну наукову, історичну, містобудівельну і художню цінність погоджено включити казино, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Міцкевича,6 в списки пам`яток архітектури УРСР, що охороняються державою, і вирішено просити Раду Міністрів УРСР затвердити ці списки згідно з додатком.

Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що відповідно до діючого на той час Закону УРСР Про охорону та використання пам`яток історії та культури приміщення, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Міцкевича,6 з прийняття рішення 1980 року набуло статусу пам`ятки культурної спадщини місцевого значення.

В силу вимог ст. 18 Закону України Про охорону культурної спадщини (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками, крім пам`яток, занесених до Переліку пам`яток, які не підлягають приватизації, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Порядок надання погоджень встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі.

Беручи до уваги наведене, на момент видачі Федерацією професійних спілок України свідоцтва про власність №000018 від 29.12.2000 та прийняття Президією Центрального комітету профспілки працівників освіти та науки України постанови від 17.10.2002 №П-17 Про передачу права власності на Львівський будинок вчених Львівській обласній організації Профспілки працівників освіти та науки нерухоме приміщення за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину (Міцкевича),6 належало до об`єктів культурної спадщини, до моменту визначення власника перебувало у державній власності та було відчужене без відповідного погодження органу охорони культурної спадщини.

В подальшому, Законом України Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації від 23.09.2008 Будівлю Шляхетського казино за адресою: м. Львів, вул. Листопадового чину,6, охоронний номер 181, внесено до переліку майна, яке не підлягає приватизації.

Таким чином, законодавець, закріплюючи вказану заборону, зазначив, що указана пам`ятка не може перебувати у приватній власності, а власником такого майна є лише держава або територіальна громада.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від 18.01.2021 №14 під номером 868 Шляхетське казино на підставі рішення про взяття під охорону - рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради №130 від 26.02.1980, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України Про охорону культурної спадщини у Львівській області, охоронний номер- 4859-Лв, вид пам`ятки - пам`ятка архітектури. Зазначене підтверджується і інформацією департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА від 09.05.2022 №16-1061/0/2-22.

За ст.ст. 1, 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення, здійснюючи права суб`єкта комунальної власності.

Відповідно до ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказане майно Львівською обласною радою нікому не відчужувалось, відповідно право обласної комунальної власності щодо вказаного вище об`єкту нерухомого майна не припинялося.

Щодо поданих заяв про застосування строків позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне її право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначає прокурор, Галицька окружна прокуратура міста Львова, керуючись повноваженнями, передбаченими ст. 23 Закону України Про прокуратуру, вивчала законність перебування приміщення за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 6 у приватній власності Львівської обласної організації профспілки працівників освіти та науки України. Підставою для збору документів та інформації стала стаття в мережі інтернет від 29.11.2021, що є у відкритому доступі.

Зокрема, у вказаній статті зазначалося, що Львівський Будинок вчених офіційно належить Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки, на праві приватної власності, хоча будівля належить до списку пам`яток, які не підлягають приватизації. Як вбачалося з сайту Будинку вчених, вся діяльність полягає у здачі приміщень в оренду для різних заходів та святкувань.

Прокурор стверджує, що підстави для звернення Галицької окружної прокуратури міста Львова до суду з даним позовом, в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру, виникли після вивчення документів, отриманих 10.12.2021 від Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, скерованих на запит Галицької окружної прокуратури міста Львова від 06.12.2021 (вказані документи долучені до позовної заяви).

Після вивчення отриманих документів, на підставі яких розпорядженням голови Галицької районної адміністрації видано розпорядження №433 від 19.04.2005 Про оформлення Львівській обласній організації профспілки працівників освіти та науки права приватної власності на нежитловий будинок на вул. Листопадового Чину, 6, встановлено, що таке рішення прийнято з порушенням вимог Цивільного кодексу УРСР, Закону України Про власність, Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності.

Моніторингом офіційного сайту Львівської міської ради у розділі Структура ЛМР - Районні адміністрації - Галицька районна адміністрація - Розпорядження відсутня інформація про оприлюднення вказаного розпорядження.

Львівській обласній раді про вказані порушення раніше не було відомо, оскільки оскаржуване розпорядження №433 від 19.04.2005 Про оформлення Львівській обласній організації профспілки працівників освіти та науки права приватної власності на нежитловий будинок на вул. Листопадового Чину,6 та видача свідоцтва про право приватної власності прийняті без відома власника майна та органу управління майном, у зв`язку з вказаним, на захист порушених прав держави до суду не звертались.

Як зазначає позивач, про порушення вимог законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення Галицькою районною адміністрацією та при видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Львівській обласній раді стало відомо лише після 27.04.2022, а саме: після спрямування окружною прокуратурою на її адресу листа №14.50/105-2605вих-22 від 27.04.2022, у якому повідомлено про виявлення таких в ході здійснення представницьких повноважень.

З такими твердження позивача та прокурора, а також з висновками суду першої інстанції про не пропущений строк позовної давності колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Львівській обласній раді достаменно відомо було про наявне право власності в Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки України на спірне приміщення, зокрема:

згідно листа №60-60-2-703 від 12.03.2007 року Львівської обласної державної адміністрації вбачається, що Львівський Будинок вчених на праві приватної власності належить Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки України, згідно листа №4-41-2467 від 15.10.2007 року Львівської обласної державної адміністрації Львівський будинок вчених на праві приватної власності належить Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки України; за змістом листа №К05-365 від 11.07.2016 року Львівська обласна рада підтверджує, що Львівський будинок вчених на праві приватної власності належить Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки України; у листі №02 - вих. 75 від 31.01.2017 року Львівська обласна рада висловлює прохання Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки України щодо надання банкетної зали Львівський Будинок вчених для проведення благодійного заходу;

