Постанова

від 21.08.2024 по справі 909/1211/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р. Справа №909/1211/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддівБонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від позивача: Грабовецький О.Б.;

від відповідача-1: Матвієнко С.М.;

від відповідача-2: не з`явився,

розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртелеком" б/н від 13.05.2024,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023, суддя Валєєва Т.Е., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 18.04.2024,

за позовом фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича, м. Івано-Франківськ,

до відповідача-1 акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ,

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Ярополк", смт. Лисець, Тисменицький р-н, Івано-Франківська обл.,

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог

10.12.2021 ФОП Гой М.І. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк" про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021 №837, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", щодо приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А) загальною площею 1 838,0 м2, яке розташоване за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область;

- скасування державної реєстрації договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", зареєстрованого в реєстрі за №837, номер запису речового права: 44930367.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач-1 (АТ "Укртелеком"), як орендодавець під час дії договорів оренди нежитлових приміщень, які були укладені з позивачем як орендарем, повторно передав ці приміщення (та решту інших приміщень в будинку) в оренду іншому орендарю відповідачу-2 (ТОВ "Ярополк"), чим позбавив позивача титульного права користування орендованим майном.

Позивач покликається на те, що укладаючи оспорюваний договір оренди, відповідачі допустили недобросовісну поведінку щодо позивача.

Правовою підставою позовних вимог позивач зазначає ст.ст. 283, 285 ГК України, ст.ст. 203, 215, 216, 759, 773 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 09.11.2021 №837, укладений між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", в частині передачі в оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, (приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А)), а саме: - приміщення №5 (234,3 м2), №6 (21,0 м2) на І-ому поверсі загальною площею 255,3 м2; - приміщення № 21 (5,9 м2), №22 (7,9 м2), №23 (17,6 м2), №24 (32,2 м2), №25 (2,1 м2), №26 (16,7 м2), №41 (94,9 м2), №42 (15,3 м2) на ІІ-ому поверсі загальною площею 192,6 м2.

Рішення суду мотивовано тим, що на час укладання спірного договору між АТ "Укртелеком" (орендодавець) та ТОВ "Ярополк" (орендар) від 09.11.2021 за №837, договори оренди нерухомого майна за № 26Е000-43/21 від 20.01.2021 та за № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 (укладені між АТ "Укртелеком" та ФОП Гой М.І.), були чинні, що встановлено постановою Верховного Суду від 07.03.2023 в справі №909/1199/21 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 в справі № 909/1200/21.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оспорюваний договір (в частині (приміщення №5 (234,3 м2), №6 (21,0 м2) на І-ому поверсі загальною площею 255,3 м2; приміщення № 21 (5,9 м2), №22 (7,9 м2), №23 (17,6 м2), №24 (32,2 м2), №25 (2,1 м2), №26 (16,7 м2), №41 (94,9 м2), №42 (15,3 м2) на ІІ-ому поверсі загальною площею 192,6 м2), укладено всупереч приписам ст. 203 ЦК України, оскільки в даному випадку має місце "подвійна оренда", що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021 №837, укладений між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк" в частині передачі в оренду нерухомого майна, а саме: приміщення підвалу № І (38.9 м2), № ІІ (17.4 м2), № ІІІ (18.9 м2), № IV (26.8 м2), №V (4.8 м2), №VI (2.6 м2), №VII (15.9 м2), №VIII (5.2 м2), №IX (4.9 м2), №X (44.9 м2), № XI (8.2 м2), № XII (14.3 м2), № XIII (18.9 м2), № XIV (5.8 м2), № XV (38.2 м2), № XVI (56.1 м2), № XVII (10.6 м2), № XVIII (2.7 м2), №XIX (1.7 м2), № XX (1.7 м2), №XXI (2.7 м2), № XXII (10.5 м2), № XXIII (4.2 м2), №XXIV (7.6 м2); приміщення І-го поверху № XXV (1.9 м2), №XXVI (12.8 м2), №XXVII (1.8 м2), № XXVIII (13.2 м2), № 1 (5.4 м2), № 2 (14.2 м2), № 3 (17.7 м2), № 4 (1.7 м2), № 7 (2.4 м2), № 8 (17.3 м2) № 9 (11.9 м2), № 10 (29.0 м2) № 11 (18.7 м2) № 12 (10.4 м2), № 13 ( 5.4 м2) № 14 ( 24.2 м2), № 15 (37.4 м2), № 16 (16.9 м2), № 17 (14.4 м2) № 18 (8.7 м2), № 19 (5.8 м2), № 20 (2.5 м2); приміщення ІІ-го поверху №ХХІХ (15.5 м2), № ХХХ (16.1 м2), № 27 (17.7 м2), № 28 (41.0 м2), № 29 (0.5 м2), № 30 (0.5 м2), № 31 (9.5 м2), № 32 (63.8 м2), № 33 (29.2 м2), № 34 (1.0 м2), № 35 (1.0 м2), № 36 (1.3 м2), № 37 (11.4 м2), № 38 (2.1 м2), № 39 (3.0 м2), № 40 (13.8 м2); приміщення ІІІ-го поверху № ХХХІ (15.3 м2), № ХХХІІ (15.6 м2), № 43 (5.8 м2), № 44 (10.4 м2), № 45 (17.0 м2), № 46 (0.5 м2), № 47 (0.5 м2), № 48 (0.5 м2), № 49 (0.6 м2), № 50 (0.6 м2), № 51 (0.6 м2), № 52 (212.3 м2), № 53 (120.3 м2), № 54 (19.6 м2), № 55 (16.6 м2), № 56 (16.6 м2), № 57 (59.2 м2), № 58 (2.5 м2), № 59 (4.3 м2), № 60 (2.4 м2), № 61 (2.4 м2), № 62 (1.9 м2) з тих підстав, що позивач не довів порушення його прав оспорюваним договором оренди в цілому.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", зареєстрованого в реєстрі за №837, запис про речове право за № 44930367. В цій частині рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та тим, що визнання частково недійсним договору оренди з новим орендарем тягне за собою скасування державної реєстрації права оренди за новим орендарем у відповідній частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач-1 (АТ "Укртелеком") просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