№02 - вих. - 254 від 09.03.2017 року Львівська обласна рада висловлює прохання Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки України щодо надання банкетної зали Львівський будинок для проведення свята випускників;

згідно протоколу №51 засідання постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку Львівської обласної ради від 16.04.2018 року на вказаному засіданні комісії під номером 3 розглядався лист першого заступника голови Львівської обласної Партійної організації ВО «Батьківщина» від 02.04.2018 Nє 04/03 (від 03.04.2018 Nє 02-1709) щодо виділення коштів для проведення капітального ремонту репетиційної зали та перекриття шиферного даху Будинку вчених. Так, на засіданні виступили: І. Собко, О. Домчак. Голова постійної комісії О. Домчак вказав, що Будинок вчених належить на праві приватної власності Львівській обласній організації профспілки працівників освіти і науки України. Члени постійної комісії обговорили дане питання і вирішили звернутись до Львівської міської ради щодо співфінансування проведення капітального ремонту репетиційної зали та перекриття шиферного даху Будинку вчених. Вказаний протокол Львівської обласної ради є у відкритому доступі на офіційному веб-порталі Львівської обласної ради.

У постановах Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі №922/2243/19, від 15 вересня 2020 року у справі №922/597/19 містяться висновки, щодо застосування строків позовної давності за позовами прокурора, де Верховний Суд звертає увагу на наступне:

За змістом частини 1 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 32 цього Закону, інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом. Для посадових осіб органів влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом

Ураховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду, вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності прокурором наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовом.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

При цьому перебіг строку позовної давності за вимогами про витребування майна починається з моменту, коли власник майна довідався або міг довідатися про вибуття свого майна до іншої особи. Крім того, Суд першої інстанції безпідставно не врахував, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є публічною, а відомості з Державного реєстру речових прав є відкритими і доступними. Водночас Львівська обласна рада має постійний, безперешкодний доступ до Державного реєстру речових прав. Таким чином, наведені обставини також свідчать про об`єктивну можливість позивача бути обізнаним щодо факту порушення його прав.

Як Львівська обласна рада, так і прокурор мали фактичну і юридичну можливість отримувати інформацію про об`єкти права власності, які перебували у власності, володінні і користуванні Відповідача, а тому могли знати про спір щодо об`єкта нерухомості, вимогу про віндикацію якого заявлено в цій справі. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 30.05.2018 у справі №359/2012/15- та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №911/1014/20, від 07.06.2023 у справі №927/432/19, постанові Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі №914/106/22.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Також, як вбачається з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, право власності на спірне майно - зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на майно за Львівською обласною організацією працівників освіти і науки України, що підтверджується свідоцтвом про право власності №Г-01337 від 19.04.2005.

В свою чергу, Львівська обласна рада та прокурор, маючи доступу до Державного реєстру повинні були знати про реєстрацію права власності за відповідачем від 19.04.2005, і з цього часу слід обчислювати для позивача і прокурора початок перебігу строку позовної давності на звернення до суду.

Крім цього, Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, на час видачі свідоцтва та розпорядження Галицької РДА від 19.04.2005) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України підпорядкованими йому прокурорами.

Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (ч.1 ст.6 Закону України "Про прокуратуру").

У свою чергу, відповідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про прокуратуру" прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися ст. 20 цього Закону. Так, прокурору надавалося право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи.

Відтак, в органів прокуратури, починаючи з 19.04.2005, були усі правові підстави та можливості звернутися з відповідним позовом в порядку господарського судочинства в межах строку позовної давності, що зроблено не було.

Крім цього, як вбачається з журналу реєстрації розпоряджень адміністрації за період з 10.01.2005 року по 30.12.2005 року Nє 66, прокуратура не зверталася з протестом прокурора на розпорядження Галицької РДА від 19.04.2005 року Nє 433, яке надавалось у прокуратуру в порядку здійснення загального нагляду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою Nє14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами NєNє 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його . порушила.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право

З наведеного вбачається, що на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. І ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається, від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня. коли, особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 910/2094/21, від 30.06.2022 у справі № 922/2960/17.

Апеляційний господарський суд встановив обставини наявності порушеного права позивача та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної ради про витребування на користь позивача нерухомого майна у зв`язку зі спливом строків позовної давності про застосування яких заявив відповідач у цій справі.

При цьому апеляційний господарський суд установив як відсутність будь-яких обставин для визнання поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності для захисту порушеного права у спірних правовідносинах, так і відсутність обставин переривання або зупинення перебігу строків позовної давності.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15584/16, від 13.09.2022 у справі № 925/461/21.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд повинен з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла довідатися (мала можливість довідатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

3 огляду на зазначене, як Львівська обласна рада так і прокурор, з урахуванням наданих йому законом повноважень, мали можливість і були зобов`язаними отримати повну та достовірну інформацію про спірне свідоцтво та реєстрацію права власності за відповідачем.

З вище наведеного колегія суддів приходить до висновку про застосування строку позовної давності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області підлягає скасуванню, оскільки Апелянтом заявлено про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції, доведено пропуск позовної давності позивачем і прокурором.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/1816/22 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Керівника Галицької окружної прокуратури міста в інтересах держави в особі позивача Львівської обласної ради про витребування з незаконного володіння Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України до обласної комунальної власності в особі Львівської обласної ради об`єкту нерухомого майна нежитлового будинку на вул. Листопадового Чину, буд. 6 у м. Львові загальною площею 3216,5 кв.м, в якому розміщений Будинок вчених.

3. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031, Держказначейська служба України, м.Київ, рахунок ІІА138201720343140001000000774) на користь Львівської обласної організації профспілки працівників освіти та науки України (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 7, кім. 43-46; код ЄДРПОУ 02607769) 23 955,08 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.10.2024.

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.