- місцевий господарський суд не встановив обставин справи, на підставі поданих сторонами доказів та взяв до уваги лише обставини встановлені в судових рішеннях у справах №909/1199/21 та №909/1200/21;

-судом першої інстанції не враховано окрему думку судді у справі №909/1199/21;

-вважає, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, порушення його прав укладеним правочином з іншим орендарем;

-також вважає, що позивач у спірних правовідносинах діє недобросовісно, порушує основоположні принципи цивільного законодавства та доктрину "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки);

-зазначає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що помилковими є доводи апелянта про дострокове розірвання договорів оренди комерційної нерухомості № 26Е000-43/21 від 20.01.2021 та № 26Е000 95/21 від 01.02.2021, що підтверджується встановленими обставинами постановою Верховного Суду від 07.03.2023 в справі №909/1199/21 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 в справі № 909/1200/21.

Вважає, що АТ «Укртелеком» не мав права укладати договір оренди з ТОВ «Ярополк», які вже передані позивачу в користування на підставі договорів № 26Е000-43/21 від 20.01.2021 та № 26Е000 95/21 від 01.02.2021, оскільки на час укладання спірного договору між АТ "Укртелеком" (орендодавець) та ТОВ "Ярополк" (орендар) від 09.11.2021, ці договори оренди нерухомого майна були чинні.

Відповідач-2 не скористався правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У судове засідання 21.08.2024 з`явився представник позивача та представник відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки Західного апеляційного господарського суду.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представника позивача та представника відповідача-1 про можливість розгляду справи за повторної неявки представника відповідача-2, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2, що не з`явився за наявними в справі доказами.

У судовому засіданні 21.08.2024 представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати. Представник позивача, в судовому засіданні, заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача-1, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

09.11.2021 АТ "Укртелеком" в особі директора департаменту управління нерухомістю АТ "Укртелеком" (орендодавець) та ТОВ "Ярополк" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, який 09.11.2021 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С. за реєстровим номером №837 (надалі договір оренди) (т. 1 а.с. 86-105), за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський р-н, м. Надвірна, вул. Мазепи Гетьмана, 1, (приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А), згідно з технічним паспортом, виготовленим станом на 06.11.2019, а саме:

приміщення підвалу № І (38.9 м2), № ІІ (17.4 м2), № ІІІ (18.9 м2), № IV (26.8 м2), №V (4.8 м2), №VI (2.6 м2), №VII (15.9 м2), №VIII (5.2 м2), №IX (4.9 м2), №X (44.9 м2), № XI (8.2 м2), № XII (14.3 м2), № XIII (18.9 м2), № XIV (5.8 м2), № XV (38.2 м2), № XVI (56.1 м2), № XVII (10.6 м2), № XVIII (2.7 м2), №XIX (1.7 м2), № XX (1.7 м2), №XXI (2.7 м2), № XXII (10.5 м2), № XXIII (4.2 м2), №XXIV (7.6 м2);

приміщення І-го поверху № XXV (1.9 м2), №XXVI (12.8 м2), №XXVII (1.8 м2), № XXVIII (13.2 м2), № 1 (5.4 м2), № 2 (14.2 м2), № 3 (17.7 м2), № 4 (1.7 м2), №5 (234.3 м2), №6 (21.0 м2), № 7 (2.4 м2), № 8 (17.3 м2) № 9 (11.9 м2), № 10 (29.0 м2) № 11 (18.7 м2) № 12 (10.4 м2), № 13 ( 5.4 м2) № 14 ( 24.2 м2), № 15 (37.4 м2), № 16 (16.9 м2), № 17 (14.4 м2) № 18 (8.7 м2), № 19 (5.8 м2), № 20 (2.5 м2);

приміщення ІІ-го поверху №ХХІХ (15.5 м2), № ХХХ (16.1 м2), №21 (5.9 м2), №22 (7.9 м2), №23 (17.6 м2), №24 (32.2 м2), №25 (2.1 м2), №26 (16.7 м2), № 27 (17.7 м2), № 28 (41.0 м2), № 29 (0.5 м2), № 30 (0.5 м2), № 31 (9.5 м2), № 32 (63.8 м2), № 33 (29.2 м2), № 34 (1.0 м2), № 35 (1.0 м2), № 36 (1.3 м2), № 37 (11.4 м2), № 38 (2.1 м2), № 39 (3.0 м2), № 40 (13.8 м2);

приміщення ІІІ-го поверху № ХХХІ (15.3 м2), № ХХХІІ (15.6 м2), № 43 (5.8 м2), № 44 (10.4 м2), № 45 (17.0 м2), № 46 (0.5 м2), № 47 (0.5 м2), № 48 (0.5 м2), № 49 (0.6 м2), № 50 (0.6 м2), № 51 (0.6 м2), № 52 (212.3 м2), № 53 (120.3 м2), № 54 (19.6 м2), № 55 (16.6 м2), № 56 (16.6 м2), № 57 (59.2 м2), № 58 (2.5 м2), № 59 (4.3 м2), № 60 (2.4 м2), № 61 (2.4 м2), № 62 (1.9 м2).

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 08.11.2026 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1 договору оренди).

На виконання умов вищезазначеного договору оренди, 19.11.2021 за актом приймання-передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, загальною площею 816,7 кв.м (приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А). До цього майна в т.ч. увійшли приміщення №5 - 234,3 кв.м та №6 - 21,0 кв.м на І-му поверсі (т. 1 а.с. 106-108).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №283707757, 09.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими зареєстровано за ТОВ "Ярополк" право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами приміщення підвалу, І-ІІІ поверхів, загальною площею 1 838,0 кв.м, в т.ч. приміщеннями І-го поверху (№5 - 234,3 кв.м та №6 - 21,0 кв.м) та приміщення ІІ-го поверху (№21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м) (т. 1 а.с. 35).

Предметом позову є вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021 №837, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", щодо приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А) загальною площею 1 838,0 м2, яке розташоване за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, а також про скасування державної реєстрації договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", зареєстрованого в реєстрі за №837, № запису про речове право: 44930367.

Підставою позову позивач зазначає те, що АТ "Укртелеком" як орендодавець без дострокового розірвання у встановленому законом порядку договорів оренди нежитлових приміщень, які були укладені з позивачем як орендарем, повторно передав ці приміщення (та решту інших приміщень в будинку) в оренду іншому орендарю відповідачу-2 (ТОВ "Ярополк"), чим позбавив позивача титульного права користування переданого в оренду майна на строк дії оренди.

Також позивач зазначає, що оспорюваним договором оренди порушені його права як первісного орендаря майна, оскільки укладені з ним два договори оренди нерухомого майна за № 26Е000-43/21 від 20.01.2021 (договір оренди №1) та за № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 (договір оренди №2) достроково не розірвані та є чинними, тому відповідач-1 (АТ "Укртелеком") як орендодавець не мав права передавати майно в наступну оренду та укладати оспорюваний договір оренди з новим орендарем відповідачем-2 (ТОВ "Ярополк").

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021 №837, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", в частині передачі в оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, (приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А)), а саме:

- приміщення №5 (234,3 м2), №6 (21,0 м2) на І-ому поверсі загальною площею 255,3 м2;

- приміщення № 21 (5,9 м2), №22 (7,9 м2), №23 (17,6 м2), №24 (32,2 м2), №25 (2,1 м2), №26 (16,7 м2), №41 (94,9 м2), №42 (15,3 м2) на ІІ-ому поверсі загальною площею 192,6 м2.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, які не є сторонами правочину (третіх осіб), чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин, визначаючи статус цих осіб як «заінтересовані особи». Відповідна усталена практика Великої Палати Верховного Суду, викладена в постановах від 20.03.2019 у справі № 587/2110/16-ц, від 19.02.2020 у справі №387/515/18, від 18.04.2023 у справі №357/8277/19.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №357/8277/19).

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (п. 53 постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З аналізу ст. 16, 203, 215 ЦК України вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці (подібні висновки містяться у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (аналогічний висновок міститься у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Судами встановлено, що 20.01.2021 ПАТ "Укртелеком" в особі директора Івано-Франківської філії Галушки О.А. (орендодавець) та ФОП Гоєм М.І. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна за № 26Е000-43/21 (надалі - договір оренди №1) (т. 1 а.с. 10-18), за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне майно: нежитлові приміщення адміністративно-виробничого будинку, а саме: приміщення №5 та №6 на І-му поверсі в літ. А відповідно до техпаспорта, розташовані за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, площею 255,3 кв.м для здійснення комерційної діяльності. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку №1 до договору (п. 1.1 договору оренди №1).

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 19.12.2023 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 договору оренди №1).

На виконання умов договору оренди нерухомого майна №26Е000-43/21 від 20.01.2021 (надалі - договір оренди №1), 20.01.2021, за актом приймання-передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, площею 255,3 кв.м (приміщення №5 та №6 на І-му поверсі) (т. 1 а.с. 19).

Також, 01.02.2021 ПАТ "Укртелеком" в особі директора Івано-Франківської філії Галушки О.А. (орендодавець) та ФОП Гоєм М.І. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна за № 26Е000-95/21 (надалі - договір оренди №2) (т. 1 а.с. 20-29), за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне майно: нежитлові приміщення на ІІ-му поверсі загальною площею 192,6 кв.м, (приміщення №21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м) для здійснення комерційної діяльності (ремонт побутової техніки, кавових апаратів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами). Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку №1 до договору (п. 1.1 договору оренди №2).

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовилися, що згідно з ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01.02.2021 року (п. 11.1 договору оренди №2).

На виконання умов договору оренди нерухомого майна №26Е000-95/21 від 01.02.2021 (надалі - договір оренди №2), 01.02.2021, за актом приймання-передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, а саме: нежитлові приміщення на 2-му поверсі загальною площею 192,6 кв.м (приміщення №21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м в літ. А згідно з технічним паспортом) для здійснення комерційної діяльності (ремонт побутової техніки, кавових апаратів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами) (т. 1 а.с. 30).

Інші умови договору оренди №2 аналогічні умовам договору оренди №1.

Постановою Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №909/1199/21 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2022 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову АТ "Укртелеком" до ФОП Гоя М.І. про повернення за договором оренди комерційної нерухомості № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 нежитлових приміщень на ІІ-му поверсі загальною площею 192,6 кв.м, (приміщення №21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м).

У постанові Верховного суду від 07.03.2023 у справі №909/1199/21 встановлено, що строк дії договору оренди комерційної нерухомості за № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 не закінчився і діє до 31.12.2023, а тому орендодавець не має права вимагати повернення орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.03.2023 у справі №909/1200/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, відмовлено в задоволенні позову АТ "Укртелеком" до ФОП Гоя М.І. про зобов`язання повернути за актом приймання-передачі нежитлове адміністративно-виробниче приміщення, розташоване на І-му поверсі за адресою: вул. Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, загальною площею 255,3 кв. м.

Рішення суду першої інстанції встановлено, що укладений між АТ "Укртелеком" та ФОП Гоєм М.І. договір оренди нерухомого майна №26Е000-43/21 від 20.01.2021 (приміщення №5 та №6 на І-му поверсі загальною площею 255,3 кв.м) не є розірваним, діє до 19.12.2023.

Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що договори оренди нерухомого майна за № 26Е000-43/21 від 20.01.2021 (договір оренди №1) та за № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 (договір оренди №2) є чинними та діють до 19.12.2023 та 31.12.2023 відповідно.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Преюдиційність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

В свою чергу, преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Апеляційний господарський суд зазначає, що надання іншої оцінки певним обставинам під час розгляду цієї справи № 909/1211/21, які оцінювались при розгляді вищезазначених справ, ставить під сумнів правильність та однозначність зроблених судами висновків у відповідних попередніх судових рішеннях. Оскільки судові рішення в інших справах (№ 909/1200/21 та № 909/1199/21) набрали законної сили і є обов`язковими для виконання, у зв`язку з чим правильність зроблених у них висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку таким обставинам у справі, що переглядається, обмежившись лише формальним посиланням на відсутність преюдиційних обставин для розгляду конкретної справи в розумінні положень ст. 75 ГПК України, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження обставин, зокрема, в справах № 909/1200/21 та № 909/1199/21.

З цих підстав спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом помилково взято до уваги обставини встановлені судовими рішеннями в справах № 909/1200/21 та № 909/1199/21.

А тому висновки місцевого господарського суду про наявність преюдиційних обставин знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, власник речі (майна) за наявності чинних договорів оренди тимчасово (на строк дії оренди) позбавляється права користування майном та, відповідно, не може передати таке право іншій особі.

Тобто власник майна не має права на передачу його в іншу, наступну оренду, адже в такому разі матиме місце "подвійна оренда" одного і того ж майна, право користування яким будуть мати дві різні особи, які не надавали згоду на спільне користування майном.

Таким чином,апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що оренда одного і того ж майна кількома орендарями неприпустима.

За приписами ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права особи чи інтересу. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи чи інтерес, за захистом якого позивач звернувся до суду; яке саме право порушено чи інтерес та в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу, якщо воно мало місце.

Таким чином, враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права та судом першої інстанції не зазначено, яке право позивача порушено.

Отже, апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що оспорюваний договір оренди нерухомого майна від 09.11.2021 за реєстровим номером №837 порушує права позивача в частині оренди приміщень, які перебувають в оренді ФОП Гоя М.І. за чинними договорами оренди нерухомого майна за № 26Е000-43/21 від 20.01.2021 та за № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 (приміщення №5 (234,3 м2), №6 (21,0 м2) на І-ому поверсі загальною площею 255,3 м2; приміщення № 21 (5,9 м2), №22 (7,9 м2), №23 (17,6 м2), №24 (32,2 м2), №25 (2,1 м2), №26 (16,7 м2), №41 (94,9 м2), №42 (15,3 м2) на ІІ-ому поверсі загальною площею 192,6 м2).

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано окрему думку судді у справі №909/1199/21 є безпідставними, оскільки окрема думка судді не є судовим рішенням, в якому викладається правовий висновок, а тому не має прецедентного значення і, відповідно до частини 3 статті 34 ГПК України, є лише правом кожного судді із колегії суддів викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, а також, що позивач у спірних правовідносинах діє недобросовісно, порушує основоположні принципи цивільного законодавства та доктрину "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки) не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються встановленими обставинами в цій справі.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, з тих підстав, що оспорюваний договір (в частині (приміщення №5 (234,3 м2), №6 (21,0 м2) на І-ому поверсі загальною площею 255,3 м2; приміщення № 21 (5,9 м2), №22 (7,9 м2), №23 (17,6 м2), №24 (32,2 м2), №25 (2,1 м2), №26 (16,7 м2), №41 (94,9 м2), №42 (15,3 м2) на ІІ-ому поверсі загальною площею 192,6 м2), укладено всупереч приписам ст. 203 ЦК України, оскільки в даному випадку має місце "подвійна оренда", що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021 №837, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк" щодо передачі в оренду нерухомого майна в іншій частині, а саме: приміщення підвалу № І (38.9 м2), № ІІ (17.4 м2), № ІІІ (18.9 м2), № IV (26.8 м2), №V (4.8 м2), №VI (2.6 м2), №VII (15.9 м2), №VIII (5.2 м2), №IX (4.9 м2), №X (44.9 м2), № XI (8.2 м2), № XII (14.3 м2), № XIII (18.9 м2), № XIV (5.8 м2), № XV (38.2 м2), № XVI (56.1 м2), № XVII (10.6 м2), № XVIII (2.7 м2), №XIX (1.7 м2), № XX (1.7 м2), №XXI (2.7 м2), № XXII (10.5 м2), № XXIII (4.2 м2), №XXIV (7.6 м2); приміщення І-го поверху № XXV (1.9 м2), №XXVI (12.8 м2), №XXVII (1.8 м2), № XXVIII (13.2 м2), № 1 (5.4 м2), № 2 (14.2 м2), № 3 (17.7 м2), № 4 (1.7 м2), № 7 (2.4 м2), № 8 (17.3 м2) № 9 (11.9 м2), № 10 (29.0 м2) № 11 (18.7 м2) № 12 (10.4 м2), № 13 ( 5.4 м2) № 14 ( 24.2 м2), № 15 (37.4 м2), № 16 (16.9 м2), № 17 (14.4 м2) № 18 (8.7 м2), № 19 (5.8 м2), № 20 (2.5 м2); приміщення ІІ-го поверху №ХХІХ (15.5 м2), № ХХХ (16.1 м2), № 27 (17.7 м2), № 28 (41.0 м2), № 29 (0.5 м2), № 30 (0.5 м2), № 31 (9.5 м2), № 32 (63.8 м2), № 33 (29.2 м2), № 34 (1.0 м2), № 35 (1.0 м2), № 36 (1.3 м2), № 37 (11.4 м2), № 38 (2.1 м2), № 39 (3.0 м2), № 40 (13.8 м2); приміщення ІІІ-го поверху № ХХХІ (15.3 м2), № ХХХІІ (15.6 м2), № 43 (5.8 м2), № 44 (10.4 м2), № 45 (17.0 м2), № 46 (0.5 м2), № 47 (0.5 м2), № 48 (0.5 м2), № 49 (0.6 м2), № 50 (0.6 м2), № 51 (0.6 м2), № 52 (212.3 м2), № 53 (120.3 м2), № 54 (19.6 м2), № 55 (16.6 м2), № 56 (16.6 м2), № 57 (59.2 м2), № 58 (2.5 м2), № 59 (4.3 м2), № 60 (2.4 м2), № 61 (2.4 м2), № 62 (1.9 м2), а також про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації договору оренди нерухомого майна від 09.11.2021, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", зареєстрованого в реєстрі за №837, № запису про речове право: 44930367, апеляційним судом не ревізується, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України не є предметом апеляційного оскарження.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що на час укладання спірного договору між АТ "Укртелеком" (орендодавець) та ТОВ "Ярополк" (орендар) від 09.11.2021, договори оренди нерухомого майна за № 26Е000-43/21 від 20.01.2021 та за № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 (укладені між АТ "Укртелеком" та ФОП Гой М.І.), були чинні, що підтверджується постановою Верховного Суду від 07.03.2023 в справі №909/1199/21 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 в справі № 909/1200/21 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та беруться судом до уваги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга акціонерного товариства "Укртелеком" б/н від 13.05.2024 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача-1) судового збору в розмірі 5 448,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 3764 від 07.05.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртелеком" б/н від 13.05.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023 у справі №909/1211/21 залишити без змін.

Судові витрати покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 02.09.2024